Постанова № 57780763, 12.05.2016, Сумський окружний адміністративний суд

Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2016 р. Справа №818/3844/15

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кунець О.М.,

за участю секретаря судового засідання - Дараган Ю.П.,

представників відповідача - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №818/3844/15

за позовом ОСОБА_5

до Прокуратури Сумської області

третя особа Головне управління Державної казначейської служби України в Сумській області

про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу з допуском постанови до негайного виконання,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_5 (далі позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Прокуратури Сумської області (далі відповідач), третя особа на боці відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Головне управління Державної казначейської служби у Сумській області, в якому, з урахуванням наданих до суду уточнень (а.с.108), просить:

- стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу. Позивач просить стягнути з відповідача середній заробіток за період з 19.08.2014 року по 01.10.2015 року включно в сумі 60385, 41 грн.

Крім цього, в судовому засіданні 11.05.2016р. позивач просив суд звернути постанову суду щодо стягнення всієї зазначеної суми з відповідача (60385, 41 грн.) до негайного виконання мотивуючи це тим, що відповідач не виконує постанови суду по іншим справам де вже було вирішено питання щодо стягнення з/плати за час вимушеного прогулу але за інші періоди.

В судовому засіданні, яке відбулося 04.05.2016р. розгляд справи було відкладено на 11.05.2016р. у звязку з відповідним клопотанням відповідача для надання можливості підготувати заперечення.

В судовому засіданні 11.05.2016р. на стадії судових дебатів судом було оголошено перерву до 12.05.2016р.

Позивач в судове засідання 12.05.2016р. не зявився, просив розглядати справу за його відсутності, про що було подано відповідну заяву. Однак, в судовому засіданні, що відбулося 11.05.2016р. позивач у повному обсязі підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

Обґрунтовуючи свою позицію по даній справі позивач зазначає, що постановою Сумського окружного адміністративного суду від 18.08.2014р. по справі №2а-1870/8103/12 його було поновлено на роботі та стягнуто з/плату за час вимушеного прогулу. В частині поновлення на посаді постанову суду було допущено до негайного виконання. Однак, на виконання зазначеної постанови суду відповідачем було прийнято наказ про поновлення ОСОБА_5 лише 24.02.2015р. (Наказ від 24.02.2015р. №183к).

В подальшому, як зазначає позивач, не зважаючи на прийняття наказу від 24.02.2015р. про поновлення, його поновлено фактично не було, оскільки ОСОБА_5 фактично до роботи допущено не було - не визначено робоче місце та обсяг повноважень, як це передбачено нормами чинного законодавства.

Наказом Прокуратури Сумської області від 02.10.2015р. №746к ОСОБА_5 було звільнено з займаної посади на підставі пункту 4 ст.40 Кодексу законів про працю України (за вчинення прогулу) та ст.8 п.5, ст.9, ст.11 Дисциплінарного статуту прокуратури України.

В подальшому, постановою Сумського окружного адміністративного суду від 21.01.2016р. наказ про звільнення ОСОБА_5 від 02.10.2015р. №746к було скасовано та розглянуто питання щодо стягнення з відпвоідача на користь позивача середньої з/плати за час вимушеного прогулу за період з 02.10.2015р. по 21.01.2016р.

З урахуванням вищевикладених обставин, позивач просить стягнути з відповідача заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 19.08.2014р. по 01.10.2015р., оскільки даний період раніше судом не досліджувався, тоді як на переконання позивача він має право на отримання заробітної плати за вимушених прогул за даний період.

Слід зазначити, що зазначений період (з 19.08.2014р. по 01.10.2015р.) поділяється на два проміжки:

- з 19.08.2014р. (наступний день після прийняття постанови по справі №2а-1870/8103/12 про поновлення позивача на посаді) по 23.02.2015р. (день, що передує прийняттю Наказу прокуратури про поновлення ОСОБА_5 (Наказ від 24.02.2015р. №183к));

- з 24.02.2015р. (Наказ прокуратури про поновлення ОСОБА_5В.) по 01.10.2015р. (день, що передує прийняттю Наказу проуратури в Сумській області про звільнення ОСОБА_5 (Наказ від 02.10.2015р. №746к).

З урахуванням розміру середньоденної заробітної плати у сумі 207 грн. 51 коп. позивач просить стягнути з відповідача середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 19.08.2014р. по 01.10.2015р. (291 робочий день) в сумі 60385,41 грн. .

