Ухвала суду № 57781293, 11.05.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

11 травня 2016 рокусправа № 804/11146/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Іванова С.М.

суддів: Чабаненко С.В. Шлай А.В.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2015 року по справі за позовом Металургійного підприємства "Дніпродзержинський сталеливарний завод", дочірнє підприємство ПАТ "Дніпровагонмаш" до Головного управління державної Казначейської служби України у Дніпропетровській області, Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС про зобовязання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Металургійне підприємство "Дніпродзержинський сталеливарний завод", дочірнє підприємство ПАТ "Дніпровагонмаш" (далі позивач) звернулось з адміністративним позовом до Головного управління державної Казначейської служби України у Дніпропетровській області (далі відповідач-1), Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС (далі відповідач-2), в якому просило:

- визнати протиправною бездіяльність Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Дніпропетровську Межрегіонального Головного управління Міндоходів по не підготовці висновку про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 4 030 891, 32 грн. з Державного бюджету України згідно з поданими металургійним підприємством "Дніпродзержинський сталеливарний завод", дочірнє підприємство ПАТ "Дніпровагонмаш" заявами від 02.04.2015 року №03-01/253 та від 15.06.2015 року №03-01/452 по не направленню такого висновку для виконання відповідному органу Державного казначейства України;

- стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області на користь Металургійного підприємства "Дніпродзержинський сталеливарний завод", дочірнє підприємство ПАТ "Дніпровагонмаш" суму надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприєств у розмірі 4 030 891, 32 грн (чотири мільйони тридцять тисяч вісімсот дев'яносто одна гривня, 32 коп. )

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Дніпропетровську Межрегіонального Головного управління Міндоходів по не підготовці висновку про повернення надміру

сплачених грошових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 4 030 891, 32 грн. з Державного бюджету України згідно з поданими металургійним підприємством "Дніпродзержинський сталеливарний завод", дочірнє підприємство ПАТ "Дніпровагонмаш" заявами від 02.04.2015 року №03-01/253 та від 15.06.2015 року №03-01/452 по не направленню такого висновку для виконання відповідному органу Державного казначейства України.

Стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області на користь Металургійного підприємства "Дніпродзержинський сталеливарний завод", дочірнє підприємство ПАТ "Дніпровагонмаш" суму надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприєств у розмірі 4 030 891, 32 грн. ( чотири мільйони тридцять тисяч вісімсот дев'яносто одна гривня, 32 коп. )

Вирішено питаня про судові витрати по справі.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, відповідач-2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій вказує на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Представник позивача в судовому засіданні вважав, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому підлягає залишенню без змін.

Представники відповідачів в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримали у повному обсязі, просили останню задовольнити на підставах, що в ній зазначені та скасувати рішення суду першої інстанції і прийняти нове про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 03.02.2015 року Металургійне підприємство Дніпродзержинскький сталеварний завод дочірнє підприємство публічного акціонерного товариства Дніпровагонмаш подало до Спеціалізовної державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління доходів звітну податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2014 рік, відповідно до якої у рядку 14 податок на прибуток за результатами попереднього звітного періоду поточного року з урахуванням уточнень складає 4 028, 338 грн.

Сплата авансових внесків підтверджується платіжними дорученнями №135 від 29.01.2014 року та №292 від 28.02.2014 року.

Відповідно до акту звірення розрахунків платника № 464-20 від 18.03.2015 року за період з 01.01.2015 року до 28.02.2015 року по податку на прибуток підприємств позитивне сальдо розрахунків з бюджетом складає 4 030 891, 32 грн., який складений і підписаним посадовою особою СДПІ у м.Дніпропетровську МГУМ і головним бухгалтером ДП Стальзовод .

Встановлено, що переплата з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 4 030 891, 32 грн виникла внаслідок сплати платіжними дорученнями авансових внесків №135 від 29.01.2014 року та №292 від 28.02.2014 року з податку на прибуток приватних підриємств на суму 1 921 452, 00 грн. та 1 921 452, 00 грн. відповідно. Решта суми у розмірі 2 553, 32 грн. переплата минулих періодів та у розмірі 185 434, 00 грн. - взаємозалік авансового внеску з податку на прибуток приватних підприємств за березень 2014 року та суми переплати авансового внеску з податку на прибуток приватних підприємств. Заборгованість у позивача відсутня.

Крім того, встановлено, що позивач 02.04.2015 року звернувся з заявою №03-01/253 до СДПІ з обслуговування великих платників податку м.Дніпропетровську МГУМ про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань по податку на прибуток приватних підприємств за 2014 рік у сумі 4 030 891, 32 грн. шляхом перерахування вказаних коштів на зазначений в заяві розрахунковий рахунок платника податку.

15.06.2015 року позивач повторно звернувся з заявою про повернення з Державного бюджету України надміру сплаченої суми грошового зобовязання. Проте, висновку або відмови щодо повернення надміру сплаченої суми грошового зобовязання не було надано.

Надаючи правову оцінку рішенню суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду, виходить з наступного.

