Рішення № 57774283, 10.05.2016, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2016 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Чупікової В. В.

суддів Перепелюк І.Б., Савчук М.В.

за участю секретаря Окармус О.М.

за участю позивача ОСОБА_1, його представників ОСОБА_2, ОСОБА_3, представників відповідача ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовомОСОБА_1 до ОСОБА_6 державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Державної казначейської служби України, ОСОБА_7 відділу Державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції про відшкодування матеріальної і моральної шкоди за апеляційними скаргами ОСОБА_7 відділу Державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції та ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 20 жовтня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У травні 2015 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої рішеннями діями, бездіяльністю державних виконавців під час проведення виконавчого провадження. Посилався на те, що рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 20 січня 2011 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 16 березня 2011 року, задоволено його позов до ПАТ КБ «ПриватБанк» щодо витребування неправомірно утриманого майна, а саме автомобіля марки DAEWOO, модель Lanos д.н.з. НОМЕР_1 та повернення йому, ОСОБА_1, технічного паспорту на автомобіль серії РСА№070248.

Постановою заступника начальника ОСОБА_7 ВДВС Чернівецького МУЮ ОСОБА_8 від 22.08.2011 року відкрито виконавче провадження на виконання виконавчого листа №2-152/2011 року, виданого 26.04.2011 року на виконання вищезазначеного рішення, та запропоновано

№22ц-46/2016 рік Головуючий у 1 інстанції Гончарова І.М.

Категорія 30 Доповідач Чупікова В.В.

ПАТ КБ «ПриватБанк» добровільно виконати рішення суду в строк до 29.08.2011 року, однак, до вказаного строку рішення суду виконане не було.

21.11.2011 року державним виконавцем винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві на тій підставі, що стягувач

перешкоджає провадженню виконавчих дій.

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівці від 28 березня 2012 року у справі №4-С-14/12 за його скаргою на дії державного виконавця постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві від 21.11.2011 року скасовано, визнано дії заступника начальника ОСОБА_7 ВДВС Чернівецького МУЮ ОСОБА_8 неправомірними та зобов'язано виконати виконавчий лист №2-152/2011, виданий 26.04.2011 року на виконання рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 20.01.2011 року.

В подальшому неодноразово державними виконавцями виносилися постанови про закінчення виконавчого провадження, судовими рішеннями дії державних виконавців визнавалися неправомірними, постанови скасовувалися.

Фактично з моменту вступу рішення у законну силу з 16 березня 2011 року на протязі 4-х років рішення не виконується, чим йому завдана моральна шкода, яка полягає в перенесених душевних і моральних стражданнях, нервових стресах, погіршенні самопочуття, у перебуванні у стані постійного емоційного пригнічення та дискомфорту, а відтак був порушений звичайний порядок і спосіб його життя.

Вказує, що автомобіль, який не повертає йому «ПриватБанк» він використовував для роботи в службі радіо таксі «Браво».

Із-за невиконання рішення суду виконавчою службою, він втратив можливість використовувати автомобіль в службі таксі та втратив заробіток.

Почалися конфлікти у сім'ї, що призвело до розлучення із дружиною. Його мати мала онкологічне захворювання і потребувала медичного лікування, проте, він був позбавлений можливості у зв'язку з матеріальним станом забезпечити її ліками та належним медичним обслуговуванням, що призвело до її смерті.

Все це, наносило і наносить йому непоправних душевних страждань, а тому нанесену моральну шкоду оцінює в розмірі 60 000 грн.

У серпні 2015 року позивач збільшив позовні вимоги та просив стягнути з Державної Казначейської Служби України за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на його користь матеріальну шкоду у розмірі 177660 грн. - вартість аналогічного автомобіля DAEWOO, модель «Lanos» стандартної комплектації згідно прайс-листа ТОВ «Буковина-авто». Посилався на те, що через не виконання з 22.08.2011 року державною виконавчою службою судового рішення про повернення йому автомобіля, він був позбавлений права власності на вказаний автомобіль, чим заподіяна йому матеріальна шкода.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 20 жовтня 2015 року позов задоволено частково.

Постановлено стягнути з Державної Казначейської Служби України за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку, на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 6 890 грн.

В решті позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

ОСОБА_7 ВДВС Чернівецького МУЮ подав апеляційну скаргу на вищевказане рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, в якій просить рішення суду в оскарженій частині скасувати, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди відмовити за безпідставністю.

Вважає, що рішення постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що при виконанні зазначеного рішення суду та виконавчого листа 2-152/2011 року від 20.01.2011 року боржник добровільно надав доступ до своєї стоянки та передав автомобіль стягувачу, однак, останній відмовився прийняти транспортний засіб, мотивуючи тим, що автомобіль понад два роки не зберігався належним чином (обріс бурянами, колеса спущені, нижня частина кузова проржавіла). Такі дії стягувача унеможливили виконання рішення суду і визначений в законі строк. На даний час ОСОБА_7 ВДВС не може передати позивачу транспортний засіб, який знаходиться у м. Дніпропетровську.

