Рішення № 57787490, 19.05.2016, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19 травня 2016 р.

Справа № 902/349/16

за позовом:Приватного підприємства "Бізон-Тех 2006" (вул.Новицького Якова, 11, м.Запоріжжя, 69005)

до:Фермерського господарства "Хлібні Лани" (с.Ялтушків, Барський район, Вінницька область, 23021)

про стягнення 95700,77 грн.

Головуючий суддя Яремчук Ю.О.

Cекретар судового засідання Кузьменко В.В.

Представники

позивача : не з"явився

відповідача : не з"явився

ВСТАНОВИВ :

Подано позов приватним підприємством "Бізон-Тех 2006" до фермерського господарства "Хлібні Лани" про стягнення 18317,15 грн. заборгованості, 60236,22 грн. індексації ціни товару, 11652,26 грн. пені, 5495,14 грн. штрафу, яка виникла внаслідок неналежного виконання договору поставки пестицидів № ВН-П-82 від 29 травня 2013 року.

Ухвалою суду від 26 квітня 2016 року за вказаним позовом порушено провадження у справі №902/349/16 з призначенням судового засідання на 19 травня 2016 року.

В судове засідання призначене на 19.05.2016 року представник позивача не з'явився, при цьому, від останнього надійшло клопотання (№ 160/16-юр від 18.05.2016 року) про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, документів витребуваних ухвалою суду не надав, причини своєї неявки не повідомив, при цьому, що про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином ухвалою суду від 26.04.2016 року, яка надсилалась останньому рекомендованою кореспонденцією за адресою, яка відповідає тій, що значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що стверджується відповідним спеціальним витягом з ЄДРЮОФОП.

В силу вимог ч.1 ст.64 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам або прокурору за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Окрім того, при неявці відповідача в судове засідання суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На першому примірнику ухвали, яка наявна в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документу. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вона є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому, суд констатує, що відповідачем не подано жодного клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

Беручи до уваги приписи ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки пестицидів № ВН-П-82 від 29.05.2013 року.

Умовами договору, а саме п. 1.1. між сторонами було погоджено, що у порядку, строки та на умовах, визначених цим договором та специфікаціями до нього, постачальник зобов'язався поставляти та передавати у власність покупець пестициди (засоби захисту рослин) та мікродобрива (надалі «пестициди» або «товар»), а покупець зобов'язався приймати цей товар та оплачувати його.

Відповідно до п. 2.1. договору, найменування (асортимент) товару, його кількість та ціна вказуються в специфікаціях до договору, які є невід'ємними його частинами.

Одночасно п. 2.2. договору, між сторонами було погоджено, що кожна наступна специфікація після першої регулює окрему поставку товару в рамках цього договору й не скасовує та не змінює дію попередніх специфікацій ні повністю, ні частково, якщо тільки інше не вказано в ній.

Згідно з п. 4.3. Договору, дата (термін, строк) поставки товару вказується в Специфікаціях.

При цьому, в п. 2 специфікацій сторони визначили умови та місце поставки (передачі) товару: (ЕХW) (склад позивача). Згідно з п. 4.1. договору, вказана умова поставки (ЕХW) передбачає вибірку товару покупцем зі складу постачальника автомобільним транспортом за свій рахунок.

Згідно з п. 7.1.4 договору, відповідач зобов'язувався з'явитися за товаром у місце поставки товару, прийняти його і передати в обмін нього позивачу належним чином оформлену довіреність на отримання товару.

Як встановлено матеріалами справи, між сторонами було підписано три специфікації до договору, згідно з якими позивач зобов'язався поставити відповідачу товар на загальну суму 73 203,64 грн., а саме: специфікація № 1 від 04.06.2013 року на загальну суму 63 553,64 грн.; специфікація № 2 від 10.06.2013 року на загальну суму 370,00 грн.; специфікація № 3 від 04.07.2013 року на загальну суму 9 280,00 грн. (а.с. 20-22).

Позивачем на виконання умов договору були виконані свої зобов»зання в повному обсязі, а саме повністю та своєчасно було передано товар відповідачу на загальну суму 73 203,64 грн., що зокрема підтверджується видатковими накладними, а саме: № ЗП9878 від 10.06.2013 року на суму 63553,64 грн.; № ЗП10367 від 10.06.2013 року на суму 370,00 грн.; № ЗП12035 від 17.07.2013 року на суму 9280,00 грн. та довіреностями відповідача на отримання товару, а саме: № 11 від 10.06.2013 року та № 19 від 17.07.2013 року (а.с. 23-27).

Претензій щодо поставленого товару у відповідача не було.

