Постанова № 57785118, 17.05.2016, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

17.05.2016 справа №905/3636/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів за участю представників сторін: від позивача: від відповідача:ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4 довіреність №689 від 27.04.16р. Не зявився розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Придніпровська залізниця, м.Дніпропетровськ на рішення господарського суду Донецької області від22.02.2016р. (повний текст рішення підписано 22.02.2016р.) у справі№ 905/3636/15 (суддя Гринько С.Ю.) за позовом доПублічного акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Придніпровська залізниця, м.Дніпропетровськ Публічного акціонерного товариства Центральна збагачувальна фабрика Курахівська, с.Вовчанка, Маріїнський р-н., Донецька область простягнення штрафу в розмірі 54 655,00 грн. ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Донецької області від 22.02.2016р. у справі №905/3636/15 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Українська залізниця, м.Київ в особі Регіональної філії Придніпровська залізниця Публічного акціонерного товариства Українська залізниця, м.Дніпропетровськ до Публічного акціонерного товариства Центральна збагачувальна фабрика Курахівська, с.Вовчанка, Маріїнський район, Донецька область про стягнення 54 655,00 грн. штрафу за неправильно зазначену масу вантажу у залізничній накладній №52585114 задоволені частково: стягнуто з відповідача на користь позивача штраф у розмірі 10 931,00грн. та витрати по сплаті судового збору.

Публічним акціонерним товариством Українська залізниця, м.Київ в особі Регіональної філії Придніпровська залізниця Публічного акціонерного товариства Українська залізниця, м.Дніпропетровськ подана апеляційна скарга, в якій останнє просить скасувати судове рішення в частині зменшення штрафу у звязку з тим, що судом порушено та неправильно застосовані норми матеріального і процесуального права. Зокрема, скаржник зазначає, що суд першої інстанції необгунтовано задовольнив клопотання відповідача про зменшення розміру стягуваного штрафу до 1 провізної плати та судом допущено порушення норм процесуального права, оскільки судове засідання 22.02.2016р. відбулось без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, хоча відповідне клопотання було подане позивачем через канцелярію суду.

Представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив частково скасувати рішення суду та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, причини неявки не повідомив. Про час та місце розгляду скарги був повідомлений належним чином.

Зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України - справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і переглядає законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду, переглянувши в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи №905/3636/15; розглянувши доводи апеляційної скарги; заслухавши пояснення представника позивача; перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Придніпровська залізниця , м.Дніпропетровськ та скасування рішення господарського суду Донецької області від 22.02.2016р. у справі №905/3636/15 з огляду на наступне.

Матеріалами справи та судом встановлено, що 02.07.2015р. Публічне акціонерне товариство Центральна збагачувальна фабрика Курахівська (вантажовідправник) на адресу Бурштинської ТЕС ПАТ ДТЕК Західенерго (вантажоодержувач) у вагоні № 56122963 за залізничною накладною на групу вагонів № 52585114 зі станції Кураховка на станцію Бурштин відвантажило вугілля кам'яне. За накладною вага вантажу у вагоні 68 400кг, брутто - не зазначено, тари 22400кг.

При проходженні зазначеного вагону з вантажем станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці (попутна станція) було виявлено, що маса вантажу, зазначена у накладній, не відповідає фактичній масі вантажу.

В акті загальної форми № 35845 від 03.07.2015р. зазначено про відчеплення вагону для перезважування та про те, що вагон буде донаправлено. Також, в графі 49 за залізничною накладною на групу вагонів № 52585114 зроблено відмітку про відчеплення вагону з посиланням на загальної форми № 35845 від 03.07.2015р.

При контрольному переважуванні вагону з вантажем на станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці на справних 150-тонних вагонних електронно-тензометричних вагах станції, повірених 15.10.2014р. виявилось: вага брутто 85300кг, вага тари (з документу) 22400кг, вага нетто 62 900кг, що менше проти даних залізничної накладної на 5500кг, про що зазначено у акті загальної форми № 1501/Весы від 04.07.2015 р. Тобто, маса вантажу, зазначена у накладній, не відповідає фактичній масі вантажу.

На підставі вищевказаного акту загальної форми складено комерційний акт РА №009040/410/44 від 04.07.2015р, в якому зазначено, що вага брутто 85 300кг, тара по документу 22 400кг, вага нетто 62 900кг, що менше проти даних залізничної накладної на 5500кг. Завантаження вантажу рівномірне вище бортів на 10см., без поглиблень. Фактично маркування з застосуванням катка, двома продольними борознами не порушено. Вагон без дверей, розвантажувальні люки з обох сторін закриті. Протікань вантажу немає. У технічному відношенні вагон справний. При повторному перевантажуванні вагону вага підтвердилась.

