Рішення № 57784936, 10.05.2016, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Театральна, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

__________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 травня 2016 р. Справа № 923/324/16

Господарський суд Херсонської області у складі судді Соловйова К.В. при секретарі Степановій Н.Д., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "КреМікс", с.Піщане, Кременчуцький район, Полтавська область,

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Моріс Каховка", смт. Любимівка, Каховський район, Херсонська область,

про стягнення 325 216,44 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - не прибув;

від відповідача - не прибув.

Обставини справи: провадження у справі порушено за позовом ТОВ "КреМікс" до ТОВ "Моріс Каховка" з вимогами про стягнення 325 216,44грн, з них 255 777,97 грн. основного боргу (з оплати товару), 8 696,46 грн. інфляційних втрат, 17 533,05 грн. річних (18 %), 43 208,96 грн. пені, у зв'язку з невиконанням зобов'язань за договором поставки № 216 від 17.09.2013р.

Сторони належним чином, згідно вимог ст. 64 ГПК України, повідомлені судом про місце, дату, час розгляду справи. Зокрема, відповідачеві ухвали суди від 01.04.2016р. та 21.04.2016р. по справі надіслано рекомендованими листами. за вказаною у позовній заяві адресою відповідача, яка співпадає з зареєстрованим в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (ЄДР) станом на час розгляду справи місцезнаходженням відповідача, згідно витягу щодо відповідача з ЄДР (а.с.46). До суду надійшло поштове повідомлення про отримання 11.04.2016р. відповідачем листа з ухвалою від 01.04.2016р. (а.с.40). Надісланий судом відповідачеві лист з ухвалою від 21.04.2016р. не повертався до суду без вручення відповідачу.

Заяви та клопотання позивача щодо судового засідання не надходили.

Відповідач не надав суду відзиву на позовну заяву та інших витребуваних судом від відповідача документів. У судові засідання 21.04.2016р. та 10.05.2016р. по розгляду справи представник відповідача не прибув. До суду не надходили заяви та клопотання відповідача щодо цих судових засідань.

Відповідно до ст.77 ГПК України неявка представника сторони у судове засідання є підставою для відкладення розгляду справи у разі, якщо за його відсутності неможливо розглянути певну справу. Неявка представників сторін не унеможливлює розгляд справи № 923/324/16. Розгляд справи за відсутності представників сторін, при тому, що сторони належним чином повідомлено судом про місце, дату, час розгляду справи не є порушенням процесуальних прав сторін.

Відповідно до ст. 75 ГПК України у разі, якщо відзив на позовну заяву і витребувані судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України.

Вивчивши матеріали справи, суд -

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КреМікс" (надалі - позивач) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Моріс Каховка" (надалі - відповідач) уклали 17.09.2013р. між собою договір № 216, на умовах якого позивач зобов'язався поставляти продукцію власного виробництва (кормові добавки, замінники молочних кормів, вітамінно-мінеральні суміші, білково-вітамінні добавки, комбікорми) відповідачеві окремими партіями за ціною та асортиментом згідно видаткових накладних, а відповідач зобов'язався приймати та оплачувати цю продукцію у відповідності до встановлених цим договором порядку та строків (надалі - договір).

Згідно з п. 4.1. договору поставка товару здійснюється автомобільним транспортом на умовах СРТ (згідно Інкотермс в редакції 2000р) до місця призначення вказаного відповідачем в заявці на поставку товару. Згідно з п.7.1. договору оплата товару здійснюється відповідачем протягом трьох робочих днів після отримання рахунку-фактури позивача на оплату товару, шляхом попередньої оплати повної вартості товару. Згідно з п. 12.9. договору цей договір набуває чинності з дня його підписання сторонами договору та діє до 31.12.2013р. У разі, якщо жодна з сторін договору за тридцять днів до закінчення строку дії цього договору не заявить у письмовій формі про свій намір розірвати або змінити даний договір, строк дії договору автоматично продовжується на один календарний рік.

Згідно з укладеною 07.07.2014р. між позивачем та відповідачем додатковою угодою № 1 до договору змінено порядок оплати товару, шляхом викладення п.7.1. договору у новій редакції, після чого відповідач повинен здійснювати попередню оплату п'ятдесяти відсотків від вартості товару та сплачувати залишок вартості товару протягом сорока двох календарних днів з дати поставки товару.

Згідно з укладеною 30.12.2014р. між позивачем та відповідачем додатковою угодою № 2 до договору строк дії договору продовжений до 31.12.2016р. та передбачено можливість подальшого автоматичного продовження строку дії договору на один календарний рік, при відсутності заперечень сторін договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону та договору.

Згідно з ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Згідно з ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язання, крім випадків, передбачених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. За ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, а також, що покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ст. 610 та ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 ГПК України та ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Згідно з ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також, інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору. Ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, які (пояснення) на вимогу суду, мають бути викладені письмово.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розглядові в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, із змінами та доповненнями (надалі - Положення), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Аналогічне визначення терміну "первинний документ" містить у собі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а саме, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч. 1 ст. 9 цього ж Закону та п. 2.2 Положення первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п. 2.4 Положення обов'язковими реквізитами первинного документу є: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ; назву документа (форми); дату і місце складення документа; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; особистий підпис та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

23.07.2015р. позивачем складений рахунок № 2410 на оплату відповідачем продукції (товару) загальною вартістю 413 556,5 грн. (з ПДВ), на підставі договору.

В подальшому, позивач передав відповідачу продукцію (товар) загальною вартістю 413 556,5 грн. (з ПДВ), у кількості, асортименті та за цінами, що відповідають вказаному рахунку, на підставі видаткової накладної № 2525 від 05.08.2015р, товарно-транспортної накладної № Р2525 від 05.08.2015р. та згідно довіреності відповідача від 07.08.2015р. № 31.

У встановлені договором порядку та строки відповідач оплату продукції (товару) позивача не здійснив. При цьому, на підставі видаткової накладної (повернення) № ВП-0000005 від 19.10.2015р. відповідач повернув позивачеві частину з продукції (товару), загальною вартістю 157 778,53 грн.

Видаткову накладну № 2525 від 05.08.2015р. та товарно-транспортну накладної №Р2525 від 05.08.2015р. оформлено у відповідності до вимог ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п.2.4 Положення щодо оформлення первинних документів, а також, підписано представником відповідача за довіреністю та скріплено відбитком печатки відповідача без будь-яких зауважень та заперечень щодо якості, кількості, асортименту та ціни продукції (товару). Доказів іншого відповідачем не надано.

Виходячи з вказаних у видатковій накладній № 2525 від 05.08.2015р. реквізитів довіреності представника відповідача, а саме, дати її складання "07.08.2015р.", поставка позивачем продукції (товару) відповідачеві на підставі видаткової накладної № 2525 від 05.08.2015р. не могла бути здійснена раніше ніж 07.08.2015р.

Таким чином, встановлений договором граничний строк для здійснення відповідачем оплати повної вартості продукції (товару) позивача, які вказано у видатковій накладній № 2525 від 05.08.2015р., скінчився 17.09.2015р.

До цього часу відповідачем не сплачено на користь позивача 255 777,97 грн. різниці між загальною вартістю продукції (товару), що отримано відповідачем від позивача на підставі видаткової накладної № 2525 від 05.08.2015р. та товарно-транспортної накладної № Р2525 від 05.08.2015р., та загальною вартістю продукції (товару), що відповідач повернув позивачеві на підставі видаткової накладної (повернення) № ВП-0000005 від 19.10.2015р.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також річні (3 %) від простроченої суми, якщо інший розмір річних не встановлено договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання. Згідно з ч. 4 ст. 231 цього ж Кодексу, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Згідно з ч. 6 ст. 231 цього ж кодексу штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 343 Господарського кодексу України та ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня. Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 8.1. договору у випадку порушення своїх договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність за цим договором та чинним законодавством України. Відповідно до п. 8.4. договору за кожний день прострочення оплати товару понад встановлений договором строк відповідач повинен сплатити позивачеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу, яка діяла в період прострочення, за весь період такого прострочення. Згідно з п. 8.5. договору, яким даний договір доповнений за укладеною 07.07.2014р. між позивачем та відповідачем додатковою угодою № 1 до цього договору, відповідач, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити позивачеві суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та вісімнадцять процентів річних від простроченої суми за весь період прострочення оплати.

Поряд з позовними вимогами про стягнення з відповідача 255777,97 грн. основного боргу позивачем заявлено вимоги про стягнення:

- 8 696,46 грн. інфляційних втрат, які нараховані за листопад 2015 року, грудень 2015 року та січень 2016 року, через несплату відповідачем 255 777,97 грн. цього боргу;

- 17 533,05 грн. річних (18 %), які нараховані з 20.09.2015р. по 05.02.2016р. на 255 777,97 грн. цього боргу;

- 43 208,96 грн. пені, яка нарахована з 20.09.2015р. по 05.02.2016р. на 255 777,97 грн. цього боргу.

Суд констатує, що з огляду на положення п.7.1. договору, в редакції цього пункту договору, на дату здійснення поставки продукції (товару) загальною вартістю 413 556,5 грн. за видаткової накладної № 2525 від 05.08.2015р. виконання відповідачем грошового зобов'язання щодо здійснення на користь позивача відповідної оплати є простроченим щодо оплати 206 778,25 грн. (що становить половину (50 %) вартості продукції (товару)) з 07.08.2015р., оскільки ця сума мала бути сплачена відповідачем, як попередня оплата, тобто, до дати поставки, та щодо сплати інших 206 778,25 грн. (що, також, становить половину (50 %) вартості продукції (товару)) з 18.09.2015р., тобто, з сорок третього календарного дня з 07.08.2015р. - дати поставки.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем з оплати продукції (товару), що вказано у видатковій накладній № 2525 від 05.08.2015р., існувала у наступних розмірах:

- в період з 07.08.2015р. по 17.09.2015р. в розмірі 206 778,25 грн.;

- в період з 18.09.2015р. по 18.10.2015р. в розмірі 413 556,5 грн.;

- в період з 19.10.2015р. по теперішній час в розмірі 255 777,97 грн.

Разом з тим, суд зазначає, що згідно приписів ГПК України визначення розміру позовних вимог є виключним правом позивача. В контексті цього суд зазначає й про виключне право позивача, на власний розсуд, визначати періоди нарахування заявлених до стягнення інфляційних втрат, річних та пені, а також, базис для здійснення таких нарахувань (суму заборгованості, на яку нараховуються інфляційні втрати, річні та пеня).

Виконані позивачем розрахунки заявлених до стягнення 8696,46 грн. інфляційних втрат, 17 533,05 грн. річних, 43 208,96 грн. пені (а.с.13-15) перевірено судом.

Цією перевіркою встановлено, що розрахунок 8 696,46 грн. інфляційних втрат здійснений позивачем з урахуванням положень п.3.1., п.3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", узгоджується з положеннями листа Верховного суду України від 03.04.1997р. № 62-97р "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" та не містить арифметичних помилок. Разом з тим, при розрахунку суми інфляційних втрат за січень 2016 року, у зв'язку з несплатою 255 777,97 грн. боргу, позивачем застосований неправильний (менший за розміром за належний) індекс інфляції за січень 2016 року: при розрахунку використаний розмір цього індексу 100,7 %, замість правильного 100,9%. Проте, вказане не призвело до заявлення до стягнення завищеного розміру інфляційних втрат за січень 2016 року. До стягнення заявлено 1790,45 грн. інфляційних втрат за січень 2016 року, замість належних 2 302,00 грн. таких втрат (2 302,00 грн. = 255777,97 грн. х 1,009 - 255777,97 грн.).

Також, вказаною перевіркою встановлено, що розрахунок заявлених до стягнення 17 533,05 грн. річних та 43 208,96 грн. пені виконаний позивачем без врахування того, що кількість днів у 2016 (високосному) році дорівнює 366 дням.

Судом здійснено власний розрахунок річних (18 %), в межах вказаного у розрахунку позивача періоду, з 20.09.2015р. по 05.02.2016р., на 255 777,97 грн. боргу.

Річні за період з 20.09.2015р. по 31.12.2015р. (за 103 дні) на 255 777,97 грн. боргу становлять 12 992,12 грн.

12 992,12 грн. = ((255 777,97 грн. х 18 % х 103 дні)/100 %) / 365 днів

Річні за період з 01.01.2016р. по 05.02.2016р. (за 36 днів) на 255 777,97 грн. боргу становлять 4 528,53 грн.

4 528,53 грн. = ((255 777,97 грн. х 18 % х 36 дні)/100 %) / 366 днів

Загальна сума вказаних річних становить 17 520,65 грн.

17 520,65 грн. = 12 992,12 грн. + 4 528,53 грн.

