Ухвала суду № 57781608, 11.05.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/6158/14 Головуючий у 1-й інстанції: Журавель В.О. Суддя-доповідач: Собків Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

11 травня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді: Собківа Я.М.,

суддів: Вівдиченко Т.Р., Петрика І.Й.,

при секретарі: Присяжній Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області (правонаступником є Києво-Святошинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фінансової служби у Київській області) на постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридичний консультант" до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання нечинними та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії (податковий контроль),-

ВСТАНОВИВ:

Позивач в особі Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридичний консультант" звернувся до Київського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області (правонаступником є Києво-Святошинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фінансової служби у Київській області) про визнання нечинним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року адміністративний позов задоволено.

Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог даного позову.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2015 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області задоволено частково. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року в частині зобов'язання Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області зареєструвати ТОВ "Юридичний консультант" як платника податку на додану вартість згідно з поданою заявою від 01 жовтня 2014 року (вх. № 21008/10).- скасовано та винесено в цій частині нове рішення, яким зобов'язано Державну податкову інспекцію у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області розглянути питання щодо реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридичний консультант" як платника податку на додану вартість згідно з поданою заявою від 01 жовтня 2014 року (вх. № 21008/10). В іншій частині постанову суду залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністартивного суду України від 29 березня 2016 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридичний консультант" задоволено частково, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2015 року - скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридичний консультант» зареєстровано як юридична особа за адресою: вул. Леніна, буд. 215, кім. 3, с. Бузова, Києво-Святошинський район, Київська область, 08120, що підтверджується відомостями з ЄДР станом на жовтень-листопад 2014 р.

01 жовтня 2014 року позивач звернувся до податкового органу із заявою за встановленою формою для реєстрації платником податку на додану вартість.

У зв'язку з розглядом цієї заяви, відповідачем 06.10.2014 направлено запит до органу податкової міліції, від якого у той же день отримано довідку №4004/10-13-07-01-14 від 06.10.2014 про не встановлення місцезнаходження ТОВ «Юридичний консультант», на підставі чого сформовано повідомлення про відсутність товариства за місцезнаходженням за формою 18-ОПП та направлено державному реєстратору для подальшого відпрацювання.

Відповідачем у листі №10644/10/10-13-18-02-18 від 06.20.2014 відмовлено позивачу у реєстрації з таких підстав: «оскільки особа не відповідає вимогам, визначеним статтею 180, пунктом 181.1 статті 181, пунктом 182.1 статті 182 та пунктом 183.7 статті 183 Податкового кодексу України та розділу III Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 16 січня 2014 року №26, або існують обставини, які є підставою для анулювання реєстрації згідно із статтею 184 цього Кодексу». У цьому листі відповідачем було запропоновано позивачу подати повторно заяву за формою № 1 ПДВ у відповідності до вимог Положення та Податкового кодексу.

Не погодившись із прийнятим рішенням, позивачем 17.10.2014 подано скаргу, за результатами розгляду якої відповідачем надано відповідь №11082/10/18-218 від 21.10.2014, в якій знову відмовлено в реєстрації позивача платником ПДВ та зазначено, що у зв'язку з тим, що у ТОВ «Юридичний консультант» встановлений невідповідний стан - 9 (направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням) та, відповідно, у заяві вказано недостовірні реєстраційні дані, чим порушено вимоги, визначені статтею 180, пунктом 181.1 статті 181, пунктом 182.1 статті 182 та пунктом 183.7 Податкового кодексу України, або існують обставини, які є підставою для анулювання реєстрації згідно із статтею 184 цього Кодексу.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне.

Відповідно до статті 45 Податкового кодексу України, податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України.

Згідно статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Відповідно до ч. 2 статті 17 вказаного Закону, в Єдиному державному реєстрі містяться, зокрема, відомості про місцезнаходження юридичної особи; відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесенні до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Порядок встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків та зборів визначається розділом ХІІ наказу Міністерства фінансів «Про затвердження Порядку обліку платників податків та зборів» №1588 від 09.12.2011 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за №1562/20300 від 29.12.2011 року.

Відповідно до п. п. 12.2 - 12.5 Порядку, підрозділами органу державної податкової служби при призначенні чи проведенні будь-якого виду перевірки платника податків чи при виконанні інших службових обов'язків працівниками органів державної податкової служби здійснюється або може здійснюватись перевірка місцезнаходження (місця проживання) платника податків. За наслідками перевірки складається акт перевірки місцезнаходження платника податків. Якщо встановлено відсутність платника податків за його місцезнаходженням (місцем проживання), то проводиться робота із з'ясування фактичного місця розташування (місцезнаходження, місця проживання) платника податків, відповідальних та пов'язаних осіб.

