Ухвала суду № 57782219, 18.05.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2016 р.м.ОдесаСправа № 1519/983/2012

Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Мирончук Н.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Вербицької Н.В.

- Крусяна А.В.

при секретарі - Філімович І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Одеського обласного військового комісаріату на постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 28 січня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Міністерства оборони України, Одеського обласного військового комісаріату про визнання протиправними дій щодо відмови в виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю, яка настала внаслідок контузії, травми, заподіяних під час виконання обов'язків військової служби, стягнення одноразової грошової допомоги,

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, Одеського обласного військового комісаріату про визнання протиправними дій щодо відмови в виплаті йому одноразової грошової допомоги, у зв'язку з інвалідністю, яка настала внаслідок контузії, травми, заподіяних під час виконання обов'язків військової служби, стягнення одноразової грошової допомоги.

Свої позовні вимоги, з урахуванням уточнених, позивач обґрунтував наступним.

Позивач проходив військову службу у Збройних Силах України, був звільнений наказом Начальника Одеського інституту Сухопутних військ від 13.12.1994 року на підставі наказу Міністра оборони України № 715 від 26.11.1994 року, за пунктом 65, підпункт «в» за станом здоров'я.

Після звільнення з військової служби, 22.08.2011 року, на підставі акту судово-медичного дослідження (обстеження) № 2245 від 10.08.2010 року, виданого Бюро судово-медичної експертизи Управління охорони здоров'я та медицини катастроф Одеської облдержадміністрацїї та довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії від 17.09.2011 року, серії 2-18 ОД № 088682, позивачу була встановлена друга група інвалідності, що настала внаслідок контузії, травми, яка мала місце в період проходження військової служби. В подальшому, ОСОБА_3, згідно до довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії від 03.09.2014 року, серії 10 ААВ № 738286, була продовжена дія другої групи інвалідності, що настала внаслідок контузії, травми, що мала місце в період проходження військової служби.

На підставі викладеного, на думку позивача, він має право на отримання разової грошової допомоги, згідно положень ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Невиплату відповідачами відповідної одноразової грошової допомоги, позивач вбачає протиправною, у зв'язку з чим ОСОБА_3 звернувся з даним позовом, в якому, уточнивши заявлені вимоги, просив визнати протиправними дії Одеського обласного військового комісаріату в відмові виплати ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги як військовослужбовцю, інвалідність 2-ої групи якого настала після звільнення з військової служби, внаслідок контузії, травми, заподіяних під час виконання ним обов'язків військової служби, згідно ст. 41 Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу», ч.2 ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» у складі грошового забезпечення, визначеного ч.2 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей»; визнати право ОСОБА_3 на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 54-місячного грошового забезпечення за останньою посадою, як військовослужбовця, інвалідність 2-ої групи якого настала після звільнення з військової служби, внаслідок контузії, травми, заподіяних під час виконання ним обов'язків військової служби, згідно ст.41 Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу», ч.2 ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» у складі грошового забезпечення, визначеного ч.2 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей»; зобов'язати Міністерство оборони України виділити 252 706,50 грн. Одеському обласному військовому комісаріату за цільовим призначенням - виплата одноразової грошової допомоги ОСОБА_3, як військовослужбовцю, інвалідність 2-ої групи якого настала після звільнення з військової служби, внаслідок контузії, травми, заподіяних під час виконання ним обов'язків військової служби, згідно ст. 41 Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу», ч.2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» у складі грошового забезпечення, визначеного ч.2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей»; а також стягнути з Одеського обласного військового комісаріату на користь ОСОБА_3 одноразову грошову допомогу, у розмірі 54-місячного грошового забезпечення, визначеного ч.2 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» - у розмірі 252 706,50 гривень.

Позивач ОСОБА_3 та його представник прибули у судове засідання, підтримали заявлені вимоги у повному обсязі, просили суд позов задовольнити.

Представник відповідача Одеського обласного військового комісаріату, заперечував проти задоволення позову, просив відмовити у повному обсязі.

Також, під час розгляду справи судом першої інстанції, представником Одеського обласного військового комісаріату, було надано письмові заперечення, в яких зазначено, що позовні вимоги безпідставні, посилаючись на наступне: Відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в редакції Закону України від 03.11.2006 року №328-V (набрав чинності з 1 січня 2007 року), та ст. 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», в редакції Закону України від 4 квітня 2006 року №3597-ІV(набрав чинності з 10 травня 2006 року), у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності, йому виплачується одноразова грошова допомога в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Крім того, відповідач зазначив, що враховуючи дату набрання чинності Законом України від 4 квітня 2006 року №3597-ІV, зазначена правова норма у Законі щодо виплати військовослужбовцям чи особам, звільненим з військової служби, одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності набула чинності у часі з 10 травня 2006 року.

На думку відповідача, оскільки позивач був звільнений з військової служби у грудні 1994 року, тобто до 10 травня 2006 року - права на призначення одноразової грошової допомоги він не має (а.с. 165-166).