Зокрема позивач в позові та в поясненнях в судових засіданнях зазначає, що факт поставки товару також підтверджується й актом звірки взаєморозрахунків від 21.10.2013 року, який з боку відповідача підписаний його директором, чий підпис засвідчений печаткою відповідача, копія якого міститься в матеріалах справи ( а.с. 28).

Як передбачено договором, а саме п. 5.2. договору оплата товару повинна бути здійснена відповідачем в українських гривнях у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів платіжним дорученням на поточний рахунок постачальника. Підставою для платежу є даний договір.

Пунктом 5.1. та пп. 7.1.1. договору відповідач зобов'язався оплатити позивачу товар у строки, що вказані в Специфікаціях.

В пункті 3 Специфікацій було зазначено строки розрахунку за товар, згідно з якими граничною датою повного та остаточного розрахунку за товар є 15.10.2013 року.

Як встановлено матеріалами справи, відповідач свої грошові зобов'язання виконав частково, а саме останнім було оплачено товар частково на загальну суму 54 886,49 грн., , а саме 24.01.2014 року було здійснено платіж в розмірі 10 000,00 грн., 20.03.2014 року було здійснено платіж 20000,00 грн., 30.04.2014 року було здійснено платіж 20000 грн., 01.12.2014 року було здійснено платіж 4886,49 грн., що підтверджується зокрема банківськими виписками від 24.01.2014 року, від 20.03.2014 року, від 30.04.2014 року ( а.с. 29-30).

З врахуванням часткових проплат заборгованість відповідача становить 18 317,15 грн.

Згідно з п. 5.6. договору: „Ціна товару, що вказана в специфікації, визначена на дату їх складання. У зв'язку з тим, що товар буде оплачуватися покупцем не в день складання специфікації, то всі платежі покупця постачальнику за товар підлягають індексації». проіндексована сума платежу визначається таким чином: ПСП = (К2/К1) х СП, де ПСП - проіндексована сума платежу, яка підлягає сплаті покупцем постачальнику; СП - сума платежу за Товар; К2 - середній курс продажу банками доларів США за гривні на міжбанківському валютному ринку, зафіксований на момент закриття торгів у найближчий попередній до дати платежу день; К1 - курс гривні до долару США на дату складання специфікації (вказується в специфікаціях). Якщо показник К1 не вказаний у специфікаціях, то він дорівнює офіційному курсу гривні до долару США, встановленого Національним банком України на дату складання специфікацій.

Відповідно до п. 5.1., пп. 7.1.1., 7.1.3. договору відповідач зобов'язався оплатити товар (у т.ч. сплатити суму індексації ціни товару), для чого зобов'язався перед здійсненням будь-якого платежу провести його індексацію в порядку, визначеному договором.

При цьому, позивач в позові та в поясненнях зазначає, що у пункті 3 кожної специфікації також зазначено, що суми платежів підлягають індексації згідно з договором.

Для розрахунку такої індексації сторони в підпункті 5.6.1. Договору визначили, що для показника К2 вони використовують середній курс продажу банками доларів США за гривні (показник АSК на веб-сторінці ytth://www.udinform.com/ в огляді фінансового дня) на міжбанківському валютному ринку, зафіксований на момент закриття торгів у найближчий попередній до дати платежу день, інформацію про який сторони одержують із веб-сторінки ytth://www.udinform.com/ в огляді фінансового дня. Якщо показник К2 не можливо встановити з причини непрацездатності сторінки ytth://www.udinform.com/ , то він дорівнює офіційному курсу гривні до долару США, встановленого Національним банком України, у найближчий попередній до дати платежу день.

Згідно з пп. 5.6.2. Договору, у день здійснення платежу Покупець самостійно, без пред'явлення йому рахунку із збоку Постачальника, проводить його індексацію у вище встановленому порядку та перераховує Постачальнику проіндексовану суму платежу. Якщо К2 є меншим за К1, то ПСП дорівнює СП.

Згідно з пп. 5.6.6. договору, зобов'язання покупця щодо сплати проіндексованих сум платежів є грошовим зобов'язанням покупця перед постачальником з оплати товару. Сплачені покупцем постачальнику суми у зв'язку з виконанням цього пункту, що перевищують ціну Товару вказану в специфікаціях, є індексацією (тобто збільшенням) ціни товару.

Пунктом 8.1.3. договору передбачено, що за прострочення строків виконання грошових зобов» покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,05 % від простроченої суми грошового зобов'язання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 20 (двадцяти) календарних днів покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 30 % від простроченої суми. Пеня та штраф на суму попередньої оплати, якщо товар не був отриманий покупцем, не нараховуються.

