Ухвала суду № 57782600, 18.05.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2016 року м. Київ К/800/27574/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Криворізької північної об'єднаної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 березня 2014 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2015 року

у справі № 804/16843/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтехресурс"

до Криворізької північної об'єднаної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення- рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будтехресурс» (надалі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Криворізької північної об'єднаної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (надалі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001602201 від 10 грудня 2013 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 березня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2015 року, адміністративний позов задоволено.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 березня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2015 року і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити позивачу у задоволені позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з фізичними особами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за період з 20 серпня 2010 року по 20 серпня 2013 року. За результатами перевірки складено акт №372/222/34062248 від 27 листопада 2013 року.

Перевіркою встановлено, що в порушення вимог: пп. 14.1.179, пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 188.1 ст. 188, п. 189,9 ст. 189, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, позивачем занижено вартість продажу комплексу будівель у липні 2013 року, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 1865000,00 грн.

У зв'язку із виявленими порушеннями, на підставі акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 10 грудня 2013 року №0001602201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 2331250,00 грн., в тому числі за основним платежем - на 1865000,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - на 466250,00 грн.

Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач придбав у ТОВ «Торг Продукт» комплекс будівель і споруд, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1, згідно договору купівлі-продажу від 23 травня 2007 року, за 310500,00 грн.

На момент укладення вказаного договору позивач не був платником податку на додану вартість.

Згідно Договору №11/03 від 11 березня 2013 року та квитанції №1 від 12 квітня 2013 року позивач замовив у незалежного суб'єкта оціночної діяльності ОСОБА_6 проведення незалежної оцінки комплексу нежитлових будівель за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до звіту незалежного суб'єкта оціночної діяльності ОСОБА_6 ринкова вартість вказаного об'єкта станом на 10 квітня 2013 року становить з ПДВ - 1000000,00грн.

В подальшому, між позивачем (продавець) та фізичною особою ОСОБА_4 (покупець) укладено договір купівлі-продажу комплексу будівель за адресою АДРЕСА_1 від 01 липня 2013 року, посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області - ОСОБА_7 (зареєстровано в реєстрі за № 1308) та договір про внесення змін та доповнень до договору купівлі-продажу, від 03 липня 2013 року (зареєстровано в реєстрі за № 1335). Вартість вказаного майна визначена сторонами у розмірі 810000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 135000,00 грн. Зазначену вартість комплексу будівель ОСОБА_4 повністю оплатила, що підтверджується відповідними прибутковими касовими ордерами.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач посилається на звіт суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_8 від 18 лютого 2011 року про оцінку комплексу будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до якого оціночна вартість комплексу будівель станом на 18 лютого 2011 року становить з ПДВ - 12000000,00 грн. Враховуючи вартість реалізації комплексу будівель згідно з договором купівлі-продажу від 01 липня 2013 року, яка складає 810000,00 грн., у тому числі ПДВ - 135000,00 грн., на думку відповідача, відхилення становить 11190000,00 грн., у тому числі ПДВ - 1865000,00 грн.

Колегія суддів вказані доводи до уваги не бере, виходячи з наступного.

Відповідно до пп.14.1.231 п.14 1 ст.14 ПК України, розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Згідно з п. 39.1 ст.39 ПК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, звичайна ціна на товари (роботи, послуги) збігається з договірною ціною, якщо інше не встановлено цим Кодексом і не доведено зворотне, в тому числі в результаті неможливості визначення звичайної ціни із застосуванням положень пунктів 39.3-39.4 цієї статті.

Пунктом 39.3 ст.39 ПК України передбачено, що у разі відсутності даних для застосування зазначених методів визначення звичайної ціни така ціна може бути визначена виходячи з результатів незалежної оцінки майна та майнових прав, яка проводиться суб'єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

В силу п.39.5 ст.39 ПК України, згідно з методом ціни перепродажу застосовується договірна ціна товарів (робіт, послуг), визначена під час подальшого продажу таких товарів (робіт, послуг) покупцем третій особі, за вирахуванням відповідної націнки та витрат, пов'язаних із збутом.

Відповідно до п.39.11 ст. 39 ПК України, для визначення звичайних цін на товари (роботи, послуги) використовуються офіційні джерела інформації, у тому числі: статистичні дані державних органів і установ; ціни спеціалізованих аукціонів з торгівлі окремими видами продукції, біржові котирування; довідкові ціни спеціалізованих комерційних видань та публікацій, у тому числі електронних та інших банків даних; звіти та довідки відділів з економічних питань у складі дипломатичних представництв України за кордоном; інші інформаційні джерела, що визнаються офіційними в установленому порядку.

Відповідно до п.188.1 ст.188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Згідно з п.189.9 ст.189 ПК України, у разі якщо основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються за самостійним рішенням платника податку, така ліквідація для цілей оподаткування розглядається як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації.

Як вже зазначалось, позивач згідно договору купівлі-продажу від 23 травня 2007 року придбав вказаний об'єкт нерухомості за 310500,00 грн., в тому числі сплатив ПДВ у розмірі 51750,00 грн., оскільки не був платником податку на додану вартість. Водночас, згідно договору від 03 липня 2013 року позивач продав контрагенту вказаний об'єкт нерухомості за 810000,00 грн., тобто отримав чистий прибуток.

Доводи відповідача про невідповідність вартості реалізованого об'єкта нерухомості рівню звичайних цін колегією суддів до уваги не беруться, оскільки, як встановлено судами попередніх інстанцій та вже вище зазначалось, відповідно до звіту незалежного суб'єкта оціночної діяльності ОСОБА_6 ринкова вартість вказаного об'єкта станом на 10 квітня 2013 року становить без ПДВ - 833333,33 грн. Договірна вартість комплексу будівель і споруд за договором купівлі-продажу від 03 липня 2013 року без ПДВ складає 675000,00 грн., тобто 81 відсоток від розміру незалежної оцінки (675000x100%/833333,33=81%).

Пунктом 39.15 ст.39 ПК України передбачено, що у разі відхилення договірних цін у податковому обліку платника податків у бік збільшення або зменшення від звичайних цін менше ніж на 20 відсотків, таке відхилення не може бути підставою для визначення (нарахування) податкового зобов'язання, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності.

Згідно з п.39.14 ст.39 ПК України, обов'язок доведення того, що ціна договору (правочину) не відповідає рівню звичайної ціни, покладається на орган державної податкової служби у порядку, встановленому законом. Під час проведення перевірки платника податку орган державної податкової служби має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого цього пункту.

Водночас, як встановлено судами попередніх інстанцій та не спростовано відповідачем жодних запитів щодо обґрунтування рівня договірної ціни відповідач позивачу не надсилав.

Згідно з частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про недоведеність факту порушення позивачем податкового законодавства та про неправомірність оскарженого податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Криворізької північної об'єднаної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 березня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2015 року у справі № 804/16843/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя(підпис)А.М. Лосєв Судді:(підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна