Ухвала суду № 57781981, 16.05.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2016 р. Справа № 876/12063/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Сапіги В.П.,

суддів: Левицької Н.Г., Обрізка І.М.,

за участі секретаря судових засідань ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02.04.2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся в суд з адміністративним позовом до ГУ МВС України у Львівській області з вимогами визнати протиправним і скасувати наказ начальника ГУ МВС України у Львівській області № 3079 від 24.12.2014 р. Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників ВДАІ з обслуговування міста Львів ГУМВС України у Львівській області, в частині накладення дисциплінарного стягнення у виді звільнення ОСОБА_2 інспектора Дорожньо-патрульної служби взводу № 3 роти ДПС ВДАІ з обслуговування м. Львів ГУ МВС України у Львівській області із органів внутрішніх справ (пункт 1 наказу); поновити ОСОБА_2 інспектора Дорожньо-патрульної служби взводу № 3 роти ДПС ВДАІ з обслуговування м. Львів ГУ МВС України у Львівській області у вказаній посаді.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 02.04.2015 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано пункт 1 наказу начальника ГУ МВС України у Львівській області № 3079 від 24.12.2014 р. Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників ВДАІ з обслуговування міста Львова ГУ МВС України у Львівській області щодо накладення дисциплінарного стягнення звільнення ОСОБА_2 інспектора Дорожньо-патрульної служби взводу № 3 роти ДПС ВДАІ з обслуговування м. Львова ГУ МВС України у Львівській області із органів внутрішніх справ. В іншій частині позову відмовлено.

Відповідач ГУ МВС України у Львівській області, не погодившись з прийнятим рішенням, подав апеляційну скаргу. Вважає, що постанова суду винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови, якою у задоволенні позову відмовити повністю з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що накладенню на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з ОВС передувало службове розслідування, призначене з метою зясування всіх обставин дисциплінарного проступку, обєктивного та всебічного дослідження обставин порушень. Позивач не оскаржує висновок службового розслідування від 24.12.2014 року, відповідно погоджується з ним. Водночас апелянт зазначає, що при службовому розслідуванні доведена повністю вина позивача у вчиненні дисциплінарного проступку і вчинення вказаних у наказі № 3079 від 24.12.2014 р. порушень. Також вважає не вірним твердження суду першої інстанції, що позивачем не було допущено порушень службової дисципліни у звязку із відсутністю доказів про його притягнення до адміністративної чи кримінальної відповідальності. Проведеним службовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_2 допущено порушення вимог Дисциплінарного статуту ОВС України, Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби ДАІ МВС України від 27.03.2009 р. № 111, службової телеграми ВДАІ МВС України від 23.09.2014 р. № 4/3-8405, допущено халатне та безвідповідальне ставлення до виконання службових та функціональних обовязків, незнання ПДР України та інших нормативно-правових актів у сфері безпеки дорожнього руху, невжиття заходів реагування на звернення учасників дорожнього руху, ігнорування законних вимог громадян, ненадання допомоги учасникам дорожнього руху, некультурне, грубе, недоброзичливе і неввічливе ставлення до громадян, вчинення порушення ПДР під час керування патрульним автомобілем, порушення вимог ВДАІ МВС України щодо заборони садити у салон службового автомобіля громадян. При визначенні виду дисциплінарного стягнення враховувалась тяжкість проступку, обставини за яких його скоєно.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2015р. постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог скасовано та ухвалено в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, просив рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.11.2015 року з урахуванням виправлення в ній описки постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2015 року скасовано, а справу направлено до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

У відповідності до вимог ч.1 ст. 41 КАС України у разі неявки у судове засідання осіб, які беруть учать у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити з наступних мотивів.

Правовий порядок в Україні, за визначенням ст. 19 Конституції України, ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 43 Конституції України гарантує кожному право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізує програми професійно - технічного навчання, підготовки та перепідготовки кадрів відповідно до суспільних програм. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Права і свободи людини і громадянина захищаються судом (стаття 55 Конституції України). Кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь - якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Судовим розглядом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що з квітня 2014 року позивач працював на посаді інспектора Дорожньо-патрульної служби взводу №3 роти ДПС ВДАІ з обслуговування м.Львів ГУ МВС України у Львівській області.

10.12.2014 року начальником ГУМВС України у Львівській області винесено наказ Про призначення службового розслідування.

