Постанова № 57758055, 12.05.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" травня 2016 р. Справа № 917/2441/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білецька А.М., суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Істоміна О.А.

при секретарі Кузнєцовій І.В.

за участю представників:

позивача ОСОБА_1 за довіреністю від 04.01.2016

відповідача ОСОБА_2, довіреність № 9/1-33/Зм від 25.01.2016

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Управління Державної служби охорони при УМВС в Полтавській області (вх. №731 П/3) на рішення господарського суду Полтавської області від 26.01.2016 у справі № 917/2441/15

за позовом ОСОБА_3 міської ради Полтавської області

до Управління Державної служби охорони при УМВС в Полтавській області

про витребування майна

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 26.01.2016 у справі № 917/2441/15 (суддя Кульбако М.М.) позов задоволено повністю. Зобовязано Управління Державної служби охорони при УМВС в Полтавській області повернути ОСОБА_3 міській раді Полтавської області нежитлове приміщення № 1 загальною площею 93,0 кв.м. вартістю 208 987,00 грн., що знаходиться за адресою: Володимирський майдан, 6, м. Лубни. Стягнуто з Управління Державної служби охорони при УМВС в Полтавській області на користь ОСОБА_3 міської ради Полтавської області 3 134, 81 грн. втрат по сплаті судового збору.

Відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 26.01.2016 у справі № 917/2441/15 повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування викладених вимог відповідач, з урахуванням положень ст. 344 ЦК України, зазначає про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що Управління Державної служби охорони при УМВС в Полтавській області користується спірним приміщенням 20 років, яке ніколи не відносилось до комунальної власності, та Лубенська міська рада до жовтня 2014 року не мала жодних правовстановлюючих документів на дане нежитлове приміщення. Крім того, відповідач вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано відхилив клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення господарським судом Полтавської області справи № 917/81/16 про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, скасування державної реєстрації свідоцтва про право власності та визнання права власності за набувальною давністю за Управлінням Державної служби охорони при УМВС України в Полтавській області.

28.03.2016 позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому з наведеними відповідачем доводами не погоджується, посилаючись на відсутність доказів, які б свідчили про законність його перебування в спірному нежитловому приміщенні. Крім того, позивач зазначає про те, що за результатами розгляду справи № 917/81/16 рішенням господарського суду Полтавської області від 16.03.2016 Управлінню Державної служби охорони при УМВС в Полтавській області відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 29.03.2016 розгляд справи відкладено на 19.04.2016.

18.04.2016 позивач надав пояснення по справі, в яких, на підставі заперечень та наведених доводів, що викладені у відзиві на апеляційну скаргу, просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги Управлінню Державної служби охорони при УМВС в Полтавській області на рішення господарського суду Полтавської області від 26.01.16 у справі № 917/2441/15.

Крім того, позивач просив провести розгляд справи без участі представника ОСОБА_3 міської ради Полтавської області.

19.04.2016 відповідач надав доповнення до апеляційної скарги, в яких посилається на те, що позивачем не доведено, що спірне приміщення, а не квартири, було передане або належало ОСОБА_3 міській раді з моменту введення в експлуатацію, та факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі. Відповідач вважає, що судом не розглядалася та не встановлена законність набуття позивачем права власності на спірне нерухоме майно, а також наголошує, що позивач до жовтня 2014 року не мав ніякого відношення до спірного приміщення та документів, що підтверджують право власності на нього.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 19.04.2016 розгляд справи відкладено на 12.05.2016.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши пояснення уповноважених представників позивача та відповідача, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Звертаючись до господарського суду, позивач послався на те, що відповідно до свідоцтва про право власності від 08.10.2014 року Лубенська міська рада Полтавської області являється власником нежитлового приміщення №1 загальною площею 93,0 кв.м. за адресою м. Лубни, Володимирський майдан, 6.

Як зазначає позивач, без законних на те підстав, вказане приміщення займає територіальний підрозділ Управління Державної служби охорони при УМВС України в Полтавській області (надалі відповідач).

