Ухвала суду № 57781331, 10.05.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

10 травня 2016 рокусправа № 804/1507/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Фірсік Д.В.

за участю представників:

позивача: - не з'явився

відповідача: - Падалка А.В. (дов. від 22.02.2016)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу ОСОБА_2

на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 березня 2016 року

у справі № 804/1507/16

за позовом ОСОБА_2

до Кабінету Міністрів України

про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Кабінету Міністрів України, в якому просив:

- встановити ОСОБА_3 до повного звернення соціальної реабілітації виплату допомоги у розмірі середньої заробітної плати по країні на 1 січня кожного календарного року, у якому вона виплачується, для реалізації конституційних обов'язків держави у відповідності до ст.. 46,48,56 Конституції України по компенсації протиправних витрат сім'ї позивача на утримання сина через нездатність держави надати можливість здійснювати це сину самостійно шляхом прийняття нестандартного рішення у вигляді указу, постанови або іншого нормативного акта через законодавчу неурегульованість ситуації сина позивача та таким чином створити умови для нормативно фізичного існування сім'ї, зняти психологічний терор через появу проблисків сенсу життя як сім'ї так і сина;

- реалізувати трудову реабілітацію шляхом працевлаштування на державну службу (місце отримання каліцтва) із здійсненням професіональної реабілітації по наданому робочому місцю та забезпечення на ньому медичної реабілітації;

- забезпечити можливість соціального захисту в старості шляхом фінансування відсутніх років для отримання повноцінної пенсії при виході на пенсію.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.03.2016 адміністративний позов повернено позивачу на підставі п.6 ч.3 ст.108 КАС України у зв'язку з тим, що дана справа підсудна місцевому загальному суду як адміністративному суду згідно правил предметної підсудності відповідно до п.4 ч. 1 ст. 18 Кодексу адміністративного судочинства України.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду. Позивач зазначає, що при прийнятті рішення адміністративний суд мав керуватися ч.1 ст.21 КАС України, оскільки позовна заява відповідає положенням ч.3 ст.19 КАС України.

Позивач (його представник) в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання позивач повідомлений судом належним чином.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржувану ухвалу законної та обґрунтованою.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, внаслідок наступного.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з заявлених позивачем вимог, а саме: встановлення виплати допомоги та надання соціальних послуг у вигляді трудової реабілітації та працевлаштування, соціального захисту сина позивача, а також положень п.4 ч.1 ст.18 КАС України.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується, виходячи з наступного.

Підсудність адміністративних справ окружним адміністративним судам встановлена ч.2 ст.18 КАС України, а саме: окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, однією зі сторін в яких є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська, Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ щодо їх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам (п.1 ч.2 ст.18 КАС України).

За правилами п. 4 ч. 1 ст. 18 КАС України, на яку посилається суд першої інстанції, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Виходячи із змісту наведеної норми, суд першої інстанції вірно встановив, що для визначення предметної підсудності адміністративної справи слід виходити із спеціального законодавства, яким встановлено правові підстави обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

При цьому суд зазначив, що державна соціальна допомога особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам - це щомісячна державна допомога, що надається відповідно до норм Закону «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам» у грошовій формі особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам.

Проте визначений позивачем спір у межах даної справи не ґрунтується на приписах означеного Закону.

Як вбачається з позовної заяви, позивач оспорює та вимагає правового по врегулювання наслідків рішень у сфері соціального захисту, що пов'язано з отриманням особою (в даному випадку, сином позивача) ушкодження здоров'я при виконанні службових обов'язків, в частині неправомочного перерозподілу обов'язків між державою та сім'єю по усуненню наслідків спричиненої каліцтвом шкоди сім'ї внаслідок отриманого обмеження життєдіяльності, що призвело до неможливості самостійно забезпечувати соє існування.

Як зазначає позивач, звернення позивача до Кабінету Міністрів України вирішити проблему сина позивача на центральному рівні внаслідок неможливості її вирішення на регіональному рівні було пере направлено до Мінсоцполітики, яке визнало прийняті заходи на регіональному рівні правильними. Таким чином, держава відмовилась відшкодовувати заподіяну шкоду здоров'ю, створивши в якості аргументу необхідну законодавчу базу.

Отже, виходячи з визначеного позивачем предмету спору, вбачається, що дана адміністративна справа не підпадає під визначення, наведене у п.4 ч.1 ст.18 КАС України.

З огляду на викладене, при вирішенні питання про повернення адміністративного позову суд першої інстанції не з'ясував всіх обставин, невірно застосував норми чинного законодавства, що відповідно до ст.204 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 199, 204, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 березня 2016 року у справі № 804/1507/16 скасувати.

Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко