Рішення № 57771814, 17.05.2016, Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області

Справа № 396/1190/15-ц

Провадження № 2/396/7/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.05.2016 року Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області

у складі: головуючого - судді Кухарської Н.А.,

за участю секретаря - Стеценко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Новоукраїнка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: приватний нотаріус Новоукраїнського районного нотаріального округу ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім"єю чоловіка та жінки без шлюбу, про встановлення факту набуття у спільну власність будинку, що придбано на спільні кошти чоловіком і жінкою, які проживали однією сім"єю без укладення шлюбу та визнання права власності в порядку спадкування на житловий будинок, -

ВСТАНОВИВ:

В травні 2015 року позивач звернулась з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_4, третя особа: приватний нотаріус ОСОБА_5 про встановлення права власності в порядку спадкування за заповітом на ? частину житлового будинку, посилаючись на те, що 23.09.2013 року померла її мати ОСОБА_7, яка проживала в зареєтрованому шлюбі з ОСОБА_8, який помер 08 травня 2014 року. 08.04.2011 року ОСОБА_8 склав заповіт, яким заповів позивачці належну йому 1/2 частину житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями, який знаходиться за адресою: Кіровоградська область, м. Новоукраїнка, вул. Паризької Комуни, 190. Даний житловий будинок належав ОСОБА_8 на праві спільної сумісної власності, так як був придбаний його дружиною - матір»ю позивачки. Після смерті ОСОБА_8 відкрилася спадщина на 1/2 частину житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями, який знаходиться за адресою: Кіровоградська область, м. Новоукраїнка, вул.Паризької Комуни, 190. Позивач звернулася до нотаріуса для оформлення свідоцтва про право на спадщину за заповітом, однак, їй було відмовлено у вчиненні нотріальних дій, оскільки відсутні правовстановлюючі документи на будинок., у зв»язку з чим позивач звернулася з даним позовом до суду.

18.02.2016 року до участі в справі в порядку правонаступництва після померлої відповідачки ОСОБА_9 було залучено в якості співвідповідача ОСОБА_3

В березні 2016 року позивач в ході розгляду справи збільшила позовні вимоги та просила суд встановити факт проживання однією сім"єю чоловіка та жінки без шлюбу ОСОБА_7 та ОСОБА_10 з 20.06.2000 року по 23.09.2013 року, встановити факт набуття у спільну власність будинку № 190 по вул. Паризької Комуни в м. Новоукраїнка, посилаючись на те, що останній було придбано на спільні кошти чоловіком ОСОБА_10 і жінкою ОСОБА_7, які проживали однією сім"єю без укладення шлюбу та визнати права власності в порядку спадкування за заповітом на ? частину зазначеного житлового будинку та визнати право власності в порядку спадкування за законом на ? частину зазначеного будинку.

Позивач в судовому засіданні збільшені позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити з викладених в заяві підстав. Одночасно зазначила, що відповідач ОСОБА_4 є її рідною сестрою по матері від першого шлюбу. Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_11 є рідними доньками ОСОБА_10 від його першого шлюбу. ОСОБА_7 та ОСОБА_10 з 1991 року по 2000 рік перебували в зареєстрованому шлюбі. В 2000 році з ініціативи ОСОБА_10 даний шлюб було розірвано, оскільки, останній мав намір створити сім»ю з іншою жінкою. Однак, з часом повернувся до матері та в подальшому шлюб офіційно вони не укладали. До 2008 році мати з батьком проживала в ІНФОРМАЦІЯ_1, яку приватизували в 1994 році. В 2008 році в один день вони продали дану квартиру та придбали житловий будинок № 190 по вул. Паризької Комуни в м. Новоукраїнка. Батьки були присутні під час оформлення зазначених угод. В 2011 році ОСОБА_12 склав на її ім»я заповіт, заповівши їй належну йому ? частину зазначеного будинку. В 2013 році померла її мати ОСОБА_7, та батько, вона та ОСОБА_4 звернулись до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини після померлої матері. В 2014 році помер батько ОСОБА_10 та із заявами до нотаріальної контори звернулась вона та його дві доньки від першого шлюбу ОСОБА_9 та ОСОБА_2, які успадкували за законом грошові вклади та на даний час претензій до поділу спірного будинку не мають. В листопаді 2014 року нотаріусом їй було відмовлено в оформленні спадщини за заповітом на майно померлого ОСОБА_10, оскільки не було надано правовстановлюючого документу щодо його майна, а в лютому 2016 року їй було відмовлено в оформленні спадщини за законом на майно померлої ОСОБА_7

Вважала, що має право в порядку спадкування за заповітом на ? частину спірного будинку після смерті батька ОСОБА_10, оскільки даний будинок батьками було придбано в період проживання однієїю сім»єю та оформлено лише на матір помилково, а також має право на ? частину данного будинку в порядку спадкування за законом після матері ОСОБА_7, оскільки є її рідною донькою. Зазначила, що мирним шляхом врегулювати спір між нею та рідною сестрою не можливо, оскільки має право на більшу частку в будинку.