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_5 не визнали, просили суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог з урахуванням обставин, викладених у письмовому запереченні (а.с.118-125). Зокрема, що позовні вимоги за період з 19.08.2014р. по 23.02.2015р. підлягають залишенню без розгляду (ухвалою суду від 12.05.2016р. відповідачу було відмовлено в задоволенні відповідного клопотання), щодо періоду з 24.02.2015р. по 01.10.2015р. відповідач зазначає, що після поновлення позивача на роюботі він жодного дня не працював, за лютий жовтень 2015 року обліковувалась відсутність ОСОБА_6 на робочому місці. Прокуратурою вживались всі можливі заходи для повідомлення ОСОБА_5 про його поновлення, однак він відмовлявся від ознайомлення з Наказом про його поновлення. Отже,на переконання прокуратури в Сумській області, будь-яких порушень з боку відповідача немає, а сам позивач зловживаючи своїми правами, ухилявся від виконання покладних на нього обовязків. При цьому, відповідач вважає, що посилання позивача на те, що не зважаючи нра прийняття Наказу від 24.02.2015р. його фактично не було поновлено, є безпідставними, оскільки на виконання постанови суду від 18.08.2014р. про поновлення ОСОБА_5 по справі №2а-1870/8103/12 судом було видано відповідний виконавчий лист, відкрито виконавче провадження. Після прийняття Наказу від 24.02.2015р. №183к про поновлення ОСОБА_5 виконавче провадження було закрито у звязку з виконанням рішення суду. Дана обставина, на переконання відповідача, свідчить про те, що фактично позивача було поновлено і рішення суду було виконано, позивача поновлено. Однак, не зявляючись на роботу в період з 24.02.2015р. по 02.10.2015р. позивачем було допущено прогул, що в подальшому стало підставою для звільнення за п.4 ст.40 КЗпП України (за прогул).

Крім цього, відповідач наполягає на тому, що середньоденна заробітна плата ОСОБА_5 становить не 207 грн. 51 коп. (про яку зазначає позивач), а 65 грн. 67 коп., з посиланням на норми Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок). Так, відповідач зазначає, що у відповідності до п. 2 розділу II Порядку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою повязана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Оскільки перед звільненням з органів прокуратури області (02.10.2015) ОСОБА_5 упродовж більше 7 місяців жодного робочого дня не відпрацював, розмір середньої заробітної плати був визначений прокуратурою області у середньому розмірі 1379 грн. (1359-1399 грн.) посадового окладу старшого слідчого районної прокуратури у відповідності до розмірів посадового окладу, визначених у додатку 5 (схеми посадових окладів працівників районних, міжрайонних, районних у містах з районним поділом та інших прирівняних до них прокуратур) до постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» (у редакції, яка була чинна на момент звільнення працівника).

До матеріалів справи прокуратура області надає довідку від 19.04.2016р. за №18-37вн-16 щодо розрахунку середньої заробітної плати ОСОБА_5, яка складена у відповідності до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100. За вказаною довідкою середньоденний заробіток ОСОБА_5 складав 65,67 грн. (1379 грн./ 21 дн.), а середньомісячний - відповідно 1379,07 грн. 65,67 грн. х 21 дн.).

В судовому засіданні представники відповідача просили суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи в судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Подав до суду письмові пояснення (а.с.67) в яких, зокрема, зазначає, що до повноважень Г оловного управління Державної казначейської служби України у Сумській області не належить здійснення нарахування та виплата заробітної плати, надбавок тощо працівникам органів прокуратури. Тобто Головне управління як орган державної влади в даному випадку не має жодного зобовязання перед Позивачем.

Заслухавши пояснення позивача, представників відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково:

Як свідчить з матеріалів справи постановою Сумського окружного адміністративного суду від 18.08.2014 року у справі №2а-1870/8103/12 було частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_5В до прокуратури Сумської області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку. Судовим рішенням було визнано протиправним та скасовано наказ прокурора Сумської області «Про звільнення з роботи» від 27.08.2012р. року № 1125 к, поновлено ОСОБА_5 в органах прокуратури Сумської області на посаді старшого слідчого прокуратури Сумського району, стягнуто з прокуратури Сумської області на користь ОСОБА_5 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 134 324 грн 25 коп.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.01.2015 року у даній справі постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18.08.2014 року скасовано в частині стягнення з прокуратури Сумської області на користь ОСОБА_5 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 32021,82 грн. В цій частині прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено. Постанову суду 1 інстанції від 18.08.2014 року змінено, доповнивши рішення суду про стягнення з прокуратури Сумської області на користь ОСОБА_5 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 102302,43 грн наступним: з відрахуванням необхідних податків та зборів. В іншій частині постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18.08.2014 року у даній справі залишено без змін.

