Рішення № 57783674, 18.05.2016, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.05.2016 Справа № 905/1400/16

Господарський суд Донецької області у складі судді Курило Г.Є.

при секретарі судового засідання Говор О.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Державного підприємства “Бердянський морський торговельний порт”, м. Бердянськ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Метінвест-Шіппінг”, м. Маріуполь

про стягнення 28520,21 грн.

Представники сторін

від позивача: не з’явились

від відповідача: не з’явились

Суть спору: Позивач, Державне підприємство “Бердянський морський торговельний порт”, м. Бердянськ звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Метінвест-Шиппінг”, м. Маріуполь про стягнення пені в сумі 26700,05 грн. та 3% річних в сумі 1820,46 грн. (з урахуванням уточненої позовної заяви № 145/40-юр від 27.04.2016).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов’язань за договором № 90к від 24.12.2014, у зв'язку з чим позивачем нарахована пеню та 3% річних.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 12.04.2016 за вказаним позовом порушено провадження по справі № 905/1400/16.

В судовому засіданні 05.05.2016 позивач наполягав на задоволенні позовних вимог.

Від відповідача через канцелярію суду 27.04.2016 надійшов відзив на позов вих.№22/04/16 від 22.04.2016, в якому відповідач погоджується з розрахуноком пені та 3% річних та просить суд зменшити розмір нарахованої пені до 10% від цієї суми. Крім того, відповідач просить розглянути справу без участі представника відповідача. Суд задовольняє клопотання відповідача про розгляд справи без участі представника відповідача.

Позивач надав пояснення по справі вих. №149/40-юр від 13.05.2015, в яких заперечує проти задоволення клопотання відповідача про зменьшення розміру нарахованої пені.

Розгляд справи на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України відкладався.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив, що 24.12.2014 між Державним підприємством “Бердянський морський торговельний порт” (далі – портовий оператор) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Метінвест-Шиппінг” (далі - замовник) укладено договір №90 к (далі – договір), відповідно до п. 1.1. якого предметом даного договору є надання портовим оператором послуг з перевалки експортної металопродукції, далі за текстом договору – вантаж, який надходить для фірм, з якими експедитор має договори.

Даний договір за складом є змішаним (ст. 628 Цивільного кодексу України ) та може включати в себе елементи договорів підряду, послуг, транспортного експедирування, зберігання та інших в яких до правовідносин сторін застосовуються відповідні положення цивільного та господарського законодавства України (п.1.2 договору).

Згідно п. 5.19. договору по факту виконаних робіт (наданих послуг) портовим оператором складається акт приймання-передавання виконаних робіт (наданих послуг) у двох екземплярах та направляється замовнику разом з кінцевим рахунком. Замовник зобов’язаний протягом 15-ти календарних днів підписати акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), повернути підписаний екземпляр акту портовому оператору та провести взаєморозрахунки з портовим оператором за кінцевим рахунком з урахуванням здійсненої передоплати за попереднім рахунком. У випадку, якщо замовник не надав портовому оператору підписаний акт або мотивовану відмову підписати акт у вказаний строк, такий акт, підписаний тільки портовим оператором, є належним доказом належного виконання портовим оператором усього обсягу послуг, вказаних у акті.

Розрахунок за даним договором здійснюється протягом 15-ти календарних днів на підставі виставленого рахунку, починаючи з наступного дня після дня виписки рахунку. У випадку затримки оплати платежів за виконані роботи/надані послуги, замовник на вимогу портового оператора, сплачує останньому суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочки платежу, 3 % річних та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки, до моменту повного погашення заборгованості. Штрафи та пеня нараховується починаючи з 16-го дня, наступного за днем виписки рахунку. Оплата пені не звільняє замовника від обов’язку сплатити кінцевий рахунок у повному обсязі. Датою сплати платежів вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок портового оператора (п. 5.20. договору).

Статтею 67 Господарського кодексу України визначено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Згідно зі ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як встановлено судом, на виконання умов договору позивачем було надано, а відповідачем прийнято послуги, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (наданих послуг) №1508110800 від 11.11.2015, №1504089800 від 05.12.2015, №1504091300 від 18.12.2015, №1504090800 від 19.12.2015, №1508120800 від 21.12.2015.

Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписами ст.ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

На виконання умов договору позивачем були виставлені відповідачу рахунки: №1508110800 від 11.11.2015, №1504089800 від 05.12.2015, №1504091300 від 18.12.2015, №1504090800 від 19.12.2015, №1508120800 від 21.12.2015.

Проте, відповідач свої грошові зобов'язання за договором № 90 К від 24.12.2015 виконав неналежним чином, послуги, отримані згідно актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) оплатив з порушенням строку, що підтверджується банківськими виписками доданими до матеріалів справи.

На підставі вищевикладеного, позивач просить стягнути: пеню в сумі 26700,05грн. за період з 27.11.15 по 10.01.2016 та 3% річних в сумі 1820,46 грн. з 27.11.15 по 10.01.2016

Згідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Згідно ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За своїми ознаками 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою є самостійним способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Відповідач у відзиві зазначив, що розрахунок пені та 3% річних позивачем зроблені правильно та відповідач з ними погоджується та не оспорює зазначених у відповідних розрахунках сум.

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку, що розрахунок здійснений вірно та позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1820,46грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Здійснивши перерахунок пені, суд дійшов висновку, що розрахунок позивачем здійснений вірно, відповідач також погоджується з означеним розрахунком.

Відповідач, з посиланням на важке фінансове становище підприємства, на погашення основної заборгованості, просить суд зменшити розмір пені до 10%, тобто до 2670,01грн. Позивач заперечує стосовно клопотання відповідача про зменшення розміру пені.

Згідно ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до п.3 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у окремих випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У пункті 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Застосування положень п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, встановлення розміру зменшення є правом суду та застосовується ним виходячи з обставин справи, з врахуванням всіх її обставин, та ґрунтуючись на внутрішньому переконанні суду щодо встановлення достатнього розміру неустойки, що підлягає стягненню.

Правовий аналіз наведених норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Оцінивши доводи сторін та надані докази, враховуючи, що розмір основного боргу відповідачем погашений в повному обсязі до звернення позивача до суду, прострочення грошових зобов'язань за кожним рахунком не є значним, позивачем не надано доказів настання для нього негативних наслідків, спричинених саме невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за спірним договором, а також ту обставину, що відповідач несе додаткові витрати у зв'язку з проведенням на території Донецької області АТО, а також вимушений зменшувати обсяги виробництва, тому суд вважає, що пред'явлений до стягнення розмір пені не відповідає наслідкам порушення.

Таким чином, користуючись правом на зменшення розміру неустойки, наданим суду п.1 ст.233 ГК України, ч.3 ст.551 ЦК України та ст.83 ГПК України, суд вважає за можливе задовольнити відповідне клопотання відповідача частково та зменшити розмір пені на 50 % - до 13350,03 грн. Судові витрати в цій частині покладаються на ТОВ "Метінвест-Шиппінг".

Судовий збір відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст.1, 4, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Державного підприємства “Бердянський морський торговельний порт”, м. Бердянськ до Товариства з обмеженою відповідальністю “Метінвест-Шиппінг”, м. Маріуполь про стягнення пені в сумі 26700,05 грн. та 3% річних в сумі 1820,46 грн – задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Метінвест-Шиппінг”, м. Маріуполь (87510, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Ширшова, 6А, р/р 26001962508774 в відділенні № 15 ВАТ “ПУМБ” в м. Донецьк, МФО 334851, код ЄДРПОУ 31158623) на користь Державного підприємства “Бердянський морський торговельний порт” м. Бердянськ (71112, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Горького, 13/7, код ЄДРПОУ 01125761, р/р 26003300497377 в ТВБВ № 10007/0339 ФЗОУ ВАТ “Ощадбанк” в м.Бердянськ, МФО 313957) пені в сумі 13350,03 грн. та 3% річних в сумі 1820,46 грн., судовий збір в сумі 1378,00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 18.05.2016 оголошено повний текст рішення.

Суддя Г.Є. Курило