Рішення № 57790669, 13.05.2016, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Провадження № 2/359/197/2016

Справа № 359/8294/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«13» травня 2016 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Муранової-Лесів І.В.

при секретарі - Шляхетко Ю.В., Вітківського Є.О., Тоцької К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Борисполі Київської області цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

В С Т А Н О В И В :

04.09.2016 ПАТ «Дельта Банк» звернулось до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з позовом, в якому просить суд в рахунок погашення заборгованості в сумі 769562,81 грн, з яких: тіло кредиту - 680511,82 грн., відсотки - 71674,50 грн, пеня 17376,49 грн., - за кредитним договором №1136379600 від 24.06.2008 року звернути стягнення на предмет іпотеки з ОСОБА_1, а саме: квартиру, що складається з двох житлових кімнат, загальна площа якої становить 54,3 кв.м, житлова площа якої - 26,9 кв.м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, - шляхом визнання права власності на нього за позивачем; визнати за позивачем право власності на квартиру, що складається з двох житлових кімнат, загальна площа якої становить 54,3 кв.м, житлова площа якої - 26,9 кв.м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1; всі судові витрати покласти на відповідача (а.с.1-6).

Свої вимоги позивач обґрунтовує наступним. 24.06.2008 року між АКБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №11363796000, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 70000,00 доларів США з розрахунку 14,35% річних на строк з 24.06.2008 року по 22.06.2018 року. З метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним Договором про надання споживчого кредиту іпотекодавець за договором іпотеки №88848 віл 24.06.2008 року в іпотеку передала наступне нерухоме майно: квартиру, що складається з двох житлових кімнат, загальна площа якої становить 54,3 кв.м, житлова площа якої - 26,9 кв.м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1. 08.12.2011 року між ПАТ «УкрСиббанк», яке є правонаступником усіх прав та зобов'язань АКІБ «УкрСиббанк», та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до умов якого ПАТ «Дельта Банк» набув права вимоги по кредитному договору та договору іпотеки в обсязі та на умовах, що існували у первісного кредитора. Позивач стверджує, що позичальник належним чином умови кредитного договору не виконує, у зв'язку з чим станом на 08.07.2015 року наявна заборгованість у сумі 769562,81 грн, з яких: тіло кредиту - 680511,82 грн., відсотки - 71674,50 грн, пеня 17376,49 грн.. Позивач зазначає, що в рахунок виконання основного зобов'язання має право звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття (передачі) предмету іпотеки у власність .

