Рішення № 57756896, 21.04.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.04.2016Справа №910/760/16

за позовомПублічного акціонерного товариства «Херсонська теплоелектроцентраль»до Державного підприємства «Управління відомчої воєнізованої охорони»пророзірвання договоруСуддя Селівон А.М.

Представники сторін:

Від позивача: Юхно Я.О.- представник, довіреність №01-4/57 від 30.12.2015р.,

Шахотіна О.І. - представник, довіреність б/н від 06.04.2016;

Від відповідача : не з'явився;

В судовому засіданні на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство «Херсонська теплоелектроцентраль» звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Державного підприємства «Управління відомчої воєнізованої охорони» про визнання договору № 159 від 12.12.2013 року розірваним з дня набрання рішенням законної сили.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором № 159 від 12.12.2013 про надання послуг з охорони, що призвело, зокрема, до вчинення невідомими особами крадіжок майна позивача та необхідності останнього самостійно вживати заходи із підвищення безпеки на території ПАТ «Херсонська ТЕЦ», внаслідок чого, посилаючись на норми ст.ст. 181, 188, 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 214, 526, 651, 907 Цивільного кодексу України, просить суд визнати вказаний договір розірваним з дня набрання рішенням законної сили.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.01.2016 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду на 11.02.16 р.

Ухвалою суду від 11.02.16 р. розгляд справи відкладався на 03.03.16 р.

У судових засіданнях з 03.03.16р. по 07.04.16р. та з 07.04.16р. по 21.04.16р. оголошувалась перерва відповідно.

Ухвалою суду від 07.04.16р. за спільним клопотанням представників сторін на підставі ст. 69 ГПК України строк розгляду справи продовжувався на 15 днів.

У судове засідання 11.02.16р. з'явився уповноважений представник позивача, уповноважений представник відповідача у вказане судове засідання не з'явився.

Про дату, час і місце розгляду даної справи відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення пошитого відправлення № 0103037000373.

У судові засідання 03.03.16р. та 07.04.16р. з'явилися уповноважені представники сторін.

У судове засідання 21.04.16 р. з'явились уповноважені представники позивача.

Уповноважений представник відповідача у судове засідання не з'явився.

Про дату, час і місце розгляду даної справи відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою представника ДП «Управління відомчої воєнізованої охорони» про оголошення перерви б/н від 07.04.2016.

Судом повідомлено, що до початку судового засідання 11.02.2016р. через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи № 01-4/294 від 04.02.2016р., яке судом задоволено, документи долучено до матеріалів справи.

До початку судового засідання 03.03.16р. через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від представника позивача надійшли наступні документи :

1. Клопотання б/н від 03.03.2016 про стягнення судових витрат позивача, пов'язаних з розглядом справи, в сумі 1313,00 грн.;

2. Письмові пояснення № 01-4/539 від 26.02.2016;

3. Заява про долучення документів до матеріалів справи № 01-4/554 від 29.02.2016;

4. Заява про долучення документів до матеріалів справи № 01-4/555 від 29.02.2016;

Вищеперелічені документи долучено судом до матеріалів справи.

У судовому засіданні 03.03.16 р. представник відповідача подав відзив на позовну заяву б/н від 03.03.2016, в якому останній заперечує проти позову та просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. При цьому в обґрунтування своєї позиції останній зазначає, що крадіжки, про які веде мову позивач, здійснені на території, що не підконтрольна охороні об'єкту. Стосовно допуску на територію об'єкта 17.04.2015р. сторонньої особи без перевірки, відповідач повідомляє, що мова йде про допуск представника Управління Служби безпеки України та працівника Дніпровського РВВС МВС України, які мають доступ на територію підприємства за службовими посвідченнями відповідно до п. 2.4 Інструкції про пропускний та внутрішньо об'єктовий режим ПАТ «Херсонська ТЕЦ». Також відповідач стверджує, що належним чином та у повному обсязі виконує свої зобов'язання за Договором, підтвердженням чого слугують акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за період березень 2014р. - січень 2016р. включно. Відтак, як зазначає відповідач, ДП «Управління ВОХОР» не вчиняло жодних дій на порушення договору, які б стали підставою для розірвання спірного договору про надання послуг охорони. Відзив долучений судом до матеріалів справи.

Також до початку судового засідання 07.04.16 р. через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від представника позивача надійшли заперечення на відзив № 01-4/731 від 25.03.2016, які судом долучено до матеріалів справи.

Від відповідача заяв та клопотань процесуального характеру на час проведення судового засідання 21.04.16 р. до суду не надходило.

Про поважні причини неявки уповноваженого представника відповідача в судове засідання 21.04.16 р. суд не повідомлено.

Відповідно до 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова № 18) якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Згідно п. 3.9.2 Постанови № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Окрім того, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З огляду на вищевикладене, оскільки явка представника відповідача в судові засідання обов'язковою не визнавалась, відповідач не скористався належним йому процесуальним правом приймати участь в судовому засіданні, беручи до уваги той факт, що представники позивача проти розгляду справи без участі представника відповідача не заперечували, суд здійснював розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача, виключно за наявними у справі матеріалами.

Судом прийнято до уваги, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.

При цьому, оскільки суд неодноразово відкладав розгляд справи та оголошував перерву в судовому засіданні, надаючи учасникам судового процесу можливість реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи обмежені процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, не знаходив підстав для відкладення розгляду справи.

Враховуючи відсутність на час проведення судових засідань клопотань сторін щодо здійснення фіксації судового засідання по розгляду даної справи технічними засобами, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Судовий процес відображено у протоколах судового засідання.

Перед початком розгляду справи в судових засіданнях представників позивача та відповідача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до статей 20, 22, 60, 74 та частини 5 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Представники сторін в судових засіданнях повідомили суд, що права та обов'язки їм зрозумілі.

Відводу судді представниками сторін не заявлено.

Уповноважені представники позивача у судовому засіданні 21.04.16р. підтримали заявлений позов та просили його задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників позивача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши наданими сторонами доказами та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як встановлено судом за матеріалами справи, 25 грудня 2013 року між Державним підприємством «Управління відомчої воєнізованої охорони» (відповідач у справі, виконавець за договором, далі - ДП «Управління ВОХОР») та Публічним акціонерним товариством «Херсонська теплоелектроцентраль» (позивач у справі, замовник за договором, далі - ПАТ «Херсонська теплоелектроцентраль») укладено договір № 159 (далі - Договір), за умовами п. 2.1 якого Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується виконувати комплекс заходів власними силами і засобами, необхідними для збереження цілісності охоронюваних об'єктів, а також з використанням технічних засобів охорони і комплексних систем безпеки Замовника в період часу і на умовах, визначених цим Договором.

Розділами 3 - 7 Договору сторони узгодили об'єкт охорони, обов'язки сторін, вартість послуг, порядок оплати та відповідальність сторін тощо.

Згідно п. 10.1 Договору останній вступає в силу з 00:00 годин 20.03.2014 року і діє до 20.03.2017 року. В частині розрахунку замовника з виконавцем за надані послуги Договір діє до виконання зобов'язань в повному обсязі.

Як свідчать матеріали справи, Договір підписаний представниками виконавця, замовника та скріплений печатками сторін.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм глави 63 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п. 1.2 Договору об'єкти охорони - будівлі, споруди, склади, дільниці місцевості, транспортні засоби, матеріальні цінності та інше майно, що фактично було передано (здано) виконавцю під охорону, а також вантажі, що переміщуються транспортом за умови супроводження цих вантажів співробітниками виконавця.

При цьому об'єкти які замовник доручає, а виконавець бере під охорону, перелічені в Додатку №1 до Договору (п. 3.1 Договору).

За умовами п. 3.2 Договору охорона об'єктів здійснюється в дні та години згідно затвердженим дислокаціям. Система охорони об'єкта дислокація та місцезнаходження постів, дозорів, визначається відповідно до додатку № 1 до Договору та погоджується замовником.

Так, на виконання вказаного пункту Договору сторонами погоджено та підписано Схему організації охорони об'єкта ПАТ «Херсонська ТЕЦ», яка є Додатком № 1 до Договору та копія якої міститься в матеріалах справи.

