Ухвала суду № 57782838, 18.05.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" травня 2016 р. м. Київ К/800/47452/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Костенка М.І.

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу приватного підприємства «Фірма «Інгуша»

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26.01.2012 р.

та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2013 р.

у справі № 1170/2а-4269/11

за позовом приватного підприємства «Фірма «Інгуша»

до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2011 року приватне підприємство «Фірма «Інгуша» (далі - позивач, ПП «Фірма «Інгуша») звернулося до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції (далі - відповідач, Кіровоградська ОДПІ), в якому просило суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.10.2011 р. № 0001042310.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26.01.2012 р. адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кіровоградської ОДПІ від 17.10.2011 р. № 0001042310 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 6 850,27 грн.; у задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2013 р. постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26.01.2012 р. - скасовано в частині задоволення позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.10.2011 р. № 0001042310 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 6 850,27 грн., та прийнято в цій частині нову постанову, якою відмовлено у задоволенні цієї частини позовних вимог; в іншій частині постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26.01.2012 р. - залишено без змін.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26.01.2012 р., в частині відмовлених позовних вимог, та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2013 р. і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу позивача не надав, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до положень статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 02.09.2011 р. по 15.09.2011 р. на підставі направлень від 02.09.2011 р. № 2002, № 2003, № 2004, згідно із підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пунктом 77.1 статті 77 Податкового кодексу України, відповідно до наказу від 23.08.20111 р. № 2577 та плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, посадовими особами Кіровоградської ОДП була проведена документальна планова виїзна перевірка ПП «Фірма «Інгуша» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 р. по 30.06.2011 р., за результатами якої складено акт від 29.09.2011 р. № 96/23-1/13769653 та зроблено висновки про порушення позивачем, зокрема, вимог: - пункту 1.8 статті 1, підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4, підпунктів 7.2.3, 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 81 319 грн. та завищено значення рядка 26 Декларації з податку на додану вартість за травень 2010 року на суму 1131 грн., за червень 2010 року на суму 81 175 грн., за серпень 2010 року 2006 грн., за вересень 2010 року на суму 3163 грн., за жовтень 2010 року 955 грн.; - пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 29 475 грн. та завищено значення рядка 26 Декларації з податку на додану вартість за січень 2011 року на суму 10 487 грн., за лютий 2011 року на суму 8310 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 17.10.2011 р. № 0001042310, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 131 125 грн., з яких 110 794 грн. - за основним платежем та 20 331 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Як вбачається з акту перевірки від 29.09.2011 р. № 96/23-1/13769653, підставою для донарахуванню позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість слугували твердження перевіряючих про неправомірне формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з ПрАТ «МТС Україна», ТОВ «Енергоатом», ТОВ «Дельта-Інвест», ТОВ «Леруа Мерлен», ТОВ «ТК «Ельдорадо», оскільки, господарські операції позивача із вказаними суб'єктами господарювання, на переконання податкового органу, не підтвердженні належними первинними документами та не пов'язані з господарською діяльністю позивача.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що позивачем належним чином підтверджено формування податкового кредиту лише щодо операцій з отримання від ПрАТ «МТС Україна» телекомунікаційних послуг, в решті належне виконання зобов'язань по господарським операціям, які слугували підставою для формування сум податкового кредиту позивачем не доведено.

Скасовуючи постанову окружного адміністративного суду в частині задоволених позовних вимог та приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем не спростовано встановлені відповідачем під час проведеної податкової перевірки порушення вимог податкового законодавства, які слугували підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Разом з тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що вказані висновки судів не можна вважати такими, що зроблені на підставі повно та всебічно досліджених встановлених фактичних обставин справи.

Згідно статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Відповідно до частин другої та третьої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм адміністративного процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

У зв'язку із наведеними процесуальними приписами суди повинні неухильно додержуватись вимог про законність і обґрунтованість рішення у справі.

Судами попередніх інстанції не були враховані приписи частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України щодо здійснення розгляду і вирішення справ в адміністративних судах на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно, частин четвертої та п'ятої цієї статті на суд покладається обов'язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Вказані вимоги чинного законодавства зобов'язують суди при вирішенні справи у кожному конкретному випадку встановити та надати вичерпну оцінку фактичним обставинам у межах спірних правовідносин, з метою з'ясування об'єктивних причин та факторів, що зумовили настання для платника податків негативних наслідків у вигляді порушеного права, що підлягає захисту. При цьому, з урахуванням вимог чинного процесуального законодавства, суди повинні перевірити відповідність рішення контролюючого органу вимогам, зокрема, принципу обґрунтованості, справедливості та співрозмірності заподіяної платником шкоди державним інтересам та настання відповідальності останнього за такі дії.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит.

В даному випадку судами попередніх інстанцій не в повній мірі досліджено обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій між позивачем та його контрагентами, а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту, не розглянуто належним чином доводи позивача та докази, що містяться в матеріалах справи.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що судам слід перевірити обґрунтованість їх висновків в частині визнання факту вчинення позивачем порушення, що слугувало підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення у контексті викладеного застосування норм чинного законодавства.

Обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин четвертої та п'ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, суди обох інстанцій дали передчасну юридичну оцінку встановленим фактичним обставинам справи, а тому ухвалені ними судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.

Відповідно до статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи неповноту дослідження судами обставин справи, що виключає можливість перевірки правильності ухвалених у справі рішень, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу приватного підприємства «Фірма «Інгуша» задовольнити частково.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26.01.2012 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2013 р. у справі № 1170/2а-4269/11 - скасувати.

Справу № 1170/2а-4269/11 направити на новий судовий розгляд до Кіровоградського окружного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя(підпис) І.В. Приходько Судді: (підпис) І.О. Бухтіярова (підпис) М.І. Костенко