Рішення № 57767141, 18.05.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний номер 314/239/16-ц Головуючий у 1 інстанції Капітонов Є.М.

Номер провадження 22-ц/778/2342/16 Суддя-доповідач ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі: Головуючого: Краснокутської О.М.,

Суддів: Сапун О.А., Пільщик Л.В.,

Секретар: Евальд Д.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 25 березня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2016 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В позовній заяві позивач зазначав, що 25 червня 2008 між сторонами укладено кредитний договір без номеру, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на суму 5150,00гр. на платіжну картку.

Згідно умов кредитного договору відповідач зобов'язався повернути отриманий кредит, сплатити відсотки, виконати інші зобов'язання згідно з умовами договору.

Відповідач зобов'язання за кредитним договором не виконує, внаслідок чого станом на 30 листопада 2015 утворилась заборгованість в розмірі 24657,58 грн., яка складається з: 3896,62 грн. заборгованість за кредитом, 16548,69 грн. заборгованість за процентами за користування кредитом, 2800,00 грн. заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 250,00 грн. штраф (фіксована частина), 1162,27 грн. штраф (процентна складова).

На підставі викладеного позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 24657,58 грн. та суму судового збору в розмірі 1378,00 грн.

Рішенням Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 25 березня 2016 року позов ПАТ КБ «Приватбанк» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором без номеру від 25 червня 2008 року в розмірі 24657,58 грн. та судовий збір в розмірі 1378,00 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк» відмовити.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з вимогами ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Задовольняючи позов ПАТ КБ «Приватбанк», суд першої інстанції виходив із того, що відповідач свої зобовязання за кредитним договором не виконує, внаслідок чого утворилась заборгованість,яка визначена позивачем і підлягає стягненню з нього, позовні вимоги відповідач визнав.

Проте повністю з такими висновками погодитись не можна,виходячи із наступного.

Згідно з вимогами ст.. 1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав,свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з положенням ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов»язання є його невиконання або виконання з порушенням умов,визначених змістом зобов»язання(неналежне виконання).

Згідно до вимог ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа(кредитодавець) зобов»язується надати грошові кошти(кредит) позичальникові у розмірі та на умовах,встановлених договором,а позичальник зобов»язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 25 червня 2008 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір без номеру, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит на суму 5150,00 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 3% на місяць від суми залишку заборгованості на строк дії платіжної картки.

Згідно з умовами кредитного договору відповідач зобов'язався повернути отриманий кредит, сплатити відсотки, виконати інші зобов'язання згідно умов договору.

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

В судовому засіданні суду першої інстанції і апеляційної інстанції відповідач ОСОБА_2 визнав позов банку, проти обставин, викладених у позовній заяві і підстав стягнення заборгованості за кредитним договором не заперечував, пояснював,що дійсно утворилась у нього заборгованість,проте розмір цієї заборгованості йому не відомий,самий він не може її вирахувати, а банк йому не надавав обгрунтування своїх вимог.

За змістом вимог ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням ,що ґрунтується на всебічному,повному,об»єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Із розрахунку банку(а.с.5-8) видно,що станом на 30.11.2015р. у відповідача утворилась заборгованість в розмірі 24657,58грн., що складається з:

3896,62грн. заборгованість за кредитом;

16548,69 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом;

2800,00 грн. заборгованість за комісією;

а також штрафи відповідно до п. 8.6 Умов та правил банківських послуг:

250,00 грн. штраф (фіксована частина);

1162,27грн. штраф (процентна частина);

При цьому із позовної заяви(а.с.4) і розрахунку банку видно,що процентна ставка на загальну заборгованість за процентами фактично вирахувана у розмірі 72% річних ,а розмір заборгованості дорівнює 16548,69 гр.,що є збільшеним ,оскільки суперечить умовам укладеного кредитного договору.

Сторони розмір процентів узгодили в заяві, в якій передбачено, що кредит видається із базовою процентною ставкою 3% на місяць (а.с.9 звор.). Про надання кредиту під 36 % річних позивач зазначав і в позовній заяві,проте остаточний розмір заборгованості за відсотками в позовній заяві визначений в розмірі 16548гр. як сума процентів за поточну і прострочену заборгованість загалом у 72%.

Проте нарахування саме в такому розмірі процентів банк не обґрунтував і не підтвердив відповідними доказами. В долучених позивачем до матеріалів справи Умовах та правилах банківських послуг, Правилах користування платіжними картами не передбачено розмір процентів за користування кредитом (а.с.11-16). Інші будь-які документи, які б стосувалися умов кредитування, банк не наддав.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Таким чином ,виходячи із умов укладеного сторонами кредитного договору,загальна заборгованість за відсотками складає 8274гр.35коп(36 % річних від залишку заборгованості), а заборгованість за кредитом разом з відсотками дорівнює 12170гр.97коп.(3896гр.62коп.+ 8274гр.36коп.= 12170гр.97коп.), які підлягають стягненню з відповідача на користь банку.

Відповідно до 8.6 Умов та правил надання банківських послуг за порушення строків платежів з клієнта підлягає до стягнення штраф у фіксованій частині 500 грн. та процентна складова 5% заборгованої суми на користь банку, проте, виходячи із вимог ст..11 ЦПК України і меж заявленого позову,за якими позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 250гр.+ проценту складову від суми заборгованості,з відповідача на користь банку належить стягнути штраф у сумі 858гр.55коп.(250гр.+ 5% від загальної заборгованості 12171гр.00коп.).

Укладеним сторонами кредитним договором не передбачена сплата комісії,її розмір і вид як винагорода банку, проте позовні вимоги поєднують розмір комісії і розмір пені,що суперечить як договору,так і розрахунку,наданого позивачем.

З урахуванням наведеного судова колегія приходить до висновку про те,що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а рішення суду зміні.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем пропущений строк позовної давності є неспроможними, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

При розгляді даної справи в суді першої інстанції, вимоги про застосування строку позовної давності відповідачем не заявлялись, тому на стадії апеляційного перегляду ухваленого у справі рішення, суд апеляційної інстанції застосувати їх до вимог банку про стягнення заборгованості, що утворилась за період з 25.06.2008 року по 30.11.2015 року, не може, у звязку з чим вона підлягає стягненню з ОСОБА_2

Інші доводи відповідача є також безпідставними , несуттєвими і не впливають на висновки суду.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо характеру правовідносин між сторонами, норми матеріального права не порушені, застосовані вірно, проте всупереч вимогам ч.4 ст..174ЦПК України прийняв визнання відповідачем позову у повному обсязі,збільшив передбачені договором межі відповідальності ОСОБА_2,стягнувши з нього грошові кошти,які не підлягають стягненню за його умовами ,що суперечить вимогам ст.1,ст..3 ЦПК України щодо захисту лише порушених прав позивача .

Керуючись ст.ст. 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 25 березня 2016 року у цій справі змінити.

Стягнути з ОСОБА_2 ,25.02.1953р.народження, ІП:НОМЕР_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором без номеру від 25 червня 2008 року в сумі: 3896гр.62коп.- кредит; 8274гр.35коп -заборгованість за процентами ; 858гр.55коп.- штраф , а всього : 13029гр.52коп.(тринадцять тисяч двадцять дев»ять гривень).

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Судді: