Рішення № 57785018, 17.05.2016, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" травня 2016 р. Справа № 926/552/16

За позовомВідділу капітального будівництва Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернівецькій області до відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю «Войтар ЛТД»провідшкодування збитків у сумі 1274008,50 грн.Суддя Швець Микола ВасильовичПредставники :Від позивачівОСОБА_1 довіреність № 15/40 від 06.04.2016 р. Від відповідачане з'явився

СУТЬ СПОРУ :

Відділ капітального будівництва Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернівецькій області звернувся із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Войтар ЛТД» про відшкодування збитків у сумі 1274008,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобовязань щодо повернення товару, який був переданий йому на зберігання, в звязку з чим позивач поніс збитки в розмірі вартості неповернутого товару 1274008,50 грн.

Згідно протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 07.04.2016р. справу призначено судді Швець М.В.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 08.04.2016р. порушено провадження у справі, призначено її до розгляду в судовому засіданні на 10:30 год. -26.04.2016р.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 26.04.2016р., в звязку з неявкою представників відповідача, розгляд справи було відкладено на 10:30 год. - 17.05.2016р.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та надав витребувані судом документи вх. № 1100 від 17.05.2016 року.

Відповідач належним чином був повідомлений про час та дату розгляду справи, проте явку свого представника в два судових засідання не забезпечив, правом наданим ст. 59 ГПК України на подання відзиву не скористався.

Незявлення представників відповідача в судове засідання не перешкоджає вирішенню спору по суті, справу може бути розглянуто без їх участі за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду позовної заяви, суд встановив:

30 грудня 2005 року між Відділом капітального будівництва Управління МВС України в Чернівецькій області та товариством з обмеженою відповідальністю «Войтар ЛТД» було укладено договір відповідального зберігання № 5, за умовами якого позивач передає, а відповідач приймає на відповідальне безвідплатне зберігання будівельні матеріали, перелік, ціна, якість та кількість яких зазначаються в акті прийому-передачі, який є невідємною частиною цього договору (п. 1.1. договору відповідального зберігання).

Згідно з п. 4.1. договору відповідач несе відповідальність за збереження і цілісність майна з дати передачі на зберігання і до дати повернення позивачу. У випадку знищення або ушкодження майна, яке зберігається, або його частини, відповідач повинен за свій рахунок повернути позивачу рівну кількість аналогічного майна в належному стані.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2006 р. У випадку, якщо жодна із сторін не заявить про свій намір розірвати або змінити договір відповідального зберігання № 5 до його закінчення, договір вважається пролонгованим на строк 12 місяців (п. 7.1., п. 7.2. розділу 7 «Строк дії Договору» договору).

17 січня 2013р. сторонами було укладено додаткову угоду до договору відповідального зберігання № 5 від 30.12.2005р., згідно якої п. 7.1. та п. 7.2. даного договору викладено в наступній редакції: « 7.1. - Даний Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2013 року. 7.2. - Якщо за 30 днів до закінчення Договору жодні із сторін не заявить про свій намір розірвати або змінити договір, термін його дії кожен раз автоматично пролонговується на наступних 12 календарних місяці на тих же умовах».

Як вбачається з матеріалів справи, 30.12.2005 року позивач передав, а відповідач прийняв арматуру /а3/12 в кількості 123570 кг на суму 375158 грн. для відповідального зберігання, що підтверджується актом прийому-передачі до договору відповідального зберігання № 5 від 30.12.2005р.

Згідно з п. 2.1.4. договору відповідач зобовязаний повернути майно позивачу по першій вимозі. Аналогічне положення містить п. 3.2. договору.

Протягом 2008-2015р.р. відповідачем було частково повернуто позивачу арматуру /а3/12 в кількості 21240 кг, що підтверджується накладними № 481 від 06.06.2008р. та № 1/06 від 16.06.2015р. Тобто залишок переданої позивачем відповідачу арматури /а3/12 за договором відповідального зберігання № 5 від 30.12.2005р., станом на 17.07.2015р. становив - 102330 кг.

20 жовтня 2015 року, інвентаризаційною комісією ВКБ УМЗ УМВС України в Чернівецькій області за участі директора ТзОВ «Войтар ЛТД» ОСОБА_2 було проведено звірку наявності арматури діаметром 12 мм, яка передана на відповідальне зберігання ТзОВ «Войтар ЛТД», про що складено акт та інвентаризаційний опис матеріальних цінностей прийнятих на матеріальне зберігання, які підтверджують наявність у відповідача на зберіганні арматури діаметром 12 мм в кількості 102330 кг за адресою: м. Чернівці, вул. Нікітіна, 3.

12 лютого 2016 року, ВКБ УМЗ УМВС України в Чернівецькій області на адресу ТзОВ «Войтар ЛТД» направлено лист-вимогу № 15/3 від 11.02.2016р., в якій позивач вимагає у відповідача, відповідно до п. 2.1.4. та 3.2. договору, повернути арматуру /а3/12 в кількості 102330 кг до 25.02.2016р. (яка передана відповідачу на зберігання згідно договору № 5 від 30.12.2005р.). Однак, вимога позивача не була виконана відповідачем (вказаний лист-вимога повернулась у звязку з закінченням терміну зберігання).

25 лютого 2016 року, інвентаризаційною комісією ВКБ УМЗ УМВС України в Чернівецькій області проведено звірку наявності арматури діаметром 12 мм в кількості 102330 кг, яка передана на відповідальне зберігання ТзОВ «Войтар ЛТД», про що складено акт, згідно якого встановлено, що арматура діаметром 12 мм в кількості 102330 кг за адресою: м. Чернівці, вул. Нікітіна, 3 - відсутня.

12 травня 2016 року, інвентаризаційною комісією ВКБ УМЗ УМВС України в Чернівецькій області повторно проведено звірку наявності арматури діаметром 12 мм в кількості 102330 кг, яка передана на відповідальне зберігання ТзОВ «Войтар ЛТД», про що складено акт, згідно якого встановлено, що арматура діаметром 12 мм в кількості 102330 кг за адресою: м. Чернівці, вул. Нікітіна, 3 - відсутня.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов'язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому. Договір зберігання є публічним, якщо зберігання речей здійснюється суб'єктом підприємницької діяльності на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування.

Згідно з ст. 938 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.

В силу положень ч. 1 ст. 942 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі. Якщо зберігання здійснюється безоплатно, зберігач зобов'язаний піклуватися про річ, як про свою власну.

Відповідно до ст. 949 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Згідно ст. 950 Цивільного кодексу України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах. Професійний зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі, якщо не доведе, що це сталося внаслідок непереборної сили, або через такі властивості речі, про які зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності поклажодавця. Зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі після закінчення строку зберігання лише за наявності його умислу або грубої необережності.

Відповідно до ст. 951 Цивільного кодексу України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем:

1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості;

2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість.

Частинами 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: - втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); - доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до приписів ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1) протиправної поведінки;

2) шкоди;

3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою;

4) вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Отже, суд дійшов висновку про доведеність позивачем наявності всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки відповідача, що полягає у неповерненні майна, яке було передане на зберігання; наявності шкоди, що полягає у відсутності майна акти від 25.02.2016р. та від 12.05.2016р. та яка має грошове вираження; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вини відповідача перед позивачем, що полягає у наявності невиконання зобов'язання згідно договору зберігання, яке тягне за собою відповідальність у вигляді відшкодування завданих збитків.

Частиною 3 статті 623 ЦК України передбачено, що збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що договір відповідального зберігання № 5 від 30.12.2005р. будь яких застережень щодо обмеження розміру збитків не містить.

Згідно довідки Чернівецької торгово-промислової палати № 228 від 06.04.2016р. вартість арматури будівельної класу А ІІІ діаметром 12 мм в Україні станом на 06.04.2016р. становить 12450 грн. (з ПДВ) за 1 т.

Дану довідку № 228 від 06.04.2016р., суд вважає належним доказом в розумінні ст.ст.32, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, збитки, що завдані неповерненням арматури визначаються розміром їх вартості в цінах, які діяли на території України станом на момент звернення позивача з позовом в загальній сумі 1274008,50 грн. (102330 кг ? 12,450 грн. = 1274008,50 грн.).

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача збитків в розмірі 1274008,50 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно п. 3.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» якщо строк (строки), на який (які) судом було відстрочено або розстрочено сплату судового збору, закінчився, а таку сплату не здійснено, господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи може своєю ухвалою продовжити цей строк (але не довше, ніж до прийняття судового рішення по суті справи), або звільнити сторону від сплати судового збору, або стягнути несплачену суму судового збору у прийнятті судового рішення.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України та п. 3.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», судовий збір в розмірі 19110,13 грн. (1274008,50 грн. х 1,5%) слід стягнути з відповідача в доход державного бюджету, у звязку з тим, що позивачем не надано доказів сплати судового збору станом на день вирішенню спору по суті.

Керуючись ст. ст. 1, 12, 33, 34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Войтар ЛТД» (58000, м. Чернівці, вул. Нікітіна, 42; код 22840344)

на користь Відділу капітального будівництва Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернівецькій області (58000, м. Чернівці, вул. Головна, 24; код 23313380)

- збитки в сумі 1274008,50 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Войтар ЛТД» (58000, м. Чернівці, вул. Нікітіна, 42; код 22840344)

- в доход державного бюджету судовий збір у сумі 19110,13 грн., отримувач коштів УДКСУ у м. Чернівці, код отримувача 37978173, банк отримувача ГУДКСУ у Чернівецькій області, код банку 856135, рахунок отримувача 31210206783002, код класифікації доходів бюджету 22030001, призначення платежу: судовий збір, господарський суд Чернівецької області, код 03500074.

Після набрання рішенням законної сили видати накази.

«Повне рішення складено 19.05.2016 року»

Суддя ОСОБА_3