Ухвала суду № 57780605, 12.05.2016, Сумський окружний адміністративний суд

Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

"12" травня 2016 р. Справа № 818/3844/15

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кунець О.М.,

за участю секретаря судового засідання - Дараган Ю.П.,

представників відповідача - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Суми клопотання Прокуратури Сумської області про залишення позовних вимог без розгляду в частині стягнення заробітної плати за період з 19.08.2014 року по 23.02.2015 року по адміністративній справі №818/3844/15 за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Прокуратури Сумської області, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України в Сумській області про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу з допуском постанови до негайного виконання,-

В С Т А Н О В И В:

У письмовому запереченні, яке було надано відповідачем (а.с.118-125) відповідач по даній справі - Прокуратура в Сумській області просила суд залишити без розгляду позовну заяву ОСОБА_5 в частині стягнення з прокуратури середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 19.08.2015р. по 23.02.2015р. з посиланням на ст.100 КАС України , у зв"язку з пропуском позивачем строку звернення до суду. У задоволенні позовних вимог щодо стягнення коштів за період з 24.02.2015р. по 01.10.2015р. відповідач просив суд відмовити.

Розглядаючи дане клопотання судрм було встановлено, що позивач звертаючись до суду з відповідним позовом зазначає, що постановою Сумського окружного адміністративного суду від 18.08.2014р. по справі №2а-1870/8103/12 його було поновлено на роботі та стягнуто з/плату за час вимушеного прогулу. В частині поновлення на посаді постанову суду було допущено до негайного виконання. Однак, на виконання зазначеної постанови суду відповідачем було прийнято наказ про поновлення ОСОБА_5 лише 24.02.2015р. (Наказ від 24.02.2015р. №183к).

В подальшому, як зазначає позивач, не зважаючи на прийняття наказу від 24.02.2015р. про поновлення, його поновлено фактично не було, оскільки ОСОБА_5 фактично до роботи допущено не було - не визначено робоче місце та обсяг повноважень, як це передбачено нормами чинного законодавства.

Наказом Прокуратури Сумської області від 02.10.2015р. №746к ОСОБА_5 було звільнено з займаної посади на підставі пункту 4 ст.40 Кодексу законів про працю України (за вчинення прогулу) та ст.8 п.5, ст.9, ст.11 Дисциплінарного статуту прокуратури України.

В подальшому, постановою Сумського окружного адміністративного суду від 21.01.2016р. наказ про звільнення ОСОБА_5 від 02.10.2015р. №746к було скасовано та розглянуто питання щодо стягнення з відпвоідача на користь позивача середньої з/плати за час вимушеного прогулу за період з 02.10.2015р. по 21.01.2016р.

З урахуванням вищевикладених обставин, позивач просить стягнути з відповідача заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 19.08.2014р. по 01.10.2015р., оскільки даний період раніше судом не досліджувався, тоді як на переконання позивача він має право на отримання заробітної плати за вимушених прогул за даний період.

Слід зазначити, що зазначений період (з 19.08.2014р. по 01.10.2015р.) поділяється на два проміжки:

- з 19.08.2014р. (наступний день після прийняття постанови по справі №2а-1870/8103/12 про поновлення позивача на посаді) по 23.02.2015р. (день, що передує прийняттю Наказу прокуратури про поновлення ОСОБА_5 (Наказ від 24.02.2015р. №183к));

- з 24.02.2015р. (Наказ прокуратури про поновлення ОСОБА_5В.) по 01.10.2015р. (день, що передує прийняттю Наказу проуратури в Сумській області про звільнення ОСОБА_5 (Наказ від 02.10.2015р. №746к).

Як зазначалося вище, відповідач вважає, що позовна заява щодо позовних вимог за період з 19.08.2014р. по 23.02.2015р. має бути залишено судорм без розгляду у звязку з пропуском строку на звернення до суду.

При цьому, відповідач зазначає, що ч.1 ст.233 КЗпП України передбачено трьохмісячний строк звернення до суду.

Так, статтею 233 КЗпП України визначено строки звернення до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за вирішенням трудових спорів.

Відповідно до ч.1 ст.233 КЗпП України , працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. {Офіційне тлумачення положення частини першої статті 233 в Рішенні Конституційного Суду № 4-рп/2012 від 22.02.2012}.

Згідно ч.2 ст.233 КЗпП УКраїни, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Отже, зважаючи на вищезазначеному норму трудового законодавства, на переконання відповідача, про порушення свох прав позивач дізнався ще 10.04.2015р.

