Ухвала суду № 57782325, 13.05.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2016 р.Справа № 820/11683/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Шевцової Н.В.

Суддів: Мінаєвої О.М. , Макаренко Я.М.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

позивача ОСОБА_1

представника відповідачів Соляник І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Міністерства Внутрішніх справ України в Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.03.2016р. по справі № 820/11683/15

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Харківській області , Головного управління Міністерства Внутрішніх справ України в Харківській області третя особа Київський відділ поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області

про визнання наказу про звільнення неправомірним та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області (далі - перший відповідач), Головного управління Міністерства Внутрішніх справ України в Харківській області (далі - другий відповідач), третя особа - Київський відділ поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області, в якому просила суд:

- визнати наказ ГУМВС України в Харківській області № 683 о/с від 06.11.2015 року про звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ згідно з п. 64 "Г" (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України неправомірним;

- зобов'язати ГУМВС України в Харківській області поновити ОСОБА_1 на службі в органах внутрішніх справ, з можливістю проходження атестації до органів Національної поліції та займати відповідну посаду після виходу з декретної відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.03.2016р. зазначений позов задоволено частково.

Скасовано наказ ГУМВС України в Харківській області № 683 о/с від 06.11.2015 року про звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ згідно з п. 64 "Г" (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України.

Поновлено ОСОБА_1 на службі в органах внутрішніх справ на посаді слідчого відділення розслідування злочинів лінії карного розшуку слідчого відділу Київського районного відділу ХМУ ГУМВС України в Харківській області з 06.11.2015 року.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Другий відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: п.п. 8-11 розділу ХІ Закону України «Про національну поліцію», постанови Кабінету Міністрів України від 16.09.2015р. № 730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів МВС України», ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, просить постанову суду першої інстанції в оскаржуваній частині скасувати та прийняти в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на безпідставність доводів та вимог апеляційної скарги просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Колегія суддів заслухавши, доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 2012 року прийнята на службу в органи внутрішніх справ, яку з 2014 року проходила в Київському РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області (а.с.51).

ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_1 народилась дитина - ОСОБА_3 (а.с.11).

Наказом Харківського міського управління ГУМВС України в Харківській області від 25.08.2015 року № 85 о/с позивачу було надано відпустку по погляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 25.08.2015 року по 30.08.2018 року ( а.с.10).

Наказом ГУМВС України в Харківській області від 06.11.2015 року № 683 о/с ОСОБА_1 - слідчого відділення розслідування злочинів лінії карного розшуку слідчого відділу Київського районного відділу ХМУ ГУМВС України в Харківській області, було звільнено з органів внутрішніх справ у запас через скорочення штатів, відповідно до пункту 64 "г" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення) та п. 10-11 розділу ХІ Закону України про Національну поліцію" ( а.с.55).

З матеріалів справи вбачається, що наказ про звільнення позивача було винесено на підставі рапорту начальника Київського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області від 05.11.2015 року (а.с.54).

При цьому, в рапорті було зазначено, що 05.11.2015 року ОСОБА_1 була письмово проінформована, про те, що для призначення до органів Національної поліції особам, які перебувають у відпустках до догляду за дитиною, необхідно приступити до виконання службових обов'язків з 06.11.2015 року та подати відповідний рапорт про звільнення з органів міліції. Особи, які не бажають продовжити службу в Національній поліції, також подають відповідні рапорти - заяви про звільнення з ОВС через скорочення штатів.

Також у рапорті було вказано, що слідчим відділення розслідування злочинів лінії карного розшуку слідчого відділу Київського районного відділу ХМУ ГУМВС України в Харківській області - ОСОБА_1 не подавались відповідні рапорти та до виконання службових обов'язків вона не приступала.

Таким чином, через небажання позивача проходити службу в Національній поліції, начальник Київського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області подав 05.11.2015 року рапорт на ім'я начальника ГУМВС України в Харківській області, з проханням звільнити ОСОБА_1 - слідчого відділення розслідування злочинів лінії карного розшуку слідчого відділу Київського районного відділу ХМУ ГУМВС України в Харківській області відповідно до п.9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" за п. 64 "г" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

При цьому, на підтвердження факту небажання позивача проходити службу в Національній поліції відповідачами надано рапорт інспектора Київського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області Приведенної А.С., що позивач не зверталась з рапортами щодо її звільнення з ОВС та призначення на службу в поліцію та довідку канцелярії, що в період з 01.11.2015 року по 06.11.2015 року у журналі обліку вхідної кореспонденції відсутні записи про надходження належних рапортів (а.с.86-87).