У разі неможливості вручення платнику податків довідки, свідоцтва, листа чи будь-якого іншого документа, направленого органом державної податкової служби, у зв'язку з відсутністю платника податків за місцезнаходженням (місцем проживання) замість акта перевірки місцезнаходження (місця проживання) платника податків оформляється довідка про неможливість вручення документа платнику податків із зазначенням причин та додаванням відповідних документів (за наявності). Заміна акта довідкою не проводиться, якщо іншими нормативно-правовими актами передбачено складання акта.

Акт перевірки місцезнаходження платника податків або довідка про неможливість вручення документа платнику податків не складається працівниками органів державної податкової служби, якщо до Єдиного державного реєстру внесено запис про відсутність платника податків за місцезнаходженням.

Щодо кожного платника податків, стосовно якого виявлена відсутність його за місцезнаходженням (місцем проживання) та нез'ясоване його фактичне місцезнаходження (місце проживання), підрозділ органу державної податкової служби, який з'ясував зазначений факт, готує та передає підрозділам податкової міліції запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків за встановленою формою.

Якщо за результатами заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи підрозділами податкової міліції буде підтверджено відсутність такої особи за місцезнаходженням або встановлено, що фактичне місцезнаходження юридичної особи не відповідає зареєстрованому місцезнаходженню, керівник (заступник керівника) органу державної податкової служби приймає рішення про направлення до відповідного державного реєстратора повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за ф. № 18-ОПП для вжиття заходів, передбачених частиною дванадцятою статті 19 Закону.

Згідно з розділом IV Положення про організацію взаємодії підрозділів податкової міліції з іншими структурними підрозділами органів державної податкової служби для встановлення місцезнаходження платника податків, затвердженого наказом ДПА України № 336 від 17 травня 2010 року, підрозділ податкової міліції при прийнятті рішення про організацію заходів із встановлення місцезнаходження платника податків обов'язково здійснює вихід за його адресою, здійснює опитування власника приміщення та оформлює відповідно такі заходи (пояснення або рапорт); у необхідних випадках звертається до адресного бюро МВС України для встановлення місця реєстрації фізичних осіб та всіх посадових осіб, засновників платника податків (заходи оформлюються довідкою або рапортом), за встановленими адресами здійснюються виїзди та опитуються засновники і керівники платника податків (за згодою) щодо фактичного місцезнаходження платника податків та документів фінансово-господарської діяльності (заходи оформлюються поясненням або рапортом). За наслідками підрозділ податкової міліції не пізніше 10 календарних днів з часу отримання запиту в обов'язковому порядку письмово повідомляє ініціатора запиту про проведену роботу за формою згідно з додатком 2. У разі необхідності вказаний термін може бути продовжений за рішенням керівника підрозділу податкової міліції до 30 днів з дати отримання запиту.

Системний аналіз вказаних положень податкового законодавства дає підстави колегії суддів дійти висновку, що законодавством регламентовано чіткий і послідовний порядок дій податкової інспекції та податкової міліції щодо встановлення фактичного місцезнаходження платника податків, який між іншим включає в себе встановлення місця проживання його засновників, спілкування з ними, виїзд на місце реєстрації платника податків, опитування сусідів - фізичних чи юридичних осіб тощо.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, запит відповідача до податкової міліції було направлено 06.10.2014 і в цей же день отримано довідку про результати вжитих заходів та не встановлення місцезнаходження позивача.

При цьому, документи, складання яких передбачалося у вказаному вище Положенні, у матеріалах справи та у податкового органу відсутні. Наведене свідчить про можливі порушення органу податкової міліції при виконанні запиту відповідача, проте податковим органом достовірність отриманої довідки та надзвичайно стислий строк між наданням запиту та отриманням відповіді про його виконання сприйнято без будь-яких застережень.

В той же час, ані до суду першої інстанції, ані в ході апеляційного провадження відповідачем не було надано жодних належних і допустимих, в розумінні ст. 70 КАС України, доказів, які б підтверджували те, що і самою податковою інспекцією, і на підставі її запиту - підрозділом податкової міліції, було вжито всіх заходів, передбачених Порядком № 1588 щодо встановлення фактичного місцезнаходження платника податків - ТОВ «Юридичний консультант», зокрема проведення опитування власника приміщення, за адресою якого зареєстровано товариство, встановлення адреси місця проживання його керівників та здійснення їх опитування тощо.

Посилання відповідача на існування обставин, які на його думку є підставою для анулювання реєстрації згідно із ст. 184 Податкового кодексу України, колегія суддів оцінює критично, оскільки анулювання реєстрації може бути здійснено лише стосовно такої особи, яку раніше було зареєстровано платником ПДВ. Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, позивач вперше звернувся до податкового органу із заявою про реєстрацію його платником ПДВ.

