Ухвала суду № 57770911, 18.05.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа 184/13/16-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження № 22-ц/774/1050/К/16 Томаш В.І.

Категорія - 20 (І) Доповідач - Михайлів Л.В.

УХВАЛА

Іменем України

18 травня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Михайлів Л.В.

суддів: Барильської А.П., Ляховської І.Є.,

секретар: Петренко К.І.,

за участю: відповідачів - ОСОБА_2, ОСОБА_3 їх представника - ОСОБА_4,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 22 березня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - приватний нотаріус Орджонікідзевського міського нотаріального округу Бойко Л.П. про розірвання договору купівлі - продажу квартири, -

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2016 року ОСОБА_5 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, вимоги та підстави якого неодноразово уточнювала. В обґрунтування позову вказала, що 12.05.2012 року вона уклала з відповідачем ОСОБА_2 договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, з розстрочкою платежів до травня 2016 року. На сьогоднішній день відповідачі разом із двома дітьми проживають у вказаній квартирі, однією сім'єю. Виконання договору здійснювалось ОСОБА_2 у межах і термінах, визначеними між сторонами, питань та непорозумінь не виникало. За сплачені щомісячно грошові кошти ОСОБА_2 отримував від позивача розписку. Проте, починаючи з травня 2015 року платежі почались затримуватися, без будь-яких попереджень, а з жовтня 2015 року відповідачами припинені виплати на виконання договору. Вирішити питання, щодо погашення існуючої заборгованості шляхом переговорів неможливо, оскільки відповідачі самоусунулись від спілкування з позивачем. Враховуючи зазначене та після уточнення позовних вимог, позивач просила суд визнати недійсним договір купівлі -продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 12 травня 2012 року між позивачем та ОСОБА_2 та визнати недійсним державну реєстрацію вказаного договору; зобов'язати ОСОБА_2 повернути позивачу вказану квартиру та стягнути з нього на користь ОСОБА_5 судові витрати по справі. (а.с.42-44)

25 лютого 2016 року ОСОБА_5 уточнила позовні вимоги та просила суд розірвати договір купівлі -продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 12 травня 2012 року між позивачем та ОСОБА_2 та повернути позивачу право власності на вказану квартиру; зобов'язати ОСОБА_2 повернути позивачу спірну квартиру та стягнути з нього на користь ОСОБА_5 судові витрати по справі. (а.с.53)

Рішенням Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 22 березня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_5 про розірвання договору купівлі-продажу - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати оскаржуване рішення суду та прийняти нове, яким задовольнити позов у повному обсязі. Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи, неправильності дослідження та оцінки доказів. Так, на думку апелянта, суд не прийняв до уваги те що відповідачі в односторонньому порядку вирішили припинити щомісячні платежі на підставі того, що на їх думку договір купівлі- продажу квартири був укладений не з розстрочкою, а з відстрочкою виплати. Судом не прийнято до уваги, що відповідачі спекулюючи здоров'ям дітей та фінансовим становищем, добивались від позивача відтермінування платежів, а самі натомість провели в квартирі занадто дорогий ремонт. Апелянт зазначає і те, що на даний час в неї існує великий сумнів щодо платоспроможності відповідача, а надавати розстрочки або відстрочення платежів вона не має бажання. Суд не врахував що на сьогоднішній день договір купівлі - продажу квартири від 12.05.2012 року є економічно невигідним для позивача. Більше того суд розглянув справу за відсутності основного відповідача ОСОБА_2, свідчення якого мали б істотне значення для справи.

В запереченнях на апеляційну скаргу відповідачі зазначають, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, відхиливши апеляційну скаргу.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає відхиленню виходячи з наступного.

Згідно з вимогами ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженнях яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення судом норм процесуального права, які є обов'язковою підставною для скасування рішення.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення визначені ст.214 ЦПК України.

Колегія суддів вважає, що ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає вимогам ст.ст.213,214 ЦПК України.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_5 суд першої інстанції виходив з безпідставності заявленого позову та того, що позивач не довела обставин, які є підставою для розірвання договору купівлі-продажу.

Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції ґрунтується на матеріалах справи та вимогах закону.

Судом встановлено, що 12 травня 2012 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2, який був посвідчений приватним нотаріусом Орджонікідзевського міського нотаріального округу Бойко Л.П. та зареєстровано в реєстрі за № 1064.