Також, судом здійснено власний розрахунок пені, в межах вказаного у розрахунку позивача періоду, з 20.09.2015р. по 05.02.2016р., на 255 777,97 грн. боргу.

Пеня за період з 20.09.2015р. по 24.09.2015р. (за 5 днів) на 255 777,97 грн. боргу становить 1 892,06 грн.

1 892,06 грн. = ((255 777,97 грн. х 2 х 27 % х 5 днів)/100 %) / 365 днів

Пеня за період з 25.09.2015р. по 31.12.2015р. (за 98 днів) на 255 777,97 грн. боргу становить 30 216,84 грн.

30 216,84 грн. = ((255 777,97 грн. х 2 х 22 % х 98 днів)/100 %) / 365 днів

Пеня за період з 01.01.2016р. по 05.02.2016р. (за 36 днів) на 255 777,97 грн. боргу становить 11 069,73 грн.

11 069,73 грн. = ((255 777,97 грн. х 2 х 22 % х 36 днів)/100 %) / 366 днів

Загальна сума вказаної пені становить 43 178,63 грн.

43 178,63 грн. = 1 892,06 грн. + 30 216,84 грн. + 11 069,73 грн.

Відповідачем не надано будь-яких заперечень щодо наявності у нього 255777,97 грн. заборгованості за договором з оплати продукції (товару) позивача, контррозрахунку цієї заборгованості або ж доказів її погашення, повністю або частково.

Відповідач не надав будь-яких заперечень щодо нарахування йому позивачем заявлених до стягнення 8696,46 грн. інфляційних втрат, 17 533,05 грн. річних (18 %) та 43208,96 грн. пені або ж їхніх контррозрахунків. Також, відповідач не надав доказів сплати (повністю або частково) на користь позивача заявлених до стягнення вказаних сум інфляційних втрат, річних (18 %) та пені.

За вказаних встановлених судом фактичних обставин та на підставі наведених правових норм, позовні вимоги в частині стягнення 255 777,97 грн. основного боргу (заборгованості з оплати продукції (товару)) та в частині стягнення 8696,46 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню в повному обсязі, а позовні вимоги в частині стягнення 17 533,05 грн. річних (18 %) підлягають частковому, в розмірі 17520,65 грн. задоволенню, позовні вимоги в частині стягнення 43 208,96 грн. пені підлягають частковому, в розмірі 43 178,63 грн. задоволенню. У стягненні 12,40 грн. річних (18 %) та 30,33 грн. пені має бути відмовлено.

Згідно з п. 2.1 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви з вимогами про стягнення 325 216,44 грн. сплаті підлягає 4 878,25 грн. судового збору. Разом з тим за подання такої позовної заяви позивач сплатив 4 879,00 грн. судового збору згідно з платіжним дорученням № 9002 від 11.03.2016р. Тобто, на 0,75 грн. судового збору більше, ніж встановлено законом. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка сплатила судовий збір, зокрема, в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Проте, відповідне клопотання у справі відсутнє.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позов задовольняється на 99,99 %.

99,99 % = ((325 173,71 грн. (розмір задоволених позовних вимог)/(325 216,44 грн. (розмір заявлених позовних вимог)) х 100 %

У зв’язку з цим 99,99 % або 4877,76 грн. судового збору покладається на відповідача, решта – на позивача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МОРІС КАХОВКА" (місцезнаходження: 74822, Херсонська область, Каховський район, смт.Любимівка, вул. Птахівнича, буд.1; ідентифікаційний код юридичної особи 38798684) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КреМікс" (місцезнаходження: 39701, Полтавська область, Кременчуцький район, с. Піщане, вул. Польовий стан, буд.1; ідентифікаційний код юридичної особи 30748505) 255 777 (двісті п'ятдесят п'ять тисяч сімсот сімдесят сім) грн. 97 коп. заборгованості з оплати продукції (товару), 43 178 (сорок три тисячі сто сімдесят вісім) грн. 63 коп. пені, 8 696 (вісім тисяч шістсот дев'яноста шість) грн. 46 коп. інфляційних втрат, 17 520 (сімнадцять тисяч п'ятсот двадцять) грн. 65 коп. річних та 4 877 (чотири тисячі вісімсот сімдесят сім) грн. 76 коп. компенсації по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 17.05.2016р.

Суддя К.В. Соловйов