Ухвала суду № 57782401, 12.05.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/1333/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Крапівницька Н.Л.

Суддя-доповідач: Мельник-Томенко Ж. М.

12 травня 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Мельник-Томенко Ж. М.

суддів: Ватаманюка Р.В. Сторчака В. Ю. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Коваль К.В.,

представника позивача - Шишковська А.Б., представник на підставі довіреності

представника відповідача - Волошенюк Є.А., представник на підставі довіреності

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 25 серпня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кедр-КВ" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

У травні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю "Кедр- КВ" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22 квітня 2015 року №0018341502 та №0018321502.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 25 серпня 2015 року позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Вінницька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 25 серпня 2015 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

В судовому засіданні представник відповідача підтримала доводи апеляційної скарги та просила їх задовольнити.

Представник позивача, в свою чергу, заперечила проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, ТОВ "Кедр-КВ" зареєстроване рішенням Виконавчого комітету Вінницької міської ради від 28.03.2006 року, код ЄДРПОУ 34272710, знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. Гонти, 96.

Починаючи з 31 березня по 06 квітня 2015 року головним державним ревізором інспектором відділу відшкодування податку на додану вартість управління оподаткування юридичних осіб Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області Вдовиченко А.М. проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань достовірності нарахування ТОВ "Кедр - КВ" від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за січень, лютий 2015 року та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за січень, лютий 2015 року.

За результатами документальної позапланової виїзної перевірки складено акт №9301502/34272710 від 09 квітня 2015 року, в якому зазначено про порушення Товариством пункту 102.5 статті 102, пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого, платником завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 31 Декларації) у розмірі, зокрема, жовтень 2011 року - 56827 грн., листопад 2011 року - 60127 грн. та завищено суму залишку від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку у сумі 196144 грн.

Таким чином, 22 квітня 2015 року Вінницькою об`єднаною державною податковою інспекцією було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0018341502, яким Товариству зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 116954 гривень та податкове повідомлення-рішення №0018321502, яким Товариству зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 196144 гривень.

Позивач, вважаючи такі рішення відповідача неправомірними, звернувся за захистом своїх прав до суду.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про безпідставність застосування податковим органом норми п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України щодо врахування строків позовної давності для формування залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, з огляду на наступне.

Згідно з п. 200.1. ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Підпунктом 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України передбачено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п. 200.6 та п. 200.7 ст. 200 Податкового кодексу України, платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів. Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Виходячи з наведених положень, колегія суддів вважає, що платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань, що виникли протягом наступних звітних періодів, за наявності умов передбачених пунктом 200.4 ст. 200 ПК.

Прийняття рішення платником податку щодо отримання такого бюджетного відшкодування є його правом, а не обов'язком.

Так, відповідно до п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України, заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, вказана норма права врегульовує виключно граничні строки повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або їх відшкодування. Норма встановлює обмеження у часі (1095 днів) тільки для подання заяв на повернення сум переплат з податків та декларування бюджетного відшкодування податку на додану вартість, і не обмежує строк, протягом якого платник податку має право декларувати у податковій звітності залишок від'ємного значення податку на додану вартість.

Колегія суддів зазначає, що відображення позивачем у рядку 24 податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2015 року залишку від'ємного значення після бюджетного відшкодування, яке включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, ще не означає прийняття платником податку рішення про реалізацію свого права на отримання бюджетного відшкодування.

Від'ємне значення з податку на додану вартість є підтверджений податковий кредит - сума на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.

Податковий кодекс України не встановлює строку давності щодо використання податкового кредиту, а бюджетне відшкодування є правом платника, тому платник податку, який не має права на бюджетне відшкодування має право в рядку 24 податкової декларації з ПДВ відображати залишок від'ємного значення податку, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, до повного його погашення.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що застосування до вказаних правовідносин норм пункту 102.5 статті 102 ПК України є безпідставним, оскільки позивач не заявляв свого наміру на відшкодування податку на додану вартість із бюджету, відповідного рішення не приймав та не звертався до відповідача із необхідною заявою, а тому зменшення позивачу від'ємного значення податку на додану вартість, через пропущення строків давності є помилковим твердженням.

Вирішуючи спір суд апеляційної інстанції враховує правову позицію Вищого адміністративного суду України викладену в ухвалі від 23.03.2016 року у справі №К/800/30792/15.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Отже, доводи апеляційної скарги та апелянта спростовуються висновками суду першої інстанції, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства, через що рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 25 серпня 2015 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 19 травня 2016 року.

Головуючий Мельник-Томенко Ж. М. Судді Ватаманюк Р.В. Сторчак В. Ю.