Рішення № 57784468, 22.04.2016, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-23-25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2016 р. Справа № 911/956/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТ-БІЗНЕС ПЛЮС»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕМА-Б»

про стягнення 717 966,13 грн Суддя Горбасенко П.В.

За участю представників:

від позивача ОСОБА_1 (дов. б/н від 05.04.2016);

від відповідача ОСОБА_2 (дов. від 19.01.2016).

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АРТ-БІЗНЕС ПЛЮС» (далі позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕМА-Б» (далі відповідач) про стягнення 914 097,49 грн заборгованості, з яких: 802 400 грн боргу за поставлений на підставі накладних № 3716 від 16.11.2015 та № 3749 від 18.11.2015 згідно договору поставки № 71 від 05.11.2013, товар, 104 236,96 грн пені та 7 460,53 грн 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань з оплати поставленого згідно договору поставки № 71 від 05.11.2013 товару.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.03.2016 порушено провадження у справі № 911/956/16, розгляд справи призначено на 15.04.2016.

08.04.2016 до канцелярії господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог № 04/4 від 04.04.2016 (вх. № 7515/16 від 08.04.2016), згідно якої останній на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України зменшив розмір позовних вимог та просив суд стягнути з відповідача 717 966,13 грн, з яких: 577 400 грн боргу за поставлений на підставі накладних № 3716 від 16.11.2015 та № 3749 від 18.11.2015 згідно договору поставки № 71 від 05.11.2013, товар, 131 596,09 грн пені та 8 970,04 грн 3 % річних. Крім того, представник позивача просив суд повернути з Державного бюджету України суму зайво сплаченого судового збору у розмірі 2 941,97 грн. Вказана заява прийнята судом.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.04.2016 розгляд справи відкладено на 22.04.2016.

22.04.2016 до канцелярії господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 8806/16 від 22.04.2016), згідно якого останній визнав позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, який прийнято судом.

У судовому засіданні 22.04.2016 представник позивача повністю підтримав позовні вимоги, представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог.

Заяв чи клопотань про застосування позовної давності до вимог позивача відповідачем не заявлено.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

05.11.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АРТ-БІЗНЕС ПЛЮС» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕМА-Б» (Покупець) укладено договір поставки № 71, згідно якого постачальник зобовязався поставити і передавати на умовах договору згідно із замовленнями продовольчу продукцію (надалі товар) у власність покупця, а покупець прийняти товар у власність і оплачувати його на умовах договору.

Згідно п.п. 3.4., 3.6., 3.7. договору загальна ціна договору визначається на підставі усіх прийнятих постачальником та виконаних замовлень покупця, а також видаткових накладних. Розрахунки між сторонами здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів з рахунку покупця на рахунок постачальника, що вказані в договорі, або шляхом внесення грошових коштів до каси постачальника. Валюта розрахунків гривня. Покупець зобовязується оплачувати кожну конкретну партію товару в строк, що не перевищує 1 календарний день з моменту виконання постачальником зобовязання з поставки відповідної партії товару. Якщо останній день строку оплати приходиться на вихідний або святковий день, то оплата поставленої партії товару здійснюється в наступний робочий день за вихідним або святковим днем.

Зобовязання постачальника з поставки кожної окремої партії товару вважається виконаним з моменту підписання сторонами оформленої належним чином видаткової накладної та передачі покупцю повного комплекту передбачених пунктом 2.2. договору документів, оформлених згідно вимог чинного законодавства України (п. 4.5. договору).

Відповідно до п.п. 9.1., 9.2. договору договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє протягом одного року. У разі відсутності письмової заяви однієї із сторін про припинення договору в строк не менший ніж за 10 днів до закінчення терміну його дії, договір вважається продовженим на той же термін і на тих самих умовах, які передбачені договором.

Специфікаціями від 15.11.2015 та 18.11.2015 (а.с. 15-16) сторони домовились про постачання на умовах договору наступного товару: крупа гречана вагова: 24,20 грн за 1 кг та крупа гречана вагова: 23,50 грн за 1 кг.

Суд встановив, що договір поставки № 71 від 05.11.2013 є неодноразово продовженим на той же термін і на тих самих умовах та є чинним на момент судового розгляду справи, оскільки не менше ніж за 10 днів до закінчення терміну його дії від жодної зі сторін не надходило письмової заяви про припинення договору, як-то передбачено п. 9.2. договору.

Судом встановлено, що на виконання п. 1.1. договору поставки № 71 від 05.11.2013 позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 1 002 400 грн, що підтверджується накладними № 3716 від 16.11.2015 на суму 532 400 грн та № 3749 від 18.11.2015 на суму 470 000 грн (а.с. 19-20), підписаними та скріпленими печатками обох сторін договору.

Також позивачем виставлено для оплати відповідачу рахунки-фактури № СФ-716 від 16.11.2015 та № СФ-749 від 18.11.2015 (а.с. 17-18), які залишилися частково оплаченими останнім.

Відповідач за отриманий згідно договору товар, в порушення п. 3.7. договору поставки № 71 від 05.11.2013, розрахувався частково з простроченням, сплативши позивачу 425 000 грн, що підтверджується банківськими виписками (а.с. 38-45, 57) та актом звірки взаємних розрахунків від 31.12.2015 (а.с. 26), підписаним та скріпленим печатками обох сторін договору, решту боргу у розмірі 577 400 грн (1 002 400 грн 425 000 грн) за отриманий від позивача товар не сплатив, внаслідок чого борг відповідача перед позивачем за поставлений на підставі накладних № 3716 від 16.11.2015 та № 3749 від 18.11.2015 згідно договору поставки № 71 від 05.11.2013, товар на момент прийняття судового рішення у справі склав 577 400 грн, що підтверджується банківськими виписками (а.с. 38-45, 57) та актом звірки взаємних розрахунків від 31.12.2015 (а.с. 26), підписаним та скріпленим печатками обох сторін договору, а також не спростовано відповідачем.

Предметом позову, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог № 04/4 від 04.04.2016 (а.с. 35), є вимоги про стягнення 577 400 грн боргу за поставлений на підставі накладних № 3716 від 16.11.2015 та № 3749 від 18.11.2015 згідно договору поставки № 71 від 05.11.2013, товар, 131 596,09 грн пені та 8 970,04 грн 3 % річних.

Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини поставки.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобовязання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обовязку.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд встановив, що на виконання п. 1.1. договору поставки № 71 від 05.11.2013 позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 1 002 400 грн, що підтверджується накладною № 3716 від 16.11.2015 на суму 532 400 грн та № 3749 від 18.11.2015 на суму 470 000 грн (а.с. 19-20), підписаними та скріпленими печатками обох сторін договору; відповідач за отриманий згідно договору товар, в порушення п. 3.7. договору поставки № 71 від 05.11.2013, розрахувався частково з простроченням, сплативши позивачу 425 000 грн, що підтверджується банківськими виписками (а.с. 38-45, 57) та актом звірки взаємних розрахунків від 31.12.2015 (а.с. 26), підписаним та скріпленим печатками обох сторін договору, решту боргу у розмірі 577 400 грн (1 002 400 грн 425 000 грн) за отриманий від позивача товар не сплатив, внаслідок чого борг відповідача перед позивачем за поставлений на підставі накладних № 3716 від 16.11.2015 та № 3749 від 18.11.2015 згідно договору поставки № 71 від 05.11.2013, товар на момент прийняття судового рішення у справі склав 577 400 грн, що підтверджується банківськими виписками (а.с. 38-45, 57) та актом звірки взаємних розрахунків від 31.12.2015 (а.с. 26), підписаним та скріпленим печатками обох сторін договору, а також не спростовано відповідачем.

Судом критично оцінюються посилання представника відповідача на те, що поставлений на підставі видаткових накладних № 3716 від 16.11.2015 та № 3479 від 18.11.2015 товар був переданий не на підставі договору, строк дії якого станом на момент поставки сплив, оскільки судом встановлено, що договір поставки № 71 від 05.11.2013 є неодноразово продовженим на той же термін і на тих самих умовах та діє на момент судового розгляду справи.