У судовому засіданні представник позивача повністю підтримала заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача ОСОБА_1 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечує з наступних підстав. Він звертає увагу, що на момент придбання прав вимоги за кредитним договором з наданих банком документів вбачається, що станом на 19.12.2011 року позичальник ОСОБА_2 вже мав прострочений розмір невиконаного грошового зобов'язання перед ПАТ «УкрСиббанк» у розмірі 5134,23 грн. та нараховані і прострочені відсотки у розмірі 642,59 доларів США. Про що також свідчить застосування ПАТ «УкрСиббанк» подвійного розміру відсоткової ставки в сумі 28,7% відповідно до п.1.3.1 основного договору. В зв'язку з цим він звертає увагу, що відповідно до п.7 ч.13 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. Оскільки про порушення свого права позивач дізнався в грудні 2011 року, з часу укладання основного договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, з цього часу розпочався перетік строку позовної давності по кожному простроченому ОСОБА_2 черговому платежу за кредитом, в зв'язку з цим необхідно досліджувати період виконання зобов'язань ОСОБА_2 перед ПАТ «Дельта Банк» з грудня 2011 року, проте банк надав розрахунок заборгованості за період, починаючи з квітня 2013 року по липень 2015 року, в зв'язку з чим сплачена ОСОБА_2 сума з липня по жовтень 2015 року не враховувалась банком в розрахунках заборгованості. З урахуванням викладеного та у зв'язку з тим, що 1 квітня 2013 року умови кредитного договору були викладені в іншій редакції, у тому числі змінено валюту виконання зобов'язання з долара США на гривню, зменшено до 19,35% розмір процентів річних за невиконання п.п.5.8, 5.9 договору та у разі прострочення кінцевого терміну повернення кредиту, для визначення наявності та розміру заборгованості боржника по кожному черговому платежу слід розраховувати трьома періодами з 24.06.2008 по 08.12.2011 року, з 09.12.2011 по 31.03.2013 та з 1.04.2013 по час звернення з позовом до суду. Оскільки наданий позивачем розрахунок не відповідає таким вимогам, він є неналежним доказом розміру заборгованості. Він звертає увагу на невідповідність суми боргу в листі-вимозі від 27.08.2015, що є додатком до позовної заяви, згідно якого розмір заборгованості ОСОБА_2 станом на 30.07.2015 становив 769562,82 грн., а з наданого суду розрахунку заборгованість на вказану дату становить 768424,09 грн., та що позивачем пропущений строк позовної давності щодо стягнення нарахованої пені за період липня 2014 по липень 2015, оскільки звернення до суду мало місцем в вересні 2015 року. Він звертає увагу, що п.6.1.2 кредитного договору сторонами договору було погоджено, що банк повідомляє позичальника про дострокове повернення кредиту цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення, та що в такому разі рахується термін дострокового виконання зобов'язань та вважається таким, що настав з 32 календарного дня, рахуючи з дати одержання позичальником вимоги банку, або з 41-го дня, рахуючи з дати відправлення повідомлення, якщо позичальник його не отримав. Він також звертає увагу, що банк одночасно з вернувся з окремим позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу у сумі 769562,81 грн. та вважає, що лише у разі неможливості виконання судового рішення про стягнення боргу, банк може звернутися із даним позовом про звернення стягнення на іпотечне майно, а одночасне застосування двох видів стягнення суперечить ст.61 Конституції України. Він також зазначає, що всупереч вимогам ч.3 ст.37 Закону України «Про іпотеку» позивач не надав доказів щодо вартості спірної квартири на час розгляду справи в суді, та що з наданих відповідачем документів вартість спірної квартири станом на 14 січня 2016 року становить 916060 грн., що на 146497,19 грн. більше аніж сума усієї заборгованості. Крім того спірна квартира підпадає під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки є єдиним житлом для сім'ї ОСОБА_2 та у вказаній квартирі зареєстрований та постійно проживає малолітній син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений, подав заяву про розгляд справи у його відсутність, відповідно до якої проти позову заперечує та просить відмовити у його задоволенні у зв'язку з безпідставністю (а.с.202).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

На підставі наявних в матеріалах справи доказів, судом встановлено, що 24 червня 2008 року між Акціонерним інноваційним банком «УкрСиббанк» та третьою особою ОСОБА_2 був укладений Договір про надання споживчого кредиту №11363796000 та підписаний Графік погашення кредиту, що є невід'ємною частиною Договору про надання споживчого кредиту №11363796000 (а.7-13, 14-16).

Згідно з п.п. 1.1., 1.2. Договору, Банк зобов'язується надати позичальнику кредитні кошти в іноземній валюті, долар США, в сумі 70000,0 доларів США, що дорівнює еквіваленту 339479,00 гривень за курсом НБУ на дату укладенні договору, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредитні кошти та сплатити плату за кредит у порядку та на умовах, зазначених в даному Договорі. Сторони домовились, що кредит надається у вигляді одного траншу в розмірі суми кредиту, зазначеному в цьому договорі. Надання кредиту здійснюється 24 червня 2008 року. Позичальник зобов'язаний повернути кредит в повному обсязі в терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту згідно Додатку №1 до Договору, але в будь-якому випадку не пізніше 22 червня 2018 року.

Відповідно до п.1.3.1 Договору за користування кредитними коштами протягом перших 30 календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту,, процентна ставка встановлюється в розмірі 14,35% річних. Після закінчення цього строку та кожного наступного місяця кредитування процентна ставка підлягає перегляду відповідно до умов Договору. За користування кредитними коштами понад встановлений Договором термін Банк автоматично нараховує проценти на прострочену суму боргу за процентною ставкою в розмірі збільшеному вдвічі від ставки, вказаної в п.1.3.1

Відповідно до п.1.4 Договору цільове призначення (мета) кредиту - кредит надається Позичальнику для його особистих потреб - на споживчі цілі.

Згідно п.1.5 Договору, банк надає кредит шляхом зарахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника №26200188001300 .

Договір підписаний сторонами та скріплений печаткою банку ( а. с. 13).

Факт отримання третьою особою ОСОБА_2 кредиту в сумі 70000, 00 доларів США, відповідачем та третьою особою не заперечується.

Відомості щодо наявності у АКІБ «УкрСиббанк» ліцензії Національного банку України, дозвіл та додатку до дозволу, які надавили банку здійснювати операції з валютними цінностями у 2008 році, суду надано не було, а наявна на офіційному сайті Національного банку України публічна інформація містить лише відомості стосовно діючої ліценції ПАТ «Укрсиббанк» №75 від 05.10.2011 року.

Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

При цьому суд враховує, що згідно з ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (Позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

А саме, що відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Також встановлено, що 24 червня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено Договір іпотеки № 88848, посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Київської області Хміль Т.М. та зареєстрований в реєстрі за № 4274 (а.с.1-19).

За змістом вказаного Договору іпотеки предметом іпотеки є - : квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та є власністю Іпотекодавця на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Бориспільською міською радою Київської області 24 квітня 2008 року за реєстраційним №23054166. Предмет іпотеки складається з двох жилих кімнат, загальна площа становить 54,3 кв.м, житлова площа якої - 26,9 кв.м.

Виходячи зі змісту термінів в Договорі, встановлено, що предмет іпотеки - нерухоме майно, що є забезпеченням виконання грошових зобов'язань в повному обсязі Іпотекодавця або Боржника за основним зобов'язанням, якщо він є відмінним від Іпотекодавця, основне зобов'язання - зобов'язання Іпотекодавця або Боржника, якщо він є відмінним від Іпотекодавця, за будь-яким кредитним договором, при цьому кредитний договір - договір про надання споживчого кредиту №11363796000 від 24 червня 2008 року та кредитний договір про надання споживчого кредиту №11363803000 від 24 червня 2008 року (Договір 1 та Договір 2), укладені між ОСОБА_2 та Іпотекодержавтелем в забезпечення грошових зобов'язань за яким укладається даний договір.

За змістом підпункту 4.1.1 п.4.1 ст.4 Договору іпотеки Іпотекодержатель має право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі порушення Іпотекодавцем будь-якого зобов'язання за цим договором або будь-якого зобов'язання, що забезпечено Іпотекою за цим Договором.

За змістом п.4.2 ст.4 Договору іпотеки звернення стягнення здійснюється на підставі: рішення суду, виконавчого напису нотаріуса, позасудового врегулювання у відповідності до умов договору та Закону України «Про іпотеку», з інших, передбачених законодавством України, підстав.

Відповідно до умов п.4.3 ст.4 Договору іпотеки передбачено, що право визначення підстави та способу звернення стягнення належить Іпотекодержателю.

Також сторонами визначено, що звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду та/або виконавчим написом нотаріуса здійснюється відповідно до чинного законодавства України (п.4.4), а звернення стягнення на предмет іпотеки з застосуванням позасудового врегулювання здійснюється відповідно до розділу 5 цього Договору та відповідно до Закону України «Про іпотеку» (п.4.5).

Відповідно п.5.1 ст.5 Договору іпотеки сторони досягли згоди про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання.

Так, відповідно до підпункту 5.2.1 п.5.2 ст.5 Договору іпотеки, позасудове врегулювання здійснюється одним з наступних способів звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема, передача Іпотекодержателю права власності на Предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання на підставі окремого договору про задоволення вимог Іпотекодаржателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку».

Крім того п.5.3 ст.5 Договору іпотеки передбачено, що позасудове врегулювання може бути застосовано сторонами в будь-який момент звернення стягнення на предмет іпотеки, але в будь-якому разі лише до моменту набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

За змістом ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ч. 1 ст. 583 Цивільного кодексу України заставодавцем може бути боржник, або третя особа (майновий поручитель).

Згідно з ч.1 ст. 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи, та згідно ч. 1,2 ст. 577 Цивільного кодексу України якщо предметом застави є нерухоме майно, а також в інших випадках, встановлених законом, договір застави підлягає нотаріальному посвідченню; застава нерухомого майна підлягає державній реєстрації у випадках та порядку, встановлених законом.