Між сторонами було погоджено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань за цим договором не обмежується шістьома місяцями, а здійснюється до моменту їх фактичного виконання ( виключення з ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України), а строк позовної давності до вимог про стягнення штрафних санкцій (неустойки) за такими зобов'язаннями сторонами згідно із ст. 259 Цивільного кодексу України збільшується до 3 років ( п.8.2. договору).

У пункті 9.12. Договору сторони вказали, що: „Умови Договору його сторони визначають розумними та справедливими". що: ,.Договір складений Сторонами при повному розумінні ними предмету договору, прочитаний повністю ....".

Непроведення повних розрахунків відповідачем спонукало позивача звернутися з позовом до суду про стягнення боргу із врахуванням штрафних санкцій.

Станом на день розгляду справи в суді заборгованість відповідача становить 18317,15 грн. заборгованості, 60236,22 грн. індексація ціни товару, 11652,26 грн. пені, 5495,14 грн. штрафу.

Суд задовольняючи позовні вимоги виходив з наступного.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача по передачі товару та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов’язання по оплаті за отриманий товар.

З моменту укладення сторонами договору, між ними виникли зобов'язання, які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка".

Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч.1 статті 625 ЦК України).

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як видно з матеріалів справи відповідачем були порушені умови договору, а саме щодо розрахунків за поставлений товар.

Борг в сумі 18317,15 грн. підтверджується матеріалами справи, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Крім суми основного боргу позивачем було заявлено до стягнення 60236,22 грн. індексація ціни товару, 11652,26 грн. пені , 5495,14 грн. штрафу.

Разом з тим, частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язань, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Між сторонами було погоджено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань за цим договором не обмежується шістьома місяцями, а здійснюється до моменту їх фактичного виконання ( виключення з ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України), а строк позовної давності до вимог про стягнення штрафних санкцій (неустойки) за такими зобов'язаннями сторонами згідно із ст. 259 Цивільного кодексу України збільшується до 3 років ( п.8.2. договору).

Суд, перевіривши нарахування 60236,22 грн. індексація ціни товару, 5495,14 грн. штрафу приходить до висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства, інтересам сторін та підлягає задоволенню.

Стосовно нарахованих до стягнення 11652,26 грн. пені суд зазначає наступне.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок пені, суд прийшов до висновку, що позивачем при нарахуванні пені не перевищено розмір процентної ставки, який встановлено законом як граничний.

Так, пунктом 8.1.3. договору передбачено, що за прострочення строків виконання грошових зобов'язань покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,05 % від простроченої суми грошового зобов'язання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 20 (двадцяти) календарних днів покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 30 % від простроченої суми. Пеня та штраф на суму попередньої оплати, якщо товар не був отриманий покупцем, не нараховуються.

Відповідно до ч.3. ст. 343 господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем враховано норми чинного законодавства та нараховано пеню відповідно, що не перевищує подвійної ставки НБУ.

Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" - платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений , обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань або за затримку грошових надходжень на рахунок клієнта банку - одержувача грошових коштів, яку нараховано та не сплачено на день набрання чинності цим Законом, за згодою сторін може бути перерахована за період дії терміну позовної давності, але розмір її не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалася пеня. Сума зменшення розміру пені відноситься на результати фінансово-господарської діяльності одержувача грошових коштів, а щодо державних установ та організацій, що фінансуються за рахунок бюджету, - на зменшення їх фінансування.

У п.3 інформаційного листа ВГС України № 01-06/224/2012 від 27.02.2012 року видно правову позицію з приводу нарахувань пені та зазначено, що договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Беручи до уваги викладене, позивачем при обрахуванні пені враховано норми Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та господарського кодексу України.

Окрім того суд зазначає, що відповідно до п. 2.5. Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 17 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» - щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

З врахуванням викладеного суд приходить до висновку, що пеня в розмірі 11652 грн. підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Виходячи з наведеного, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 4-3, 33, 43, 47, 49, 82, 84, 115,116 ГПК України, ст.7 Закону України "Про судовий збір" -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з фермерського господарства "Хлібні Лани" (с. Ялтушків, Барський район, Вінницька область, 23021, ідент. код. 35599084) на користь приватного підприємства "Бізон-Тех 2006" (вул. Новицького Якова, 11, м.Запоріжжя, 69005, ідент. код. 34216986) 18317,15 грн. заборгованості; 60236,22 грн. індексація ціни товару; 11652,26 грн. пені; 5495,14 грн. штрафу ; 1435,51 грн. витрат на сплату судового збору.

Видати наказ після набранням рішення законної сили.

Копію рішення надіслати сторонам по справі.

Повне рішення складено 20 травня 2016 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул.Новицького Якова, 11, м.Запоріжжя, 69005)

3 - відповідачу (с.Ялтушків, Барський район, Вінницька область, 23021)