Крім того, суд звертає увагу представника відповідача, що Специфікаціями від 15.11.2015 та 18.11.2015 (а.с. 15-16), які є додатками № 1 до договору поставки № 71 від 05.11.2013 сторони домовились про поставку товару згідно договору; в спірних видаткових накладних № 3716 від 16.11.2015 та № 3479 від 18.11.2015 (а.с. 19-20) міститься посилання на договір поставки № 71 від 05.11.2013, що свідчить про визнання відповідачем факту дії договору поставки № 71 від 05.11.2013 на момент здійснення спірних поставок.

Враховуючи те, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття судового рішення складає 577 400 грн боргу, який не погашено, розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 577 400 грн боргу за поставлений на підставі накладних № 3716 від 16.11.2015 та № 3749 від 18.11.2015 згідно договору поставки № 71 від 05.11.2013, товар є обґрунтованою, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягає задоволенню.

У звязку з неналежним виконанням відповідачем зобовязання за договором поставки № 71 від 05.11.2013, позивачем за період з 20.11.2015 по 04.04.2016 нараховано 131 596,09 грн пені.

Частинами першою і третьою ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення.

У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У випадку невиконання або неналежного виконання зобовязань, що передбачені договором, винна сторонам сплачує на користь іншої сторони суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від розміру невиконаних зобовязань за кожний день прострочення виконання (п. 6.1. договору).

Враховуючи положення вищезазначених норм, а також період нарахування пені, що вказаний позивачем в уточненому розрахунку пені (а.с. 36), арифметично вірний розмір пені, нарахованої за період з 20.11.2015 по 04.04.2016 загалом складає 135 903,58 грн. Відтак, вимога про стягнення 131 596,09 грн пені підлягає задоволенню судом повністю, оскільки суд, при прийнятті рішення, не може вийти за межі позовних вимог.

У звязку з неналежним виконанням відповідачем зобовязання за договором поставки № 71 від 05.11.2013, позивачем за період з 20.11.2015 по 04.04.2016 нараховано 8 970,04 грн 3 % річних.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, а також період нарахування 3 % річних, що вказаний позивачем в поданому уточненому розрахунку 3 % річних (а.с. 37), арифметично вірний розмір 3 % річних, нарахованих за період з 20.11.2015 по 04.04.2016 загалом становить 9 282,29 грн 3 % річних. Відтак, вимога про стягнення 8 970,04 грн 3 % річних підлягає задоволенню повністю, оскільки суд, при прийнятті рішення, не може вийти за межі позовних вимог.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 577 400 грн боргу за поставлений на підставі накладних № 3716 від 16.11.2015 та № 3749 від 18.11.2015 згідно договору поставки № 71 від 05.11.2013, товар, 131 596,09 грн пені та 8 970,04 грн 3 % річних є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягають задоволенню.

Позивачем за зменшені майнові вимоги про стягнення 717 966,13 грн сплачено 13 711,46 грн судового збору, хоча останній повинен був сплатити 10 769,49 грн (1,5 відсотка від майнової вимоги про стягнення 717 966,13 грн), переплативши до Державного бюджету України 2 941,97 грн (13 711,46 грн 10 769,49 грн), які підлягають поверненню позивачу з Державного бюджету України, а з відповідача на користь позивача відповідно до статей 44, 49 ГПК України підлягає стягненню 10 769,49 грн судового збору.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕМА-Б» (08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Промислова, буд. 5; ідентифікаційний код 36460480) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТ-БІЗНЕС ПЛЮС» (49006, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код 33717223) 577 400 (пятсот сімдесят сім тисяч чотириста гривень) 00 коп. боргу за поставлений на підставі накладних № 3716 від 16.11.2015 та № 3749 від 18.11.2015 згідно договору поставки № 71 від 05.11.2013, товар, 131 596 (сто тридцять одну тисячу пятсот девяносто шість гривень) 09 коп. пені, 8 970 (вісім тисяч девятсот сімдесят гривень) 04 коп. 3 % річних та 10 769 (десять тисяч сімсот шістдесят девять гривень) 49 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено: 26.04.2016

Суддя П.В.Горбасенко