При цьому за змістом ч.4 ст.577 ЦК України моментом реєстрації застави є дата та час внесення відповідного запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Так, відповідно до вимог ч.2 ст.3 Закону України «Про іпотеку» взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону.

За змістом ч.6 вказаної статті у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Крім того, за змістом п.2 ч.1 ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, в тому числі іпотека.

Встановлено, що сторонами при укладенні договору іпотеки було дотримано вищенаведених вимог закону щодо предмета іпотеки та державної реєстрації іпотеки, що підтверджується витягами з про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек від 24.06.2008 року (а.с.72) .

У судовому засіданні також встановлено, що 08 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Д.Г., реєстровий №3749 (а. с. 33-34,124).

Відповідно до якого продавець надав кредити позичальникам за кредитними договорами, продавець бажає продати (відступити) а покупець бажає купити (прийняти) права вимоги за винагороду та на умовах, що визначені у цьому договорі та продавець і покупець бажають встановити у цьому договорі умови, на яких продавець продає (відступає), а покупець купує та приймає права вимоги.

Згідно п. 2.3. Договору права вимоги переходять від продавця до покупця, та зобов'язання продавця передати права вимоги за кредитами Покупцеві є виконаними з моменту підписання Продавцем та Покупцем Акту приймання-передачі прав вимоги за кредитами у дату закриття.

Відповідний Акт приймання-передачі складений 19.12.2011 року (а.с.99)

Відповідно до витягу з додатку № 1 Переліку прав вимоги до вказаного Договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами до ПАТ «Дельта Банк» перейшло право вимоги за кредитним договором 11363796000 від 24.06.2008 року та Договору застави №88848від 24.06.2008 року, заставодавець - ОСОБА_1 (а. с. 125).

Фактичний розмір заборгованості за кредитним договором у валюті кредиту становив 70000 доларів США та у гривневому еквіваленті 5134,23 грн.(а.с.125)

Відповідно до вимог ч.1 та 2 ст.513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна зареєстровано обтяження - іпотека на належну відповідачу квартиру АДРЕСА_1, підстава виникнення - Договір купівлі-продажу прав вимоги між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» від 08.12.2011 року, іпотекодержатель - ПАТ «Дельта Банк» (а.с.82).

Також встановлено, що 01 квітня 2013 року між ПАТ «Дельта Банк» та третьою особою ОСОБА_2 укладений Додатковий договір №3 до Договору про надання споживчого кредиту №11363796000 від 24 червня 2008 року (а.с.111-116, 117-120).

Відповідно до умов якого сторони домовились змінити валюту виконання зобов'язання за Договором з відповідним переведення заборгованості з повернення кредиту за договором, розмір якої станом на дату укладання цього Додаткового договору №3 складає 97368,09 доларів США.

Відповідно до п.3 Додаткового договору №3 сторони домовились викласти Договір в наступній редакції, а саме визначено, що предметом договору є те, що кредитор надає позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності, забезпеченості та цільового використання грошові кошти в сумі 691313,44 грн. з кінцевим терміном повернення кредиту до 24 березня 2033 року (п.1).

Плата за користування кредитом у вигляді процентів становить: 14,35% річних, у разі якщо позичальником виконуються усі процедури наступним чином (п.1.1.1.1), 19,35% у разі невиконання позичальником будь-якого із зобов'язань, визначені інші умови договору.

Також п.9.1 Додаткового договору №3 передбачено, що за порушення позичальником строків сплати кредиту, та/або процентів за користування кредитом, інших платежів, передбачених цим договором, позичальник сплачує кредитору пеню із розрахунку 1% від простроченої суми за кожен день прострочення.

Крім того, 01 квітня 2013 року між ПАТ «Дельта Банк» та відповідачем ОСОБА_1 укладений Договір про внесення змін до Договору іпотеки №88848 від 24 червня 2008 року, посвідчено приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу ОСОБА_2, реєстровий №2228, який є невід'ємною частиною Договору іпотеки №88848 від 24 червня 2008 року (178-179).

Факт отримання кредиту відповідачем не оспорюється.

