Рішення № 57784586, 04.05.2016, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" травня 2016 р.Справа № 921/114/16-г/3

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Боровець Я.Я.

розглянув справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" пров. Шевченка, 12, м. Київ, 1, 01001

до відповідача: Приватного агропромислового підприємства "Білобожницьке" с. Білобожниця, Чортківський район, Тернопільська область, 48530

про cтягнення заборгованості в сумі 359 678, 98 грн.

За участі представників сторін:

Позивача: ОСОБА_1 - представник (довіреність № 09-32/715 від 23.12.15р.)

Відповідача: ОСОБА_2 представник (розпорядження № 1 від 01.04.2000р.)

Учасникам судового процесу роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки згідно ст.ст. 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Фіксація судового процесу технічними засобами (звукозапис) в порядку ст.81-1 ГПК України не здійснювалася через відсутність відповідного клопотання.

В судовому засіданні 04.05.2016 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть справи: Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" звернувся з позовною заявою до Господарського суду Тернопільської області до Приватного агропромислового підприємства "Білобожницьке" про cтягнення заборгованості по кредитному договору № 01-1/22 від 29.06.2011 року в сумі 359 678, 98 грн, з яких: 185 956,35 грн - заборгованість по процентах, нарахованих за період з 24.11.2012 року по 31.01.2016 року, 100 977,78 грн - сума збільшення заборгованості по кредиту із застосуванням індексу інфляції за період з 15.04.2013 року по 31.12.2015 року, 72 744,85 грн - сума збільшення заборгованості по процентах, нарахованих за період з 24.11.2012 року по 31.01.2016р. із застосуванням індексу інфляції.

Ухвалою господарського суду від 19.02.2016р. порушено провадження по справі і її розгляд призначено на 10.03.2016р.

10.03.2016 р. суд перейшов до розгляду справи по суті.

У відповідності до ст. 77 ГПК України, у звязку із необхідністю оцінки уже поданих та надання можливості сторонам подати додаткові докази, у судових засіданнях оголошувались перерви до 29.03.2016 р. о 12 год. 00 хв., до 26.04.2016 р. о 12 год. 00 хв. та до 04.05.2016р. о 15:00 год.

Ухвалою суду від 29.03.2016 року строк розгляду справи в порядку ч. 3 ст. 69 ГПК України продовжено на 15 днів на задоволення клопотання представника позивача про продовження строку вирішення справи (вх. №7651 від 29.03.2016р.).

Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав повністю з підстав, зазначених у позовній заяві та додаткових поясненнях (вх. №7638 від 29.03.2016р. та вх. №9371 від 28.04.2016 р.) та просить позов задоволити повністю. Також через канцелярію суду подав документи (вх.№ 6586 від 09.03.2016р.).

Представник відповідача в судове засідання з'явився, проти позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві на позов (вх. №6658 від 10.03.2016 р.) та в додаткових поясненнях (вх.№7649 від 29.03.2016р.), зокрема зазначив, що після набрання рішенням законної сили, банк втрачає право нараховувати відсотки по тілу кредиту та надав розрахунок інфляційних втрат за період з 15.04.2013р. по 31.12.2015р. (вх.№9557 від 04.05.2016р.).

Також, судом при виготовленні ухвали суду від 29.03.2016р. в її описовій частині допущено описку, невірно зазначено суму та період інфляційних втрат на суму заборгованості по процентах, а саме: у розмірі 744,85 грн за період з 24.11.2012 року по 01.01.2016р. А тому, вважати правильним та читати слова в описовій частині ухвали суду від 29.03.2016р.: 72 744,85 грн - сума збільшення заборгованості по процентах, нарахованих за період з 24.11.2012 року по 31.01.2016р. із застосуванням індексу інфляції замість 744,85 грн - сума збільшення заборгованості по процентах, нарахованих за період з 24.11.2012 року по 01.01.2016р. із застосуванням індексу інфляції.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судовому засіданні доводи та заперечення повноважних представників сторін, оцінивши наявні у справі докази, суд встановив наступне.

Згідно ст. 1 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу субєкта підприємницької діяльності.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є Договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 626 ЦК України вказує, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Приписами ч. 1 ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

29 червня 2011 року між Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", як Банком/позивач та Приватним агропромисловим підприємством "Білобожницьке", як Позичальником/відповідач, укладено Кредитний договір №01-1/22, відповідно до якого Банк надає Позичальнику кредит у сумі 575 630,00 грн. на умовах, передбачених цим Договором, далі кредит, а Позичальник зобов"язується повернути кредит та сплатити проценти, встановлені цим договором. Кінцевий термін повернення кредиту - 27 червня 2012 року. Кредит погашається за графіком визначений п.2.2 договору (п.п. 2.1., 2.2. Кредитного договору).