Як встановлено судом за матеріалами справи та підтверджено представником позивача в судовому засіданні, за період з березня 2014 по січень 2016рр. включно позивачем було надано відповідачу послуги охорони об'єкта, що підтверджується наданими відповідачем копіями актів здачі - прийняття робіт (надання послуг), підписаними сторонами, а саме: Акт №1-111 від 31.03.2014р., №1-145 від 30.04.2014р., №1-184 від 31.05.2014р., №1-226 від ,2014р., №1-297 від 31.07.2014р., №1-303 від 31.08.2014р., №1-352 від 30.09.2014р., №1-389 від 31.10.2014р., №1-426 від 30.11.2014р., №1-474 від 31.12.2014р., №1-031 від 31.01.2015р., №1-067 від 28.02.2015р., №1-103 від 31.03.2015р., №1-142 від 30.04.2015р., №1-174 від 31.05.2015р., № 1-209 від 30.06.2015р., №1-234 від 31.07.2015р., №1-262 від 31.08.2015р., №1-363 від 115р., №1-395 від 31.10.2015р., №1-418 від 30.11.2015р., №1-464 від 31.12.2015р., №1-00018 Ж-2016р.

Окрім того, матеріали справи містять копії Звітів про основні показники службової діяльності команди № 43 ДП «Управління відомчої воєнізованої охорони» за січень 2015- серпень 2015, жовтень 2015 - березень 2016рр., складені та підписані начальником команди № 43 ДП «Управління ВОХОР» Горбачовим В.О.

Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Розділами 5, 6 Договору визначена вартість послуг та порядок їх оплати.

Зокрема, вартість послуг виконавця визначається окремим розрахунком (додаток № 2 до Договору), що підписується обома сторонами (п. 5.1).

Відповідно до п. 6.1 Договору розрахунки Замовника за надані Виконавцем послуги здійснюються на підставі наданого рахунку та підписаного обома сторонами Акту наданих послуг, що підписується сторонами не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітнім.

Оплата послуг Виконавця здійснюється у національній валюті у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок за фактично наданий об'єм послуг протягом 30 календарних днів з моменту підписання Акту наданих послуг (п. 6.2 Договору).

При цьому за умовами п. 6.4 Договору обов'язки по складанню актів наданих послуг покладаються на виконавця.

Згідно п. 6.5 Договору виконавець зобов'язаний пред'явити замовнику оформлені до оплати документи (акт виконаних робіт, оригінал рахунку) на місяць закінчення виконання етапу роботи. Виконавець повинен направити оригінал рахунку разом з актом наданих послуг до 03 числа кожного місяця .

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивачем на підставі наданих рахунків та підписаних обома сторонами Актів здачі - прийняття робіт (надання послуг) було сплачено відповідачу грошові кошти за послуги з охорони об'єкта, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень за період з березня 2014 р. по січень 2016 р. включно.

Факт оплати позивачем наданих послуг охорони та її розмір відповідачем не заперечувався.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1, 2 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

В силу ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

В той же час, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає, що відповідачем на протязі дії Договору неналежно виконувались договірні зобов'язання, не вживались вичерпні заходи, спрямовані для забезпечення схоронності майна ПАТ «Херсонська ТЕЦ» та дотримання пропускного та/або внутрішньо об'єктового режиму, як результат на території товариства під час дії Договору та надання відповідачем послуг з охорони відбувались випадки крадіжок майна, в зв'язку з чим позивач звертався до правоохоронних органів.

Зокрема, в обґрунтування вказаних тверджень позивач посилається на факти випадків крадіжки майна, здійснених на території товариства, допущення проникнення сторонніх осіб на об'єкт, тобто недотримання відповідачем пропускного та внутрішньо об'єктового режиму замовника; не надання доказів проведення профпідготовки працівників охорони; відсутність щотижневих звітів про виконання договірних зобов'язань; порушення обов'язку щодо погодження кандидатур працівників виконавця із замовником; ненадання виконавцем уповноваженому працівнику замовника гарантійного листа про те, що персонал виконавця відповідає кваліфікованим вимогам і виконує свої функціональні обов'язки згідно з вимогами, що передбачені ліцензійними умовами здійснення господарської діяльності з надання послуг, пов'язаної з охороною державної та іншої власності.