Отже, рішення суду про поновлення на роботі ОСОБА_5 набрало законної сили 18.08.2014р. і вже 19.08.2014р. відповідач мав поновити позивача на посаді. Однак, Наказ про поновлення ОСОБА_5 на роботі за №183к було фактично прийнято відповідачем лише 24.02.2015р.

В подальшому, Наказом №746к від 02.10.2015р. позивача було звільнено із займаної посади та з органів прокуратури за невиконання службових обовязків та прогули без поважних причин, про що у трудовій книжці зроблено запис з посиланням на пункт 4 ст.40 КЗпП.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 21.01.2016р. по справі №818/3584/15 вищезазначений Наказ про звільнення ОСОБА_5 було скасовано (а.с.6874, 75- 82). За висновками суду першої та апеляційної інстанції позивача було безпідставно звільнено за п.4 ст.40 КЗпП України (за прогули), оскільки відповідач звільнив ОСОБА_5 з роботи за вчинення прогулу за відсутності фактичного доступу до робочого місця та без вжиття всіх належних від нього заходів щодо поновлення особи на роботі.

При цьому, суд вважає недопустимим ситуацію, коли особа, звільнення якої визнано незаконним та підтверджено судами двох інстанцій, в подальшому звільняється за вчинення прогулу з тих мотивів, що структурний підрозділ, в якому вона поновлена, повністю укомплектований працівниками та посада, на якій вона працювала, скорочена. У такому випадку не відбувається повного поновлення прав та законних інтересів працівника, відновлення його правового статусу до незаконного звільнення, а відтак не забезпечується дотримання положень частини п'ятої статті 124 Конституції України, відповідно до якої судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

За змістом статей 21,24 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником та власником підприємства або уповноваженим ним органом чим фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Вимогами статті 29 КЗпП України передбачено, що власник або уповноваженим ним орган зобов'язаний до початку роботи, після поновлення працівника, роз'яснити йому його права та обов'язки, визначити його попереднє робоче місце, тощо.

Тобто для поновлення незаконно звільненого працівника на роботі необхідно не лише видати наказ про таке поновлення, а й розяснити йому права та обовязки із забезпеченням його робочим місцем.

Суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з наявною у матеріалах справи заявою позивача від 26.05.2015р. до Генерального прокурора України (т.1,а.с.49) після поновлення його з 24.02.2015 р. на роботі він, як того вимагає трудове законодавство, приходив до приміщення прокуратури Сумського району з приводу надання йому робочого місця та допуску до роботи на посаді старшого слідчого, а в разі неможливості її надання забезпечити його іншою роботою на посаді, що відповідає його спеціальності та кваліфікації, однак фактично робота у прокуратурі йому не доручалася та не ним виконувалася, докази пропонування позивачу працювати на іншій рівноцінній посаді відсутні.

З урахуванням вищевикладених обставин, у справі №818/3584/15 суд дійшов висновку, що звільнення за п.4 ст.40 КЗпП України можливе, якщо працівник до дня здійснення ним прогулу був допущений до роботи або працював на підставі виданого наказу, що в даному випадку не мало місця.

Відповідно до постанови суду від 21.01.2016р. по справі №818/3584/15 позовні вимоги ОСОБА_5 було задоволено, наказ про його звільнення від 02.10.2015р. було скасовано та вирішено питання про стягнення з відповідача на користь позивача заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 02.10.2015р. по 21.01.2016р.

При цьому, питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача заробітної плати за період з моменту прийняття наказу про поновлення ОСОБА_5 на роботі (24.02.2015р.) по день, що передував його звільненню (01.10.2015р.) судом не розглядався. Тоді як заробітна плата позивачу не виплачувалась. Що підтверджується відповідною довідкою, яку надано прокуратурою у Сумській області (а.с.189).