Згідно п.3.1. Кредитного договору, кредит надається Банком Позичальнику шляхом перерахування коштів із позичкового рахунку №20620301687724 на поточний рахунок Позичальника №26009302687724 в межах сум та відповідно до термінів, визначених в п.2.1 цього договору.

Відповідно до п. 3.2., п. 3.5. Кредитного договору сторони домовились, що відсотки за користування кредитом нараховуються Банком на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами та плачуються Позичальником, виходячи із встановленої Банком відсоткової ставки у розмірі 17,5% річних у валюті кредиту. Нарахування Банком відсотків здійснюється з дати першої оплати розрахункових документів Позичальника з позичкового рахунку по дату повного та остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії коштів. При розрахунку процентів використовується метод "факт/факт", виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році. Відсотки за користування кредитом нараховуються банком в останній робочий день поточного місяця та сплачується Позичальником щомісячно не пізніше останнього робочого дня місяця на рахунок №20620301687724. У випадку порушення Позичальником встановленого п.2.2. цього Договору строку повернення суми кредиту, в тому числі встановленого п.2.2. графіку погашення, Позичальник надалі сплачує відсотки за неправомірне користування кредитом, виходячи із відсоткової ставки у розмірі 35 % річних у валюті кредиту, порядок нарахування та сплати яких встановлюється згідно п.3.2. цього договору.

Позичальник зобов"язався своєчасно сплачувати плату за кредит, відсотки за неправомірне користування кредитом на умовах і в порядку, передбачених цим договором (п.4.2. Кредитного договору.)

Цей договір набирає чинності з дати його підписання повноважними представниками сторін та діє до повного повернення Позичальником отриманих сум кредитних коштів, сплати у повному обсязі відсотків за користування ним та повного виконання Позичальником будь-яких інших грошових зобов"язань, прийнятих ним на себе згідно умов цього договору. Строк у межах якого Банк може звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності) встановлюється у 10 років. ( п.п. 6.1., 6.6., 6.10. Кредитного договору).

Як вбачається зі змісту укладеного договору, між позивачем та відповідачем виникли зобовязання з кредитного договору, згідно якого, в силу ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (договір позики), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч.2 ст. 1054 ЦК України).

Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено обовязок Позичальника повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до положень ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Також, 30.06.2011р. з метою забезпечення виконання зобовязання умов кредитного договору №01-1/22 від 29.06.2011р. між сторонами укладено договір застави, посвідчений приватним нотаріусом Бучацького районного нотаріального округу ОСОБА_3 в реєстрі за №231, відповідно до умов якого Заставодавець - ПАП "Білобожницьке" передав у заставу Заставодержателю - АК Промислово-інвестиційному банку сільськогосподарську техніку, а саме: сівалка зерно трав'яна СЗТ 5,4 М , 2007 р.в., заводський номер 035484, сівалка СТВ 12/8 М, 2007 р.в., заводський номер 047854, борона дискова БДВ -7, 2007 р.в., заводський номер 080635, агрегат універсальний УДА 4.5, 2007 р.в., культиватор КРНВ 5.4, 2007 р.в., заводський номер НОМЕР_1, комбайн марки ДОН-1500Б, 2005 р.в., заводський номер 092726, реєстраційний № 01101ВО, двигун № НОМЕР_2, комбайн марки CLASS-D-108, 1993 р.в., заводський номер 0941372, реєстраційний № 10130ТА, двигун № НОМЕР_3, жатка ЖРС 6.3, 2006 р.в., заводський номер 254525623, підборщик ПР 4.2, 2005 р.в., заводський номер НОМЕР_4, оприскувач ОП 2000-01-м, 2005 р.в., заводський номер 254236154, прес підборщик Форшріт 514, 1993 р.в., заводський номер НОМЕР_5, жатка ЖРС 4.2 до комбайна CLASS-108, 1993 р.в., заводський номер 12555452 ( п.п. 1.1., 1.2. договору застави).