Представник позивача в судовому засідання збільшені позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити, оскільки вони є обгрунтованими та законними. Вважала, що покази свідків, фотокартки, реєстрація батьків позивачки в одному будинку до дня смерті, а також укладення в один день договорів купівлі-продажу квартири та будинку свідчать про проживання ОСОБА_7 як однієї сім»ї без шлюбу в період з 2000 року по 2013 рік та придбання будинку за спільні кошти подружжя. Зазначила, що нотаріус при оформленні договорів купівлі-продажу відібрала згоду ОСОБА_13 на покупку будинку, та засвідчила, що будинок придбано за спільні кошти подружжя. Оформлення права власності на будинок лише за ОСОБА_7 в 2008 році вважала помилковим, оскільки ОСОБА_10, як її чоловік, також мав право на ? частину спірного будинку. До дня смерті ОСОБА_7, ОСОБА_10 до суду не звертався, окільки вважав, що ? частина будинку є його власністю.

Просила задовольнити позов з викладених в ньому підстав та стягнути судові витрати з відповідача ОСОБА_4, оскільки відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 майнових претензій до спірного будинку не мають.

Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги визнала частково та пояснила, що не заперечує проти визнання права власності в порядку спадкування за законом в належній частці за позивачкою після смерті їх матері ОСОБА_7 В іншій частині позовних вимог просила відмовити, оскільки після офіційного розлучення в 2000 році, ОСОБА_10 мав намір створити сім»ю з іншою жінкою, однак, повернувшись до матері, вони проживали в одному помешканні, але, як пожружжя, не жили. Вона часто приходила до матері та допомагала їй по господарству, а також матеріально. Мати займалась підприємницькою діяльністю, а після погіршення здоров»я отримувала пенсію, за рахунок якої проживала. Батько також займався підприємницькою діяльністю та вони мали окремі бюджети. В 2008 році дійсно була продана квартира, яку матір отримала в свій час від роботи, та яка була приватизована на ОСОБА_7 та ОСОБА_10 в рівних частках в 1994 році. Придбання спірного будинку не помилково було здійснено на ім»я матері, остання, мала свої заощадження, які доклала під час купівлі будинку. Батько був присутній під час укладення договорів та знав, що будинок оформляється на ОСОБА_7 За життя матері батько не піднімав питання неправильності оформлення покупки спірного будинку, не піднімала це питання і позивачка знаючи про заповіт, який було складено батьком на неї в 2011 році.

Вважала, що вона та позивач, як рідні доньки ОСОБА_7, мають право в рівних частинах на спірний будинок в порядку спадкування за законом після її смерті, однак, позивач мирним шляхом не бажає вирішити спір.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнала частково та вважала законним визнання за позивачкою права власності в належній частці в порядку спакування за законом після смерті ОСОБА_7, однак, в частині інших позовних вимог заперечувала, оскільки вони є необгрунтованими, безпідставними та недоведеними.

Зазначила, що факт проживання ОСОБА_7 та ОСОБА_10 в період з 20.06.2000 року по 23.09.2013 року однією сім»єю та встановлення факту набуття у спільну власність будинку, що придбаний за спільні кошти подружжя не доведені позивачем, а реєстрація та проживання ОСОБА_10 в одному помешканні не доводить наявність між ними взаємних прав та обов»язків, як пожружжя, за час життя.

