Ухвала суду № 57782026, 17.05.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2016 року Справа № 876/11538/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Святецького В.В.,

суддів Гудима Л.Я., Пліша М.А.,

з участю секретаря судового засідання Гнідець Р.І.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника апелянтів ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги ОСОБА_3, ОСОБА_4 на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Хустської районної державної адміністрації, тимчасово виконуючого обовязки голови Хустської районної державної адміністрації ОСОБА_4 про скасування розпоряджень, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В :

17 квітня 2015 року ОСОБА_5 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: а) визнати неправомірними дії тимчасово виконуючого обовязки голови Хустської районної державної адміністрації ОСОБА_4 по притягненню його до дисциплінарної відповідальності та звільненню з роботи; б) скасувати розпорядження Хустської районної державної адміністрації за №40/к від 02 квітня 2015 року та №41/к від 03.04.2015 року про оголошення йому доган та розпорядження від 06.04.2015 року про звільнення з посади начальника управління освіти, молоді та спорту Хустської районної державної адміністрації; в) поновити ОСОБА_5 на посаді начальника управління освіти, молоді та спорту Хустської РДА (на даний час в звязку з реорганізацією) - начальника відділу освіти Хустської РДА; г) зобовязати відповідача виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу та допустити негайне виконання судового рішення в частині поновлення на роботі.

21 вересня 2015 року позивач ОСОБА_5 подав заяву про зменшення позовних вимог, в якій просив закрити провадження у справі в частині визнання неправомірними дії тимчасово виконуючого обовязки голови Хустської районної державної адміністрації ОСОБА_4 у звязку з відмовою позивача від цих позовних вимог.

Постановою від 25 вересня 2016 року Закарпатський окружний адміністративний суд позовні вимоги задовольнив та постановив: ,,Визнати протиправними та скасувати розпорядження Хустської районної державної адміністрації №40/к від 02.04.2015 року ,,Про оголошення догани та №41/к від 03.04.2015 року ,,Про оголошення догани. Поновити ОСОБА_5 на посаді начальника управління освіти, молоді та спорту Хустської РДА Закарпатської області. Зобовязати Хустську районну державну адміністрацію Закарпатської області виплатити ОСОБА_5 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 06.04.2015 р. по 25.09.2015 р. в сумі 15863,51 грн. (пятнадцять тисяч вісімсот шістдесят три гривні пятдесят одна копійка). Допустити до негайного виконання постанову суду в частині поновлення ОСОБА_5 на займаній посаді та виплати заробітної плати за один місяць в сумі 2796,24 грн. (дві тисячі сімсот девяносто шість гривень двадцять чотири коп.) .

На постанову суду першої інстанції подали апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_4, оскільки вважають, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 зазначає, що суд першої інстанції не розглянув належним чином подану 22 вересня 2015 року заяву про залучення її до справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог та не прийняв жодного процесуального рішення з цього питання.

Оскаржене рішення суду першої інстанції прямо вплинуло на її права, обовязки та інтереси, оскільки в порядку виконання цього рішення вона була звільнена з посади начальника відділу освіти Хустської РДА у звязку з поновленням на цій посаді позивача ОСОБА_5, чим було порушене її право на працю та отримання заробітної плати.

Суд першої інстанції також не врахував того факту, що 12.01.2015 року Хустською РДА прийнято розпорядження про внесення змін до структури райдержадміністрації, відповідно до якого управління освіти, молоді та спорту Хустської районної державної адміністрації у структурі РДА не значиться. Таким чином, суд поновив позивача на посаді в неіснуюче управління.

Свою апеляційну скаргу ОСОБА_4 мотивує тим, що він як відповідач, не викликався до суду на розгляд справи, що позбавило його можливості давати пояснення по суті справи.

Всупереч вимог ч. 4 ст. 112, ч. 3 ст. 136 КАС України суд першої інстанції прийняв визнання відповідачем позовних вимог, не врахувавши того факту, що такі дії відповідача прямо порушують права, свободи та інтереси інших осіб. Також на порушення вимог статей 112, 113 КАС України жодного процесуального документа з питань відмови ОСОБА_5 від позовних вимог в частині визнання неправомірними дій т.в.о. голови Хустської РДА ОСОБА_4 суд першої інстанції не виносив.

