Ухвала суду № 57773914, 18.05.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/3299/16 Головуючий 1 інст. - Штих Т.В.

Справа № 638/22396/14-ц

Категорія : договірні Доповідач - Черкасов В.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого судді - Черкасова В.В.

суддів - Гальянова І.Г., Колтунова А.І.,

за участю секретаря - Лашаковій Д.І.

заслухавши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за позовом Акціонерного товариства закритого типу «Гея» до ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю «Арма Факторинг», Публічне акціонерне товариство «Райффвйзен Банк Аваль», третя особа: Макушева Наталія Віталіївна про визнання недійсним договору про відступлення прав, посвідченого 28 листопада 2014 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Макушевою Н.В. за реєстровим №1476 за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на ухвалу судді Дзержинського районного суду м.Харкова від 05 квітня 2016 року, -

в с т а н о в и л а:

У грудні 2014 року Акціонерного товариства закритого типу «Гея» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю «Арма Факторинг», Публічне акціонерне товариство «Райффвйзен Банк Аваль», третя особа: Макушева Наталія Віталіївна про визнання недійсним договору про відступлення прав, посвідченого 28 листопада 2014 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Макушевою Н.В. за реєстровим №1476.

Акціонерним товариством закритого типу «Гея» подана заява про забезпечення позову.

В обгрунтування заяви позивач вказував, що рішенням Господарського суду Харківської області від 24 січня 2013 року, яке набрало законної сили звернуто стягнення на предмет іпотеки, нежитлової будівлі літ. «А-2», загальною площею 2 232,4 кв.м. по АДРЕСА_1, яка є власністю позивача. Вирішено, що за рахунок грошових коштів, виручених від реалізації заставного майна, погасити заборгованість ФОП ОСОБА_6 за кредитним договором. 28 листопада 2014 року був укладений та посвідчений договір про відступлення прав, який наразі є предметом оскарження за позовом, за яким ОСОБА_1 придбав право вимоги за кредитним договором та договором іпотеки. 13 січня 2016 року ОСОБА_1 зареєстровано право власності на предмет іпотеки, нежитлову будівлю літ. «А-2», загальною площею 2 232,4 кв.м. по АДРЕСА_1 на себе. Наразі є вірогідність того, що відповідач, як новий власник нежитлових приміщень, може здійснити відчуження вищевказаного нерухомого майна, що може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Тому, Акціонерне товариство закритого типу «Гея» просило суд вжити заходи забезпечення позову та до розгляду справи по суті заборонити Державній реєстраційній службі ХМУЮ вчиняти будь-які дії, пов'язані з державною реєстрацією права власності на нежитлову будівлю загальною площею 2 232,4 кв.м. по АДРЕСА_1. Накласти арешт на вказане приміщення шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

Ухвалою судді Дзержинського районного суду м.Харкова від 05 квітня 2016 року заяву позивача задоволено. Заборонено ОСОБА_1 вчиняти будь-які дії, пов'язані з відчуженням нежитлової будівлі загальною площею 2 232,4 кв.м. по АДРЕСА_1. Накладено арешт на вказане приміщення шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та здійснити всі необхідні реєстраційні дії.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування ухвали суду першої інстанції про вжиття заходів забезпечення позову.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги заявник посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, вказує, що судом першої інстанції не враховано, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою та недоведеною, з заяви вбачається лише припущення позивача загроз невиконання в майбутньому рішення суду. Крім того, наразі нерухоме майно, на яке накладено арешт є предметом іпотеки і вжиті судом заходи забезпечення позову порушують права та інтереси іншої особи.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 ставить питання про скасування ухвали суду першої інстанції про вжиття заходів забезпечення позову.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_5 посилався на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зазначав, що він хоча і не є стороною у справі, проте оскаржуваною ухвалою порушуються його права та законні інтереси, оскільки наразі він є іпотекодержателем нежитлової будівлі загальною площею 2 232,4 кв.м. по АДРЕСА_1; жодних доказів необхідності вжиття заходів забезпечення позову позивачем у заяві не наведено.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційних скарг та вимог заявлених у суді першої інстанції, знаходить апеляційні скарги не підлягаючими задоволенню.

При цьому колегія суддів виходить з наступного.

Вживаючи заходи забезпечення позову суд першої інстанції виходив з того, що їх невжиття може зробити неможливим виконання рішення в майбутньому.

Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає правильними.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно ч. 3 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Судом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що предметом спору є договір про відступлення прав вимог за кредитним договором та договором іпотеки; предметом іпотеки були нежитлової будівлі загальною площею 2 232,4 кв.м. по АДРЕСА_1.

Сторонами не заперечується, що наразі ОСОБА_1 зареєстровано право власності на себе на вищевказане нерухоме майно саме на підставі оспорюваного договору про відступлення права вимог.

Крім того, нежитлової будівлі загальною площею 2 232,4 кв.м. по АДРЕСА_1 є предметом іпотеки за договором, укладеним на забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 за договором позики від 30 березня 2016 року.

Відповідно п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року за №9 „Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з позовною заявою, позовним вимогам.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про вжиття заходів забезпечення позову.

Доводи апеляційних скарг спростовуються матеріалами справи та вимогами чинного законодавства виходячи з наступного.

Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Посилання ОСОБА_1 на новий договір іпотеки, предметом якого є нежитлової будівлі загальною площею 2 232,4 кв.м. по АДРЕСА_1, підтверджують обґрунтованість вжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Судова колегія, перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, визнає , що ухвала судом першої інстанції постановлена з додержанням норм процесуального права, що відповідно до ст. 312 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційних скарг.

Керуючись ст.ст. 303,304, п.1 ч.2 ст.307, ст.ст. 313, п.1 ч.1 ст.312, п.4 ч.1 ст.314 ст.ст. 315, 317, 319,324 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційні скаргиОСОБА_1, ОСОБА_7 - відхилити.

Ухвалу судді Дзержинського районного суду м.Харкова від 05 квітня 2016року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає чинності негайно, є остаточною й касаційному оскарженню не підлягає, як така, що не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Головуючий - В.В. Черкасов

Судді: І.Г. Гальянова

А.І. Колтунова