Крім того, зазначила, що продаж квартири, володільцями якої були в рівних частинах ОСОБА_7 та ОСОБА_10 було здійснено за 20000 грн., а придбання спірного будинку за 68000 грн., що значно перевищує суму, за яку було продано квартиру та даних чи була різниця в сумі спільними коштами ОСОБА_10 відсутні. Обидва з них були присутні при оформленні обох угод та ОСОБА_10 було відомо, що право власності на будинок оформляється лише на ОСОБА_7 ОСОБА_13 в період оформлення угод, ані за життя ОСОБА_7, ОСОБА_10 не порушувалось питання помилковості оформлення спірного будинку, навпаки, останній, знаючи, що офіційно шлюб між ними розірвано ще в 2000 році, він в 2008 році надав письмову заяву нотаріусу про те, що він перебуває в зареєтрованому шлюбі з ОСОБА_7 та надає відповідну згоду, не повідомивши нотаріуса про те, що офіційно шлюб розірвано.

Вважала, що позивач та відповідач мають право на спадкування за законом на спірний будинок після померлої матері в рівних частинах, оскільки є рідними доньками померлої ОСОБА_7, в частині вимоги позивача про спадкування за заповітом частини будинку після померлого ОСОБА_8 зазначила, що ані на момент складення заповіту, ані на момент смерті правовстановлюючого документу на спірний будинок у ОСОБА_10 не було, ОСОБА_10 та ОСОБА_7 були офіційно розлучені, шлюбно-сімейних стосунків не підтримували та єдиним власником будинку була ОСОБА_7

Відповідач ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання не з»явились. Про розгляд справи повідомлялись належним чином, про що свідчать судові повістки та поштові повідомлення, які містяться в матеріалах справи. З клопотанням про відкладення розгляду справи до суду не звертались. В телефонному режимі повідомили суд про неможливість прибути в судове засідання та відсутність вимог щодо спірного будинку.

Третя особа в судове засідання не з»явилась. Подала суду письмову заяву про розгляд справи без її участі.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути справу без участі осіб, які в судове засідання не з»явились.

Вислухавши пояснення позивача, представника позивача, відповідача ОСОБА_4, представника відповідача, свідків, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню за наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_4 є рідними сестрами та доньками ОСОБА_7, що було підтверджено сторонами та відповідними свідоцтвами (т. 1 а.с. 8).

ОСОБА_14 була донькою ОСОБА_10, що підтверджується відповідним свідоцтвом про народження (т. 1 а.с. 84).

ОСОБА_14 20.07.2015 року померла (т. 1 а.с. 122-123) та в порядку правонаступництва після померлої відповідачки до участі в справі було залучено співвідповідача ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 137, 158-159).

ОСОБА_2 є донькою ОСОБА_10 від першого шлюбу, що підтверджується відповідним свідоцтвом (т. 1 а.с. 87)

19.06.1991 року ОСОБА_8 та ОСОБА_15 уклали шлюб, який було зареєстровано відділом ЗАГС Новоукраїнського райвиконкомом, після реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище «Філіппова», що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу (т. 1 а.с. 9).

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло, виданного згідно із розпорядженням Новоукраїнської міської ради народних депутатів № 4421 від 21.03.1994 року, ОСОБА_10 та ОСОБА_7 були власниками в рівних частинах квартири АДРЕСА_1, яка була приватизована згідно із законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» (т. 1 а.с. 248).

20.06.2000 року рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області позов ОСОБА_10 до ОСОБА_7Ф про розірвання шлюбу було задоволено та шлюб розірвано (т. 2 а.с. 9).

Відповідно до ОСОБА_16 з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про розірвання шлюбу від 08.07.2015 року, актовий запис про розірвання шлюбу зареєстровано у Реєстрі 02.12.2013 року ( т. 1 а.с. 43).

13.06.2008 року ОСОБА_10, ОСОБА_7, як продавці, та ОСОБА_17, як покупець, уклали договір купівлі-продажу зазначеної квартири. Правочин було здійснено за 20000 грн. (т. 1 а.с. 238).

Відповідно до довідки Новоукраїнської міської ради форми 1 від 2008 року, яка була подана нотаріусу під час оформлення договору, в квартирі № 4 будинку по вул. В.Демченка в м. Новоукраїнка зареєстровані та проживають ОСОБА_7 та ОСОБА_10 (т. 1 а.с. 244).

Відповідно до спільної заяви ОСОБА_10 та ОСОБА_7 від 13.06.2008 року, останні, ствердили той факт, що відчужувана ними квартира належить їм на праві особистої приватної власності та не є об»єктом спільної сумісної власності, оскільки отримана в результаті приватизації (т. 1 а.с. 246).

13.06.2008 року ОСОБА_18, як продавець, та ОСОБА_7, як покупець, уклали договір купівлі продажу житлового будинку № 190 по вул. П.Комуни в м. Новоукраїнка. Правочин було вчинено за 68000 грн. (т. 1 а.с. 255).