Як зазначено позивачем в позовній заяві та підтверджено представником позивача в судовому засіданні, позивачем неодноразово були надіслані на адресу відповідача листи щодо неналежного виконання останнім умов Договору з вимогою про вжиття вичерпних заходів, спрямованих на підвищення якості послуг, що надаються останнім (претензія від 30.03.2015р.№011-4/762, претензія від 01.07.2015р. №01-3/1380, претензія від 20.04.2015р. №01-4/919, лист від 18.12.20114 №01-6/2805, лист-вимога від 13.01.2015р. № 01-6/70), які залишені відповідачем без належного реагування. При цьому відповідач у відзиві на позовну заяву заперечує будь-які обставини неналежного виконання ним своїх зобов'язань, стверджуючи про їх виконання із дотриманням умов спірного Договору.

Натомість, у відповідь на претензії позивача відповідачем запропоновано здійснення ПАТ «Херсонська ТЕЦ» збільшення витрат на забезпечення охорони, придбання озброєння та боєприпасів, а відтак внесення змін до договору №159 від 25.12.2013р. (лист №01-45/05-476 від 16.12.2015р.).

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на вжиття позивачем заходів щодо спонукання відповідача до належного виконання умов Договору Публічне акціонерне товариство «Херсонська ТЕЦ» звернулось до останнього з листом № 01-6/2266 від 12.11.15 р., разом з доданою до нього Додатковою угодою №1 до Договору №159 від 25.12.2013р. про розірвання Договору. Вказаний лист отриманий адресатом 23.11.2015р., про що свідчить підпис уповноваженої особи відповідача на повідомленні про вручення поштового відправлення № 7303602058296. Факт отримання вказаного листа відповідачем не заперечувався.

Таким чином, підставою для звернення до суду з даним позовом є допущені з боку відповідача суттєві порушення умов укладеного між сторонами Договору № 159 від 25.12.13р., що, на думку позивача, є підставою для розірвання спірного Договору в судовому порядку на підставі ст.ст. 214, 526, 651 Цивільного кодексу України та ст.ст.181, 188 Господарського кодексу України.

У відповідності до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Саме змагальність сторін, яка реалізується в господарському процесі через ст. 33 ГПК України дає змогу суду всебічно, повно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи та внаслідок чого ухвалити законне, обґрунтоване і справедливе рішення у справі.

Тобто, вказана норма Господарського процесуального кодексу України зобов'язує доводити свою правову позицію саме ту сторону, яка на неї посилається.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доказів визнання недійсним Договору № 159 від 25.12.13 р. або окремих його положень суду не надано.

Будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення спірного Договору на час його підписання з боку сторін відсутні.

Суд звертає увагу, що одним із загальних принципів цивільного законодавства є принцип свободи договору, який закріплений статтями 3 та 627 Цивільного кодексу України. Свобода договору включає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов'язки учасників.

Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (ст. 6 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За загальним правилом, закріпленим у частині 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частина третя статті 653 ЦК України також зазначає, що договір може бути розірвано або за домовленістю сторін, або на вимогу однієї з сторін за рішенням суду.

Також законодавець передбачив можливість розірвання договору про надання послуг, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. При цьому, порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом (ст. 907 Цивільного кодексу України).

Згідно п. 10.2 Договору останній може бути достроково розірваний в односторонньому порядку в разі: неналежного виконання (підтвердженого документально) виконавцем договірних зобов'язань, які негативно впливають на стан забезпечення надійної охорони - з обов'язковим письмовим повідомленням Виконавця про таке розірвання за 30 календарних днів (п. 10.2.1 Договору).

Суд зазначає, що наявний перелік підстав розірвання договору є дійсним проявом свободи договору і дозволяє сторонам такого договору захистити свої права та інтереси в господарському суді виходячи з конкретних фактичних обставин розглядуваної справи, та позбавляє сторін можливості зловживати своїми процесуальними правами шляхом безпідставного припинення правовідносин.

Відповідно до статті 188 Господарського процесуального кодексу України розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

За приписами частини 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. При цьому, істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Істотність порушення договору визначається за об'єктивними ознаками та обставинами, що вказують на значну міру позбавлення того на, що особа розраховувала при укладенні договору.

Виходячи зі змісту вищенаведених правових норм, підставою для розірвання договору може бути належним чином доведене невиконання виконавцем його зобов'язань, передбачених законом або Договором.

При цьому суд зазначає, що заявляючи вимоги про розірвання Договору позивач повинен довести обставини, які передбачені ст. 651 ЦК України та необхідні для розірвання правочину судом на вимогу однієї з його сторін.

Враховуючи зміст правовідносин сторін за Договором № 159, істотною умовою даного договору є саме дотримання режиму безпеки та збереження цілісних та якісних показників майна, що підлягають збереженню.

Відповідно до Статуту Державного підприємства «Управління відомчої воєнізованої охорони» останнє утворено з метою охорони особливо-важливих об'єктів паливно-енергетичного комплексу та є спеціалізованим охоронним підприємством Міненерговугілля. Відповідно до наказу Міністерства палива та енергетики України від 08.10.2007 № 480, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 листопада 2007 р. за № 1262/14529 «Про організацію діяльності відомчої воєнізованої охорони Міністерства палива та енергетики України», відповідач належить до відомчої воєнізованої охорони, до основних завдань якої, окрім іншого, належить фізична охорона - безпосередні дії працівників охорони за місцезнаходженням об'єкта, спрямовані на виявлення, запобігання та припинення: несанкціонованих проникнень на об'єкт, що охороняється (на територію, у приміщення); перебування осіб, яким не надано відповідних повноважень, на об'єкті, що охороняється; протиправного заволодіння майном на об'єкті, що охороняється, шляхом крадіжки, грабежу, розбійного нападу, шахрайства тощо.

Основні завдання, визначені відповідним наказом Міністерства палива та енергетики України, конкретизовані умовами Договору, зокрема, в частині, що стосується забезпечення відповідачем охорони об'єктів від протиправних замахів, не допускаючи проникнення сторонніх осіб на об'єкт і інше; приймання в межах своїх повноважень заходів по попередженню та запобіганню злочинів та інших правопорушень на об'єктах, що безпосередньо стосуються предмету Договору (п.п. 4.2.5, 4.2.7 Договору).

Так, пунктом 4.2 спірного Договору визначено обов'язки виконавця, до яких, зокрема, належать обов'язки самостійно за власний рахунок закуповувати та використовувати для охорони об'єктів замовника усі необхідні для ефективної роботи власного персоналу спеціальні засоби зв'язку, засоби самооборони, спецодяг та інше (п. 4.2.2); забезпечувати охорону об'єктів від протиправних замахів, не допускати проникнення сторонніх осіб на об'єкт (п.4.2.5); здійснювати заходи по дотриманню на об'єктах пропускного та внутрішнього об'єктового режимів (п. 4.2.6); приймати в межах своїх повноважень заходи по попередженню, виявленню та запобіганню злочинів та інших правопорушень на об'єктах, що безпосередньо стосуються предмету договору (п. 4.2.7); вживати заходи з пошуку та затриманню на території об'єктів осіб, які порушили пропускний та/або внутрішньо об'єктовий режими (п. 4.2.8).

Як встановлено судом за матеріалами справи, в поданій позовній заяві та письмових поясненнях в обґрунтування позовних вимог позивач посилається, зокрема, на той факт, що в період з березня 2015 р. по серпень 2015р. включно невстановленими особами таємно шляхом вільного доступу здійснена крадіжка з території ПАТ «Херсонська ТЕЦ» кабелю високої напруги довжиною 50 м, господарських інструментів та здійснена спроба вчинення крадіжки електричного кабелю довжиною 5 м, в зв'язку з чим позивач звертався з відповідними заявами до Дніпровського РВ ХМУ УМВС України в Херсонській області.

Окрім того, претензією № 01-3/1380 від 01.07.15 р. відповідача було повідомлено про виявлення 30.06.15р. на території об'єкту факти крадіжки товарно - матеріальних цінностей на суму 15000,00 грн. та вимагалось вжити заходів, спрямованих на підвищення якості послуг, що надаються ДП «Управління ВОХОР».