Відповідно до уточненого розрахунку суми заборгованості та розрахунку ПАТ «Дельта Банк» (а.с.207-209) встановлено, що станам на 30.07.2015 за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 1649382 гривні 21 копійка, з яких: тіло кредиту - 1391012 гривень 11 копійок, відсотки - 135119 гривень 23 копійки, пеня - 112685 гривень 51 копійка, сума за ставкою 3 % від простроченої заборгованості по тілу кредиту - 6105 гривень 13 копійок, сума за ставкою 3 % від простроченої заборгованості по процентам - 4459 гривні 23 копійки(а.с.207-209).

Правильність розрахунку не викликає перевірялась в судовому засіданні та не викликає у суду сумнівів. Заперечення представника відповідача щодо пропуску позивачем строку позовної давності в частині стягнення основного боргу за кредитом спростовуються тим, що 01.04.2013 року між позивачем та відповідачем був укладений додатковий Договір №3, яким третьою особою ОСОБА_2 було визнано суму боргу за договором у визначеній сторонами сумі 97368,09 доларів США, що еквівалентно 691313,44 грн. (а.с.111-116), а в частині нарахованої пені, встановленим в судовому засіданні фактом здійснених відповідачем платежів в період до 27.10.2015 року включно, що свідчить про визнання боржником боргу.

Так, згідно наданої суду виписки по особовим рахункам (а.с.61-68) третя особа ОСОБА_2 протягом періоду з 01.04.2011 року по 27.10.2015 року включно сплачував кошти в рахунок виконання зобов'язань за кредитним договором та за вказаний період сплатив 22000 доларів США.

За змістом п.8.1 Додаткового договору №3 у випадку невиконання позичальником будь-яких своїх зобов'язань за цим Договором та/або умов договорів забезпечення, зазначених в п.1.4 цього договору та/або у випадку порушення Позичальником строків платежів, передбачених п.п.1.1, 1.3, 3,4 3.14 цього Договору.

Відповідно до умов п.8.2 Додаткового договору №3 до Договору про надання споживчого кредиту №11363796000 від 24 червня 2008 року (а.с.111-116) вимога про дострокове повернення повної суми заборгованості направляється позичальникові у письмовому вигляді та підлягає виконанню у повному обсязі протягом 60 (шестидесяти) календарних днів з моменту її надіслання кредитором аза адресою Позичальника, зазначеною в реквізитах цього Договору або адресою, повідомленою Позичальником відповідно до п.5.4 цього Договору.

Відповідно до п.8.3 Додаткового договору №3 у випадку невиконання позичальником зазначеної в п.8.2 цього Договору письмової вимоги кредитора про дострокове повернення повної суми заборгованості у строк, визначений в п.8.2 цього Договору, кредитор має право звернути стягнення на предмет застави будь-яким способом за власним вибором Кредитора.

Досудові вимоги відповідачу та третій особі були направлені 28.08.2015 (а.с.25-32), проте докази отримання відповідачами - відсутні, адреса листування зазначена така сама як в Додаткових договорах.

Встановлено, що спірна квартира належить відповідачу на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Бориспільською міською радою Київської області 24 квітня 2008 року згідно з рішенням виконавчого комітету Бориспільської міської ради від 08.04.2008 року №304 (а.с.69).

Відповідач та її малолітній син ОСОБА_3, 24.09.2004 року зареєстровані та проживають у вказаній квартирі (а.с.126).

Відповідно до вимог ч. 1 та 2 ст. 589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1, 2 та 4 ст. 590 Цивільного кодексу України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом. У разі часткового виконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, право звернення на предмет застави зберігається в первісному обсязі.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до статті 35 вказаного Закону, уразі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

При цьому судом враховано роз'яснення, наведені в п.п.39,41 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України від 30.03.2012 №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», відповідно до яких, з урахуванням положень частини третьої статті 33, статті 36, частини першої статті 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

У зв'язку з наведеним суди мають виходити з того, що з урахуванням цим норм права не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки в такий спосіб і набуття іпотекодержателем права власності на нього за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо його передбачено договором. Тому в разі встановлення такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки в договорі іпотекодержатель на підставі частини другої статті 16 ЦК має право вимагати застосування його судом.

А також враховує відповідні правові позиції Верховного Суду України наведені у справі №6-1851цс15.

