Постанова № 57762663, 12.05.2016, Костопільський районний суд Рівненської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 564/812/16-а

Рядок статзвіту № 87

12 травня 2016 року

Костопільський районний суд Рівненської області в складі

головуючого судді Цвіркун О. С.

секретар судового засідання Шепель Ж. С.

за участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Костопіль справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Костопільському районі про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у Костопільському районі про визнання дій протиправними та зобов'язання відновити пенсійні виплати з 27.12.2015 року відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у попередньому розмірі із наступними перерахунками, визначеними Законом.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі на підставах викладених у позові, просив суд позов задоволити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, просила суд відмовити позивачу у позовних вимогах за безпідставністю, та підтримала подані нею письмові заперечення на позов.

Заслухавши позивача, представника відповідача, всебічно та обєктивно вивчивши матеріали справи, суд рахує позов таким, що підлягає до часткового задоволення із наступних підстав.

Встановлено, що протоколом №268 від 24.03.2016 року Управлінням Пенсійного фонду України у Костопільському районі Рівненської області позивачу було призначено пенсію за віком згідно поданої заяви від 23.03.2016 року (а.с.22-23).

Із листа Управління Пенсійного фонду України у Костопільському районі Рівненської області №1664/02 від 14.04.2016 року вбачається, що управління не виплачує пенсію ОСОБА_1В посилаючись на ст. 47 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» (зі змінами, внесеними Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VІІІ від 2.03.2015 року та від 24.12.2015 року №911-VIII), оскільки останній продовжує працювати на посаді, яка передбачена Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування» (а.с.10).

З трудової книжки БТ-1 №2501870 виданої на імя ОСОБА_1 встановлено, що позивач працюю на посаді керуючого справами виконавчого апарату Костопільської районної ради (а.с.24-25).

Відповідно до п. 6 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно Законами України.

Так, з 02.03.2015 року було прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VIII від 02.03.2015 року, який набрав чинності з 01.04.2015 року.

Вказаним Законом (пп.2 п.12 розділу 1) внесено зміни в ст.47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно з якими тимчасово, у період з 01.04.2015 року по 31.12.2015 року:

- у період роботи особи (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 ст.10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених Законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються;

- у період роботи на інших посадах/роботах пенсія, призначена особі відповідно до цієї статті (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 ст.10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), розмір якої перевищує 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачується в розмірі 85 відсотків призначеного розміру, але не менше 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.

Крім того, згідно з п.2 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» вказаного Закону порядок виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) працюючим пенсіонерам, встановлений цим Законом, поширюється на пенсіонерів (отримувачів щомісячного довічного грошового утримання) незалежно від часу призначення пенсії.

Станом на 01.04.2015 року посада, на якій працює позивач, дійсно не давала право на призначення пенсії у порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу».

Відповідачем ОСОБА_1 тимчасово припинено виплату пенсії за віком у зв'язку із тим, що станом на день звернення із заявою про призначення пенсії, тобто 26.12.2015 року, він працює на посаді, яка передбачена Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування» - керуючий справами виконавчого апарату Костопільської районної ради.

Разом з тим, відповідно до пункту 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIII у разі неприйняття до 01.06.2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до Законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Вказаний в пункті 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIII закон щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах до 01.06.2015 року не прийнятий, у зв'язку з чим з вказаної дати втратили чинність зокрема норми Закону України «Про державну службу» щодо пенсійного забезпечення і відповідно пенсії за цим Законом не призначаються.

24.12.2015 року було прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №911-VIII від 24.12.2015 року, який набрав чинності з 01.01.2016 року.

Вказаним Законом (п.22 розділу 1) повторно внесено зміни в ст.47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно з якими тимчасово, у період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року:

- особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 ст.10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), які працюють на посадах та на умовах, передбачених Законами України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються.

В теперішній час особам, які підпадають під дію Закону України «Про державну службу», пенсія призначається відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Таким чином, з 1 червня 2015 року посада, на якій працює позивач, не дає права на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу» та щомісячного довічного грошового утримання на умовах, передбачених Законом України «Про судоустрій і статус суддів», у зв'язку з чим передбачені ч. 1 ст. 47, ст. 54 Закону № 1058 підстави для невиплати позивачу пенсії, призначеної відповідно до цього Закону, відпали, і з 1 червня 2015 року перешкоди для виплати позивачу вказаної пенсії відсутні.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» принципами загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, поряд з іншими, є рівноправність застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат, державна гарантія реалізації застрахованими особами своїх прав, передбачених цим Законом, відповідальність суб'єктів системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов'язків.

Відповідно до ст. 68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи інших людей.

Відповідно до ст. 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зазначено, що Високі Договірні Сторони гарантують кожній людині, яка знаходиться під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі 1 цієї Конвенції.

Стаття 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Європейська конвенція про захист прав і основних свобод людини) (далі Конвенція) передбачає, що здійснення прав і свобод, викладених у цій Конвенції, гарантується без будь-якої дискримінації за ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного або соціального походження, належності до національних меншин майнового стану, народження або інших обставин.

Стаття 1 Першого протоколу (Париж, 20.03.1952р.) передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до статті 18 Конвенції обмеження, які дозволяються нею щодо згаданих прав та свобод, можуть застосовуватися тільки з тією метою, з якою вони передбачені.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду Україна № 9 від 1 листопада 1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", оскільки Конституція України, як зазначено в її ст.8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акта прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватися на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй. Суд безпосередньо застосовує Конституцію у разі, коли зі змісту норм Конституції не випливає необхідність додаткової регламентації її положень законом.

Враховуючи викладене, суд вважає, що діями відповідача безпосередньо порушено право позивача на соціальний захист, гарантоване ст.46 Конституції України, обмеження якого неможливе, враховуючи положення норм вище проаналізованого чинного законодавства.

З огляду на вказане, суд вважає, що з 27.12.2015 року виплата пенсії, призначеної позивачу відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», підлягає відновленню у зв'язку з відсутністю підстав для її невиплати.

Вимога позивача про зобовязати управління Пенсійного Фонду України в Костопільському районі про виплату пенсії із наступними перерахунками, визначеними Законом задоволенню не підлягає, за таких обставин.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, які вже порушені органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, іншими суб'єктами при здійсненні ними владних управлінських функцій та потребують у зв'язку із цим відновлення.

Таким чином, позовна вимога про виплату пенсії із наступними перерахунками, визначеними Законом задоволення не підлягають так як позивач просить здійснювати зобовязання на майбутнє і його права ще не порушені, а суди не мають підстав прогнозувати порушення прав особи на майбутнє.

У відповідності до ст.267 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 551 грн. 20 коп. (а.с.1).

У відповідності до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Згідно з ч.3 ст.94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі наведеного та керуючись ст. 158-159, 161-163, 167, 195, 197, 198, 201, 202, 205, 207, 256 КАС України , суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Костопільському районі про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Костопільському районі, які полягають у призупиненні виплати ОСОБА_1 пенсії за віком у відповідності до Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування».

Зобовязати Управління Пенсійного фонду України в Костопільському районі відновити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком у відповідності до Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», починаючи з 27.12.2015 року у попередньому розмірі.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Костопільському районі на користь ОСОБА_1 судови збір в сумі 551 (п'ятсот п'ятдсят одна) гривня 20 копійок.

Допустити негайне виконання постанови у межах суми платежу за один місяць.

Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги до Костопільського районного суду протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

СуддяОСОБА_3