Листом від 04.12.2014 року за вих. №01-13/1290 відповідачу було запропоновано звільнити приміщення та передати його законному власнику або надати документи що підтверджують право користування ним. В подальшому позивачем було направлено ряд листів з вимогами повернути дане приміщення чи документально підтвердити законне право користування ним. Відповідач вимоги не виконав, приміщення не звільнив.

24.04.2015 року на адресу відповідача була направлена досудова претензія №1 разом з копією свідоцтва про право власності на нежитлове приміщення від 08.10.2014 року.

Однак, як стверджує позивач, відповідач претензію не задовольнив, своє право користування належним чином не оформив. Зазначені обставини стали підставою звернення позивача до господарського суду з позовом про зобовязання Управління Державної служби охорони при УМВС в Полтавській області повернути ОСОБА_3 міській раді Полтавської області нежитлове приміщення № 1 загальною площею 93,0 кв.м. вартістю 208 987,00 грн., що знаходиться за адресою: Володимирський майдан, 6, м. Лубни.

Вирішуючи даний господарський спір, суд першої інстанції, посилаючись на положення ст. ст. 316, 317, 321, 327, 328, 387 ЦК України, а також, встановивши, що власником нежитлового приміщення №1 загальною площею 93,0 кв.м. за адресою м. Лубни, Володимирський майдан, 6, є Лубенська міська рада Полтавської області, тоді як відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів в порядку норм статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, які свідчать про законні підстави користування вказаним приміщенням відповідно до вимог чинного законодавства України, дійшов висновку про наявність у відповідача обовязку повернути ОСОБА_3 міській раді Полтавської області нежитлове приміщення № 1 загальною площею 93,0 кв.м. вартістю 208 987,00 грн., що знаходиться за адресою: Володимирський майдан, 6, м. Лубни.

Повторно переглядаючи справу, здійснивши оцінку обставинам справи та правомірності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права до даних правовідносин, колегія суддів погоджується з висновками, викладеними в рішенні суду щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Згідно ст.ст. 316, 317 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Ст. 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд; має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону; при здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків - зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ст. 321 ЦК України).

Відповідно до вимог ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

В свою чергу, з приписами статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання до суду віндикаційного позову. За допомогою цього позову власник захищає не тільки свої права на володіння та користування майном, а також і право на розпорядження ним, оскільки перебування майна у чужому незаконному володінні певним чином обмежує і право власника на розпорядження майном.

Віндикаційний позов є речово-правовим позовом, що може бути пред'явлений лише у разі відсутності між позивачем та відповідачем зобов'язальних правовідносин.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами зобов'язальні правовідносини відсутні.

Об'єктом віндикаційного позову може бути індивідуально визначене майно, яке існує в натурі на момент подання позову. Позивачем у віндикаційному позові може бути власник майна або особа, яка хоч і не є власником майна, але володіє ним на підставах, встановлених законом чи договором. Відповідачем за віндикаційним позовом є особа, яка незаконно володіє майном, незалежно від того, чи заволоділа вона майном незаконно сама, чи придбала його у особи, яка не мала права його відчужувати, тобто заволоділа ним без відповідної правової підстави.

Підставою віндикаційного позову є обставини, що підтверджують правомірність вимог про повернення йому майна з чужого незаконного володіння (це факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння власника, тощо). Власник вправі витребувати своє майно від особи, у якої воно фактично знаходиться в незаконному володінні.

Виходячи із змісту статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Згідно статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач є власником нежитлового приміщення №1 загальною площею 93,0 кв.м. за адресою м. Лубни, Володимирський майдан, 6, на підставі Свідоцтва про право власності від 08.10.2014 (а.с. 8-9).

В свою чергу, відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів в порядку норм статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, які свідчать про законні підстави користування вказаним приміщенням відповідно до вимог чинного законодавства України.

Так, відповідач у своїх запереченнях вказує, що в 1995 році Інспекції в справах неповнолітніх ОСОБА_3 передала на баланс Державній службі охорони при УМВС України в Полтавській області дане нежитлове приміщення, так як дані державні установи знаходилися в одній системі МВС України. Акти прийому-передачі даного майна були втрачені при зміні керівництва ОСОБА_3 підрозділу ДСО. Більше 10 років, а саме з 1995 року і до цього часу, відповідач використовує дане приміщення, весь час підтримує його у належному стані, проводить капітальний та поточні ремонти, сплачує комунальні платежі.

На підтвердження даних обставин відповідачем надано копії договорів про надання комунальних послуг з теплопостачання, електропостачання та водопостачання, які не можуть бути прийняті судом як належні та допустимі докази добросовісного володіння нежитловим приміщенням №1 загальною площею 93,0 кв.м. за адресою м. Лубни, Володимирський майдан, 6.

Матеріали справи не містять будь-яких письмових доказів, які б свідчили про законність його перебування в нежитловому приміщенні за адресою: м. Лубни, Володимирський майдан, 6.

Отже, доводи відповідача щодо правомірності займання спірного приміщення не мають належного документального обґрунтування, а тому колегією суддів відхиляються.

Посилання відповідача на те, що Лубенська міська рада незаконно прийняла у власність спірне приміщення та не мала прав щодо отримання правовстановлюючого документу на нього, є безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи, зокрема Свідоцтвом про право власності від 08.10.2014, яке є чинним та державна реєстрація якого не скасована.

Колегія суддів також звертає увагу, що за результатами розгляду справи № 917/81/16 рішенням господарського суду Полтавської області від 16.03.2016 відмовлено у задоволенні позовних вимог Управління державної служби охорони при УМВС України в Полтавській області звернулось до ОСОБА_3 міської ради про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, що розташоване за адресою: майдан Володимирський, 6, м. Лубни Полтавська область, скасування державної реєстрації свідоцтва про право власності та визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю.

В межах розгляду справи № 917/81/16 господарським судом встановлено, що власником нежитлового приміщення №1 загальною площею 93,0 кв.м. за адресою м. Лубни, Володимирський майдан, 6, являється Лубенська міська рада Полтавської області. Відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів в порядку норм статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, які свідчать про законні підстави користування вказаним приміщенням відповідно до вимог чинного законодавства України.

Отже, в процесі розгляду справи № 917/2441/15 не виявлено фактичних обставин, які б свідчили про законність перебування відповідача у спірному приміщенні, та доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до статті 16 ЦК України та статтей 1, 2 ГПК України, особа звертається до суду за захистом порушеного права або охоронюваного законом інтересу. Так, одним із способів захисту права власності є витребування майна із чужого незаконного володіння.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Враховуючи вищезазначені норми права, встановлені обставини щодо законності володіння позивачем спірним приміщенням на підставі Свідоцтва про право власності від 08.10.2014, зважаючи на те, що відповідач не довів належними та допустимими доказами наявність у нього правових підстав для подальшого перебування у спірному приміщенні, колегія суддів вважає позовні вимоги про зобов`язання Управління Державної служби охорони при УМВС в Полтавській області повернути ОСОБА_3 міській раді Полтавської області нежитлове приміщення № 1 загальною площею 93,0 кв.м. вартістю 208 987,00 грн., що знаходиться за адресою: Володимирський майдан, 6, м. Лубни, правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що обставини справи були всебічно і повно досліджені господарським судом, а тому рішення господарського суду Полтавської області від 26.01.16 у справі № 917/2441/15 відповідає чинному законодавству та фактичним обставинам справи, а доводи заявника, з яких подана апеляційна скарга про скасування рішення, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.

На підставі викладеного та керуючись статтями статями 32-34, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Управління Державної служби охорони при УМВС в Полтавській області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 26.01.2016 у справі № 917/2441/15 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови підписано 17 травня 2016 року.

Головуючий суддя Білецька А.М.

Суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Істоміна О.А.