Також вважають, що посилання позивача на те, що з вини ОСОБА_7 ВДВС розпалася його сімя, через не виконання рішення суду померла мати позивача є безпідставними, оскільки між цими подіями та діяльністю ОСОБА_7 ВДВС відсутній причинно-наслідковий зв'язок.

В апеляційній скарзі позивача ОСОБА_1 ставиться питання про скасування рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 20 жовтня 2015 року та ухвалення нового рішення про задоволення його позовних вимог в повному обсязі. Посилається на те, що визначаючи розмір компенсації моральної шкоди в сумі 6890 грн., суд першої інстанції не врахував розяснення в Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року. Не виконанням протягом 4-х років рішення суду про повернення автомобіля йому заподіяно моральну шкоду, яка полягала в перенесених душевних і моральних стражданнях, нервових стресах, погіршенні самопочуття, перебування у стані постійного емоційного пригнічення та дискомфорту, у порушенні звичайного порядку і способу життя. Через не виконання рішення суду втрачений засіб для роботи, що зумовило конфлікти в сімї та призвело до розлучення. Також у звязку з матеріальним станом був позбавлений можливості допомагати матері, яка мала онкологічне захворювання. Тому вважав правомірним визначення розміру компенсації в сумі 60 000 грн.

Крім цього, вважає, що не виконанням рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 20.01.2011 року йому заподіяна матеріальна шкода, яка полягає в тому, що він позбувся автомобіля, який використовував для єдиного засобу праці та заробітку в службі радіо таксі «Браво», матеріального забезпечення сімї. Вважає, що на його користь підлягає стягненню вартість аналогічного автомобіля у розмірі 177660 грн.

Колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_7 відділу Державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції слід відхилити, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди, заподіяної неправомірними діями державних виконавців Першотравневого ВДВС, суд першої інстанції виходив з того, що позивач належними та допустимими доказами не довів факт неможливості виконання рішення суду і як наслідок - заподіяння йому матеріальної шкоди.

Такий висновок суду не відповідає обставинам справи, порушує норми матеріального права, що відповідно до п.п.3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України є підставою для скасування цього рішення з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Відповідно вимог ст. 56 Конституції України, ст.ст.1173,1174 ЦК України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень незалежно від вини цих органів чи посадових осіб.

Стаття 87 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що стягувач має право звернутися з позовом до юридичної особи, зазначеної у статті З цього Закону, яка зобов'язана здійснити стягнення коштів з боржника, у разі не виконання рішення з вини такої юридичної особи.

Правовою підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю державного виконавця під час проведення виконавчого провадження є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний звязок між ними, шкода відшкодовується незалежно від вини. Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця є, як правило, відповідне судове рішення (вирок) суду, що набрало законної сили, або відповідне рішення вищестоящих посадових осіб державної виконавчої служби (п.28 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року №6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах».

У справі встановлено, що 25.06.2009 року працівники ПАТ КБ «Приватбанку» вилучили у позивача автомобіль DAEWOO, модель «Lanos», д. н. СЕ 6232 АС та технічний паспорт серія РСА №070248 для передачі його на реалізацію через прострочку у сплаті кредиту (а.с194)

Рішенням Шевченківського районною суду м. Чернівці від 20 січня 2011 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 16 березня 2011 року, задоволено позов ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк» та зобовязано останнього повернути позивачу автомобіль DAEWOO, модель «Lanos», д. н. №СЕ 6232 АС та повернути технічний паспорт на автомобіль серії РСА №070248 (а.с.8-20).

Відповідно до ст.61 ЗУ «Про виконавче провадження» у разі присудження стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі, державний виконавець вилучає ці предмети у боржника і передає їх стягувачу, про що складає акт передачі.

26 квітня 2011 року Шевченківським районним судом м.Чернівці виданий виконавчий лист №2-152/2011 року по виконанню вищевказаного рішення суду.

Постановою державного виконавця Жовтневого ВДВС від 20 липня 2011 року виконавче провадження за вказаним вище виконавчим листом було закінчене, а виконавчий документ направлено до відділу держаної виконавчої служби за належність для подальшого виконання на підставі листа ПАТ КБ «ПриватБанк», що спірний автомобіль знаходиться на стоянці банку за адресою м.Чернівці, вул.Комунальників, 2.

Постановою заступника начальника ОСОБА_7 ВДВС Чернівецького МУЮ від 22 серпня 2011 року відкрито виконавче провадження про примусове виконання виконавчого листа №2-152/2011 та встановлено боржнику строк добровільного виконання рішення суду до 29.08.2011 року.(а.с.21-22).