Отже, період за який позивач просить стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу (з 19.08.2014р. по 01.10.2015р.) поділяється на два проміжки часу:

- з 19.08.2014р. (наступний день після прийняття постанови по справі №2а-1870/8103/12 про поновлення позивача на посаді) по 23.02.2015р. (день, що передує прийняттю Наказу прокуратури про поновлення ОСОБА_5 (Наказ від 24.02.2015р. №183к));

- з 24.02.2015р. (Наказ прокуратури про поновлення ОСОБА_5В.) по 01.10.2015р. (день, що передує прийняттю Наказу проуратури в Сумській області про звільнення ОСОБА_5 (Наказ від 02.10.2015р. №746к).

Задовольняючи позовні вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд виходить з наступного:

Пунктом 3 частини 1 статті 256 КАС України встановлено, що негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Також, ч. 2,3 ст. 14 КАС України передбачено, що постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Як свідчить з матеріалів справи, постанова суду по справі №2а-1870/8103/12 про поновлення ОСОБА_5 на посаді набрала законної сили 18.08.2014р. (а.с.89-103), наказ Прокуратури Сумської області від 27.08.2012р. №1125к було скасовано та поновлено ОСОБА_5 в органах прокуратури Сумської області

Однак, доказів виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_5 на посаді відповідачем до суду фактично не надано.

По перше, невиконання суду по справі №2а-1870/8103/12 в період з 19.08.2014 по 23.02.2015р. відповідач фактично і не заперечує. Наголошує лише на тому, що позивач пропустив строк звернення до суду.

Щодо періоду з 24.02.2015р. по 01.10.2015р. слід зазначити, що відповідачем не доведено факт виконання постанови суду по справі №2а-1870/8103/12, оскільки факт прийняття лише Наказу про поновлення на роботі працівника ще не свідчить, що особу дійсно поновлено.

Зазначені обставини вже були предметом дослідження по справі №818/3584/15 .

Так, постановою суду від 21.01.2016р. по справі №818/3584/15 встановлено, що на момент поновлення позивача на посаді наказом №183к від 24.02.2015 року та звільнення з неї наказом №746к від 02.10.2015 року посада старшого слідчого вже була скорочена, а прокуратура Сумського району реорганізована.

Отже, відповідач, стверджуючи у запереченнях по даній справі та в судовому засіданні про виконання рішення суду по справі №2а-1870/8103/123, наголошуючи, що фактично ОСОБА_5 було поновлено, фактично прийняв Наказ про поновлення ОСОБА_5 на посаду яку не існувало ні на момент поновлення, ні на момент звільнення його з роботи за Наказом від 02.10.2015р. за прогули. Інша підходяща робота ОСОБА_5 не пропонувалася, що свідчить про формальний підхід до виконання рішення суду про поновлення на роботі, оскільки саме по собі видання роботодавцем наказу про поновлення на раніше займаній посаді без реальної можливості виконувати на ній свої службові обовязки не поновить порушене незаконним звільненням право особи на працю.

Неможливість переведення ОСОБА_5 на будь-яку іншу підходящу роботу в органи прокуратури Сумської області також не знайшла свого підтвердження.

Крім цього, в судовому рішенні у справі №818/3584/15 чітко висловлена позиція, що недопустимою є ситуацію, коли особа, звільнення якої визнано незаконним та підтверджено судами двох інстанцій, в подальшому звільняється за вчинення прогулу з тих мотивів, що структурний підрозділ, в якому вона поновлена, повністю укомплектований працівниками та посада, на якій вона працювала, скорочена. У такому випадку не відбувається повного поновлення прав та законних інтересів працівника, відновлення його правового статусу до незаконного звільнення, а відтак не забезпечується дотримання положень частини п'ятої статті 124 Конституції України, відповідно до якої судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Отже, судовими рішеннями першої (а.с.68-74) та апеляційної (а.с.75-82) інстанцій підтверджується, що в період з 24.02.2015р. по 01.10.2015р. позивач не працював з незалежного від нього обставин. Рішення суду по справі №2а-1870 8103/12 про поновлення ОСОБА_5 визнано фактично невиконаним.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що період з 24.02.2015р. по 01.10.2015р. є також періодом вимушеного прогулу для позивача.

За зазначений період позивач не отримував заробітну плату, що підтверджується відповідною довідкою (а.с.189).