У зв'язку з викладеними обставинами з метою запобігання негативним наслідкам для майнових інтересів ПАТ «Херсонська ТЕЦ» позивач звертався до відповідача з претензією від 30.03.2015р. № 011-4/762 щодо неналежного виконання умов Договору з вимогою вжити вичерпних заходів, спрямованих на підвищення якості послуг, що надаються відповідачем, переглянути порядок дозорів, огляду об'єктів ПАТ «Херсонська ТЕЦ», та, у разі необхідності, застосувати технічні засоби охорони, що мають перешкоджати проникненню на територію сторонніх осіб.

У відповідь на вказану претензію відповідач листом № 01-45/05-158 від 21.04.15р. заперечив проти наявності вини працівників ДП «Управління ВОХОР» в зазначених випадках та запропонував з метою врегулювання спірних питань провести погоджувальну нараду на рівні керівників підприємств та привести чисельність охорони у відповідність до вимог Акту міжвідомчої комісії з організації охорони об'єкта ПАТ» Херсонська ТЕЦ» від 13.10.11 р.

Також в позовній заяві та письмових поясненнях позивач зазначає про недотримання відповідачем пропускного та внутрішньо об'єктового режиму замовника з боку виконавця.

Зокрема, надісланою на адресу відповідача претензією №01-4/919 від 20.04.2015р. позивач вказує про систематичне порушення договірних зобов'язань пропускного та внутрішньо об'єктового режиму ПАТ «Херсонська ТЕЦ», зазначаючи про допущення на територію об'єкта працівниками виконавця особи без перевірки документів та службових повноважень.

Окрім того, листом №01-6/2483 від 17.11.2014 року позивач звертався до виконавця щодо порушення пропускного режиму, а саме того факту, що 17.11.2014 року об 8:00 годині начальник команди ДП «Управління ВОХОР» Горбачов В.А. чинив перешкоди протягом 20 хвилин в'їзду голови правління ПАТ «Херсонська ТЕЦ» на територію підприємства.

Проте відповіді щодо розгляду відповідачем вказаних претензії та листа до замовника не надходило.

Також, як зазначено позивачем в позовній заяві, протягом 2014-2015 року ПАТ «Херсонська ТЕЦ» неодноразово зверталось до відповідача з проханням провести заміну сторожів команди № 43 виконавця на досвідчених, фізично підготовлених та озброєних співробітників, які будуть виконувати свої обов'язки як озброєна відомча воєнізована охорона відповідно до приписів пункту 4.2.4. Договору, а саме листами №01-6/657 від 18.03.2015 р., № 01-6/2178 від 04.11.15 р., копії яких наявні в матеріалах справи.

Крім того, листами №01-6/1041 від 07.05.15 р. та №01-6/1286 від 17.06.15 р. позивач звертався до відповідача з проханням про вжиття вичерпних заходів щодо підготовки та інформування охоронців, проведення додаткових інструктажів працівників в передумовах дестабілізації соціально-політичної ситуації в регіоні.

Проте, як стверджує позивач, докази проведення профпідготовки з працівниками охорони відповідачем надані не були, показники по затриманню осіб, що скоїли злочин, порушників внутрішньо об'єктового режиму, відсутні.

Окрім того, у зв'язку із неналежним виконанням своїх обов'язків працівниками ДП «Управління ВОХОР» на території об'єкта комісією у складі помічника Голови правління ПАТ «Херсонська ТЕЦ» з економічної безпеки Чебакова О.М., начальника команди №43 ДП «УВВО» Горбачова В.А. та заступника головного інженера ПАТ «Херсонська ТЕЦ» Болячія М.І., що діє згідно з п.7.1.3 Договору, було встановлено, що при огляді зварювальних агрегатів виявлена відсутність мідного кабелю. При цьому зазначено, що пересувні зварювальні агрегати у кількості двох штук перебували на території теплових мереж у період з часу 17-00 07.04.20116р. до 07.00 11.04.2016р. за адресою: м. Херсон, Беріславське шосе, 11. Згідно схеми організації охорони ПАТ «Херсонська ТЕЦ» територія теплових мереж охороняється командою №43 ДП «УВВО» цілодобово. Згідно довідки начальника ВМГЗ ПАТ «Херсонська ТЕЦ» ринкова вартість викраденого мідного кабелю складає 9016,00 грн.