10.04.2015р. - це дата, коли позивач дійзнався про зміст наказу про його поновлення. Відбулося це під час розгляду справи №818/1169/15 (за позовом ОСОБА_5 до прокуратури у Сумській області проскасування Наказу про поновлення від 24.02.2015р. №183к та зобов"язання прокуратури прийнято новий наказ щодо поновлення ОСОБА_5 на посаді, яка існує (перебуває) в штатному розписі. Ухвалою суду від 29.07.2015р. позовну заяву ОСОБА_5 було залишено без розгляду - а.с.154).

Однак, до суду з позовом про стягнення коштів за час вимушеного прогулу, який предметом спору по даній справі позивач звернувся лише 12.12.2015р.

При цьому, вважаючи , що до даний правовілносин слід застосувати саме ч.2 ст.233 КЗпП України , відповідач зазначає, що середній заробіток за час вимушеного прогулу не є заробітною плату у розумінні ст.94 КЗпП України та ст.1 Закону україни "Про оплат праці" і його стягнення не пов"язане із порушенням законодаства про оплату праці. Тому, для звернення до суду з таким позовом слід дотримуватись тримісячного строку передбаченого ч.1 ст.233 КЗпП України.

Суд не погоджується з даною позицією відповідача виходячи з настуного:

В ст.23 КЗпП України зазначено, що офіційне тлумачення положення частини першої статті 233 визначено в Рішенні Конституційного Суду № 4-рп/2012 від 22.02.2012р.

Відповідач наполягає на тому, щоб дане рішення КСУ було взято судом до уваги і додає його копію (а.с.209-212).

Судом було уважно досліджено зазначене Рішення КСУ (а.с.209-212). В даному рішенні йдеться про обов"язок роботодавця здійснити всі розрахунки з працівником при звільненні. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є пвдставою для відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При цьому, в рішенні КСУ зазначено, що аналіз наведених положень свідчить про те, що невиплата звільненому працівнику всіх сум, що належать йому від власника є триваючим правопорушенням, а отже, працвник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення , яким є день фактичного розрахунку.

Таким чином, для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юидично значимі факти, як невиплата належних сум працівнику при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Слід зазначити, що в даному випадку, у позовній заяві позивач не ставить питання про непроведення з ним розрахунку при звільненні. Щодо періоду з 19.08.2014р. по 23.02.2015р., йдеться про вимушений прогул у зв"язку з безпідставним невиконанням відповідачем рішення суду по справі №2а-1870/8103/12.

При цьому, зважаючи на рішення КСУ, суд вважає за доцільне зазначити, що для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку судом було досліджено такі юридично значимі факти, як невиплата належних сум працівнику та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Приймаючи наказ про поновлення ОСОБА_5 від 24.02.2015р. №183к (а.с.199) відповідач в Наказі зазначає "Відділу фінансування та бухгалтерського обліку прокуратури області виплатити ОСОБА_5 середній заробіток за час вимушеного прогулу".

Однак, доказів виконання зазначеного Наказу в частині здійснення розрахунку з позивачем відповідачем до суду не надано. На даний час розрахунок з позивачем не проведено як за період з 19.08.2014р. по 23.02.2015р., так і з моменту його поновлення - з 24.02.2015р. по день його звільнення - 01.10.2015р., яке в подальшому було визнано незаконним.

Отже, з урахуванням висновків КСУ (момент припинення такого правопорушення є день фактичного розрахунку), дані правовідносини є триваючими і початок перебігу строку навіть ще на розпочався, оскільки фактичного розрахунку відповідачем не здійснено.

Дата ознайомлення позивача з Наказом від 24.02.2015р. про його поновлення (ознайомився 10.04.2015р.), в даному випадку не є визначальною при вирахуванні строків звернення до суду з відповідним позовом про стягнення заробітку за час вимушеного прогулу та не можу бути підставою для залишення позовної заяви в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 19.08.2014р. по 23.02.2015р. без розгляду.

З урахуванням вищевикладеного, клопотання відповідача про залишення позовної заяви ОСОБА_5 в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 19.08.2014р. по 23.02.2015р. є безпідставною та не підлягає задоволенню.

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотання Прокуратури Сумської області щодо залишення без розгляду позовних вимог ОСОБА_5 в частині стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 19.08.2014 року по 23.02.2015 року - відмовити.

Ухвала суду про відмову в задоволенні клопотання про залишення позовних вимог без розгляду окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної скарги на постанову чи ухвалу суду, прийняту за наслідками розгляду справи.

Повний текст ухвали виготовлено 17.05.2016 року.

Суддя (підпис) О.М. Кунець

З оригіналом згідно

Суддя О.М. Кунець