Крім цього, суд вважає за доцільне зазначити, що приймаючи наказ про поновлення ОСОБА_5 від 24.02.2015р. №183к (а.с.199) відповідач в Наказі зазначає "Відділу фінансування та бухгалтерського обліку прокуратури області виплатити ОСОБА_5 середній заробіток за час вимушеного прогулу".

Однак, доказів виконання зазначеного Наказу в частині здійснення розрахунку з позивачем відповідачем до суду не надано. На даний час розрахунок з позивачем не проведено як за період з 19.08.2014р. по 23.02.2015р., так і з моменту його поновлення - з 24.02.2015р. по день його звільнення - 01.10.2015р., яке в подальшому було визнано незаконним.

Згідно ст. 236 КЗпП України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Таким чином, за вказаний період позивачу, в порушення ст. 236 КЗпП України, середній заробіток за час затримки його поновлення виплачено не було, що не заперечувалось представником відповідача.

Пунктом 3 частини 1 статті 256 КАС України встановлено, що негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Також, ч. 2,3 ст. 14 КАС України передбачено, що постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Доказів виконання постанови суду по справі №2а-1870/8103/12 в період з 19.08.2014р. по 23.02.2015р. відповідач не надав. Після прийняття наказу про поновлення на виконання постанови суду №2а-1870/78102/12 ОСОБА_5 також, фактично не було поновлено про що свідчать рішення суду по справі №818/3584/15.

Згідно ст. 236 КЗпП України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 19.08.2014р. по 01.10.2015р. (291 робочих днів) є правомірними. Сума яка належить до стягнення становить 60385 грн. 41 коп. з розрахунку 207 грн. 51 коп. середньоденна заробітна плата (розмір якої встановлено рішеннями суду по двом справам №2а-1870/8103/12 та №818/3584/15) х на 291 робочих днів.

Судом не приймаються посилання відповідача у запереченні на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 27.04.2015р. у справі №818/1169/15, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_5 до Державної виконавчої служби України, третя особа: Прокуратура Сумської області, про визнання протиправною та скасування постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 20.03.2015 року про закінчення виконавчого провадження, за виконавчим листом № 2а-1870/8103/12, виданого 22.08.2014 року; зобов'язання ДВС України поновити виконавче провадження та фактично виконати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 18.08.2014 року за виконавчим листом № 2а-1870/8103/12 відмовлено, як на доказ своєї позиції у даній справі, оскільки факт обізнаності позивача із наказом від 24.02.2015р. №183к не заперечувався ним у судових засіданнях, а позовні вимоги обґрунтовані не неможливістю ознайомитися з цим наказом, а не забезпеченням його відповідним робочим місцем.

Крім того, предметом розгляду справи №818/1169/15 було не поновлення ОСОБА_5 на роботі, а оскарження постанови державного виконавця яким було закрито виконавче провадження у звязку з існуванням Наказу про поновлення ОСОБА_5 Державний виконавець постановою від 20.03.2015р. дійсно закінчив виконавче провадження по виконавчому листу по справі №2а-1870/8103/12. Постановою суду по справі №818/1169/15 було визнано зазначену постанову ДВС правомірною.

Однак, слід зазначити, що закриваючи виконавче провадження державний виконавець орієнтувався лише на існування Наказу про поновлення ОСОБА_5, при цьому державним виконавцем не досліджувалось і не повинно було досліджуватись питання щодо реалізації в подальшому даного Наказу від 24.02.2015р. щодо фактично працевлаштування позивача на роботі.

З урахуванням вищевикладеного судом задовольняються позовні вимоги ОСОБА_5 в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 19.08.2014р. 01.10.2015р.

Щодо вимоги позивача допустити постанову суду про стягнення всієї суми з відповідача до негайного виконання, суд не вбачає підстав для задоволення у звязку з її безпідставністю.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_5 до Прокуратура Сумської області, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України в Сумській області про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу з допуском постанови до негайного виконання задовольнити частково

Стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з Прокуратури Сумської області (40030, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 33, ідентифікаційний код 03527891) на користь ОСОБА_5 (40009, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за період з 19.08.2014 року по 01.10.2015 року включно в сумі 60385 (шістдесят тисяч триста вісімдесят пять) грн. 41 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 17.05.2016 року.

Суддя (підпис) О.М. Кунець

З оригіналом згідно

Суддя О.М. Кунець