24.12.2014 року начальником ГУМВС України у Львівській області затверджено висновок службового розслідування по скарзі громадянина ОСОБА_3 щодо неправомірних дій інспекторів ДПС ВДАІ з обслуговування м. Львів ГУМВС України у Львівській області.

Пунктом 1 наказу ГУ МВС України у Львівській області від 24.12.2014 р. № 3079 Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників ВДАІ з обслуговування міста Львів ГУМВС України у Львівській області на позивача ОСОБА_2, який працював на посаді інспектора ДПС взводу № 3 роти ДПС ВДАІ з обслуговування м. Львів ГУ МВС України у Львівській області, накладено дисциплінарне стягнення у виді звільнення з органів внутрішніх справ.

Із змісту оскарженого позивачем наказу № 3079 від 24.12.2014 року та із висновку службового розслідування від 24.12.2014 р. видно, що позивача ОСОБА_2 звільнено з ОВС за такі порушення: халатне та безвідповідальне ставлення до виконання службових та функціональних обовязків, порушення вимог статей 1, 7 Дисциплінарного статуту ОВС України, порушення пп. 6.2, 6.6, 6.13, 6.24, 6.25, 6.26, 17.1, 17.1.7, 17.1.9, 17.2, 27.1, 27.2, 27.10, 27.10.2, 27.10.3, 27.10.4 Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України від 27.03.2009 р. № 111, службової телеграми ДДАІ МВС України від 23.09.2014 р. № 4/3-8405, незнання Правил Дорожнього руху України та інших нормативно-правових актів у сфері безпеки дорожнього руху, невжиття заходів реагування на звернення учасників дорожнього руху, ігнорування законних вимог громадян, ненадання допомоги учасникам дорожнього руху, некультурне, грубе, недоброзичливе і неввічливе ставлення до громадян, вчинення порушення ПДР під час керування патрульним автомобілем, порушення вимог ДДАІ МВС України щодо заборони запрошувати у салон службового автомобіля громадян.

Не погодившись з наказом про звільнення, позивач оскаржив його в судовому порядку.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку про недоведеність відповідачем як факту вчинення позивачем порушень законодавчих норм, на які є посилання в оскаржуваному наказі, так і необхідності застосування до нього такого найсуворішого виду дисциплінарного стягнення як звільнення з органів внутрішніх справ.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів з огляду на таке.

Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - особи рядового і начальницького складу) стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначено Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" від 22.02.2006р. №3460-IV (далі - Дисциплінарний статут).

За визначенням ст. 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Службова дисципліна в органах внутрішніх справ досягається: створенням належних умов проходження служби особами рядового і начальницького складу; набуттям високого рівня професіоналізму; забезпеченням гласності та об'єктивності під час проведення оцінки результатів службової діяльності; дотриманням законності і статутного порядку; повсякденною вимогливістю начальників до підлеглих, постійною турботою про них, виявленням поваги до їх особистої гідності; вихованням в осіб рядового і начальницького складу високих моральних і ділових якостей; забезпеченням соціальної справедливості та високого рівня соціально-правового захисту; умілим поєднанням і правильним застосуванням заходів переконання, примусу, дисциплінарного та громадського впливу; належним виконанням умов контракту про проходження служби.

За змістом ст.2 Дисциплінарного статуту дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Як встановлено ст.7 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

Стаття 12 Дисциплінарного статуту визначає, що на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.

За змістом ст.14 Дисциплінарного статуту з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування, порядок проведення якого встановлюється міністром внутрішніх справ України; перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення, однак небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення; про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ; при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо; звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Положеннями Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 111 від 27.03.2009, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.2009 р. за № 576/16592, визначено завдання та функції працівників підрозділів дорожньо-патрульної служби, що здійснюють нагляд за дорожнім рухом, взаємовідносини та профілактичну роботу з учасниками дорожнього руху, дії під час отримання інформації про дорожньо-транспортну пригоду та порушень правил, норм і стандартів у сфері безпеки дорожнього руху, а також організацію взаємодії з іншими підрозділами органів внутрішніх справ України.

