Ухвала суду № 57781674, 18.05.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/3594/15 Головуючий у 1-й інстанції: Панченко Н.Д.

Суддя-доповідач: Гром Л.М.

У Х В А Л А

Іменем України

18 травня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді - Гром Л.М.;

суддів - Бєлової Л.В.,

Міщука М.С.,

при секретарі судового засідання: Мотилю В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Ветропак Гостомельський Склозавод» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 28 січня 2016 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Ветропак Гостомельський Склозавод» до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 28 січня 2016 року в задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства «Ветропак Гостомельський Склозавод» відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції позивач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з`явились у судове засідання, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що У період з 25.02.2015 по 03.03.2015 посадовою особою Ірпінської ОДПІ на підставі пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78, пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України та на виконання постанови слідчого ОВС першого відділу КР СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві від 16.01.2015 проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПАТ «Ветропак Гостомельський Склозавод» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на додану вартість за періоди з 01.03.2012 по 31.03.2012, з 01.06.2012 по 30.09.2012 та податку на прибуток за період з 01.01.2012 по 31.12.2012 по взаємовідносинах з ТОВ «Українсько-Ізраїльська фірма «Он Лайн Дніпро».

Результати перевірки оформлені актом від 11.03.2015 №335/22-4/00333888 (далі - Акт перевірки) (т.1, а.с. 26-37).

Перевіркою встановлено факт порушення ПАТ «Ветропак Гостомельський Склозавод» пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 18488,00 грн. та пункту 198.1, 198.2, 198.3, 198.6, статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 22492,00 грн.

Висновок податкового органу про заниження суми податкових зобов'язань, за його твердженням, пов'язується із порушенням позивачем встановленого порядку формування податкового кредиту та витрат за операціями з придбання товарів і послуг у ТОВ «Українсько-Ізраїльська фірма «Он Лайн Дніпро».

На підтвердження такого висновку відповідач зазначив, що від слідчого з ОВС першого відділу КР СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві надійшла постанова від 16.01.2015, відповідно до якої у провадженні СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві перебувають матеріали досудового розслідування, внесені до ЄРДР за №32013110000000275 за фактом легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 209 Кримінального кодексу України.

Викладені у постанові слідчого з ОВС першого відділу КР СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві обставини були розцінені відповідачем як доказ укладення позивачем правочинів з ТОВ «Україно-Ізраїльська фірма «Он Лайн Дніпро» без мети настання відповідних їм правових наслідків та як свідчення участі позивача у штучній схемі для мінімізації податкових зобов'язань та отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Таким чином, відповідач зазначає, що надані до перевірки первинно-бухгалтерські документи позивача не свідчать про товарний характер господарських операцій у перевіряємий період.

На підставі Акта перевірки, відповідно до пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, Ірпінською ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення від 25.03.2015 №0000562204, яким позивачу збільшеного грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 23110,00 грн., у тому числі 18488,00 грн. за основним платежем та 4622,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (т.1, а.с. 47); №0000552204, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 33738,00 грн., у тому числі 22492,00 грн. за основним платежем та 11246,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (т.1, а.с. 46).

За наслідками адміністративного оскарження, рішенням Головного управління ДФС у Київській області від 02.06.2015 №1518/10/10-36-10-0-04 (т.1, а.с. 49-53) та рішенням Державної фіскальної служби України від 06.08.2015 №16567/6/99-99-10-01-04-25 (т.1, а.с. 54-58) податкові повідомлення-рішення від 25.03.2015 №0000552204 та №0000562204 залишені без змін, а скарги позивача - без задоволення.

Надаючи правову оцінку вищевикладеним обставинам, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно виходив з наступного.

Згідно пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.198.1, п.198.3. ст.198 Кодексу, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст.198 ПК України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Крім того, до складу валових витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом 2 цього Кодексу.

Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV (надалі - Закон №996) передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку (який основою будь-якого іншого обліку) господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, для підтвердження включення витрат на оплату виконаних робіт до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за виконані роботи до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи (платіжні доручення, податкові накладні, акти виконаних робіт тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до ст.1 зазначеного закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 Закону №996, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому, як було вірно зазначено судом першої інстанції, формування податкового кредиту на підставі правочинів, у межах яких було здійснено виключно обмін документами первинного бухгалтерського обліку та перерахування грошових коштів, чинним законодавством не передбачено.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між ПАТ «Ветропак Гостомельський Склозавод» (Замовник) та ТОВ «Україно-Ізраїльська фірма «Он Лайн Дніпро» (Виконавець) укладений договір на сервісне обслуговування №043В від 10.01.2012, у силу якого Виконавець прийняв на себе зобов'язання по сервісному обслуговуванню систем вентиляції та кондиціювання Замовника, розташованих за адресою: Київська область, смт. Гостомель, пл. Рекунова, буд. 2 (т.1, а.с. 64-69).

На виконання договору, сторонами затверджено перелік обладнання прийнятого Виконавцем на сервісне обслуговування, про що складено Додаток 1 до договору №043В від 10.01.2012 (т.1, а.с. 68), а також погоджено кошторис на технічне обслуговування кондиціонерів (Додаток 2 до договору №043В від 10.01.2012) (т.1, а.с. 69).

Сторони домовились, що вартість робіт Виконавця за договором складає 16065,00 грн. (пункт 2.1 договору).

Пунктом 2.2. договору передбачено, що оплату за виконані роботи з сервісного обслуговування обладнання Замовник оплачує один раз на рік на початку сезону шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Виконавця на підставі підписаного сторонами акту виконаних робіт і виставленого Виконавцем рахунку.

На підтвердження факту отримання від ТОВ «Україно-Ізраїльська фірма «Он Лайн Дніпро» послуг, обумовлених договором, позивачем до перевірки та матеріалів справи надані акти здачі-прийняття робіт №б/н від 26.03.2012 на суму 9500,00 грн., №б/н від 01.06.2012 на суму 10000,00 грн., №б/н від 01.07.2012 на суму 6000,00 грн., №б/н від 01.07.2012 на суму 16800,00 грн., №б/н від 01.07.2012 на суму 9300,00 грн., №б/н від 16.07.2012 на суму 6000,00 грн. №б/н від 16.07.2012 на суму 16800,00 грн., №б/н від 16.07.2012 на суму 9300,00 грн., №б/н від 20.09.2012 на суму 10500,00 грн., №б/н від 20.09.2012 на суму 11450,00 грн. (т.1, а.с. 74-84).

В оплату за надані послуги, позивач відповідно до платіжних доручень, перерахував на користь ТОВ «Україно-Ізраїльська фірма «Он Лайн Дніпро» кошти на загальну суму 73550,00 грн. (т.1, а.с. 95-98; 100-102).

На підтвердження розрахунків та сплати у складі ціни товару податку на додану вартість за вказаними господарськими операціями у розмірі 17608,33 грн., позивач отримав від ТОВ «Україно-Ізраїльська фірма «Он Лайн Дніпро» податкові накладні №19 від 23.03.2012 на суму 9500,00 грн., у тому числі ПДВ 1583,33 грн., №1 від 01.06.2012 на суму 10000,00 грн., у тому числі ПДВ 1666,67 грн., №1 від 01.07.2012 на суму 6000,00 грн., у тому числі ПДВ 1000,00 грн., №2 від 01.07.2012 на суму 16800,00 грн., у тому числі ПДВ 2800,00 грн., №3 від 01.07.2012 на суму 9300,00 грн., у тому числі ПДВ 1550,00 грн., №13 від 16.07.2012 на суму 6000,00 грн., у тому числі ПДВ 1000,00 грн., №14 від 16.07.2012 на суму 16800,00 грн., у тому числі ПДВ 2800,00 грн., №15 від 16.07.2012 на суму 9300,00 грн., у тому числі ПДВ 1550,00 грн., №25 від 20.09.2012 на суму 10500,00 грн., у тому числі ПДВ 1750,00 грн., №26 від 20.09.2012 на суму 11450,00 грн., у тому числі ПДВ 1908,33 грн. (т.1, а.с. 84-93).

Суми ПДВ за вказаними податковими накладними були включені позивачем до складу податкового кредиту за березень та червень-вересень 2012 року, про що свідчать Додатки 5 до податкових декларації з ПДВ за вказані звітні періоди (т.1, а.с.235-247, т.2, а.с. 1-55), а суми, перераховані контрагенту в якості оплати послуг, віднесені позивачем до складу витрат 2012 року.

Судом також встановлено, що 08.08.2012 між ПАТ «Ветропак Гостомельський Склозавод» (Покупець) та ТОВ «Україно-Ізраїльська фірма «Он Лайн Дніпро» (Постачальник) укладено договір поставки товару №148, предметом якого є зобов'язання Постачальника поставити та передати у власність Покупця товар, а саме, кондиціонер Panasonic-34 (т.1, а.с.103-109).

Відповідно до пункту 1.2 договору Постачальник поставляє товар відповідно до рахунку-фактури, що є додатком до договору та складає його невід'ємну частину.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що поставка товару здійснюється на умовах DDP (Інкотермс-2010) за рахунок Постачальника на склад Покупця за адресою: пл. Рекунова, буд. 2, смт. Гостомель, м. Ірпінь, Київська область.

Згідно пункту 2.4 договору Постачальник повинен надати Покупцю завірені печаткою рахунок-фактуру, видаткову накладну, податкову накладну та товарно-транспортну накладну.

На підтвердження факту отримання від ТОВ «Україно-Ізраїльська фірма «Он Лайн Дніпро» товару позивачем до перевірки та матеріалів справи надано видаткову накладну №133 від 13.08.2012 на суму 24700,08 грн., у тому числі ПДВ 4116,68 грн. (т.1, а.с. 111).

В оплату за придбаний товар, позивач відповідно до платіжного доручення №4901 від 07.09.2012 перерахував на користь ТОВ «Україно-Ізраїльська фірма «Он Лайн Дніпро» кошти на загальну суму 24700,08 грн. (т.1, а.с. 121).

За фактом першої з подій, а саме поставки товару, позивач отримав від ТОВ «Україно-Ізраїльська фірма «Он Лайн Дніпро» податкову накладу №14 від 13.08.2012 на суму 24700,08 грн., у тому числі ПДВ 4116,68 грн. (т.1, а.с. 112).

Суму ПДВ за вказаною податковою накладною позивачем включено до складу податкового кредиту за серпень 2012 року, про що свідчить Додаток 5 до податкової декларації з ПДВ за вказаний звітний період (т.2, а.с. 39-44).

Також судом встановлено, що між ПАТ «Ветропак Гостомельський Склозавод», як покупцем та ТОВ «Україно-Ізраїльська фірма «Он Лайн Дніпро», як продавцем, був укладений усний договір поставки товару, на підставі якого ТОВ «Україно-Ізраїльська фірма «Он Лайн Дніпро» виставлено позивачу рахунок-фактуру від 08.09.2012 №164 на суму 4600,00 грн. в оплату за кондиціонер Midea 9 (т.2, а.с. 91).

На підтвердження факту отримання від ТОВ «Україно-Ізраїльська фірма «Он Лайн Дніпро» товару, обумовленого усними домовленостями, позивачем до перевірки та матеріалів справи надано видаткову накладну №00164 від 20.09.2012 на суму 4600,00 грн., у тому числі ПДВ 766,67 грн. (т.1, а.с. 123).

За фактом поставки ТОВ «Україно-Ізраїльська фірма «Он Лайн Дніпро» видало позивачу податкову накладну №27 від 20.09.2012 на суму 4600,00 грн., у тому числі ПДВ 766,67 грн. (т.1, а.с. 124).

Суму ПДВ за вказаною податковою накладною позивачем включено до складу податкового кредиту за вересень 2012 року, про що свідчить Додаток 5 до податкової декларації з ПДВ за вказаний звітний період (т.2, а.с. 48-52).

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що податкові накладні, видані ТОВ «Україно-Ізраїльська фірма «Он Лайн Дніпро», а також акти здачі-прийняття робіт і видаткові накладні, надані позивачем у якості підтвердження товарності розглядуваних господарських операцій, підписані ОСОБА_4

При цьому, вироком Печерського районного суду міста Києва від 30 липня 2015 року №75722907/15-к ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 205 КК України, ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205 КК України, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205 КК України (Фіктивне підприємництво).

Зазначеним вироком встановлено, що в період 2009 - 2014 років, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6 та невстановленими особами, за попередньої змови, у групі створено/придбано низку підприємств задля використання в протиправній діяльності, у тому числі ТОВ «Українсько - Ізраїльська Фірма «Он Лайн Дніпро» (код ЄДРПОУ 31384822) та в період 2009 - 2014 років, унаслідок протиправної діяльності ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6 та невстановлених осіб сформовано штучний податковий кредит на загальну суму приблизно 14 млн. грн. ряду суб'єктів реального сектору економіки, серед яких, зокрема, є і ПАТ "Ветропак Гостомельський Склозавод" (код 333888).

