Постанова № 57779602, 15.01.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2016 р. Справа № 804/15719/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Ляшко О.Б., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Самарський гранітний кар'єр» про застосування арешту на кошти, -

ВСТАНОВИВ:

Новомосковська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Дніпропетровській області звернулась до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Самарський гранітний кар'єр" про застосування арешту на кошти та інші цінності.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю у відповідача, на момент звернення до суду, податкового боргу з орендної плати за землю в розмірі 106 805,13 грн. та відсутністю майна у відповідача. Заборгованість відповідачем з вказаних податків не погашена, тому на підставі пп. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, позивач просить накласти арешт на кошти та інші цінності товариства з обмеженою відповідальністю "Самарський гранітний кар'єр", що знаходяться на розрахункових рахунках в установах банку.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, заявивши клопотання про розгляд справи в письмовому провадженні, просив позов задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, з клопотанням про відкладення розгляду справи не звертався.

Відповідно ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За наведених обставин суд дійшов висновку про розгляд справи в письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю "Самарський гранітний кар'єр" зареєстроване у якості юридичної особи та знаходиться на податковому обліку в Магдалинівському відділенні Новомосковської ОДПІ як платник податків за неосновним місцем обліку.

Матеріалами справи встановлено, що Новомосковською ОДПІ було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку відповідача з питань своєчасності та повноти нарахування орендної плати земельної ділянки державної та комунальної власності за 2011, 2012, 2013 роки.

За результатами перевірки складено акт від 17.02.2014 №51/221/32815113 згідно висновків якого встановлено порушення п. 286 ст. 286, ст. 288 Податкового кодексу України (ПКУ), а саме не подання в установлений строк податкових декларацій з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за 2011, 2012, 2013, та порушення п.274.1 ст. 274, п. 286.2 ст. 286, п. 287.1 ст. 287, пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПКУ - не сплата орендної плати за землю в сумі 91346,85грн.

На підставі акту перевірки позивачем винесено податкове повідомлення-рішення від 15.05.2014 №0001841502 на загальну суму 107070,29грн. (основний платіж - 91345.11грн.. штрафні санкції - 15725,18грн.)

Податкове повідомлення-рішення було надіслано на адресу відповідача засобами поштового зв'язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення, однак було повернуто на адресу Новомосковської ОДПІ за закінченням терміну зберігання.

Відповідно п. 42.2 ст. 42 Податкового кодексу України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Дане податкове повідомлення-рішення в адміністративному та судовому порядку не оскаржувалось, а тому відповідно до п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового Кодексу України податкові зобов'язання визначені у вищезазначеному податковому повідомленні-рішенні є узгодженими.

Сума податкових зобов'язань за податковим повідомленням-рішенням була погашена за рахунок переплати яка рахувалась по особовому рахунку платника податку у розмірі 265,16грн.

Таким чином, у відповідача рахується заборгованість зі сплати орендної плати за землю, яка є узгодженою в загальному розмірі 106 805,13грн.

Новомосковською ОДПІ на підставі п.59.1 ст.59 Податкового Кодексу України відповідачу було направлено податкову вимогу від 19.08.2014 №844-25 та рішення про опис майна у податкову заставу, а також лист про необхідність вжиття заходів щодо сплати узгодженої податкової заборгованості рекомендованим листом за адресою місцезнаходження згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, який також повернувся на адресу Новомосковської ОДПІ за закінченням терміну зберігання.

Новомосковською ОДПІ Головного управління ДФС у Дніпропетровській області вживались заходи щодо розшуку майна відповідача, у зв'язку з чим були направлені запити до органів реєстрації щодо встановлення рухомого та нерухомого майна відповідача.

Згідно з наданою інформацією за відповідачем не зареєстровано право власності на рухоме та нерухоме майно.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлений законом.

