Ухвала суду № 57770850, 13.05.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-сс/774/570/16 Справа № 201/6226/16-к Слідчий суддя - Черновськой Г.В. Суддя-доповідач - ОСОБА_1

Категорія: ст. КПК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2016 року м. Дніпроптеровськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

Головуючого судді доповідача Мазниці А.А.

суддів Кондакова Г.В., Онушко Н.М.

при секретарі Гичка Л.Ю.

за участю:

прокурора Киричок О.В.

підозрюваного ОСОБА_2

захисника ОСОБА_3

третьої особи, щодо майна якої вирішується

питання про арешт ОСОБА_4

представника третьої особи, щодо майна

якої вирішується питання про арешт ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги підозрюваного ОСОБА_6 та третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, - ОСОБА_4, - на ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29.04.2016 року про арешт майна, -

ВСТАНОВИЛА:

В апеляційній скарзі підозрюваний ОСОБА_6 порушує питання про поновлення строку апеляційного оскарження ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29.04.2016 р., скасування зазначеної ухвали та постановлення нової ухвали, якою у задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на тимчасово вилучене майно - відмовити.

В апеляційній скарзі третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, - ОСОБА_4, - порушує питання про поновлення строку апеляційного оскарження ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29.04.2016 р., скасування зазначеної ухвали та постановлення нової ухвали, якою у задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на тимчасово вилучене майно - відмовити.

Оскаржуваною ухвалою слідчого судді від 29.04.2016 р. клопотання старшого слідчого військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України ОСОБА_7 було задоволене, накладений арешт на майно згідно переліку, яке знаходилося за місцем фактичного проживання підозрюваного ОСОБА_6 АДРЕСА_1 та було вилучене під час обшуку 27.04.2016 р.

Обгрунтовуючи вимоги своєї апеляційної скарги, апелянт ОСОБА_6 зазначає, що слідчим суддею не було надано можливості стороні захисту взяти участь у вирішенні питання про арешт майна, чим порушене право ОСОБА_6 на захист. Аналогічне порушення мало місце і щодо власників вилучених грошових коштів батьків підозрюваного.

Також посилається на те, що користувався квартирою, в якій було проведено обшук, спільно зі своїми батьками, на що слідчий суддя не звернув уваги та не дослідив питання про дійсного власника вилучених грошових коштів, які не мають відношення до інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Обгрунтовуючи вимоги своєї апеляційної скарги, апелянт ОСОБА_4 зазначає, що слідчим суддею не було надано йому можливості взяти участь у вирішенні питання про арешт майна, чим порушене його право.

Також посилається на те, що вилучені у межах обшуку та у подальшому арештовані оскаржуваною ухвалою слідчого судді грошові кошти належать йому та не мають відношення ані до його сина ОСОБА_6, ані до інкримінованого останньому кримінального правопорушення, а отже накладення арешту на ці кошти є безпідставним.

Заслухавши суддю-доповідача; апелянтів та захисників, що представляють їх інтереси, які, кожний окремо, апеляційні скарги підтримали; прокурора, який проти задоволення апеляційних скарг заперечував; дослідивши надані матеріали, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступного.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому процесуальним законом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 р. у справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Як вбачається з переліку майна, на яке оскаржуваною ухвалою було накладено арешт, воно головною мірою складається з судових справ, судових та процесуальних документів. Зважаючи на те, що інкриміноване ОСОБА_6 діяння повязане з судовою справою, є підстави вважати що зазначені документи можуть мати значення для кримінального провадження. Крім того, щодо цих документів, зокрема судових справ, які мають перебувати у відповідному суді, заявники не є належними володільцями, а отже підстав для скасування накладеного на них арешту та повернення їх заявникам не вбачається.

Накладення арешту на системні блоки «SMIFTEC» та під реєстраційним № 11486 колегія суддів вважає обґрунтованим зважаючи на те, що інкриміноване ОСОБА_6 кримінальне правопорушення повязане з створенням та підготовкою друкованих документів за допомогою компютерного обладнання, а отже зазначені системні блоки можуть містити інформацію, що має значення для кримінального провадження.

Також є обґрунтованим накладення арешту на трудову книжку та посвідчення ОСОБА_6, оскільки інкриміноване останньому кримінальне правопорушення повязане з його роботою в Дніпропетровському районному суді Дніпропетровської області, а отже цими документами підтверджуються обставини, що мають значення для кримінального провадження.

Щодо грошових коштів у розмірі 3.900, 00 доларів США та 5.705, 00 євро, на які був накладений арешт оскаржуваною ухвалю слідчого судді, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна застосовується з метою забезпечення можливої конфіскації як виду покарання. За вчинення інкримінованого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, такий вид покарання передбачений. Крім того, зазначені кошти були вилучені за місцем проживання підозрюваного, розслідування у даному кримінальному провадженні, в тому числі дослідження питання належності цих коштів саме ОСОБА_6, перебуває на ранній стадії.

За викладених обставин колегія суддів вважає вирішення питання про скасування арету, накладеного на ці кошти, передчасним. Разом з тим у випадку, якщо належність цих коштів ОСОБА_6 буде у подальшому спростована, або стороною обвинувачення у строки, розумні у сенсі ст. 28 КПК України, не будуть вжиті належні заходи для зясування цього питання, ОСОБА_4 не позбавлений права ініціювати в порядку ст. 174 КПК України звільнення їх з-під арешту.

Аналізуючи обґрунтованість накладення арешту на тимчасове посвідчення військовозобовязаного № 479415 та паспорт громадянина України серії АВ № 1126648 на імя ОСОБА_6, колегія суддів доходить висновку про те, що ці документи не мають матеріальної цінності, а отже не є майном, яке може бути піддане конфіскації, спеціальній конфіскації, або предметом звернення стягнення у відшкодування шкоди.

Також вони не є речовим доказом у розумінні ст. ст. 84, 98, 99 КПК України, оскільки не були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, не зберегли на собі його слідів, не містять інших відомостей, що можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що мають бути встановлені у межах кримінального провадження.

З урахуванням наведеного колегія суддів не вбачає ані визначених процесуальним законом підстав для накладення арешту на зазначені документи, ані очевидної істотної причини для утримання їх державою, та вважає за необхідне в частині, що стосується їх арешту, оскаржувану ухвалу слідчого судді скасувати та постановити у цій частині нову ухвалу, якою в накладенні на их арешту відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 170-173, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги підозрюваного ОСОБА_6 та третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, - ОСОБА_4 задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 квітня 2016 року про арешт майна скасувати в частині накладення арешту на тимчасове посвідчення військовозобовязаного № 479415 та паспорт громадянина України серії АВ № 1126648 на імя ОСОБА_6.

Постановити у цій частині нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання старшого слідчого військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України ОСОБА_7 в частині накладення арешту на тимчасове посвідчення військовозобовязаного № 479415 та паспорт громадянина України серії АВ № 1126648 на імя ОСОБА_6 відмовити.

В решті ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 квітня 2016 року про арешт майна залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

_____ _____ _____

ОСОБА_1 ОСОБА_8 ОСОБА_9