Відповідно до заяви ОСОБА_10 від 13.06.2008 року, останній, надав згоду дружині ОСОБА_7, з якою перебуває в зареєстрованому шлюбі з 19.06.1991 року, на придбання за спільні кошти зазначеного жилого будинку. Заява відібрана приватним нотаріусом та відміток про те, що ОСОБА_7 була ознайомлена зі змістом даної заяви відсутні (т. 1 а.с. 257).

08.08.2011 року ОСОБА_10 було складено заповіт, яким він заповів належну йому частку житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями та земельну ділянку, на якій він знаходиться, що розташовані за адресою: м. Новоукраїнка, вул. П.Комуни, 190, - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 (т. 1 а.с. 10).

23.09.2013 року померла ОСОБА_7, що підтверджується свідоцтвом про смерть ОСОБА_19 І-ОЛ № 175187 (а.с.13).

Судом встановлено, що після смерті ОСОБА_7 залишилось спадкове майно будинок № 190 по вул. П.Комуни в м. Новоукраїнка.

До Новоукраїнської державної нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 звернулись: 25.10.2013 року ОСОБА_10, 29.11.2013 року - ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 92-94).

08.05.2014 року помер ОСОБА_10, що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с. 7).

До Новоукраїнської державної нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_10 звернулись: 27.05.2014 року - ОСОБА_1, 24.06.2014 року ОСОБА_9 та ОСОБА_2 (а.с. 70-71).

Відповідно до копій свідоцтв про право на спадщину за законом від 13.01.2015 року, спадкоємицями майна ОСОБА_10, а саме: грошових вкладів на суму 22982, 83 грн. та 4953,14 доларів США, були в рівних частинах донька ОСОБА_9 та донька ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 89-90).

Відповідно до постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 44 від 11.11.2014 року, ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_10, померлого 08.05.2014 року, оскільки спадкоємицею не було надано правовстановлюючий документ на майно (т. 1 а.с. 12).

Відповідно до постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 11 від 25.02.2016 року, ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_7, померлої 23.09.2013 року, оскільки спадкоємицею не було надано правовстановлюючий документ на майно (т. 1 а.с. 12).

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст. 60 ЦПК України).

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Позивачем пред'явлено вимогу про встановлення факту проживання однією сім»єю чоловіка та жінки без шлюбу ОСОБА_7 та ОСОБА_10 з 20.06.2000 року по 23.09.2013 рік, посилаючисьна положення ч. 1 ст. 74 СК України, для вирішення питання про набуття у спільну власність житлового будинку та визнання права власності в порядку спадкування.

Пунктом 1 розділу VII Прикінцевих положень Сімейного кодексу України визначено, що цей Кодекс набирає чинності одночасно з набранням чинності Цивільним кодексом України, з 01 січня 2004 року.

Оскільки Сімейний кодекс набрав чинності з 01 січня 2004 року і зворотної сили не має, то положення ст. 74 цього Кодексу застосовують виключно до правовідносин, які виникли після дати набрання ним законної сили (ОСОБА_13 судової практики розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення за 2010 рік, здійснений Верховним Судом України).

З огляду на викладене, факт перебування сторін у фактичних шлюбних відносинах з 20.06.2000 року по 01.01.2004 року не може бути підставою для застосування положень Сімейного кодексу України щодо майна, набутого до набрання ним чинності, оскільки, як зазначалось вище, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовної вимоги в частині встановлення факту проживання однією сім»єю, як чоловіка та дружини, без реєстрації шлюбу в період з 20.06.2000 року по 01.01.2004 року, в зв»язку з чим в її задоволенні з наведених підстав слід відмовити.

В частині позовних вимог про встановлення факту проживання однією сім»єю чоловіка та жінки без шлюбу ОСОБА_7 та ОСОБА_10 з 01.01.2004 року по 23.09.2013 рік та встановлення факту набуття у спільну власність будинку № 190 по вул. Паризької Комуни в м. Новоукраїнка, що придбаний за спільні кошти ОСОБА_7 та ОСОБА_10, які проживали однією сім»єю без укладення шлюбу, суд приходить до наступного.

Згідно із ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Відповідно до ст.ст. 60, 61, 63 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно із п. 1 ст. 70 Сімейного кодексу України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбними договором.

