Вирок № 57772161, 19.05.2016, Новоайдарський районний суд Луганської області

Справа № 419/1430/16-к

Провадження № 1-кп/419/111/2016

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2016 року , Новоайдарський районний суд Луганської області

у складі головуючого судді : -Добривечіра Л.Д,

при секретарі : -Московченко О.В.,

за участю прокурора: -Діденка А.А.

обвинуваченого : -ОСОБА_4

адвоката: -Шурхно К.А.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду смт. Новоайдар кримінальне провадження №420161306100000095 від 15.03.2016 року за обвинуваченням

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця Донецької області, Свідовського району, м. Новогродівка, українця, громадянина України, раніше не судимого, одруженого, має двох неповнолітніх дітей, з неповною середньою освітою, призваного за мобілізацією, проходить військову службу у військовій частині В0111 на посаді номера обслуги 3 мотопіхотного взводу 3 мотопіхотної роти, у військовому званні «солдат», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.407 ч.4 КК України,

ВСТАНОВИВ:

На підставі ч. 8 ст. 4, ч. 1 ст. 5, ст. 10, 11, ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 20.01.2015 № 15/2015 «Про часткову мобілізацію», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 15.01.2015 № 113-VIII, ст. 39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», громадянина України ОСОБА_4. призвано на військову службу по мобілізації 13 травня 2015 року Іванівсько-Нижньосерогоським ОРВК у Херсонській області.

Відповідно наказу командира військової частини - польова пошта В0111 від 01.08.2015 № 206 солдата ОСОБА_4 зараховано до списків особового складу вказаної частини і призначено на посаду номера обслуги 3 мотопіхотного взводу 3 мотопіхотної роти військової частини - польова пошта В0111.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Указу Президента України від 20.01.2015 № 15/2015 «Про часткову мобілізацію», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 15.01.2015 № 113-VIII, на території України оголошено та проводиться протягом 2015 року часткова мобілізація та діє особливий період.

Проходячи військову службу, солдат ОСОБА_4 відповідно до вимог ст. 65 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 14, 16, 37, 40, 125, 126 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 2, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України ст.ст. 1, 3, п. 8 ст. 6, п. 2 ст. 23, п. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» зобов'язаний виконувати свій конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, свято і непорушно додержуватися законів України, Військової присяги, віддано служити українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, беззастережно виконувати накази командирів (начальників), виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.

20 січня 2016 року солдат ОСОБА_4 самовільно залишив підрозділ військової частини - польова пошта В0111, який дислокується поблизу с. Муратово Новоайдарського району, Луганської області, перебував у м. Лисичанськ Луганської області та проводив час на власний розсуд, ухиляючись від військової служби до 28 січня 2016 року.

При цьому, як зазначено вище, поважних причин для нез'явлення на службу солдат ОСОБА_4 не мав, в тому числі хворобою, що перешкоджала його пересуванню не хворів, перешкод для прибуття до військової частини не мав.

Протягом періоду нез'явлення на службу, солдат ОСОБА_4 з приводу тяжких захворювань до медичних закладів не звертався, продовжуючи не з'являться на службу без поважних причин.

Таким чином, солдат ОСОБА_4 будучи військовослужбовцем та проходячи військову службу під час мобілізації на посаді номера обслуги 3 мотопіхотного взводу 3 мотопіхотної роти військової частини - польова пошта В0111, діючи у порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 14, 16, 37, 40, 125, 126 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 2, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України ст.ст. 1, 3, п. 8 ст. 6, п. 2 ст. 23, п. 3 ст. 24, 39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ч. 8 ст. 4, ч. 1 ст. 5, ст. 10, 11, ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», з метою тимчасово ухилитися від несення обов'язків військової служби 20 січня 2016 року солдат ОСОБА_4 самовільно залишив підрозділ військової частини - польова пошта В0111, який дислокується поблизу с. Муратово Новоайдарського району, Луганської області, перебував у м. Лисичанськ Луганської області та проводив час на власний розсуд , ухиляючись від військової служби до 28 січня 2016 року, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України - самовільне залишення військової частини, вчинене в умовах особливого періоду.