Представник відповідача Міністерства оборони України підтримав заперечення представника відповідача Одеського обласного військового комісаріату, заперечував проти задоволення позову, просив відмовити у повному обсязі.

Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 28 січня 2016 року позов задоволено частково. Визнано право ОСОБА_3 на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 30-місячного грошового забезпечення за останньою посадою, як військовослужбовця, інвалідність 2-ої групи якого настала по закінченню тримісячного строку після звільнення з військової служби, внаслідок контузії, травми, заподіяних під час виконання ним обов'язків військової служби, згідно статті 41 Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу», частини 2 статті 9 та 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей». Зобов'язано Одеський обласний військовий комісаріат нарахувати та виплатити ОСОБА_3 одноразову грошову допомогу, як особі звільненій з військової служби, інвалідність 2-ої групи якого настала по закінченню тримісячного строку після звільнення з військової служби, внаслідок контузії, травми, заподіяних під час виконання ним обов'язків військової служби, у відповідності до статей 9 та 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» у розмірі 30-місячного грошового забезпечення. Зобов'язано Міністерство оборони України виділити Одеському обласному військовому комісаріату за цільовим призначенням - виплата одноразової грошової допомоги ОСОБА_3, як військовослужбовцю, інвалідність 2-ої групи якого настала по закінченню тримісячного строку після звільнення з військової служби, внаслідок контузії, травми, заподіяних під час виконання ним обов'язків військової служби, у відповідності до статей 9 та 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», згідно статті 41 Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу». В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Одеський обласний військовий комісаріат звернувся з апеляційною скаргою на вказану постанову, просить її скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Колегією суддів встановлено, що згідно наказу Міністра оборони України №715 від 26 листопада 1994 року, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, був звільнений з військової служби в запас із направленням для зарахування на військовий облік до Приморського РВК міста Одеси, за п.65 п/п.«в» Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України, за станом здоров'я (а.с. 5).

Наказом начальника Одеського інституту сухопутних військ №247 від 13 грудня 1994 року, ОСОБА_3 з 15 грудня 1994 року виключено зі списків особового складу інституту, усіх видів забезпечення та направлено на військовий облік до Приморського РВК міста Одеси (а.с. 6).

Відповідно до проведеного обстеження та висновку МСЕК від 20 серпня 2011 року позивачу було встановлено інвалідність другої групи за травмою, пов'язаною із виконанням обов'язків військової служби (а.с. 3, 38, 122-155).

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про можливість частково задовольнити адміністративний позов.

Відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно з вимогами ч.2 ст.2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей.

Пунктом 4 частини 2 статті 16 вказаного Закону, встановлено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується, у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Частиною третьою статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» встановлено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби, за умов, визначених Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу».

Статтею 40 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» зазначено про гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни.

Відповідно до вимог статті 41 цього Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), виплата одноразової грошової допомоги, у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів, під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Пунктом 9 статті 16-3 вказаного Закону встановлено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги, у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб (далі - постанова № 449, Порядок відповідно).

Пунктом 2 постанови № 499 встановлено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, здійснюється згідно з Порядком, затвердженим цією постановою.

Згідно абзацу 7 підпункту 2 пункту 2 (із змінами, внесеними згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 815 від 25.07.2011 року) Порядку (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин - дата встановлення позивачу інвалідності), одноразова грошова допомога виплачується військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби), у разі настання інвалідності в період проходження військової служби та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби чи після закінчення зазначеного строку, у разі настання інвалідності, внаслідок виконання обов'язків військової служби, одноразова грошова допомога інвалідам II групи виплачується у розмірі 30-місячного грошового забезпечення.

Відповідно до абзацу 5 підпункту 4 пункту 2 Порядку (в редакції Постанови Кабінету Міністрів України № 815 від 25.07.2011 року), грошове забезпечення визначається: для військовослужбовців, які перебувають на кадровій військовій службі або проходять військову службу за контрактом, - за останньою посадою, яку вони займали на день втрати працездатності, а для звільнених з військової служби - на день звільнення, виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно абзацу 6 підпункту 4 пункту 2 Порядку, у разі встановлення більшого відсотка втрати працездатності або в разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Отже, з урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно не погодився з посиланням позивача на редакцію Закону України від 4 квітня 2006 року №3597-ІV (що набрав чинності з 10 травня 2006 року), відповідно до якої: у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності, йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України, оскільки п.12 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», від 21.01.2010 року № 1834-VI було встановлено зазначену статтю 41 викласти в такій редакції: виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Також, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно дійшов висновку щодо необґрунтованості вимог позивача про стягнення на його користь 54-місячного грошового забезпечення, як інваліду II групи, оскільки вказана норма була передбачена Постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2009 року № 10 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців Державної прикордонної служби та інвалідності звільнених з військової служби осіб».

Проте, доказів, що позивач був військовослужбовцем Державної прикордонної служби, до суду першої та апеляційної інстанцій не надано.

Крім того, колегія суддів зазначає, що вказані Постанова та Порядок втратили чинність.

Тобто, позивач звертаючись з позовом щодо правовідносин, що виникли після встановлення йому - 22.08.2011 року другої групи інвалідності, посилався у своєму позову на нечинні, на час виникнення спору, норми Закону.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції вірно виходив з норм, встановлених Постановою від 28 травня 2008 року № 499 зі змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України № 815 від 25.07.2011 року, тобто на норми Закону, що діяли на 22.08.2011 року - на час встановлення позивачу другої групи інвалідності, згідно до якого, позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 30-місячного грошового забезпечення за останньою посадою, як військовослужбовця, інвалідність 2-ої групи якого настала внаслідок виконання ним обов'язків військової служби.

Стосовно позовної вимоги щодо визнання протиправними дій Одеського обласного військового комісаріату по відмові в виплаті одноразової грошової допомоги, суд першої інстанції вірно дійшов висновку, з огляду на наступне.

Пунктом 3 Порядку встановлено, що особи, яким виплачується одноразова грошова допомога у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) чи в разі настання інвалідності, подають за місцем проходження служби (зборів) або до військкомату (далі - уповноважений орган) такі документи:

- заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом) чи настанням інвалідності;

- рішення відповідної військово-медичної установи щодо визнання поранення (контузії, травми або каліцтва);

- копію документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане з вчиненням особою злочину чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження;

- довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності;

- копію сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по-батькові і місце реєстрації;

- копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера.

Пунктом 7 Порядку встановлено, що керівник уповноваженого органу подає в 15-денний строк, з дня реєстрації документів, головному розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 3 і 4 цього Порядку.

Головний розпорядник коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів на їх підставі рішення про призначення одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або в разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Як було встановлено, позивач звернувся до відповідача - Одеського обласного військового комісаріату із заявою про виплату одноразової грошової допомоги, у зв'язку з настанням інвалідності.

Проте, доказів, які саме документи було позивачем надано відповідачу, позивач до суду першої та апеляційної інстанцій не надав.

Згідно письмової відповіді Одеського обласного військового комісаріату №6275 від 09 грудня 2011 року, позивачу, звернення позивача розглянуто і йому роз'яснено, що оформлення документів та виплата одноразової грошової допомоги, у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) або інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервісті, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори та інвалідності осіб, звільнених з військової служби (зборів) відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №499 від 28 травня 2008 року, проводиться особам, звільненим з військової служби після 12 травня 2006 року (а.с. 7).

Отже, відповідачем було надано відповідь позивачу та роз'яснено його право звернення у даному випадку до суду.

Тобто, вчинення дій суб'єктом владних повноважень є способом реалізації наданої суб'єкту владних повноважень компетенції.

Здійснення у даному випадку дій відповідачем, є процес реалізації наданих законом функцій суб'єкту владних повноважень. Самі по собі дії не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків для особи.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно дійшов висновку про те, що вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню через відсутність порушення прав діями відповідача, а обраний позивачем спосіб захисту в цій частині, не відповідає об'єкту порушеного права.

Відповідно пункту 9 Порядку, фінансування витрат, пов'язаних з виплатою одноразової грошової допомоги, здійснюється відповідно до статті 23 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», згідно до якої фінансове забезпечення витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів, що передбачаються в Державному бюджеті України на відповідний рік для Міністерства оборони України, розвідувальних органів України та інших центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування та правоохоронні органи, інших джерел, передбачених законом.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права та обставин, досліджених під час розгляду справи, та з огляду на те, що, оскільки, інвалідність позивача встановлено 22.08.2011 року, тобто після набрання чинності нової редакції ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», то суд першої інстанції вірно дійшов висновку про те, що право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі, коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку, з дня його звільнення зі служби, але внаслідок контузії, травми, заподіяних під час виконання ним обов'язків військової служби.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 18 листопада 2014 року по справі № 21-446а14 та ухвалі Верховного Суду України від 19 червня 2015 року по справі №756/9313/14, згідно до яких колегії суддів Судової плати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшли висновку, що право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження.

Згідно до вимог ч.1 ст.244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Таким чином, на підставі наведеного, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог та стягнення на користь позивача одноразової грошової допомоги у розмірі 30-місячного грошового забезпечення за останньою посадою, як військовослужбовцю, інвалідність 2-ої групи якого настала по закінченню тримісячного строку після звільнення з військової служби, внаслідок контузії, травми, заподіяних під час виконання ним обов'язків військової служби.

Колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду доказав та обґрунтував частково.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195; 196; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Одеського обласного військового комісаріату залишити без задоволення, а постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 28 січня 2016 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів.

Повний текст судового рішення виготовлений 19.05.2016 року.

Головуючий: О.В. Джабурія

Суддя: Н.В. Вербицька

Суддя: А.В. Крусян