Так, згідно із частиною третьою статті 36 Закону України "Про іпотеку" договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку".

Частиною 1 ст.37 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

В той час, як порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульоване статтею 39 цього Закону, якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Встановлено, що укладеним між відповідачем та АКІБ «УкрСиббанк» Договором іпотеки №88848 від 24 червня 2008 року сторонами визначено, що звернення стягнення на предмет іпотеки з застосуванням позасудового врегулювання здійснюється відповідно до розділу 5 цього Договору та відповідно до Закону України «Про іпотеку» (п.4.5), а саме, що передача Іпотекодержателю права власності на Предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання здійснюється на підставі окремого договору про задоволення вимог Іпотекодаржателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку» (підпункт 5.2.1 пункту 5.2).

Таким чином, умови Договору іпотеки прямо не передбачають право іпотекодержателя обрати на власний розсуд будь-який із способів звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме щодо передачі права власності на предмет іпотеки без відповідної згоди іпотекодавця на укладення такого договору, тобто угодою сторін не передбачено застосування способів позасудового врегулювання (стаття 36 Закону «Про іпотеку») при судовому вирішенні спору (стаття 39 Закону «Про іпотеку»).

У позасудовому порядку сторони не досягли згоди на передачу у власність банку предмета іпотеки.

З урахуванням викладеного, за відсутності згоди іпотекодавця на позасудовий спосіб врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань, суд прийшов до переконання, що обраний позивачем спосіб захисту (спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки) не відповідає умовам укладеного Договору іпотеки та Закону України «Про іпотеку», оскільки є позасудовим способом захисту, який, за відсутності згоди іпотекодателя та відповідного застереження в укладеному договорі, не може бути застосований в судовому порядку.

Крім того, частиною 3 статі 37 Закону «Про іпотеку» передбачено, що іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

Разом з тим, вартість предмета іпотеки позивачем у встановленому законом порядку позивачем не визначалась.

Застосування вартості предмета іпотеки за домовленістю сторін, досягнутої при укладенні договору іпотеки, при передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки суперечить правилу частини 3 статті 37 Закону «Про іпотеку», а тому є безпідставним.

При вирішенні спору про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має дати оцінку співмірності суми заборгованості за кредитом та вартості іпотечного майна, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.

Як зазначено Пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду кримінальних і цивільних справ, оскільки вказане положення закону є оціночним, то суд має належним чином його мотивувати, співставити обставини зі змістом цього поняття, визначитись, чи не суперечить його застосування загальному змісту та призначенню права, яким урегульовано конкретні відносини (зокрема, про право на першочергове задоволення вимог за рахунок предмета застави), та врахувати загальні засади цивільного законодавства - справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК).

Відповідно до Звіту про оцінку нерухомого майна, складеного 14 січня 2016 року ПП «Авто-експрес» на замовлення відповідача ОСОБА_1 ринкова вартість 2-х кімнатної квартири №152 загальною площею 54,3 кв.м, що розташована на 5-ому поверсі 9-ти поверхового житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 станом на 14 січня 2016 року склала 916060 грн. (а.с.127-170).

Об'єктивність та правильність проведеної оцінки у суду не викликає сумнівів, будь-яких доказів на спростування даних оцінки належного відповідачу іпотечного майна суду надано не було та не зазначено джерел їх здобуття.

З урахуванням даних оцінки суд вважає, що сума заборгованості за кредитним договором - 769562,81 грн. є не співмірною з вартістю іпотечного майна - 916060 грн., та значно її перевищує, внаслідок чого заявлені вимоги вочевидь не відповідають засадам виваженості розумності та справедливості, оскільки не передбачають компенсації належної відповідачу частини вартості квартири, що перевищує за розміром суму заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту.

З урахуванням вищенаведених встановлених в судовому засіданні обставин, суд прийшов до висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України, в зв'язку з тим, що позивач на момент звернення з даним позовом до суду був звільнений від сплати судового збору, відповідні судові витрати підлягають віднесенню на рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 79, 88, 209, 212, 214, 215 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовити повністю.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга Апеляційному суду Київської області через Бориспільський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які не були присутні у судовому засіданні під час оголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: І.В.Муранова-Лесів