Відповідно до п.п. 14.1.175. п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з пп. 20.1.33 п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Загальна процедура і підстави застосування адміністративного арешту контролюючими органами визначені статтею 94 Податкового кодексу України.

Адміністративний арешт майна платника податків відповідно до п. 94.10 ст. 94 Податкового кодексу України накладається за рішенням керівника контролюючого органу (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Натомість арешт коштів на рахунку платника податків відповідно до абзацу другого пп. 94.6.2 п. 94.6 ст. 94 ПК України здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду. Жодного рішення податковий орган в такому разі не приймає.

При цьому підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав, але розрізняються процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів). Зазначене випливає із системного тлумачення правових норм, які містяться у ст. 94 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пп. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Наведена законодавча норма встановлює одночасно як право податкового органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідній сумі.

Відсутність підстав для застосування арешту коштів платника податків, передбачених пп. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, серед підстав для застосування адміністративного арешту, що входять до переліку, встановленого п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України (сформульованого як вичерпний), не повинна розглядатися судами як перешкода для застосування арешту коштів на рахунках платника податків у відповідних випадках.

Наведене пояснюється тим, що норма пп. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України є імперативною і обов'язковою до виконання, зміст її є самостійним, чітким і зрозумілим. Норми пп. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 та п. 94.2 ст. 94 ПК України не заперечують за змістом одна одну, оскільки регулюють різні правовідносини. Так, норми п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України визначають загальні підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків. Натомість пп. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу Українирегулює інше коло суспільних відносин, а саме питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, причому в специфічній ситуації за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.

Таким чином, податкові органи в силу пп. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України наділені повноваженнями на звернення до суду з позовами про накладення арешту на кошти платника податку в разі відсутності в такого платника майна достатнього для погашення податкового боргу майна. Водночас така недостатність повинна бути встановлена станом не раніше дня виникнення у податкового органу права на стягнення податкового боргу, тобто не раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання податкової вимоги.

Умовою застосування норми пiдпункту 20.1.33 пункту 20.1 статтi 20 Податкового кодексу України є вiдсутнiсть у платника податкiв майна, яке може бути використане для погашення податкового боргу. Вiдповiдна обставина повинна бути пiдтверджена пiд час судового розгляду. При цьому суд повинен встановити вiдсутнiсть вiдповiдного майна не взагалi, а саме на момент, коли у податкового органу виникає право на стягнення податкового боргу, ефективнiсть реалiзацiї якого забезпечується спецiальними заходами, зокрема адмiнiстративним арештом майна, у тому числi коштiв. В iншому разi вимога про застосування арешту коштiв буде передчасною. Наведена правова позиція викладена в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 29.04.2013р. №642/12/13-13.

Як встановлено з матеріалів справи, у відповідача відсутнє майно для погашення податкового боргу в сумі 106 805,13 грн.

Крім цього, суд зазначає, що Постановою Національного Банку України № 22 від 21.01.2004 року затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (далі - Інструкція).

Вимоги цієї Інструкції поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також на стягувачів та є обов'язкові для виконання ними (пункти 1.1. та 1.3 Інструкції).

Главою 10 Інструкції визначено порядок виконання банками заходів щодо арешту коштів на рахунках клієнтів.

Пункт 10.2 Інструкції передбачає, що арешт за постановою державного виконавця або за рішенням суду (далі - документ про арешт коштів) накладається на кошти, що обліковуються за рахунками, відкритими клієнтами в банку, відповідно до нормативно-правових актів Національного банку, що регулюють порядок відкриття та використання рахунків.

Арешт на підставі документа про арешт коштів може бути накладений на всі кошти, що є на всіх рахунках клієнта банку, без зазначення конкретної суми, або на суму, що конкретно визначена в цьому документі. Якщо в документі про арешт коштів не зазначений конкретний номер рахунку клієнта, на кошти якого накладений арешт, але обумовлено, що арешт накладено на кошти, що є на всіх рахунках, то для забезпечення суми, визначеної цим документом, арешт залежно від наявної суми накладається на кошти, що обліковуються на всіх рахунках клієнта, які відкриті в банку, або на кошти на одному/кількох рахунку/ах. (пункт 10.3 Інструкції).