Як убачається з п. 3 вищевказаного договору купівлі-продажу квартири, продаж відчужуваної квартири за домовленістю сторін вчинено за ціною 72000 грн. Продавець одержала від покупця гроші у сумі 8010 грн. до підписання вказаного договору. Покупець зобов'язався сплатити решту грошей у сумі 63990, за їх домовленістю, яка має відбутись терміном до 12.05.2016 року.

Зазначену в цьому договорі ціну продажу сторони визначили прийнятною та вигідною для себе та погодили, що не мають один до одного претензій фінансового характеру.

Сторони не заперечували факту підписання спірного договору.

Строк виконання договору, на час звернення позивача із відповідним позовом не настав.

Так, відповідно до вимог ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Підстави розірвання договору визначені ст. 651 ЦК України, однією з яких є істотне порушення стороною цього договору.

Стаття 655 ЦК України законодавчо закріплює визначення договору купівлі-продажу, за яким одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Істотними умовами договору купівлі-продажу є умови про предмет та ціну.

За загальним правилом передбаченим ч. 1 ст. 692 ЦК України, оплата товару за договором купівлі-продажу здійснюється після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець повинен виконати свій обов'язок щодо оплати одразу в повному обсязі, тобто сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Якщо покупець не виконує свого обов'язку щодо оплати переданого йому товару в установлений договором купівлі-продажу строк, продавець набуває право вимоги такої оплати (ч. 3 ст. 692 ЦК України), або розірвання договору з підстав, передбачених ст. 651 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з договору купівлі-продажу від 12.05.2012 року вбачається, що його було укладено з відстрочкою платежу на суму 63990 грн. до 12.05.2016 року.

У зв'язку із чим колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги в цій частині, як безпідставні та недоведені.

Безпідставними вважає колегія суддів і посилання апелянта, як на підставу для задоволення позову, на фінансову неплатоспроможність відповідачів.

Так, сторонами не заперечується те, що на виконання умов договору ОСОБА_2 було сплачено позивачу грошову суму у розмірі 62210 грн.

Несплачений залишок складає 9790 грн.

Позивач звернулась до суду з відповідним позовом у січні 2016 року, тобто майже за чотири місяці до закінчення терміну визначеного та погодженого сторонами у договорі.

При цьому правових підстав для розірвання договору купівлі-продажу від 12.05.2012 року, строк виконання якого ще не настав та більша частина якого вже сплачена, позивач не навела.

Крім того, заперечуючи проти апеляційної скарги відповідачі в суді апеляційної інстанції зазначили, що 04.05.2016 року, до закінчення строку визначеного сторонами у договорі, сплатили залишок боргу на суму 9790грн., про що свідчить надана суду квитанція електронного переказу на ім'я позивача.

Посилання позивача на втрачену нею фінансову вигоду за період з 2012 по 2016 роки на суму еквівалентну 2569,58 доларів США., у результаті укладення економічно для неї невигідного договору, колегія суддів також визнає безпідставними, оскільки позивач уклала з ОСОБА_2 договір купівлі-продажу квартири у національній валюті, без будь-якої прив'язки до курсу гривні до долару США, чи до будь - якої іншої валюти.

При цьому апелянт, пославшись на те, що недобросовісна поведінка відповідачів створила для неї вкрай невигідні умови щодо сподівань отримання прибутку від укладеного договору, не зазначила в чому мав полягати цей прибуток і чи є дійсно істотною для неї різниця між тим, що вона мала отримати за договором і тим, що отримала.

Відповідно до ст.10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Статтею 58, ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Всупереч зазначених норм закону позивачем не надано а ні суду першої а ні суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів на підтвердження заявленого позову.

Погоджується колегія суддів із висновком, суду щодо безпідставності заявлених ОСОБА_5 вимог до ОСОБА_3, яка не є стороною договору від 12.05.2012 року. Сам по собі факт її проживання із ОСОБА_2 у спірній квартирі, не є підставою для його розірвання.

Безпідставними, на думку колегії суддів і вимоги позивача щодо повернення їй з боку ОСОБА_2 права власності на квартиру АДРЕСА_3, оскільки вказані вимоги не передбачені чинним законодавством України, про що в свою чергу було вірно зазначено в оскаржуваному рішенні суду.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Суд першої інстанції повно і об'єктивно з'ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін зібраними у справі доказами, яким дав належну правову оцінку.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону, зібраним доказам, обставинам справи та підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачає.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 22 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Л.В. Михайлів

Судді: А.П. Барильська

І.Є. Ляховська