Ч.2 ст.25 ЗУ «Про виконавче провадження», п.п.5.9.2.,5.9.3 Інструкції про проведення виконавчих дій від 15.12.1999 року, №74/5 в редакції на час відкриття виконавчого провадження визначено, що отримавши виконавчий документ про присудження стягувачеві предметів, державний виконавець у встановлений строк виносить постанову про відкриття виконавчого провадження і встановлює боржнику строк для добровільного виконання рішення. Одночасно в постанові вказуються час та місце примусового виконання рішення про передачу стягувачеві присуджених предметів, якщо рішення не буде виконано добровільно, а також попередження стягувачеві про повернення йому виконавчого документа, якщо він протягом двох разів не з'явиться на виконання без поважних причин.

Якщо боржник не виконав рішення добровільно, то державний виконавець вилучає у нього в присутності понятих предмети, зазначені у виконавчому документі, і передає їх стягувачеві, про що складає акт вилучення у боржника предметів, зазначених у рішенні суду, та передачі їх стягувачу (додатки 29, 29-1).

Заступник начальника ОСОБА_7 ВДВС не дотримався вимог ЗУ «Про виконавче провадження» та Інструкції про проведення виконавчих дій 03.10.2011 року склав акт державного виконавця, передбачений Додатком 5 (а.с.230), відповідно до постанови від 21.11.2011 року повернув виконавче провадження у зв'язку з перешкодами стягувача провадженню виконавчих дій, припинив чинність арешту майна боржника та скасував інші заходи примусового виконання рішення (а.с.23).

Ухвалою Шевченківського районного суду від 28 березня 2012 року, яка набрала законної сили 23.05.2012 року, вищевказана постанова скасована, визнано дії заступника начальника ОСОБА_7 ВДВС неправомірними та зобов»язано виконати виконавчий лист №2-152,2011, виданий 26 квітня 2011 року Шевченківським районним судом м.Чернівці (а.с.25-32).

У серпні 2012 року боржник ПАТ КБ «ПриватБанк» направив до ОСОБА_7 ВДВС листа про те, що належний позивачу автомобіль, технічний паспорт на вказаний автомобіль знаходяться в м. Дніпропетровськ, Набережна Перемога,40 (а.с.231).

Вказана інформація в порядку ч.4 ст.20 Закону України «Про виконавче провадження» не перевірялась, а навпаки 07.09. 2012 року державний виконавець Першотравневого ВДВС виніс постанову про закінчення виконавчого провадження, оскільки майно, яке необхідно передати стягувачу, перебуває у м.Дніпропетровську, що є територією іншого відділу ДВС.

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівці від 10 жовтня 2012 року по справі №4с-32 2012 рік, яка набрала законної сили 14.11.2012 року, скаргу позивача ОСОБА_1 на дії державного виконавця Першотравневого ВДВС Чернівецького МУЮ задоволено. Визнано дії державною виконавця ОСОБА_7 ВДВС Чернівецького МУЮ неправомірними, скасовано постанову державного виконавця Першотравневого ВДВС Чернівецького МУЮ про закінчення виконавчого провадження від 07.09.2012 року, зобов»язано ОСОБА_7 ВДВС відновити виконавче провадження щодо виконання виконати виконавчого листа №2-152,2011, виданого 26 квітня 2011 року Шевченківським районним судом м.Чернівці (а.с.34-44).

Незважаючи на вищенаведені судові рішення державний виконавець Першотравневого ВДВС на підставі чергового листа боржника від 03.03.2015 року про перебування спірного автомобіля в м. Дніпропетровськ пр.-т. Праці, 2-Т, не вчиняючи дій,визначених ч.4 ст.20 Закону України «Про виконавче провадження», виносить постанову від 04.03.2015 року про закінчення виконавчого провадження з направленням виконавчого документу за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби відповідно до п.10 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с.232,233).

Відповіддю ОСОБА_6 державної виконавчої служби від 30.05.2015 року №1929-0-1-15/205 на а.с.128-129 встановлено, що автомобіль, який належав на праві власності позивачу ОСОБА_1 відсутній за адресою м. Дніпропетровськ пр.-т. Праці, 2- Т, 22.07.2015 року тобто через 4 роки після відкриття виконавчого провадження винесено постанову про розшук спірного майна.

На час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції відповідачі ОСОБА_6 державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, ОСОБА_7 ВДВС належними та допустимими доказами не довели, що встановлене місце знаходження автомобіля DAEWOO, модель «Lanos», д. н. №СЕ 6232 АС та технічного паспорту на автомобіль серії РСА №070248 та можливе виконання рішення суду про передачу позивачу цього майна.

