Постанова № 57788673, 17.05.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" травня 2016 р. Справа№ 910/11509/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Андрієнка В.В.

при секретарі Місюк О.П.

за участю представників:

від позивача - Ференець А.В.

від відповідача - Крашеніннікова М.І.

третя особа - 1 не з`явився

третя особа - 2 не з`явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в м. Луганську на рішення Господарського суду м. Києва від 15.03.2016 (суддя Мудрий С.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в м. Луганську

до Приватного акціонерного товариства "Просто-Страхування"

за участю третьої особи 1, без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агаріус"

за участі третьої особи 2, без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_4

про стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до відповідача про стягнення коштів за договором страхування.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 15.03.2016 в задоволені позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить, скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 15.03.2016 та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи апеляційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя: Шапран В.В., судді: Буравльов С.І., Андрієнко В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2016 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 17.05.2016.

Представник позивача та представник відповідача в судове засідання 17.05.2016 з`явилися та надали усні пояснення стосовно предмету спору.

Представники третіх осіб в судове засідання не з`явилися, про день та час розгляду справи повідомлялись належним чином, причини неявки суду не повідомили, клопотань про відкладення розгляду скарги суду не подавали.

Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, встановивши, що наявні матеріали справи достатні для повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, а неявка представників третіх осіб не перешкоджає розгляду спору по суті, представники позивача та відповідача не заперечували проти розгляду справи за відсутності нез`явившихся представників сторін, дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників третіх осіб та дослідивши наявні матеріали справи, встановила наступне:

20.09.2013 між Публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" та товариством з обмеженою відповідальністю "Агарікус" (позичальник) укладено Генеральну угоду № 61113№3.

Відповідно до умов зазначеної Генеральної угоди (п.п. 4.1, 4.3, 4.5 статті 4) банк проводить кредитні операції в межах загального ліміту заборгованості в розмірі 500000 гривень з терміном користування кредитними коштами до 19.09.2018 на підставі та з урахуванням умов кредитних договорів, укладених в рамках Генеральної угоди.

Згідно з умовами Генеральної угоди позичальник взяв на себе обов'язок своєчасно та у повному обсязі погашати банку заборгованість за кредитом, сплачувати проценти за користування кредитом та інші платежі за кредитним договором (пп. 5.2.6 статті 5 Генеральної угоди).

В рамках Генеральної угоди Публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агарікус" (позичальник) укладений й договір № 61113К11 від 20.09.2013 року.

На виконання п. 3.1, пп.пп. 3.2.1, 3.2.2, 3.2.3 п. 3.2 статті 3 кредитного договору банк відкрив позичальникові відновлювальну кредитну лінію з лімітом заборгованості в розмірі 300000 грн. з кінцевим терміном погашення кредиту - 19.09.2014, зі сплатою процентів за користування кредитом в порядку та в розмірі, встановлених пп.3.2.5 п.3.2 статті 3 та п.3.5 статті 3 кредитного договору, а також зі сплатою комісії за управління кредитною лінією в порядку та в розмірі, встановленому пп.3.2.7 п.3.2 статті 3 та статті 4 кредитного договору.

В забезпечення виконання зобов'язань за Генеральною угодою між публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" (іпотекодержатель) та ОСОБА_4 (іпотекодавець) укладено іпотечний договір від 23.09.2013.

Предметом іпотеки, що є забезпеченням викладених у кредитному договорі зобов'язань боржника, є нерухоме майно - земельна ділянка та розташована на ній нежитлова будівля овочесховища, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2.

23.09.2013 між Приватним акціонерним товариством "Просто-Страхування" (страховик) та ОСОБА_4 (страхувальник) був укладений договір обов'язкового страхування нерухомого майна (нерухомості), що є предметом іпотеки, від ризиків випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування МОІУ №1300048.

Відповідно до п.3.3 договору страхування вигодонабувачем є Публічне акціонерне товариство Державний експортно-імпортний банк України в особі керуючого філією АТ "Укрексімбанк", у розмірі існуючої заборгованості (кредитних зобов'язань) за Генеральною угодою №61113№3 від 20.09.2013 на дату виплати страхового відшкодування.

Позивач, звертаючись із даним позовом до суду, мотивує свої вимоги тим, що відповідачем в порушення норм чинного законодавства України та договору обов'язкового страхування нерухомого майна (нерухомості), що є предметом іпотеки, від ризиків випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування МОІУ №1300048 від 23.09.2013 відмовлено позивачу безпідставно у виплаті страхового відшкодування.

Відповідач, заперечуючи проти заявлених вимог, обґрунтовує це тим, що вказана позивачем подія (пошкодження майна), не є страховим випадком, відповідно до п. 10.2 договору страхування, а тому відповідач не повинен сплачувати вказану суму коштів на користь позивача.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Як зазначалось вище, В забезпечення виконання зобов'язань за Генеральною угодою між публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" (іпотекодержатель) та ОСОБА_4 (іпотекодавець) укладено іпотечний договір від 23.09.2013 року.

Відповідно до п.1.1 іпотечного договору, іпотекою за цим договором забезпечується вимоги іпотекодержателя, що випливають з Генеральної угоди 61113№3 від 20.09.2013, з усіма чинними кредитними договорами, які укладаються в рамках Генеральної угоди, їй підпорядковуються та є додатками до Генеральної угоди, є невід'ємними її частинами та складають єдиний документ, укладеного між іпотекодержателем та товариством з обмеженою відповідальністю "Агарікус" (боржник), відповідно до якого іпотекодержатель при виконанні боржником умов та положень, визначених в кредитному договорі, надає кредит боржнику в сумі 500 000,00 грн., терміном користування до 19 вересня 2018 року, зі сплатою процентів та інших платежів на умовах, визначених кредитним договором.

Предметом іпотеки, що є забезпеченням викладених у кредитному договорі зобов'язань боржника, є нерухоме майно - земельна ділянка та розташована на ній нежитлова будівля овочесховища, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 (п.1.3 договору іпотеки).

23.09.2013 між Приватним акціонерним товариством "Просто-Страхування" (страховик) та ОСОБА_4 (страхувальник) укладено договір обов'язкового страхування нерухомого майна (нерухомості), що є предметом іпотеки, від ризиків випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування МОІУ №1300048.

Відповідно до п.3.3 договору страхування вигодонабувачем є публічне акціонерне товариство Державний експортно-імпортний банк України в особі керуючого філією АТ "Укрексімбанк", у розмірі існуючої заборгованості (кредитних зобов'язань) за Генеральною угодою №61113№3 від 20.09.2013 на дату виплати страхового відшкодування.

В решті страхового відшкодування вигодонабувачем визнається страхувальник.

Згідно з п.3 договору страхування, предметом договору страхування є майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням нерухомим майном (нерухомістю), що є предметом іпотеки за договором іпотеки, зазначеним у п.3.1 договору.

Пунктом 3.2 договору страхування передбачено, що місцезнаходженням застрахованого майна є: АДРЕСА_2.

Строк дії договору з 24 год. 00 хв. за київським часом 23 вересня 2013 року по 24 год. 00 хв. за київським часом 22 вересня 2014 року (п.6.2 договору).

Відповідно до п.5.6 договору передбачено, що загальний страховий платіж за договором становить 1116,00 грн., здійснений страхувальником 23 вересня 2013 року, що підтверджується квитанцією №19685993.

Частиною 1 статті 6 Закону України "Про страхування" передбачено, що добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Відповідно до ч.1 статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Частиною 2 статті 8 Закону України "Про страхування" передбачено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Відповідно до наявної позовної заяви та пояснень, наданих представником позивача в судах обох інстанцій, на його адресу від ПАТ "Просто-Страхування" надійшов лист від 12.11.2014 №04-6284, адресований філії АТ "Укрексімбанк" в м. Луганськ, у якому зазначено, що 22 вересня 2014 страхувальник звернувся із заявою про настання страхового випадку в наслідок події, що сталася 22.08.2014.

25 жовтня 2014 року представником страхувальника, аварійним комісаром, був проведений огляд та фотографування пошкодженого майна та складено акт огляду, в якому описано пошкодження застрахованої будівлі складу (яка є предметом іпотеки) і наведені причини події, а саме: потрапляння у застраховане приміщення снарядів внаслідок обстрілу під час військових дій.

Страховиком зазначено, що пошкодження майна внаслідок події підпадає під виключення із страхових випадків та не може бути визнане страховою подією, тому справа підлягає закриттю.

Не погоджуючись із постановленим судом першої інстанції рішенням, позивач в апеляційній скарзі зазначає про те, що пошкодження застрахованого майна відбулось не у випадку військових дій, оскільки такі дії, згідно із листом Міністерства оборони України на території знаходження застрахованого майна не відбувались у вказаний страхувальником час, а тому відмова страховика є неправомірною.