Пунктом 10.10 Інструкції передбачено, що у разі надходження до банку платіжної вимоги/інкасового доручення (розпорядження) за тим виконавчим документом, для забезпечення виконання якого на кошти клієнта накладено арешт, банк виконує її в повній або частковій сумі в межах наявної арештованої суми на рахунку.

Банк виконує часткову оплату платіжної вимоги/інкасового доручення (розпорядження) відповідно до пункту 5.10 глави 5 та пункту 12.9 глави 12 цієї Інструкції.

До арешту суми в розмірі, який визначений документом про арешт коштів, банк продовжує арештовувати кошти, що надходять на рахунок клієнта, та виконує платіжні вимоги/інкасові доручення (розпорядження) щодо списання коштів з урахуванням тієї суми, яку раніше частково списано на підставі платіжних вимог/інкасових доручень (розпоряджень) за тим виконавчим документом, для забезпечення якого було накладено арешт на кошти на рахунку клієнта.

Банк після списання за платіжною вимогою/інкасовим дорученням (розпорядженням) суми в розмірі, який визначений документом про арешт коштів, списує цей документ з відповідного позабалансового рахунку та, якщо немає на обліку за позабалансовим рахунком інших документів про арешт коштів, проводить операції за рахунком клієнта.

З аналізу зазначених вище норм вбачається, що у разі визначення конкретного розміру заборгованості у документі, яким накладено арешт, банк без порушення прав платника та одночасно клієнта банка в частині обмеження користування належними такому платнику коштами або цінностями, у разі повного виконання рішення про арешт та списання визначеної суми у визначеному розмірі, продовжує безперешкодно виконувати завдання по списанню або перерахуванню коштів платника за його бажанням.

Таким чином, вимога щодо накладення арешту на кошти товариства з обмеженою відповідальністю "Самарський гранітний кар'єр", що знаходяться в банку та належать платнику податків в сумі 106 805,13 грн., є правомірною та обґрунтованою.

Відповідно до вимог ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Доказів сплати податкового боргу в сумі 106 805,13 грн. відповідачем не надано.

При цьому, позивачем надано докази відсутності у відповідача майна, достатнього для погашення податкового боргу.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області підлягають задоволенню, оскільки підтверджені належними та допустимими доказами.

Крім того, суд зазначає, що ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України та ст. 3 Закону України "Про судовий збір" передбачений обов'язок позивача сплатити судовий збір у належному розмірі під час подання адміністративного позову чи іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2015 року позивачу було відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень сплачується судовий збір - 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Зважаючи, що позивача не звільнено від сплати судового збору, а в статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення з відповідача, суд прийшов до висновку про стягнення з позивача на користь Державного бюджету України судового збору у розмірі 1218,00 грн.

Керуючись, ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області - задовольнити.

Накласти арешт на кошти та інші цінності, що знаходяться в установах банків ПАТ «Альфа-Банк» (МФО 300346) р/р №26008011225401, ТОВ «Діалогбанк» (МФО 307112) р/р №2606601392646, №2600102392646. №2600001392646, №2600203392646, Казначейство України (МФО 899998) р/р №37512022274407 товариства з обмеженою відповідальністю «Самарський гранітний кар'єр» (код ЄДРПОУ 32185113) з метою погашення податкової заборгованості в сумі 106805грн. 13коп.

Стягнути з Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39498391) до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1218,00 грн. (одна тисяча двісті вісімнадцять грн. 00 коп.) на рахунок УДКСУ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 37989253, рахунок: 31210206784008, банк; ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, МФО: 805012, код бюджетної класифікації доходів 22030001, призначення платежу - судовий збір за позовом).

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.Б. Ляшко