Займаючи посаду тимчасово виконуючого обовязки голови Хустської РДА, він (ОСОБА_4М.) видав оскаржені ОСОБА_5 розпорядження про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та звільнення його з посади начальника управління освіти, молоді та спорту Хустської РДА. Тому, прийнявши оскаржене рішення, суд першої інстанції порушив його (ОСОБА_4М.) права та інтереси, оскільки вказані обставини можуть стати підставою для заявлення Хустською РДА регресного позову до нього про відшкодування збитків, нанесених установі при незаконному звільненні та поновленні працівника на роботі.

З огляду на викладене апелянти просять скасувати постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2015 року та прийняти нову постанову, якою відповідно до ст. 235 КЗпП України змінити формулювання причин та підстав звільнення ОСОБА_5 з посади начальника управління освіти, молоді та спорту Хустської районної державної адміністрації на підставі п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України у звязку з реорганізацією, скороченням чисельності та штату працівників.

Представник апелянтів в судовому засіданні апеляційного суду підтримав вимоги поданих апеляційних скарг та просить їх задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача заперечив вимоги апеляційних скарг та просить залишити їх без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи та доводи скарг, апеляційний суд вважає, що скарги не належать до задоволення з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив та підтверджується матеріалами справи, що з 01.11.1996 року ОСОБА_5 перебував на посаді начальника управління освіти, молоді та спорту Хустської РДА.

Згідно розпорядження т.в.о. голови Хустської райдержадміністрації від 12.11.2014 року №436 ,,Про реорганізацію управління освіти, молоді та спорту Хустської районної державної адміністрації управління освіти, молоді та спорту Хустської РДА було реорганізоване шляхом поділу на самостійні структурні підрозділи: відділ освіти Хустської РДА та відділ молоді та спорту Хустської РДА (т.1 а.с. 98).

Розпорядженням т.в.о. голови Хустської районної державної адміністрації від 12 січня 2015 року № 4/к внесені зміни до структури райдержадміністрації, згідно яких припинена діяльність управління освіти, молоді та спорту Хустської РДА та установлено, що відділ освіти та відділ молоді та спорту Хустської РДА є правонаступниками майна та справ, прав та зобовязань управління освіти, молоді та спорту Хустської РДА ( т.1 а.с. 166).

Згідно розпорядження т.в.о. голови Хустської РДА від 16.01.2015 року №8/к ОСОБА_3 призначена 16 січня 2015 року в порядку переведення на посаду начальника відділу освіти Хустської районної державної адміністрації (т.1 а.с. 165).

Розпорядженням т.в.о. голови Хустської РДА від 02.04.2015 року №40/к ОСОБА_5 оголошено догану за порушення трудової дисципліни - неналежне виконання покладених на нього трудових обовязків, а саме: нецільове використання бюджетних коштів в загальній сумі 81594,92 грн.; використання службового автомобіля у власних цілях при відсутності належно оформлених договірних відносин. Підставою зазначено лист Державної фінансової інспекції в Закарпатській області від 18.02.2015 року № 07-03-3-15/746 (т.1 а.с. 7).

Розпорядженням т.в.о. голови Хустської РДА від 03.04.2015 року №41/к ОСОБА_5 оголошено догану за порушення трудової дисципліни - неналежне виконання покладених на нього трудових обовязків, а саме: порушення Порядку державної атестації загальноосвітніх, дошкільних та позашкільних навчальних закладів; порушення Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти; порушення Закону України ,,Про дошкільну освіту в частині призначення керівників дошкільних навчальних закладів. Підставою зазначено лист Департаменту освіти і науки, молоді та спорту Закарпатської обласної державної адміністрації від 29.12.2015 року № 01-19/5418 (т.1 а.с. 8).

Розпорядженням т.в.о. голови Хустської РДА від 06.04.2015 року №42/к ОСОБА_5 звільнений з посади начальника управління освіти, молоді та спорту Хустської РДА з 06 квітня 2015 року у звязку з систематичним невиконанням та порушенням ним без поважних причин обовязків, покладених на нього трудовим договором відповідно до п.3 ст. 40 КЗпП України. Підставою зазначено розпорядження голови РДА від 02.04.2015 року №40/к, від 03.04.2015 року №41/к, службову записку заступника голови райдержадміністрації від 03.04.2015 року, погодження Департаменту освіти, молоді та спорту облдержадміністрації від 06.04.2015 року № 01-19/446, погодження управління молоді та спорту облдержадміністрації від 06.04.2015 року № 01/1-11/87 (т.1 а.с. 9).