В той же час, колегія суддів не погоджується із такою позицією апелянта, та підтримує висновок з цього приводу місцевого суду, враховуючи наступне.

Відповідно до п.3.4 договору страхування, вигодонабувач має право з метою отримання страхового відшкодування за власною ініціативою вчиняти дії, які повинен чи має право вчиняти страхувальник. При цьому вчинення таких дії вигодо набувача буде породжувати такі ж самі правові наслідки, якби такі дії чинив страхувальник.

З матеріалів справи вбачається, що 22.09.2014 ОСОБА_4 звернувся до відповідача з заявою про настання події, яка відбулася 20.08.2014 в с. В.Вергунка (АДРЕСА_2).

25 жовтня 2014 року представником страхувальника, аварійним комісаром проведений огляд та фотографування пошкодженого майна та складено акт огляду, у якому описано пошкодження застрахованої будівлі складу і наведені причини події, а саме: в наслідок воєнних дій - мінометний, артилерійський обстріл, пошкоджена частина приміщення.

Листом №04-6284 від 12.11.2014 відповідач повідомив ОСОБА_4 про закриття справи №102431, в якому посилаючись на п 10.2 договору зазначив, що пошкоджене забезпечене за договором майна внаслідок події від 20 серпня 2014 року підпадає під виключення із страхових випадків та не може бути визнане страховою подією, у зв'язку з чим справа підлягає закриттю.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про страхування" страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання. Страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Зі змісту положень статті 988 ЦК України, статті 20 Закону України "Про страхування" обов'язок страховика здійснити страхове відшкодування виникає лише у разі настання страхового випадку.

Тобто, приписи наведених норм нерозривно пов'язують момент виникнення обов'язку страховика щодо здійснення виплати страхової суми із настанням страхового випадку. Настання події, яка не може належати до страхових ризиків, але згідно з умовами договору страхування є виключенням зі страхових випадків, не породжує обов'язку страховика щодо виплати страхового відшкодування.

Згідно з п.9.1 договору страхування, страховим випадком вважається настання події за одним або кількома страховими ризиками відповідно до Порядку і правил, зазначених у розділі 4 "Перелік страхових випадків (ризиків)" цього договору, що призвело до знищення, пошкодження або псування застрахованого майна та завдання збитків страхувальнику/вигодонабувачу під час дії договору обов'язкового страхування іпотеки, в результаті чого виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування в межах страхової суми.

Відповідно до п. 9.2.10 договору страхування, під подіями (страховими ризиками) розуміється: протиправні дії третіх осіб: хуліганство, крадіжка, грабіж, розбій, умисне знищення або пошкодження майна (вандалізм, підпал, підрив), за винятком зазначених дій, що сталися під час громадянської війни, народного хвилювання, страйку або внаслідок терористичного акту.

Пунктом 10.2 договору страхування передбачено, що не визнаються страховими випадками події, що сталися внаслідок: військових дій, маневрів або здійснення інших військових заходів, громадянської війни, терористичного акту, народного хвилювання або страйку.

Відповідно до статей 10, 11 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" антитерористична операція проводиться лише за наявності реальної загрози життю і безпеці громадян, інтересам суспільства або держави у разі, якщо усунення цієї загрози іншими способами є неможливим.

Рішення щодо проведення антитерористичної операції приймається залежно від ступеня суспільної небезпеки терористичного акту керівником Антитерористичного центру при Службі безпеки України за письмовим дозволом Голови Служби безпеки України або керівником координаційної групи відповідного регіонального органу Служби безпеки України за письмовим дозволом керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України, погодженим з Головою Служби безпеки України. Про рішення щодо проведення антитерористичної операції негайно інформується Президент України.

Частиною 6 статті 4 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" передбачено, що координацію діяльності суб'єктів, які залучаються до боротьби з тероризмом, здійснює Антитерористичний центр при Службі безпеки України.

На виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р і від 2 грудня 2015 року № 1275-р затверджено переліки населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до яких, у тому числі, включено місто Луганськ.

Отже, відповідно до приписів чинного законодавства місто Луганськ, на території якого розташовано застраховане майно, є частиною території України, тимчасово окупованої незаконними терористичними збройними формуваннями, де триває антитерористична операція. Ці фактичні дані доказами не спростовано і визнано такими, що відповідають дійсності.