Відповідно до ч. 2 п.1 ст. 71 СК України, якщо дружина та чоловік не домовились про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ст. 57 Сімейного кодексу України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 1)майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2)майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3)майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто. Особистою приватною власністю дружини та чоловіка є речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть тоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є премії, нагороди, які вона, він одержали за особисті заслуги. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, яка їй, йому належала, а також як відшкодування завданої їй, йому моральної шкоди. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є страхові суми, одержані нею, ним за обов'язковим особистим страхуванням, а також за добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою приватною власністю кожного з них. Суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.

Статтею 74 Сімейного Кодексу України, а саме ч. 1 встановлено, що якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. А відповідно до ч.2 цієї статті , на майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Згідно із ч. 2 ст. 3 СК України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Разом з тим, відповідно до ст. 21 СК України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану (ч. 1). Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя (ч. 2). Релігійний обряд шлюбу не є підставою для виникнення у жінки та чоловіка прав та обов'язків подружжя, крім випадків, коли релігійний обряд шлюбу відбувся до створення або відновлення органів державної реєстрації актів цивільного стану (ч. 3).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 11 березня 2015 року № 6-211цс14, майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об'єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб, як сім'ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об'єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними.

Крім того, згідно із правовою позицією, висловленою 16.12.2015 року Верховним Судом України при розгляді справи № 6-2641цс15, у разі придбання майна навіть й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися обєктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане, а тому сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до обєктів права спільної сумісної власності подружжя.

Свідок ОСОБА_20 в судовому засіданні пояснила, що вона є сусідкою позивачки на даний час, мають товариські стосунки. З відповідачкою не знайома. Сім»ю ОСОБА_8 знала давно. Вони проживали в ІНФОРМАЦІЯ_3. Продавши квартиру, купили будинок по вул. П.Комуни в м. Новоукраїнка. Були сімєю. Вона носила молоко до них в період з 1997 по 1998 рік, за яке обидва розраховувались. Бачила, що обоє торгували на ринку. При ній не сварились. В період з 2000 року по 2008 рік ані в квартирі, ані в будинку не була і не знає як вони там проживали.

Свідок ОСОБА_21 в судовому засіданні пояснила, що знає позивача як сусідку її матері. Позивач і відповідач є доньками ОСОБА_22. Повідомила, що в 2008 році ОСОБА_10 переїхали жити до будинку по вул. П.Комуни, 190. Бувала у них в гостях. Жили вони разом, господарство було та бачила як баба варила їсти. Про підприємницьку діяльність померлих їй нічого не відомо. Вона бачила, що до ОСОБА_10 приходили працівники із соціальної служби допомагати по господарству, допомагала і позивачка, а відповідачка ні. Зазначила, що в будинку було дві окремі кімнати, бачила два холодильника та вказала, що померлі проживали в різних кімнатах. ОСОБА_10 нікуди не їздила. Чи мали ОСОБА_22 спільний бюджет та чи придбали будинок на спільні кошти їй нічого невідомо.

Свідок ОСОБА_23 в судовому засіданні пояснила, що знає позивачку як сусідку мами, відповідач є знайомою. Зазначила, що ОСОБА_22 проживали під одним дахом в будинку по вул. П.Комуни в м. Новоукраїнка. Вона часто бувала у ОСОБА_22, коли ОСОБА_22 не було вдома. Бачила господарство курей, теля, за яким доглядав ОСОБА_22, оскільки ОСОБА_22 за станом здоров»я не мала змоги це робити. ОСОБА_22 готувала їсти, прати не могла. Доньки допомагали матері, позивачка частіше, відповідачка рідше. Також їй допомагали працівники із соціальної служби. В розмовах ОСОБА_22 іноді жалілась їй, що ОСОБА_10 гроші їй не дає. Вона мала свої гроші, а він свої. Проживали в будинку в різних кімнатах.

Свідок ОСОБА_24 в судовому засіданні пояснила, що позивача і відповідача знайома наглядно. ОСОБА_7 не знала. З ОСОБА_10 та ОСОБА_1 познайомилась у своєї сестри, до якої часто приїздила. ОСОБА_1 зазначала, що ОСОБА_10 є її чоловіком. Вона також ходила до них в гості до будинку по вул. Воровського. Вони разом показували їй зроблений ремонт в будинку, де проживала ОСОБА_1. Ремонт допомагав робити ОСОБА_10, так як ОСОБА_1 не працювала, однак, була усім забезпечена. ОСОБА_10 казав, що з дружиною своєю він розлучений. Вона особисто про сімю ОСОБА_7 та ОСОБА_10 нічого не знає, однак, під час спілкування з ОСОБА_1 та ОСОБА_10, останні, складали враження пари.

Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні повідомила, що позивач і відповідач є рідними доньками ОСОБА_7. З 1982 року по 1990 рік ОСОБА_7 була в шлюбі з дядьком її чоловіка ОСОБА_15. Вона часто бувала у неї вдома по вул. В.Демченка та по вул. П.Комуни. Їй відомо було, що ОСОБА_22 розлучились, та ОСОБА_10 поїхав від ОСОБА_22. Повернувшись, вони проживали разом. Чи мали вони спільний бюджет їй нічого не відомо. Однак, приходячи до будинку по вул. П.Комуни, ОСОБА_22 жалілась та розповідала їй, що платить доньці ОСОБА_16 та діду ОСОБА_10 за те, що вони допомагають їй по господарству. Казала, що дід їй фінасово не допомагає.

Свідок ОСОБА_25 в судовому засіданні пояснила, що позивач є її сусідкою, а з відповідачкою незнайома. З 2009 року проживає ІНФОРМАЦІЯ_4. ОСОБА_26 дружили з моменту переїзду. Вона познайомила її з ОСОБА_10, назвавши його своїм чоловіком. Згодом вона дізналась, що він доводиться ОСОБА_16 вітчимом. В період часу, коли ОСОБА_26 виїжджала на заробітки, вона допомагала ОСОБА_10 по господарству в будинку по вул. Воровського та в будинку по вул. П.Комуни. В хаті по вул. П.Комуни не була, оскільки допомагала йому в літній кухні. Він казав, що зі своєю дружиною він розлучений, та веде окреме господарство, займався підприємницькою діяльністю, однак, чи був заможним їй це невідомо. Повернувшись із заробітків, ОСОБА_26 приревнувала її до ОСОБА_10, на фоні чого в них виник конфлікт та бійка. Повідомила, що дійсно була засуджена за нанесення тілесних пошкоджень ОСОБА_26, та на даний час вони не мають дружній стосунків, однак, запевнила, що в суді говорить правду.

Свідок ОСОБА_27 в судовому засіданні пояснила, що позивача не знає, а відповідач є її сусідкою, з якою давно знайома. Повідомила, що мати відповідачки до неї приїздила. Після погрішення здоровя матері, ОСОБА_4 забрала її до себе доглядати. В період перебування матері у відповідачки, вона не бачила, щоб приїжджав до неї ОСОБА_7. Про проживання ОСОБА_7 разом нічого не знає. Бачила, що відповідачка доглядала за матірю до дня смерті, оскільки вона була у важкому стані.

Свідок ОСОБА_28 в судовому засіданні повідомила, що разом із ОСОБА_7 працювали в одній установі. Знає про те, що ОСОБА_7 отримала в свій час квартиру, будучи ще ОСОБА_15. Знає про те, що вона торгувала, мала свій прибуток, а ОСОБА_28 мав свій.

Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні пояснив, що він в 2008 році придбав за 20000 грн. квартиру АДРЕСА_2. Під час огляду квартири та оформлення договору були присутні ОСОБА_7. Кому передавав гроші на даний час не пам»ятає, щодо оформлення договору купівлі продажу будинку по вул. П.Комуни йому нічого невідомо.

Свідок ОСОБА_29 в судовому засіданні пояснила, що позивач і відповідач доводяться їй двоюрідними тітками. ОСОБА_7 знала. В дитинстві вони приїжджали до них в гості до м. Одеса, вели себе як сім»я. В 2010 році вона переїхала до м. Новоукраїнка та бувала в гостях у ОСОБА_7, допомагала по господарству. ОСОБА_7 їй також допомагав, за що вона платила йому гроші. ОСОБА_7 ніколи їй не жалілась. Про продаж квартири та придбання будинку їй нічого невідомо. Одночасно повідомила, що більше спілкується з позивачкою на даний час, а з відповідачкою має неприязні стосунки із-за сімейних сварок.

Надаючи оцінку наданих сторонами доказів, суд зазначає наступне.