Розпорядженням голови Закарпатської обласної державної адміністрації від 15.09.2015 року № 168-р скасоване розпорядження т.в.о. голови Хустської РДА від 16.01.2015 року №8/к про призначення ОСОБА_3 як таке, що суперечить законодавству України (т.2 а.с. 14).

Розпорядженням голови Закарпатської обласної державної адміністрації від 22.09.2015 року № 175-р скасоване розпорядження т.в.о. голови Хустської РДА від 06.04.2015 року №42/к про звільнення ОСОБА_5 як таке, що суперечить законодавству України (т.2 а.с. 15).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач - Хустська РДА визнала уточнені позовні вимоги та проти задоволення таких не заперечила з огляду на те, що розпорядження т.в.о. голови Хустської районної державної адміністрації від 02.04.2015 року №40/к та від 03.04.2015 року №41/к суперечать чинному законодавству, оскільки згідно ст. 148 Кодексу Законів про працю України дисциплінарні стягнення не можуть бути накладені пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального права та є вірними.

Так, з матеріалів справи апеляційний суд вбачає, що згідно акту Держфінінспекції в Закарпатській області від 11 лютого 2015 року за № 07-03/1 ревізією встановлено нецільове використання бюджетних коштів в період з 01.01.2009 року по 31.12.2013 року на загальну суму 81594,92 грн.. (т.1 а.с. 133).

Також ревізією встановлені факти використання ОСОБА_5 службового автомобіля у власних цілях у період перебування у відпустках та на лікарняному. Такі факти мали місце у 2011 році, а також у серпні 2010 року та жовтні 2013 року (т.1 а.с. 136-137).

Згідно довідки департаменту освіти і науки, молоді та спорту Закарпатської облдержадміністрації порушення Порядку державної атестації загальноосвітніх, дошкільних та позашкільних навчальних закладів; порушення Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти; порушення Закону України ,,Про дошкільну освіту в частині призначення керівників дошкільних навчальних закладів мали місце протягом 2010 2013 років (т.1 а.с. 31-35).

Статтею 148 КЗпП України визначено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

На підставі викладеного апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності оскаржених розпоряджень т.в.о. голови Хустської РДА від 02.04.2015 року №40/к та від 03.04.2015 року №41/к про оголошення ОСОБА_5 доган за порушення трудової дисципліни, оскільки дисциплінарні стягнення накладені пізніше шести місяців з дня вчинення дисциплінарних проступків.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише, зокрема, систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

У п.23 Постанови від 06.11.1992 року № 9 ,,Про практику розгляду судами трудових спорів Пленум Верховного Суду України розяснив, що за передбаченими п. 3 ст. 40 КЗпП підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає протиправним звільнення позивача на підставі розпорядження т.в.о. голови Хустської РДА від 06.04.2015 року №42/к з посади начальника управління освіти, молоді та спорту Хустської РДА з 06 квітня 2015 року у звязку з систематичним невиконанням та порушенням ним без поважних причин обовязків, покладених на нього трудовим договором відповідно до п.3 ст. 40 КЗпП України.

Такі висновки колегії базуються на тому, що на позивача протиправно накладенні дисциплінарні стягнення поза межами шестимісячного строку, а також відсутності ознаки систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором, оскільки систематичність передбачає вчинення дисциплінарного проступку після накладення стягнення.

Після накладення розпорядженням від 02.04.2015 року №40/к дисциплінарного стягнення ОСОБА_5 не вчинив будь-якого дисциплінарного проступку, а тому відсутні правові підстави для звільнення на підставі п.3 ст. 40 КЗпП України.

Згідно приписів частин 1 та 2 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Позаяк позивач ОСОБА_5 був звільнений з посади начальника управління освіти, молоді та спорту Хустської РДА без законної підстави, суд першої інстанції правомірно та обґрунтовано поновив його на попередній посаді та стягнув середньомісячний заробіток у повній відповідності до вимог частин 1 та 2 ст. 235 КЗпП України.