Постанови заступника начальника ОСОБА_7 ВДВС від 05.11.2013 року та 20.11.2013 року про притягнення керівника боржника до адміністративної відповідальності за невиконання рішення суду носять формальний характер, оскільки в матеріалах виконавчого провадження відсутні відомості про сплату ними штрафу.

Право на звернення до суду, гарантоване ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає практичне виконання остаточних, обовязкових для виконання рішень, які в державах, що поважають принцип верховенства права, не можуть залишатися не виконаними на шкоду стороні у провадженні (п.66 рішення Європейського суду з прав людини від 28.07.1999 року у справі ОСОБА_9 проти Італії).

У такому самому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу (п.52 рішення Європейського суду з прав людини від 15.10.2009 року у справі «ОСОБА_10 проти України»)

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що протиправними (неправомірними) рішеннями, діями та бездіяльністю державних виконавців, які встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили, заподіяна позивачу ОСОБА_1 шкода, яка полягає у втраті належного йому на праві власності майна - автомобіля DAEWOO, модель «Lanos», д.н.№ СЕ 6232 АС , технічного паспорту на автомобіль серії РСА №070248.

З урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобовязати особу, яка завдала шкоди відшкодувати її в натурі(передати річ того ж роду і такої ж якості тощо)) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи(ст.1192 ЦК України).

Відповідно до висновку судової авто товарознавчої експертизи від 12. 04. 2016 року реальна вартість втраченого позивачем ОСОБА_1 - автомобіля DAEWOO, модель Lanos, д. н. № НОМЕР_2 на момент розгляду справи складає 91297 грн. (а.с.218-227).

З огляду на викладене позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди підлягають частковому задоволенню - підлягає стягненню з Державної Казначейської Служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на його користь 91297 (девяносто одна тисяча двісті девяносто сім) грн.

Оскільки позовні вимоги задоволені на 51,4 %, то з урахуванням вимог ст.88 ЦПК України судові витрати позивача по проведенню експертизи (а.с.216-217) підлягають відшкодуванню у розмірі 519 (пятсот девятнадцять) грн. 65 (шістдесят пять) коп.

Відповідно до правового висновку, висловленого у Постанові Верховного Суду України від 11.09.2013 року у справі №6-48/13 при відшкодуванні моральної шкоди, завданої особі незаконними діями чи бездіяльністю працівників виконавчої служби, застосуванню підлягають положення загального законодавства про моральну шкоду, а саме: стаття 56 Конституції України, статі 23, 1167, 1173ЦК України та стаття 11 Закону України від 24 березня 1998 року №202/98-ВР «Про державну виконавчу службу».

Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає:

1)у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у

зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з

протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

У справі не встановлено причинного звязку між розпадом сімї позивача, смертю його матері та протиправними (неправомірними) рішеннями, діями та бездіяльністю державних виконавців.

Але втрачений автомобіль позивач використовував для роботи в службі радіо таксі «Браво» (а.с.11).

Позивач пояснював, що не виконанням протягом 4-х років рішення суду про повернення автомобіля йому заподіяно моральну шкоду, яка полягала в перенесених душевних і моральних стражданнях, нервових стресах, погіршенні самопочуття, перебування у стані постійного емоційного пригнічення та дискомфорту, у порушенні звичайного порядку і способу життя.

Вищенаведені обставини відповідачами належними та допустимими доказами не спростовані.

Протиправність (неправомірність) рішень, дій та бездіяльності державних виконавців при виконанні рішення суду про повернення позивачу автомобіля DAEWOO, модель «Lanos», д. н. №СЕ 6232 АС та технічного паспорту на автомобіль серії РСА №070248 встановлені відповідними судовими рішеннями, що набрали законної сили.

За таких обставин суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.

З урахуванням характеру правопорушення, глибини душевних і моральних страждань позивача, повязаних з неможливістю користуватись належним йому автомобілем та вимушених змін у його особистому житті, з урахуванням вимог розумності та справедливості суд першої інстанції правильно визначив розмір компенсації, яка підлягає стягненню з Державної Казначейської Служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку у сумі 6890 грн.

Доводи апеляційних скарг позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_7 відділу Державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції не дають підстав для скасування рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 20 жовтня 2015 року щодо часткового задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, яке постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст.209, 218, 308, 309 ЦПК України колегія суддів,

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 відділу Державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 20 жовтня 2015 року в частині відмови у позові щодо відшкодування матеріальної шкоди скасувати.

В цій частині позов задовольнити частково.

Стягнути з Державної Казначейської Служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 91297 (девяносто одна тисяча двісті девяносто сім) грн.

Стягнути з Державної Казначейської Служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 519 (пятсот девятнадцять ) грн. 65 (шістдесят пять) коп.

В решті рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 20 жовтня 2015 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий Чупікова В.В.

Судді : Перепелюк І.Б.

ОСОБА_11