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з незаконності звільнення позивача з органів внутрішніх справ.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Рівність прав жінки і чоловіка забезпечується: наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей у громадсько-політичній і культурній діяльності, у здобутті освіти і професійній підготовці, у праці та винагороді за неї; спеціальними заходами щодо охорони праці і здоров'я жінок, встановленням пенсійних пільг; створенням умов, які дають жінкам можливість поєднувати працю з материнством; правовим захистом, матеріальною і моральною підтримкою материнства і дитинства, включаючи надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і матерям.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Конституції України Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Таким чином, Конституцією України встановлені гарантії для вагітних жінок і матерів.

Порядок проходження служби осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, в тому числі звільнення, регулюється спеціальним законодавством, зокрема, Законом України "Про міліцію" (чинним на час звільнення позивача - надалі Закон), Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року № 114 (надалі - Положення).

Частиною 1 статті 5 Закону України "Про міліцію" (чинного на час звільнення позивача) передбачено, що міліція виконує свої завдання неупереджено, у точній відповідності із законом. Ніякі виняткові обставини або вказівки службових осіб не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій або бездіяльності міліції.

Пунктом 17 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ передбачено, що вагітні жінки і матері з числа осіб рядового і начальницького складу користуються всіма правами і пільгами, встановленими законодавством.

Так, частиною 3 статті 184 Кодексу законів про працю України встановлено, що звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. Обов'язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.

Пряма заборона на звільнення перелічених працівників протягом встановлених строків означає, що вони взагалі не можуть бути кандидатами на звільнення. Вони мають суб'єктивне право залишитися на роботі (крім випадків повної ліквідації підприємства) і питання про їх звільнення, якщо підприємство не ліквідовується, не може ставитися взагалі. Якщо підприємство ліквідується допускається звільнення таких працівників з обов'язковим працевлаштуванням.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом Головного управління Міністерства Внутрішніх справ України в Харківській області № 683 о/с від 06.11.2015р. ОСОБА_1 звільнено у запас Збройних Сил на підставі пунктів 10 та 11 розділу ХІ Закону України «Про національну поліцію» та за пунктом 64 «г» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, тобто через скорочення штатів (а.с. 55).

Таким чином, виходячи зі змісту вказаного наказу доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для звільнення позивача через ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ України є необґрунтованими оскільки позивача звільнено не у зв'язку з ліквідацією установи, а за скороченням штатів.

В обґрунтування законності звільнення позивача відповідач посилається на пункти 9 -11 розділу ХІ Закону України «Про національну поліцію», відповідно до яких працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. Перебування працівників міліції на лікарняному чи у відпустці не є перешкодою для їх звільнення зі служби в органах внутрішніх справ відповідно до "Прикінцевих та перехідних положень" цього Закону.

Разом з тим, колегія суддів вважає необґрунтованими такі доводи апеляційної скарги, оскільки, враховуючи, що розділ ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про Національну поліцію" не містять правових норм щодо гарантій вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, в даному випадку до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи статті 24 Конституції України, п. 17 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ та частини 3 статті 184 Кодексу законів про працю України.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неправомірності наказу ГУМВС України в Харківській області № 683 о/с від 06.11.2015 року про звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ згідно з п. 64 "Г" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України та наявності підстав для скасування цього наказу.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Отже, враховуючи незаконність наказу про звільнення позивача колегія суддів також вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для поновлення ОСОБА_1 на посаді.

Враховуючи викладене, переглянувши постанову суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Міністерства Внутрішніх справ України в Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.03.2016р. по справі № 820/11683/15 в частині задоволення позову ОСОБА_1 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Шевцова Н.В.Судді(підпис) (підпис) Мінаєва О.М. Макаренко Я.М. Повний текст ухвали виготовлений 18.05.2016 р.