Згідно пункту 18 вищевказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України суд не в праві визнати звільнення правильним, виходячи з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не пов'язували звільнення. Якщо обставинам, які стали підставою звільнення, в наказі (розпорядженні) дана неправильна юридична кваліфікація, суд може змінити формулювання причин звільнення і привести його у відповідність з чинним законодавством про працю.

У випадку, коли працівника звільнено без законних підстав або з порушенням встановленого порядку, але поновити його на роботі неможливо внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, суд визнає звільнення неправильним і зобов'язує ліквідаційну комісію або власника (орган, уповноважений управляти майном ліквідованого підприємства, установи, організації, а у відповідних випадках - правонаступника) виплатити цьому працівникові заробітну плату за час вимушеного прогулу (ч. 2 ст. 235 КЗпП). Одночасно суд визначає працівника звільненим за п. 1 ст. 40 КЗпП у зв'язку з ліквідацією підприємства, установи, організації.

Вимоги апеляційних скарг щодо зміни формулювання причин та підстав звільнення ОСОБА_5 з посади начальника управління освіти, молоді та спорту Хустської районної державної адміністрації на підставі п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України не належать до задоволення, оскільки такі обставини можливі лише у випадку повної ліквідації підприємства, установи, організації.

В даному випадку мала місце реорганізація, а при реорганізації юридична особа припиняється, але її права та обов'язки в порядку правонаступництва переходять до нової (іншої) юридичної особи. При цьому до правонаступника переходять обов'язки не тільки в частині майнових прав, а й трудових відносин, в тому числі обов'язок щодо працевлаштування працівника (переведення працівника на іншу роботу).

Встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) установи, що ліквідується, не виключає, а передбачає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

Такі правові позиції викладені в постанові Верховного Суду України від 19 січня 2016 року у справі № 810/1783/13-а.

Статтею 53 КАС України передбачено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача у будь-який час до закінчення судового розгляду, якщо рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов'язки (ч.1).

Питання про вступ до участі у справі третіх осіб вирішується ухвалою. Ухвала за наслідками розгляду питання про вступ у справу третіх осіб окремо не оскаржується. Заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи (ч.3).

Відповідно до ст. 112 КАС України позивач може відмовитися від адміністративного позову повністю або частково, а відповідач - визнати адміністративний позов повністю або частково. Відмова від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову під час підготовчого провадження мають бути викладені в адресованій суду письмовій заяві, яка приєднується до справи (ч.1).

Про прийняття відмови від адміністративного позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі. У разі часткової відмови позивача від адміністративного позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі щодо частини позовних вимог (ч.2).

Суд не приймає відмови від адміністративного позову, визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії позивача або відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Згідно приписів ст. 136 КАС України позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач - визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи (ч.1).

Судове рішення у зв'язку з відмовою від адміністративного позову, визнанням адміністративного позову чи примиренням сторін ухвалюється за правилами, встановленими статтями 112, 113 цього Кодексу(ч.3).

Виходячи з наведених приписів КАС, колегія суддів погоджується з доводами апеляційних скарг про порушення судом першої інстанції вимог процесуального права, а саме: відсутність процесуальних документів (ухвал) з питань вирішення заяви про залучення ОСОБА_3 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору та заяви позивача про відмову від частини позовних вимог.

В силу п.4 ч.1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Оскільки зазначені порушення норм процесуального права не вплинули на правильність вирішення справи, колегія суддів не вбачає підстав для скасування правильного по суті рішення суду першої інстанції з наведених підстав.

Крім того, колегія суддів визнає необхідним акцентувати увагу на тому, що в силу ч. 1 ст. 185 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Ухвалюючи оскаржену постанову, суд першої інстанції не вирішив питання про права, свободи, інтереси чи обов'язки ОСОБА_3 та ОСОБА_4, оскільки предмет спору не стосувався вказаних осіб.

Негативні наслідки для вказаних осіб в майбутньому, які можуть наступити у звязку з виконання постанови суду першої інстанції, не є підставою для висновків про порушення їх прав даним судовим рішенням.

Таким чином, оскаржене рішення не порушує права апелянтів, а тому підстави для задоволення їх апеляційних скарг відсутні.

Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційних скарг їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

апеляційні скарги ОСОБА_3, ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2015 року у справі № 807/694/15 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня складенні ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді Л.Я. Гудим

ОСОБА_6

Ухвала в повному обсязі складена 19 травня 2016 року.