Після зважування вагон №56122963 був відправлений за призначенням за накладною №47770490.

На підставі ст.ст.118, 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначену у залізничній накладній масу вантажу позивачем відповідачу нарахований штраф у сумі 54 655,00грн. із розрахунку: 10931,00грн. (тариф) х 5.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них.

Як встановлено ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

Згідно з ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність субєктів господарювання за цими перевезеннями встановлюється транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Аналогічний припис містить ст. 909 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 1 Статуту залізниць України (далі Статут), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. № 457, Статут залізниць України визначає права, обовязки і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. На підставі цього Статуту затверджені Міністерством транспорту України Правила перевезень вантажів, які є обовязковими для всіх юридичних осіб (ст. 5 Статуту).

Як зазначено в ст. 6 Статуту, накладна це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обовязковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.

Правилами перевезень вантажів, а саме п.1.1 розділу 4 Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 24.11.2000 р. за № 863/5084 (далі Правила №863/5084 від 24.11.2000 р.), а також ст. 23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). У відповідності до цих Правил, а саме п. 2.1 та п. 2.2, графи Маса вантажу, визначена відправником, кг та Спосіб визначення маси заповнюється вантажовідправником. Маса вантажу згідно зі ст. 37 Статуту та п.5 Правила приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 р. за № 644, визначається відправником.

Відповідно до додатку 3 Правил оформлення перевізних документів визначено, що маса вантажу визначена відправником заповнюється, якщо маса вантажу визначена відправником. Вказується маса у кілограмах брутто вантажу, загальна маса відправки (прописом).

Правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено п. 2.3 Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 24.11.2000 р. за № 863/5084, своїм підписом підтверджує представник відправника. Так, правильність зазначених відомостей до накладної №52585114 підтвердив представник Відповідача ОСОБА_5

Відповідно до п. 11 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. за № 466, у разі зважування вантажів на вагонних вагах відправник у разі потреби провадить дозування вантажу (довантаження або часткове вивантаження). Для цього він повинен безпосередньо біля вагонних ваг організувати дозувальний майданчик, забезпечити його необхідним інвентарем, а при відправленні масових вантажів (вугілля, руди, цементу тощо) додатковими механізмами для виконання дозувальних операцій в процесі зважування. Тобто відповідач мав можливість і зобовязаний був запобігти подібних порушень і провадити чітке зважування та вказувати у перевізних документах вірну інформацію стосовно маси вантажу.

Згідно з п. п. 5, 7 Правил приймання вантажів до перевезення загальна маса вантажу визначається відправником зважуванням або розрахунковим способом. Спосіб визначення маси вантажу і тип ваг відправник зобовязаний зазначити в накладній. Усі засоби вимірювальної техніки, які використовуються для визначення маси вантажів, мають бути повірені відповідно до вимог чинного законодавства. Засоби ваговимірювальної техніки повинні бути взяті на облік залізницею та відповідати вимогам Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України, затвердженої Наказом Міністерства інфраструктури України від 31 липня 2012 р. за №442, та інших нормативно - правових актів. Маса вантажів, які перевозяться навалом, насипом, наливом, визначається зважуванням на вагонних вагах. Допускається використання інших типів ваг, крім вагонних, за умови їх відповідності вимогам законодавства про метрологію.

Пунктом 22 Правил видачі вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644, перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення.

Відповідно до ст. 24 Статуту залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначений відправником у накладній на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

Підставою для накладення на відправника відповідальності, згідно ст. 122 Статуту, за неправильне зазначення ним відомостей про масу вантажу, є комерційний акт, складений у випадках, передбачених ст. 129 Статуту.

Статтею 24 Статуту передбачено, що вантажовідправник несе відповідальність за всі наслідки невірності, неточності або неповноту відомостей, зазначених ним у накладній.

Згідно з п.5.5 розділу 5 Правил оформлення перевізних документів, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про адресу одержувача, його код, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно з ст. 122 Статуту.

У відповідності до ст. ст. 118, 122 Статуту штраф за неправильно зазначену масу вантажу складає пятикратний розмір провізної плати.

Відповідно до ст. 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема, таких обставин : а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах. Залізниця зобовязана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.

Відповідно до Розяснень Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 р. в редакції від 29.09.2008 р. № 04-5/225, при застосуванні статті 118 Статуту залізниць слід мати на увазі, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених у цій статті порушень, встановлених залізницею як на станції призначення або під час перевезення, так і на станції відправлення після предявлення вантажу до перевезення, незалежно від того, чи завдано залізниці у звязку з цим збитки.

За таких обставин, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає обґрунтованим висновок місцевого суду щодо правомірності вимог Позивача про стягнення з Відповідача суми штрафу за неправильне зазначення відомостей у залізничній накладній.

Одночасно, при прийнятті рішення, судом першої інстанції задоволено клопотання відповідача про зменшення штрафу та зменшено його до розміру однієї провізної плати у сумі 10931,00грн.

Розглянувши вимоги апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

За приписами статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Відповідно до приписів статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України унормовано, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Згідно з приписами пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Водночас, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку, змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.13р. № 7-рп/2013.

Одночасно, згідно з п. 3.17.4. Постанови Пленуму №18 від 26.12.2011р. Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Таким чином, зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду. Господарські суди, оцінюючи надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішують питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач у клопотанні №85-02 від 22.02.2016р. про зменшення штрафу до однієї провізної плати у розмірі 10 931,00грн. посилався на те, що позивач не зазнав жодних збитків внаслідок невірного визначення відомостей відповідачем в накладній, жодних претензій щодо вантажу від вантажоодержувача не надходило, відповідач є постійним користувачем послуг залізниці, у звязку з проведенням антитерористичної операції відповідач несе значні фінансові витрати, стягнення штрафу у заявленому позивачем розмірі призведе до зупинення роботи підприємства та банкрутства відповідача. На підтвердження скрутного фінансового становища надав: довідку №31-01 від 19.01.2016р. про наявність кредиторської заборгованості станом на 31.12.2015р.; звіт про фінансові результати за I півріччя 2015р., та баланс станом на 30.06.2015р.

Зважаючи на те, що порушення з боку відповідача не завдало збитків позивачу, враховуючи наведені норми чинного законодавства та наведені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду про наявність підстав для зменшення розміру стягуваного штрафу до розміру однієї провізної плати, а саме: 10 931,00грн.

Крім того, як вбачається з доводів апеляційної скарги, апелянт просить суд скасувати рішення господарського суду Донецької області на підставі того, що судом допущено порушення норм процесуального права, оскільки судове засідання 22.02.2016р. відбулось без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, хоча відповідне клопотання було подане позивачем через канцелярію суду.

Розглянувши вимоги апеляційної скарги в цій частині колегія суддів зазначає наступне.

За змістом ст. 81 1 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні складається протокол, у якому зазначаються відомості щодо такого засідання, в тому числі склад суду та відомості про усні заяви і клопотання сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Протокол у триденний строк підписують суддя (суддя - головуючий у колегії суддів) і секретар судового засідання. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають право знайомитися з протоколами і протягом п'яти днів після їх підписання подавати письмові зауваження з приводу допущених у протоколах неправильностей або неповноти протоколу. Зауваження на протоколи у всіх випадках долучаються до матеріалів справи. Господарський суд розглядає зауваження на протокол протягом п'яти днів з дня подання зауваження і за результатами розгляду виносить ухвалу, якою приймає зауваження або мотивовано відхиляє їх. На вимогу хоча б одного учасника судового процесу у суді першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи по суті або за ініціативою суду здійснюється фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу. У випадку неявки у судове засідання всіх учасників судового процесу фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, колегією суддів встановлено, що 22.02.2016р. від представника позивача через канцелярію господарського суду Донецької області надійшло клопотання про фіксування судового засідання у справі №905/3636/15, яке відбудеться 22.02.2016р. за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до змісту протоколу судового засідання від 22.02.2016р. господарським судом зазначено: «Заяв від учасників судового процесу з вимогою про здійснення фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу не надійшло. Фіксування судового процесу здійснюється шляхом складання протоколу.»

В свою чергу, у випадку неявки у судове засідання всіх учасників судового процесу фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Однак, з тексту наведеного протоколу вбачається, що у судовому засідання був присутній представник позивача ОСОБА_6

Разом із тим, означені порушення процесуального законодавства при оформлені рішення за своїми наслідками не призвели до неправильного вирішення спору по суті, а отже не можуть бути підставою для задоволення апеляційних вимог згідно із ч.2 ст.104 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи наведене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 22.02.2016р. у справі №905/3636/15 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст.43 Господарського процесуального кодексу України, тому залишає зазначене рішення без змін, а апеляційну скаргу за наведеними в ній мотивами - без задоволення.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору по апеляційній скарзі покладаються на заявника скарги по справі.

Керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Придніпровська залізниця , м.Дніпропетровськ залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 22.02.2016 р. у справі №905/3636/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий Марченко О.А.

Судді: Зубченко І.В.

ОСОБА_3