Ухвала суду № 57782326, 16.05.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2016 р.Справа № 531/311/16-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Шевцової Н.В.

Суддів: Мінаєвої О.М. , Макаренко Я.М.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Карлівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області на постанову Карлівського районного суду Полтавської області від 30.03.2016р. по справі № 531/311/16-а

за позовом ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України у Карлівському районі Полтавської області

про зобов'язання здійснити поновлення та виплату пенсії за віком,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 (надалі по тексту позивач) звернувся до Карлівського районного суду Полтавської області з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Карлівському районі Полтавської області (надалі по тексту відповідач), в якому просила зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Карлівському районі Полтавської області відновити починаючи з 01.09.2015р. по 31.12.2015р. виплату пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Постановою Карлівського районного суду Полтавської області від 30.03.2016р. адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Карлівському районі Полтавської області про зобов'язання здійснити поновлення та виплату пенсії за віком задоволено частково.

Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Карлівському районі Полтавської області поновити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком, у відповідності до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 10 вересня 2015 року у розмірі визначеному Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Карлівському районі Полтавської області про зобов'язання здійснити поновлення та виплату пенсії за віком за період з 01 вересня 2015 року по 10 вересня 2015 року залишено без розгляду.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтуванні доводів апеляційної скарги, відповідач посилається на те, що пунктом 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213 встановлено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів, зокрема Закону України "Про державну службу". Відповідач зазначає, що даний вид пенсії або довічного грошевого утримання не призначається тимчасово до врегулювання пенсійного забезпечення, зокрема, державних службовців. Враховуючи, що зміни до законодавства щодо порядку виплати пенсії з 01.06.2015р. не вносилися, то відповідач вважає, що підстави для відновлення виплати пенсії, як особі, що працює на посаді державного службовця відсутні.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Карлівському районі Полтавської області та їй призначено пенсію за віком з 02.09.2013 до 01.04.2015 р. у відповідності до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Перебуваючи на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Карлівському районі Полтавської області позивач продовжує працювати на посаді начальника Управління Пенсійного фонду України в Карлівському районі Полтавської області, дана посада віднесена до посад державних службовців.

01 квітня 2015 року позивачу припинено виплату пенсії.

03.03.2016р. позивач звернулась до Управління Пенсійного фонду України в Карлівському районі Полтавської області із заявою в якій просила відновити починаючи з 01.06.2015р. по 01.01.2016р. виплату пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Управління Пенсійного фонду України в Карлівському районі Полтавської області листом від 09.03.2016р. № 3/с-02 відмовило позивачу в поновленні пенсії, у зв'язку з відсутністю підстав для відновлення виплати пенсії, з посиланням на Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015р. № 213 та про неможливість одночасного перебування на державній службі та отримання пенсії.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що право позивача на отримання пенсії підлягає відновленню, оскільки законні підстави для її невиплати з 01.01.2015р. відсутні.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з такого.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII, який набрав чинності з 01 квітня 2015 року, внесено зміни до статті 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» , відповідно до яких установлено, що тимчасово, у період з 01 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, у період роботи особи (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються.

За приписами п. 2 Прикінцевих положень Закону України № 213 від 02.03.2015р. порядок виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) працюючим пенсіонерам, встановлений цим Законом, поширюється на пенсіонерів (отримувачів щомісячного довічного грошового утримання) незалежно від часу призначення пенсії.

Пунктом 4 Прикінцевих положень цього Закону на Кабінет Міністрів України покладено обов'язок підготувати та подати до 1 травня 2015 року на розгляд Верховної Ради України проект закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних (крім пенсій військовослужбовців і наукових працівників), на загальних підставах.

При цьому, пунктом 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213 встановлено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", "Про статус народного депутата України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про судову експертизу", "Про Національний банк України", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Разом з тим, такий закон щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах до 1 червня 2015 року прийнято не було.

Таким чином, з 1 червня 2015 року втратили чинність норми, за якими призначались спеціальні пенсії, у зв'язку з чим спеціальні пенсії та щомісячне довічне грошове утримання за вказаними Законами не призначаються.

Отже, враховуючи, що з 1 червня 2015 року, посада, на якій працює позивач не відноситься до посад, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України "Про статус народного депутата України", "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", підстави для невиплати позивачу з 01 червня 2015 року пенсії, визначені ст.. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відсутні.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, щодо відсутності підстав для відновлення позивачу з 01.06.2015р. виплати пенсії виходячи з того, що позивач отримує пенсію, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», при цьому працює на посаді, яка з 01.06.2015р. не дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу».

Закон України «Про державну службу» входить до переліку законів, норми про пенсійне забезпечення яких скасовуються з 01 червня 2015 року, у відповідності до вимог п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення».

Таким чином, на позивача не поширюється дія п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення».

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для відновлення позивачу у 2015 році виплати пенсії.

За таких обставин, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Карлівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області залишити без задоволення.

Постанову Карлівського районного суду Полтавської області від 30.03.2016р. по справі № 531/311/16-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Шевцова Н.В.Судді Мінаєва О.М. Макаренко Я.М. Повний текст ухвали виготовлений 18.05.2016 р.