Судом встановлено, що 15.04.2013р. господарським судом Тернопільської області прийнято рішення у справі №921/109/13-г, яким позов , ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" задоволено частково: встановлено борг Приватного агропромислового підприємства "Білобожницьке" станом на 23.11.2012р. перед ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", з врахуванням непогашеного кредиту, відсотків та пені по кредитному договору № 01-1/22 від 29.06.2011р., в сумі 213 012 грн. 46 коп., з яких: 166 630 грн. заборгованість по тілу кредиту; 44 321 грн. 46 коп. відсотки за користування кредитом; 2061 грн. пеня за неналежне виконання грошових зобовязань; звернено стягнення в сумі 213 012 грн. 46 коп. на предмет застави за договором застави від 30.06.2011р., посвідченим приватним нотаріусом Бучацького районного нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрованим в реєстрі за № 2314, на сільськогосподарську техніку, а саме: сівалка зерно трав'яна СЗТ 5,4 , 2007 р.в., заводський номер 035484, сівалка СТВ 12/8 М, 2007 р.в., заводський номер 047854, борона дискова БДВ -7, 2007 р.в., заводський номер 080635, агрегат універсальний УДА 4.5, 2007 р.в., культиватор КРНВ 5.4, 2007 р.в., заводський номер НОМЕР_1, комбайн марки ДОН-1500Б, 2005 р.в., заводський номер 092726, реєстраційний № 01101ВО, двигун № НОМЕР_2, комбайн марки CLASS-D-108, 1993 р.в., заводський номер 0941372, реєстраційний № 10130ТА, двигун № НОМЕР_3, жатка ЖРС 6.3, 2006 р.в., заводський номер 254525623, підбірщик ПР 4.2, 2005 р.в., заводський номер НОМЕР_4, оприскувач ОП 2000-01-м, 2005 р.в., заводський номер 254236154, прес підборщик Форшріт 514, 1993 р.в., заводський номер НОМЕР_5, жатка ЖРС 4.2 до комбайна CLASS-108, 1993 р.в., заводський номер 12555452, а вилучені від продажу кошти вирішено перерахувати Публічному акціонерному товариству "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" вул. Шевченка, 12, м. Київ (ідент. код 00039002) в сумі 213 012 грн. 46 коп. Крім того, стягнуто з Приватного агропромислового підприємства "Білобожницьке" с. Білобожниця, Чортківський район, Тернопільська область (ідент. код 30787853) на користь Публічного акціонерного товариству "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" вул. Шевченка, 12, м. Київ (ідент. код 00039002) 4631 грн. 26 коп. в повернення сплаченого судового збору. В решті частині позову відмовлено.

23.05.2013 року господарським судом Тернопільської області, на підставі ст. 116 ГПК України, видано відповідні накази про примусове виконання рішення суду у справі №921/109/13-г.

Відповідно до вимог статті 124 Конституції України, статті 115 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набули законної сили, є обовязковими до виконання на всій території України і виконуються у порядку встановленому Господарським процесуальним кодексом України та Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до п.п.2.6. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

З матеріалів справи вбачається, що рішення у справі № 921/109/13-г від 15.04.2013 р., станом на час розгляду даної справи не оскаржено і набрало законної сили згідно вимог ст. 85 ГПК України. В силу правила закріпленого у ст. 35 ГПК України, беручи до уваги склад сторін у справах, обставини встановлені рішенням від 15.04.2013р. у справі № 921/109/13-г мають преюдиціальне значення при розгляді даної справи.

Із змісту рішення господарського суду Тернопільської області від 15.04.2013 р. у справі № 921/109/13-г судом серед іншого встановлено, що відповідно до укладеного між сторонами кредитного договору позивач надав відповідачу кредит в загальному розмірі 575 630,00 грн.

Однак, відповідач свої зобовязання за даним кредитним договором щодо повернення кредиту в порядку та строки, обумовлені даним договором, виконував не належним чином та станом на 23.11.2012р. заборгованість по тілу кредиту становить 166 630,00 грн.

Також, як вбачається із матеріалів справи, 30.09.2014 року відділом Державної виконавчої служби Чортківського районного управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання наказу господарського суду Тернопільської області у справі № 921/109/13-г виданий 23.05.2013р.

Положенням ст.610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Належне виконання зобов'язання - це виконання зобов'язання, обумовленого, насамперед, в договорі чи акті цивільного законодавства способом, предметом, у встановлений строк та в певному місці, належній особі та належною особою.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається із позовних вимог та матеріалів справи, відповідач свої договірні зобовязання за користування кредитом не виконав, рішення господарського суду Тернопільської області від 15.04.2013 р. у справі № 921/109/13-г також не виконав, у зв"язку з чим позивач донарахував відповідачу проценти за користування кредитом за період з 24.11.2012р. по 31.01.2016р. включно (у справі №921/109/13-г період складав по 21.11.2012р.) на суму 185 956,35 грн, що підтверджується виписками з рахунків, облік яких Банк здійснював згідно умов договору та в порядку, передбаченому вимогами Інструкції з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 27.12.2007р. №481 та розрахунком заборгованості за процентами по простроченій заборгованості (містяться в матеріалах справи).

Виходячи із системного аналізу ст.ст. 525, 526, 599, 611 ЦК України, змісту кредитного договору слід дійти висновку про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобовязання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України.

Правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 23.09.2015 р. у справі № 6-1206цс15.

Таким чином, враховуючи, що відповідач на день розгляду справи будь-яких доказів, які б свідчили про погашення процентів за користування кредитом суду не надав, а тому згідно вимог ст.ст.33,34 ГПК України слід вважати, що за ним рахується борг у розмірі 185 956,35 грн. а позов в цій частині є належно обґрунтованим та підлягає до задоволення судом.

Як стверджує позивач, оскільки відповідачем не виконані умови кредитного договору щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, а тому позивачем нараховано відповідачу інфляційні втрати на суму заборгованості по тілу кредиту у розмірі 100 977,78 грн та інфляційні втрати на суму заборгованості по процентах за користування кредитом у розмірі 72 744,85 грн.

Відповідно до п. 5.2. Кредитного договору Позичальник у випадку прострочення ним виконання зобов"язання по поверненню Банку сум кредиту та/або відсотків за надання кредиту та/або плати за кредит, та/або відсотків за неправомірне користування кредитом зобов"язаний сплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежу.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Грошовим зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Підставою застосування відповідальності, передбаченої частиною другою ст. 625 ЦК України, є прострочення боржником виконання грошового зобов'язання.

Тобто порушенням грошового зобов'язання є невиконання боржником обов'язку сплатити грошові кошти.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (П.п. 3.1., 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Перевіривши розрахунки інфляційних втрат здійснений позивачем, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат на суму заборгованості по тілу кредиту у розмірі 100 977,78 грн та інфляційних втрат на суму заборгованості по процентах за користування кредитом у розмірі 72 744,85 грн. правомірними та такими, що підлягають до задоволення.

Щодо тверджень відповідача щодо пропуску строку позовної давності, про що зазначено в письмових поясненнях (вх. №6658 від 10.03.2016р.), то суд зазначає наступне.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. (ст. 256 ЦК України).

Згідно до ст. 258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (ст. 259 ЦК України).

Виходячи зі ст. 261 ЦК України, за зобов"язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Пунктом 6.10. Кредитного договори, сторони домовились, що строк у межах якого Банк може звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності) встановлюється у 10 років.

Відповідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. ОСОБА_1 та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

З огляду на викладене, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності власної правової позиції. Спір повинен вирішуватись на користь тієї сторони, яка за допомогою відповідних процесуальних засобів переконала суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень. Відповідно до принципу змагальності сторони, інші особи, які беруть участь у справі, якщо вони бажають досягти бажаного для себе, або осіб, на захист прав яких подано позов, найбільш сприятливого рішення, зобов'язані повідомити суду усі юридичні факти, що мають значення для справи, вказати або надати докази, які підтверджують чи спростовують ці факти, а також вчинити інші передбачені законом дії, спрямовані на те, аби переконати суд у своїй правоті.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позивач надав суду всі належні та допустимі докази, які дають можливість суду задоволити позовні вимоги та стягнути з відповідача 185 956 грн 35 коп. заборгованості по процентах, 100 977 грн 78 коп. інфляційних втрат на суму заборгованості по тілу кредиту, 72 744 грн 85 коп. інфляційних втрат на суму заборгованості по процентах.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 11, 256, 258, 259, 261, 267, 509, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 626, 627, 628, 629, 1048, 1049, 1054 1056-1 Цивільного кодексу України та ст. ст. 1, 2, 4-3, 12, 32, 33, 34, 35, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Приватного агропромислового підприємства "Білобожницьке", с. Білобожниця, Чортківський район, Тернопільська область, 48530 (ідентифікаційний код 30787853) на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", пров. Шевченка, 12, м. Київ, 01001 (ідентифікаційний код 00039002) 185 956 грн 35 коп. заборгованості по процентах, 100 977 грн 78 коп. інфляційних втрат на суму заборгованості по тілу кредиту, 72 744 грн 85 коп. інфляційних втрат на суму заборгованості по процентах та 5 395 грн 18 коп. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (виготовлення та підписання повного тексту).

5. ОСОБА_1 вправі подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його прийняття (виготовлення та підписання повного тексту), через місцевий господарський суд.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 18.05.2016 року

СуддяБоровець Я.Я.