Відповідно до п. 57.1 ст 57 Податкового кодексу України платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до абз. 4 п.57.1 Податкового кодексу України платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, інститутів спільного інвестування, неприбуткових установ (організацій), у тому числі визначених пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні обєкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують двадцяти мільйонів гривень) щомісяця, протягом дванадцятимісячного періоду, сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду. Сума щомісячних авансових внесків обчислюється у розмірі не менше 1/12 нарахованої суми податку на прибуток підприємств за попередній звітний (податковий) рік, зменшеної на суму сплачених авансових внесків з цього податку при виплаті дивідендів, яка залишилась не зарахованою у зменшення податкового зобовязання з цього податку, без подання податкової декларації.

Згідно з п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Пунктом 50.1 ст. 50 Податкового кодексу встановлено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Положенням підпункту 17.1.10. п.17.1. ст..17 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до п. 97.6 ст. 97 Податкового кодексу України у разі якщо суми надміру сплачених грошових зобов'язань або суми невідшкодованих податків з відповідного бюджету перевищують суми грошових зобов'язань або податкового боргу перед таким бюджетом, суми перевищення використовуються для погашення грошових зобов'язань або податкового боргу перед іншими бюджетами, а за відсутності таких зобов'язань (боргу) перераховуються у розпорядження такого платника податків.

Пунктом 43.1 ст. 43 Податкового кодексу України визначено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

У пунктах 43.3, 43.3., 43.5 ст. 43 Податкового кодеку визначений порядок здійснення повернення сум грошового зобовязання.

Так, обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку, на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету, повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Контролюючий орган не пізніше, ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви, готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові Державного казначейства України. На підставі отриманого висновку орган Державного казначейства України протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у порядку, встановленому Державним казначейством України.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Положеннями п. 43.6 ст. 43 визначено, що повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобовязань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані.

Зазначені положення Податкового кодексу були деталізовані Порядком взаємодії територіальних органів Міністерства Доходів і зборів України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затвердженого спільним наказом Міністерства доходів і зборів України та Міністерства фінансів України від 30.12.2013 року № 882/1188 ( далі- Порядок 882/1188)

Зокрема, відповідно до п.п. 5, 7, 10 Порядку №882/1188, повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань у випадках, передбачених законодавством, здійснюється виключно на підставі заяви платника податку (за винятком повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку на доходи фізичних осіб, які розраховуються органом Міндоходів на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку), яка може бути подана протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Орган Міндоходів на підставі даних особових рахунків платників готує висновок за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку, два примірники Реєстру висновків за платежами, належними державному бюджету, за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку, та три примірники Реєстру висновків за платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, за формою згідно з додатком 3 до цього Порядку.

За платежами, належними державному бюджету, орган Міндоходів у строк не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви передає висновки згідно з Реєстром висновків за платежами, належними державному бюджету, для виконання відповідному органу Казначейства.

На підставі отриманих висновків відповідний орган Казначейства здійснює повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань у визначеному законодавством порядку.

Підстави для здійснення повернення органами казначейства помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань передбачена положеннями Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року № 787, та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2013 року за №1650/24182.

Відповідно до ст. 25 Бюджетного кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Згідно з ст. ст. 43, 45, 78 Бюджетного кодексу України, ст. 43 Податкового кодексу України Державне казначейство України веде бухгалтерський облік всіх надходжень, що належать Державному бюджету України, та за поданням органів стягнення здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету.

З урахуванням вищезазначеного та того, що за позивачем обліковується надмірна сплата єдиного податку на прибуток підприємств по сплаті податків, яка підтверджується актом про звірення розрахунків платника № 464-20 від 18.03.2015 року за період з 01.01.2015 року до 28.02.2015, для повернення якої позивач подав письмову заяву, вказавши напрям перерахування грошей, а податковим орган не був підготовлений висновок про їх повернення відповідному органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовної вимоги та доведеність протиправної бездіяльності Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків.

Встановлено, що позивачем було виконано усі вимоги податкового законодавства для повернення надміру сплаченої суми грошового зобов'язання, проте відповідачем - 2 всупереч вимогам законодавства не підготовлено необхідний висновок про повернення необхідних сум коштів з відповідного бюджету, що мало наслідком відсутність можливості в органу Державного казначейства України фактично здійснити дії, спрямовані на повернення надміру сплачених коштів.

Враховуючи встановлене судом право позивача на повернення суми сплаченого грошового зобовязання, та з урахуванням порядку повернення коштів помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів підлягає задоволенню і та вимога, яка безпосередньо випливає з першої вимоги, а саме стягнення з Державного бюджету України на користь позивача надміру слачених грошових зобовязань з податку на прибуток приватних підприємств.

Крім того, у п. 145 рішення Європейського суду з прав людини від 15.11.1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) зазначено, що ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст.13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за ст.13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні ст.13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовної вимоги про стягнення з Державного бюджету України суми надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприєств у розмірі 4 030 891, 32 грн.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення оскаржуваного рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2015 року по справі за позовом Металургійного підприємства "Дніпродзержинський сталеливарний завод", дочірнє підприємство ПАТ "Дніпровагонмаш" до Головного управління державної Казначейської служби України у Дніпропетровській області, Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС про зобовязання вчинити певні дії залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: С.М. Іванов

Суддя: С.В. Чабаненко

Суддя: А.В. Шлай