Печерським районним судом міста Києва встановлено, що дії ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_7 та невстановлених осіб відбувалися у порушення законодавчих актів України, що регулюють діяльність суб'єктів підприємництва, у зв'язку з відсутністю реальної мети здійснення фінансово-господарської діяльності та фактичного настання правих наслідків у вигляді постачання різного роду товарів, виконання робіт або надання послуг, тобто імітацією фінансово-господарської діяльності, з метою прикриття незаконної діяльності, чим порушено ст.ст. 19, 56, 57, 58, 65, 81, 87, 89 ГК України, ст. ст. 8, 24 Закону України « Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців».

Суд в розглядуваній кримінальній справі дійшов висновку, що ОСОБА_4 усіма своїми умисними діями, що виразилися у пособництві фіктивному підприємництву та його виконанні, тобто придбанні/створенні суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), з метою прикриття незаконної діяльності, за попередньою змовою групою осіб, які заздалегідь домовились про їх вчинення, вчинених повторно, скоїв кримінальні правопорушення, передбачені ч.2 ст.27, ч.2 ст.28, ч.1 ст.205, ч.2 ст.27, ч.2 ст.28, ч.2 ст.205, ч.5 ст.27, ч.2 ст.28, ч.2 ст.205 КК України.

Відповідно до частини 4 статті 72 КАС України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Отже, з встановлених у вироку суду обставин вбачається, що підприємство-контрагент позивача було зареєстровано на підставну особу, яка не мала наміру здійснення господарської діяльності, передбаченої законодавством та статутними документами підприємства, натомість ТОВ «Українсько - Ізраїльська Фірма «Он Лайн Дніпро» брало участь в злочинних схемах ухилення від сплати податків та здійснення прикриття незаконної фінансово-господарської діяльність інших суб'єктів підприємницької діяльності.

Виходячи з обставин, встановлених у вироку суду, підприємство-контрагент створювалось та діяло з метою прикриття незаконної діяльності, є фіктивним підприємством, а, відтак, спростовуються доводи позивача щодо виконання на користь позивача спірних операцій зазначеним підприємством-контрагентом, за відносинами з яким сформовано спірні суми податкових вигод, та доводи щодо юридичної значимості первинних документів.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що твердження відповідача про порушення позивачем норм податкового законодавства, є таким, що відповідають фактичним обставинам справи, а відтак, податкові повідомлення-рішення податкового органу є законними і підстави для їх скасування відсутні.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості твердження позивача щодо неправомірності застосування штрафних санкцій у розмірі 50%.

Так, відповідно до пункту 123.1 статті 123 ПК України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування./

Як вбачається з матеріалів справи, 03.02.2012 Ірпінською ОДПІ на підставі акта перевірки від 21.06.2012 №874/22-4/00333888 було прийнято податкове повідомлення рішення №0000532310, яким ПАТ «Ветропак Гостомельський Склозавод» збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 250914,00 грн. за основним платежем та 29404,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Вказане податкове повідомлення-рішення позивачем в адміністративному і судовому порядку оскаржені не були, що не було спростовано позивачем, і після узгодження суми визначеного ним грошового зобов'язання було погашено за рахунок існуючої у позивача переплати, що підтверджується витягом із зворотного боку інтегрованої картки платника податків (т.2, а.с. 239-241).

Відтак, з урахуванням положень пункту 123.1 статті 123 ПК України штрафна (фінансова) санкція у розмірі 50 відсотків була застосована правомірно.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість позовних вимог позивача та відсутність правових підстав для їх задоволення.

В свою чергу доводи апеляційної скарги спростовуються наявними матеріалами справи та не підлягають задоволенню.

Отже, судова колегія визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, враховуючи відповідні правові норми та встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про застосування статті 200 КАС України.

Керуючись статтями 195, 196, 200, 205, 206 КАС України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Ветропак Гостомельський Склозавод» - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 28 січня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Ухвала складена у повному обсязі 18.05.2016р.

Головуючий суддя Гром Л.М.

Судді: Бєлова Л.В.

Міщук М.С.