22 березня 2016 року між прокурором військової прокуратури Луганського гарнізону Діденко А.А.якому на підставі ст.37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні №42016130610000095 від 15.03.2016 року та ОСОБА_4укладена угода про визнання винуватості.

Згідно з даною угодою прокурор та обвинувачений ОСОБА_4дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення,всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_4 за ст.407 ч.4 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_4 у повному обсязі сформульованого обвинувачення беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні даного кримінального правопорушення. Також, сторонами угоди визначено узгоджене ними покарання, яке обвинувачений ОСОБА_4 повинен понести за вчинене кримінальне правопорушення, а саме, на підставі ст.ст.53,69 КК України-у виді штрафу в розмірі тисячу неоподаткованих мінімумів доходів громадян- 17000( сімнадцять тисяч)гривень.

Розглянувши в порядку ст.314 ч.3 п.1 КПК України питання про можливість затвердження даної угоди про визнання винуватості, суд приходить з наступного.

Відповідно до ст.ст.468-369 КПК України у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам,може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Прокурор у підготовчому судовому засіданні вважає, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК та КК України, просив затвердити угоду та призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання.

Обвинувачений ОСОБА_4.у підготовчому судовому засіданні просив затвердити угоду про визнання винуватості від 22.03.2016 року, призначити йому узгоджену міру покарання , при цьому беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.407 ч.4 КК України, в обсязі висунутого обвинувачення, дав згоду на застосуванні узгодженого виду та розміру покарання, заявивши, що здатний реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов*язання, а також підтвердив, що йому роз*ясенні наслідки укладання угоди, її затвердження та наслідки невиконання угоди.

Захисник Шурхно К.А. у підготовчому судовому засіданні також просив затвердити угоду про визнання винуватості від 22.03.2016 року,укладену між прокурором і обвинуваченим ОСОБА_4 та призначити останньому узгоджену в угоді міру покарання.

Злочин, у вчиненні якого ОСОБА_4 беззастережно визнав себе винуватим, згідно із ст.12 КК України, відноситься до тяжких злочинів.

Суд шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження переконався, що укладена угода між сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. При цьому судом з*ясовано, що ОСОБА_4 повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права, визначені ст..474 ч.4 п.1 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ст.473 ч.2 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені ст.476 КПК України.

Враховуючи викладене, а також те, що умови угоди про визнання винуватості між прокурором прокуратури Луганського гарнізону Діденко А.А. та обвинуваченим ОСОБА_4 відповідають вимогам КПК України та КК України, суд врахувавши заслухані доводи сторін кримінального провадження, дійшов висновку про наявність всіх правових підстав для затвердження даної угоди.

За таких обставин суд вважає доведеним у судовому засіданні те, шо обвинувачений ОСОБА_4самовільно залишив військову частину в умовах особливого періоду, а тому його дії кваліфікує за ч.4 ст.407 КК України за якими обвинуваченому ОСОБА_4 належить призначити узгоджену сторонами угоди про визнання винуватості міру покарання у виді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян в сумі 17000 грн.

Керуючись ст.ст.314,373,374,475 КПК України,суд

ЗАСУДИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості укладену від 22.03.2016 року, укладену між прокурором військової прокуратури Луганського гарнізону молодшим лейтенантом юстиції Діденко А.А. обвинуваченим ОСОБА_4 у кримінальному провадженні за його звинуваченням за ч.4 ст.407 КК України.

Визнати ОСОБА_4 винним за ч.4 ст.407 КК України та із застосуванням ст.53,69 КК України призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 1000 (тисячу ) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.

Одержувач: Держбюджет Новоайдарського району 24060300 р/р 31110115700207,код ЕДРПО 37895134,банк УДКСУ у Новоайдарському районі, МФО 804013.

Вирок може бути оскаржений в Апеляційному суді Луганської області через Новоайдарський районний суд Луганської області протягом 30 днів після його оголошення.

Головуючий: Л.Д.Добривечір