Рішення № 5777713, 07.07.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 33/25007.07.09 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ПКП Євразія»

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 42446,74 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: не зявився;

від відповідача: не зявився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПКП Євразія»звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 42446,74 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 29.09.2008 року платіжним дорученням № 271 та 10.10.2009 року платіжним дорученням № 311 позивач помилково перерахував із свого поточного рахунку на рахунок, який належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1, платежі у сумі відповідно 25000,00 грн. та 11 911,00 грн.

У графі «призначення платежу»в обох платіжних доручення вказано: «оплата згідно договору від 04.01.2008 року. За посередницькі послуги».

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПКП Євразія»будь-яких господарських договорів із фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 не укладало, будь-які послуги з відповідачем позивачеві не надавались, а тому вказані кошти є такими, які отримані відповідачем без достатньої правової підстави.

З метою досудового регулювання спору позивач 23.12.2008 року направив на адресу відповідача письмову вимогу про повернення безпідставно отриманих коштів. Вимогу відповідач отримав 09.01.2009 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 425954.

Станом на 17.03.2009 року кошти відповідачем не повернуті, відповіді на письмову вимогу позивача не надходило.

За користування безпідставно набутими коштами позивач нарахував відповідачеві проценти у сумі 2008,54 грн. та індекс інфляції у сумі 3 527,20 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 27.03.2009 року порушено провадження у справі № 33/250, розгляд справи призначено на 19.05.2009 року.

19.05.2009 року у судове засідання представник відповідача не з'явився, про поважні причине неявки суд не повідомив.

Представник позивача в судове засідання зявився, через загальний відділ діловодства подав суду заяву про збільшення позовних вимог, а в судовому засіданні подав документи на вимогу ухвали суду про порушення провадження у справі № 33/250 від 27.03.2009 року, а також заячву про продовження строку розгляду справи.

Відповідно до ст. ст. 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи неявку представника відповідача та клопотання представника позивача про продовження строку розгляду справи, суд відклав розгляд справи на 16.06.2009 року.

16.02.2009 р. представник позивача у судове засідання зявився, через загальний відділ діловодства подав суду заяву про збільшення позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, витребуваних судом документів не подав, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про час і місце судових засідань був повідомлений належним чином.

Відповідно до ст. ст. 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи неявку представника відповідача та необхідністю уточнення представником позивача позовних вимог, суд відклав розгляд справи на 07.07.2009 року.

У судове засідання 07.07.2009 року представник позивача у судове засідання не зявився, проте від позивача через загальний відділ діловодства надійшла заяви про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача безпідставно набуті грошові кошти у сумі 36911,00 грн., проценти за користування безпідставно набутими грошовими коштами у сумі 2063,97 грн., індекс інфляції у сумі 1611,71 грн. В цій же заяві позивач також просить розглянути справу без участі представника.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, витребуваних судом документів не подав, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається судом за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

29.09.2008 року платіжним дорученням № 271 та 10.10.2009 року платіжним дорученням № 311 товариство з обмеженою відповідальністю «ПКП Євразія»помилково перерахував із свого поточного рахунку на рахунок № НОМЕР_2 в РД «Райффайзен Банк Аваль»м. Києва, який належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1, платежі у сумі відповідно 25000,00 грн. та 11 911,00 грн.

У графі «призначення платежу»в обох платіжних доручення вказано: «оплата згідно договору від 04.01.2008 року. За посередницькі послуги».

За твердженням представника позивача товариство з обмеженою відповідальністю «ПКП Євразія»будь-яких господарських договорів із фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 не укладало, будь-які послуги з відповідачем позивачеві не надавались, а тому вказані кошти є такими, які отримані відповідачем без достатньої правової підстави.

Відповідно до ч. 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з ч. 2 статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

З метою досудового регулювання спору позивач 23.12.2008 року направив на адресу відповідача письмову вимогу про повернення безпідставно отриманих коштів. Вимогу відповідач отримав 09.01.2009 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 425954.

Відповідно до заяви позивача, станом на 17.03.2009 року кошти відповідачем не повернуті, відповіді на письмову вимогу позивача не надходило.

Також на вимогу ухвали господарського суду м. Києва про порушення провадження по справі № 33/250 від 27.03.2009 року позивачем відповідачу був надісланий акт звірки взаєморозрахунків, що підтверджується описом вкладення поштового відправлення від 15.05.2009 року та фіскальним чеком від 15.05.2009 року. Відповіді, зауважень та застережень до вищеназваного акту з боку відповідача позивачеві не поступало.

Зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов: по-перше, є набуття або збереження майна; по-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи; по-третє, обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.

На думку суду, оскільки позивач помилково перерахував відповідачеві кошти у сумі 36 911,00 грн., а між позивачем та відповідачем не укладались будь-яких господарських договорів будь-які послуги з відповідачем позивачеві не надавались, відсутня правова підстава для набуття вказаних коштів, отже вказані кошти є такими, які набуті відповідачем без достатньої правової підстави. Таким чином, оскільки грошові кошти відповідачем набуті без достатньої правової підстави, він зобов'язаний повернути позивачеві ці кошти.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобовязання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт набуття відповідачем без достатньої правової підстави коштів позивача у сумі 36911,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача проценти за користування безпідставно набутими грошовими коштами у сумі 2063,97 грн.

Відповідно до ч. 1 статті 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов'язана повернути доходи.

Відповідно до ч. 2 статті 1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Якщо об'єктом безпідставного збагачення були грошові кошти, за весь період безпідставного використання таких грошових коштів набувач має сплатити проценти. Розмір і порядок сплати процентів визначається відповідно до положень статті 536 ЦК України. Оскільки стаття 536 ЦК не встановлює розміру процентів за користування грошовими коштами, віддаючи це на вирішення на рівні договору або закону, розмір процентів встановлюється за аналогією закону - відповідно до статті 8 ЦК України. В разі недосягнення згоди між сторонами про розмір процентів - розмір процентів за користування грошовими коштами може визначатися за правилами ст. 1048 ЦК.

Згідно зі статтею 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно зі ч. 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Таким чином, розмір процентів за користування безпідставно набутими грошовими коштами у сумі 2063,97 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином розмір індексу інфляції в сумі 1611,71 грн. є обґрунтованим та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно пп.а п.2 статті 3 Декрету КМ України «Про державне мито» ставка державного мита встановлюються із заяв, що подаються до господарських судів із заяв майнового характеру 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Оскільки після уточнення позовних вимог позивачем ціна позову становить 40 586,68 грн., відповідно - сума державного мита становить 405, 87 грн.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч.5 ст. 49, ст.ст. 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (02091, АДРЕСА_1; р/р НОМЕР_2 в РД «Райффайзен Банк Аваль»м. Києва, МФО 322904, ідент. № НОМЕР_1) або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ПКП Євразія»(юридична адреса: 33028, м. Рівне, вул. Степана Бандери, 18, кв. 2; фактична адреса: 33003, м. Рівне, вул. Гагаріна, 39; р/р 260053015954 в Рівненському ОУ ВАТ «Державний ощадний банк України», МФО 333368, код ЄДРПОУ 33001100) безпідставно набуті кошти у сумі 36911 (тридцять шість тисяч девятсот одинадцять) грн. 00 коп., проценти за користування безпідставно набутими грошовими коштами у сумі 2063 (дві тисячі шістдесят три) грн. 97 коп., індекс інфляції в сумі 1 611 (одна тисяча шістсот одинадцять) грн. 71 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 405 (чотириста пять) грн. 87 коп. та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя С.М.Мудрий

Дата підписання рішення: 31.07.2009 року