Пояснення позивача у справі про те, що ОСОБА_7 після офіційного розірвання шлюбу проживали разом як одна сім»я, а після придбання будинку за спільні кошти були зареєстровані та проживали разом, вели спільне господарство, суд до уваги не приймає, оскільки дане твердження спростовується її ж показами, відповідно до яких, вона зазначила, що ОСОБА_7 хотів створити сім»ю з іншою жінкою, в зв»язку з чим подав на розлучення,та пішов від матері та мати після хвороби до дня смерті проживала у відповідачки, а також показаннями відповідача та свідків ОСОБА_23, ОСОБА_28В, які засвідчили, що ОСОБА_7 проживала в одному помешканні, однак, мали окремі бюджети. Пояснення зазначених свідків суд вважає логічними та послідовними.

Суд дійшов висновку, що свідчення ОСОБА_29 не можуть бути прийняті до уваги, оскільки остання є родичкою сторін, в судовому засіданні повідомила, що має неприязні стосунки саме з відповідачкою, а тому суд має підстави вважати про певну зацікавленість даної особи у вирішенні справи.

Суд не приймає до уваги показання свідків ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_23, надані як доказ на підтвердження того факту, що ОСОБА_7 проживали однією сім»єю без реєстрації шлюбу та придбали будинок за спільні кошти, оскільки вказані свідки зазначили про те, що знають, що ОСОБА_7 жили в одному помешканні, однак, достеменно засвідчити про обставини сімейного життя, ведення спільного бюджету та наявність беззаперечних прав та обов»язків одне перед одним між ОСОБА_7 підтвердити не змогли.

Надані позивачем фотознімки також не можуть бути визнані належним доказом факту спільного проживання позивача зі спадкодавцем, оскільки достовірно ідентифікувати час їх здійснення неможливо, а напис про дату та місце зроблено представником позивача приблизно за поясненнями позивача.

Жоден свідок в судовому засіданні не надав суду пояснення, які б достеменно дали суду підставу вважати, що спірний будинок було придбано за спільні кошти ОСОБА_7.

Посилання сторони позивача на те, що ОСОБА_10 мав дохід від підприємницької діяльності, суд вважає не достатнім доказом участі, останнього, у придбанні будинку, оскільки його сукупний дохід до 2008 року значно перевищує суму, яка була доплачена при купівлі будинку, а також стороною позивача не надано доказів, що отримані кошти від підприємницької діляності були внесені у спільний бюджет та за рахунок цих коштів було придбано спірну квартиру.

Допитані в судовом засіданні свідки не підтвердили достовірно факт наявності у ОСОБА_22 взаємних прав та обов»язків, притаманних подружжю, під час проживання в одному помешканні. Не надано належних та допустимих доказів того, що після офіційного розірвання шлюбу в 2000 році, ОСОБА_10 мали перешкоди в оформленні офіційно свого шлюбу вдруге.

Крім того, суд вважає, що стороною позивача не надано достатніх доказів для встановлення того факту, що під час проживання ОСОБА_10 разом, ними за спільні кошти була придбана квартира, оскільки, різниця між продажем ОСОБА_7 квартири та придбанням будинку, який було оформлено на ОСОБА_7, становила більш ніж сорок тисяч гривень.

Суд приймає до уваги той, факт, що ОСОБА_10 був присутній під час оформлення договору купівлі-продажу квартири в 2008 році, останньому було відомо, що він офіційно розлучений з ОСОБА_10 та квартира оформляється лише на неї, однак, до дня смерті останньої не піднімав питання щодо неправильного оформлення договору та не висував будь-яких майнових претензій щодо будинку.

Судом встановлено, що ОСОБА_10 на момент смерті мав заощадження в банку, яку були успадковані його доньками від першого шлюбу, а після смерті ОСОБА_7 грошові вклади були відсутні та спадкове майно складається лише з будинку.

Всебічно та повно оцінивши всі докази в їх сукупності, надані стороною позивача на підтвердження своїх вимог про встановлення факту проживання однією сім»єю та встановлення факту набуття у власніть будинку за спільні кошти, суд не приходить до беззаперечного висновку про обґрунтованість даних позовних вимог.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що стороною позивача не доведено факт проживання однією сім»єю чоловіка та жінки ОСОБА_10 та ОСОБА_7 без шлюбу в період з 01.01.2004 року по 23.09.2013 рік, а також не надано належних та безсумнівних доказів того, що спірний будинок прибдано за спільні кошти ОСОБА_10 та ОСОБА_7 в результаті їх спільного проживання та спільної праці, як сім'ї (їхніх спільних або індивідуальних трудових зусиль, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об'єднані в майбутньому для набуття спірного майна, ведення ними спільного господарства та бюджету), в зв»язку з чим в задоволенні зазначених вимог суд вважає за необхідне відмовити.

Враховуючи те, що судом відмовляється у встановленні зазначених фактів, суд не знаходить законних підстав для визнання за позивачкою права власності в порядку спадкування за заповітом після померлого ОСОБА_10 на ? частину житлового будинку по вул. П.Комуни, 190 в м. Новоукраїнка, оскільки на момент смерті право власності на будинок було оформлено на ОСОБА_7, в зв»язку з чим в задоволенні даної позовної вимоги суд вважає за необхідне відмовити за необґрунтованість та безпідставністю.

Позивач предявила вимогу про визнання за нею права власності на ? частину спірного будинку в порядку спадкування за законом після померлої матері ОСОБА_7 В частині даної позовної вимоги суд приходить до наступного.

23.09.2013 року померла ОСОБА_7 та після її смерті залишилось спадкове майно будинок № 190 по вул. П.Комуни в м. Новоукраїнка.

На час розгляду справи в суді, судом було достовірно встановлено, що спадкоємицями ОСОБА_7 є її рідні доньки - позивач та відповідач по справі.

Згідно із ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обовязки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно із ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті.

Зважаючи на те, що будинок № 190 по вул. П.Комуни в м. Новукраїнка, ніким не успадковано на час розгляду справи і рахується за спадкодавцем ОСОБА_7, право на спадкування мають дві рідні доньки померлої в рівних частинах, враховуючи позицію відповідача, яка визнала позов в частині права позивача на спадкування за законом після смерті їх матері, що не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд приходить до висновку, що позовна вимога про визнання права власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7 є обгрунтованою та підлягає задоволенню.

Разом з тим, позивач просить суд визнати за нею право власності в порядку спадкування за заповітом на ? частину будинку, та за законом на ? частину, пред»явивши в сукупності вимогу про визнання за собою право на ? спірного будинку в порядку спадкування.

Враховуючи викладене, суд, не виходячі за межі позовних вимог, вважає обгрунтованим та законним визнання за позивачкою ? частини спірного будинку в порядку спадкування за законом після померлої ОСОБА_7, оскільки, як позивач так і відповідач по закону мають право на спадкування в рівних частинах після смерті своєї матері.

Підсумовуючи викладене, керуючись принципами законності та справедливості, оцінивши зібрані докази по справі в їх сукупності та, співвставивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також їх достатності і взаємний зв`язок, суд приходить до переконливого висновку про необгрунтованість та недоведеність позовних вимог в частині визнання факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу ОСОБА_8 та ОСОБА_7 в період з 20.06.2000 року по 23.09.2013 рік, встановлення факту набуття у спільну власність будинку, що придбано на спільні кошти чоловіком і жінкою, які проживали однією сім"єю без укладення шлюбу, визнання права власності в порядку спадкування на житловий будинок за заповітом після померлого ОСОБА_10, в зв»язку з чим в задоволенні цих вимог слід відмовити, в частині позовної вимоги про визнання права власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7, суд вважає дану вимогу законною, обґрунтованою, в зв»язку з чим вона підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача судові витрати пропорційно до розміру задоволених вимог лише з відповідача ОСОБА_4, оскільки, відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в ході розгляду справи майнових претензій до спірного будинку не пред»являли, та спір стосується майнових прав ОСОБА_1 та ОСОБА_4

На підставі викладеноготаі керуючись ст.ст 1217, 1218, 1220, 1261 ЦК України, ст.ст. 3, 21, 57, 60, 61, 63, 70, 71,74 Сімейного кодексу України, ст. ст. ст.ст. 1, 4, 10, 11, 15, 57, 60, 61, 208, 209, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: приватний нотаріус Новоукраїнського районного нотаріального округу ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім"єю чоловіка та жінки без шлюбу, про встановлення факту набуття у спільну власність будинку, що придбано на спільні кошти чоловіком і жінкою, які проживали однією сім"єю без укладення шлюбу та визнання права власності в порядку спадкування на житловий будинок, - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_6 Казахстан, право власності на 1/2 частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: Кіровоградська область, м. Новоукраїнка, вул. Паризької Комуни, 190, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7, яка померла 23 вересня 2013 року.

Стягнути із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 338 (трьохсот тридцяти восьми) грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Кіровоградської області через Новоукраїнський районний суд протягом десяти днів з моменту проголошення.

Головуючий: Н. А. Кухарська