Закріплений у ч. 1 ст. 11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Предметом доказування відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

У відповідності до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. А згідно ст. 86 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо не прийняття заперечення відповідача в частині правомірності прийняття спірного наказу щодо порушення позивачем вимог пункту 6.2. Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС, зокрема, щодо незнання Правил дорожнього руху України (далі - ПДР) та інших нормативно-правових актів у сфері безпеки дорожнього руху, оскільки згідно наданої відповідачем копії відомості про здачу заліків особовим складом 3-го взводу РДПС ВДАІ з обслуговування м. Львів ГУМВС України у Львівській області по знанню ПДР України від 03.09.2014 року вбачається, що старший сержант міліції ОСОБА_2 здав відповідні заліки на знання ПДР. В той же час належних та допустимих доказів на підтвердження, що позивач не пройшов додаткову чи повторну атестацію щодо знання ПДР у період існування обставин, що були підставою прийняття спірного наказу, суду надано не було.

Вірним є і висновок суду першої інстанції щодо не врахування обґрунтування спірного наказу в частині вчинення позивачем порушення ПДР, так як у справі відсутні докази притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення ПДР, що додатково підтверджено листом заступника начальника відділу Державної автомобільної інспекції з обслуговування м. Львів ГУМВС України у Львівській області № 36/821 від 01.04.2015 року, за змістом якого позивач на час прийняття спірного наказу не був притягнутий до адміністративної відповідальності.

Крім того, судом першої інстанції вірно не враховано обґрунтування заперечень відповідача щодо правомірності прийняття спірного наказу в частині порушення позивачем вимог пункту 6.24. Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС, в тому числі щодо припущень про наявність у діях позивача складу кримінального правопорушення, оскільки жодних відомостей порушення кримінального провадження відносно позивача суду не було надано. Як видно з відповіді прокуратури Франківського району м. Львова № 04-13/1378вих-5 від 01.04.2015 року на запит начальника СЮЗ ГУМВС України у Львівській області, при вивченні матеріалів скарги ОСОБА_3 щодо неправомірних дій інспекторів ДПС ВДАІ з обслуговування м. Львів ГУМВС України у Львівській області встановлено, що у матеріалах службової перевірки відсутні доводи, котрі б вказували на наявність в діях працівників ДПС ВДАІ з обслуговування м. Львів ГУМВС України у Львівській області складу кримінального правопорушення. У звязку з чим відсутні підстави для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Також слід погодитись з висновком суду першої інстанції про невраховування обґрунтування заперечень відповідача щодо правомірності прийняття спірного наказу в частині порушення позивачем вимог статей 1, 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, пунктів 6.6., 6.13., 6.25., 6.26., 17.1., 17.1.7., 17.1.9., 17.2., 27.1., 27.2., 27.10., 27.10.2., 27.10.3 та 27.10.4. Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС, службової телеграми ДДАІ МВС України № 4/3-8405 від 23.09.2014 року, зокрема, щодо невжиття заходів реагування на звернення учасників дорожнього руху, ігнорування законних вимог громадян, ненадання допомоги учасникам дорожнього руху, некультурне, грубе, недоброзичливе і неввічливе ставлення до громадян, порушення вимог ДДАІ МВС України щодо заборони запрошувати у салон службового автомобіля громадян, оскільки вказані обставини жодними належними та допустимими доказами не підтверджено.

Місцевим судом вірно не враховано наданий представником відповідача відеозапис з веб-сайту Ютуб (https://www.youtube.com) події, що мала місце 01.12.2014 року, оскільки належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування, тобто вказують на якість доказу, що характеризують точність, правильність відображення обставин, які входять в предмет доказування, однак з поданого відеозапису у суду були відсутні можливості чітко встановити обставини про які зазначено у спірному наказі. При тому, належних та допустимих доказів на підтвердження, що вищевказаний відеозапис набрав резонансного характеру про який вказує відповідач у спірному наказі, суду надано не було.

Беручи до уваги наведене, а також те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, колегія суддів поділяє висновок суду першої інстанції, що стороною відповідача не надано суду достатніх та беззаперечних докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, та не доведено правомірність прийнятого спірного наказу про звільнення позивача із займаної посади як крайнього заходу дисциплінарного впливу, оскільки відповідач, приймаючи такий, не діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і в повному обсязі встановив обставини справи, прийняв обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, постанова відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому у відповідності до вимог ч. 1 ст. 200 КАС України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02.04.2015 року у справі № 813/640/15 без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.П. Сапіга

Судді Н.Г. Левицька

ОСОБА_4

Повний текст виготовлено 19.05.2016р.