Відтак, з огляду на проведення антитерористичної операції на сході України, у тому числі за місцем розташування застрахованого майна, та на підставі пункту 10.2 договору страхування заявлена страхувальником подія не може бути визнана страховим випадком, а тому не породжує обов'язку страховика щодо виплати страхового відшкодування.

Твердження апелянта про те, що Міністерство оборони України не підтверджує факт проведення військових дій за місцем знаходження нерухомого майна, що виключає можливість стверджувати, що майно було пошкоджено саме в результаті обстрілу, не приймається до уваги колегією суддів, оскільки зазначений лист Міністерства оборони не є єдиним та беззаперечним доказом відсутності будь-яких військових дій саме за місцем знаходження застрахованого майна, оскільки, з урахуванням ситуації, що склалася на сході України, військові дії у вказаний страхувальником час та за визначеним місцем могли мати місце поза увагою Міністерства оборони України.

Крім того у вказаному листі Міністерства оборони України зазначено лише про те, що у Генеральному штабі Збройних сил України відсутня інформація про вчинення терористичних актів або проведення військових дій 20.08.2014 та з 18.08.2014 по 22.09.2014, проте, це не означає, що в даний час не відбулось пошкодження застрахованого майна саме в результаті менометно-артилерійських обстрілів.

До того ж, представником позивача не було надано ані суд першої ані суду апеляційної інстанції будь-яких інших доказів того, що зазначені в акті огляду місця події від 25.10.2014 пошкодження відбулися саме у результаті хуліганських чи будь-яких інших дій, що за умовами договору страхування підпадають під визначення «страхового випадку».

Також слід зазначити, що згідно зі статтею 10 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Вимоги цієї статті поширюються виключно на відносини, що виникають у разі невиконання чи неналежного виконання зобов'язань та встановлюють форму посвідчення підстав звільнення від відповідальності - сертифікат Торгово-промислової палати України про засвідчення обставин непереборної сили (форс-мажору), які мали місце на території проведення антитерористичної операції. Отже, необхідність застосування приписів статті 10 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" у цій справі спростовується відсутністю у відповідача обов'язку щодо виплати страхового відшкодування.

Наявність чи відсутність у страхової компанії належних документів, які підтверджують обставини непереборної сили (форс-мажору), не впливає на зміст прав і обов'язків сторін, оскільки відповідно до положень договору страхування заявлена позивачем подія є виключенням із числа страхових ризиків, її настання не вважається страховим випадком. За таких обставин ця подія не може бути підставою для виникнення зобов'язання з виплати страхового відшкодування, що об'єктивно усуває можливість розгляду питання про наявність підстав для звільнення від відповідальності за його порушення в аспекті застосування положень статті 617 ЦК України.

Вищезазначеної позиції також дотримується Верховний суд України у постанові від 27.01.2016 року у справі №3-1237гс15.

Зауваження апелянта стосовно того, що аварійний комісар, який складав акт огляду місця події 25.10.2014 не є компетентною особою, оскільки не має відповідної кваліфікації, не приймається до уваги судом апеляційної інстанції, з урахуванням того, що в сертифікаті аварійного комісара, на який посилається апелянт від 04.03.2005 зазначено про те, що ОСОБА_7, який здійснював огляд пошкодженого майна, що є предметом іпотеки, склав та підписав акт огляду місця події стосовно пошкодження застрахованого майна, пройшов навчання у відповідному товаристві та отримав кваліфікацію аварійний комісар, спеціалізація «автотранспорт», про те, вказане не означає, що він не є кваліфікованим аварійним комісаром з питань оцінювання ризиків, пошкодження майна та визначення збитків, зокрема нерухомого майна, та не проходив інше навчання в інших товариства, що є компетентними в такому виді діяльності.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи вищезазначене, доводи, надані позивачем на підтвердження своїх вимог та докази, надані відповідачем на їх спростування, вимоги позивача є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а отже місцевим судом правомірно було відмовлено в їх задоволенні.

Оскільки, вимоги позивача щодо стягнення пені в розмірі 33260,38 грн. є похідними від вимог про стягнення страхового відшкодування, тому вона також не підлягають задоволенню.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з`ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, з повним з`ясування обставин, що мають значення для справи, правомірно відмовлено в задоволені позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України, а тому апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України не підлягає задоволенню.

Зважаючи на те, що колегією суддів апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України залишається без задоволення, судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2016 у справі № 910/11509/15 - без змін.

Матеріали справи № 910/11509/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді С.І. Буравльов

В.В. Андрієнко