Крім цього, згідно з відомостями ЄДР стосовно юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відомості про місцезнаходження позивача були в цьому реєстрі як станом на день звернення позивача із заявою про реєстрацію платником ПДВ, так і в подальшому, а на запит державного реєстратора, вчиненого після зазначених дій податкового органу, позивачем було підтверджено статус цих відомостей, про що внесено запис в ЄДР. При цьому юридична адреса позивача не змінювалася.

Оскільки єдиною законною підставою для визнання юридичної особи такою, що відсутня за місцезнаходженням і, відповідно, анулювання або у відмови у реєстрації платником ПДВ, може бути лише запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність у відповідача правових підстав для відмови в реєстрації позивача платником податку на додану вартість, а відтак, прийняті рішення відповідача є протиправними.

Разом з тим, як вбачається зі змісту ухвали Вищого адміністративного суду України від 29 березня 2016 року, скасовуючи постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2015 року та направляючи справу на новий розгляд до апеляційного суду, судом касаційної інстанції було зазначено, що апеляційним судом не з'ясовано, з якого саме часу у податкового органу, у разі відсутності підстав для відмови у реєстрації особи як платника податку, виникає обов'язок щодо реєстрації позивача платником податку на додану вартість, враховуючи строки, які встановлені податковим законодавством.

З даного приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, згідно з нормами п. 183.9 ст. 183 Податкового кодексу України (в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), у разі відсутності підстав для відмови у реєстрації особи як платника податку контролюючий орган зобов'язаний внести до реєстру платників податку запис про реєстрацію такої особи як платника податку з бажаного (запланованого) дня реєстрації платника податку, зазначеного у його заяві, або протягом 5 робочих днів від дати надходження реєстраційної заяви, якщо бажаний (запланований) день реєстрації у заяві не зазначено чи такий день настає раніше дати, що припадає на останній день строку, встановленого для реєстрації платника податку контролюючим органом. Якщо бажаний (запланований) день реєстрації, зазначений у заяві особи, настає після завершення 5 робочих днів від дати надходження реєстраційної заяви, контролюючий орган зобов'язаний внести до реєстру платників податку запис про реєстрацію такої особи як платника податку не пізніше бажаного (запланованого) дня реєстрації платника податку, зазначеного у його заяві.

Підстави для відмови в реєстрації особи як платника податку визначені п. 183.8 ст. 183 Податкового кодексу України (в редакції, що діла на момент виникнення спірних правовідносин), згідно з яким контролюючий орган відмовляє в реєстрації особи як платника податку, якщо за результатами розгляду реєстраційної заяви та/або поданих документів встановлено, що особа або не відповідає вимогам, визначеним ст. 180, п. 181.1 ст. 181, п. 182.1 ст. 182 та п. 183.7 ст. 183 цього Кодексу, або якщо існують обставини, які є підставою для анулювання реєстрації згідно із ст. 184 цього Кодексу.

Твердження відповідача про те, що оскаржені позивачем листи не є рішеннями суб'єкта владних повноважень в розумінні ст. 2 КАС України, не заслуговують на увагу, оскільки фактично рішення податкового органу викладено саме у цих листах і це рішення стосується відмови в реєстрації позивача платником ПДВ. Таким чином, ці листи безпосередньо визначають коло прав та обов'язків позивача, оскільки унеможливлюють визнання за ним статусу платника ПДВ та спричиняють певні правові наслідки. Це означає, що рішення податкового органу, викладені в оспорюваних листах, є рішеннями суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду. Саме про це свідчить також і твердження податкового органу про наявність у нього виключних дискреційних повноважень щодо прийняття таких рішень про надання чи ненадання особі статусу платника ПДВ.

Згідно ч. 4 ст. 105 КАС України, адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії, а відповідно до вимог ч.2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Приймаючи рішення щодо застосування того чи іншого способу захисту порушених прав позивача, судом першої інстанції вірно прийнято до уваги, що позивачем, місцезнаходження якого було зареєстровано в ЄДР, у встановленому порядку подано до податкового органу необхідні документи для надання йому статусу платника ПДВ, тому підстав для відмови у встановленні йому такого статусу у відповідача не було.

Оскільки, в даному випадку встановлено, що єдиною підставою для відмови податкового органу в реєстрації позивача платником ПДВ були відомості про нібито відсутність цього платника податку за місцезнаходженням, що фактично не відповідало дійсності, то це означає, що єдиним можливим способом захисту прав позивача в даній справі, є саме зобов'язання відповідача вчинити певні дії, а саме: зобов'язати ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області зареєструвати Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридичний консультант» як платника податку на додану вартість згідно з поданою заявою від 01 жовтня 2014 року (вх. №21008/10).

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги ТОВ «Юридичний консультант» підлягають задоволенню.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області (правонаступником є Києво-Святошинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фінансової служби у Київській області) - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків Т.Р. Вівдиченко І.Й. Петрик

Повний текст ухвали виготовлено - 11.05.16р.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Вівдиченко Т.Р.

Петрик І.Й.