Вказані обставини відображені у скріпленому підписами вказаних вище осіб, в т.ч. представника відповідача, Акті від 12 квітня 2016 року про порушення умов Договору, копія якого міститься в матеріалах справи.

У зв'язку із вказаними обставинами позивачем на адресу відповідача було направлено претензію №07-4/945 від 19.04.2016р про відшкодування завданих збитків, яка, наразі, залишена без задоволення.

Будь-які пояснення/заперечення з даного питання або докази на підтвердження спростування викладених позивачем обставин відповідачем суду не надано.

Окрім того суд зазначає, що відомча воєнізована охорона відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, веде облік порушень охоронного режиму та їхніх наслідків, готує звітні та інформаційні матеріали за результатами охоронної діяльності, бере участь у службових розслідуваннях за фактами розкрадання майна об'єктів охорони, порушень внутрішньо об'єктового режиму, надає пропозиції щодо запобігання їм; здійснює добір, підготовку, підвищення кваліфікації працівників відомчої воєнізованої охорони, працює з кадровим резервом і ін. (п.1.6 наказу Міністерства палива та енергетики України від 08.10.2007 № 480, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 листопада 2007 р. за № 1262/14529 «Про організацію діяльності відомчої воєнізованої охорони Міністерства палива та енергетики України»).

У відповідності до законодавчо визначених завдань відповідач за умовами п. 11.1.1 Договору зобов'язався щотижня представляти тижневий звіт про ефективність роботи, встановленого змісту.

При цьому в обґрунтування позовних вимог позивач посилається, зокрема, на порушення відповідачем умов розділу 11 Договору щодо надання на протязі спірного періоду дії Договору щотижневих Звітів про ефективність роботи, яким визначений зміст інформації, яка повинна міститись у щотижневих звітах виконавця, а саме: показники роботи по кількості затримань виявлень злочинів; вжиті заходи щодо запобігання, виявлення і припинення злочинів та інших правопорушень на об'єктах; виявлені в процесі роботи недоліки; заходи щодо усунення недоліків; результати перевірок серед охоронців знань і навичок здійснення пропускного і внутрішньо об'єктного режимів;знань нормативних актів з охорони праці та пожежної безпеки, правил внутрішнього трудового розпорядку, що діють на території підприємства; провокаційні заходи на предмет благонадійності своїх співробітників (створення кризових ситуацій на предмет перевірки реакції та реагування тощо).

Позивачем в письмових поясненнях № 01-4/539 від 26.02.16р. додатково зазначено про закріплений пунктом 4.2.9 Договору обов'язок негайно інформувати представників служби безпеки замовника про затримання порушників, про виявлення на об'єктах крадіжок та інших правопорушень, вживати заходи по збереженню слідів правопорушень. Як стверджує позивач, з моменту укладення договору виконавцем здійснюється цей обов'язок неналежно із запізненням і надавався один раз на місяць починаючи лише з 2015 року у вигляді звіту про основні показники службової діяльності команди № 43 ДП «Управління відомчої воєнізованої охорони» шляхом зазначення у розділі 2 «перепускний і внутрішньо об'єктовий режим» кількості затриманих порушників режиму всього та із зазначенням кількості в розрізі окремих категорій: за запізнення на роботу, за прохід на територію без перепуски, вихід з території раніше часу; у нетверезому стані; за крадіжки. При цьому докази повідомлення позивача про затримання порушників працівниками ДП «Управління ВОХОР» під час виконання своїх обов'язків з охорони об'єкту відповідачем суду не надано.

У зв'язку з вищезазначеним з метою запобігання негативних наслідків для майнових інтересів ПАТ «Херсонська ТЕЦ» 18.12.2014 р. було надіслало на адресу відповідача лист №01-6/2805 щодо неналежного виконання Договору з вимогою виправити усі недоліки, а саме: змінити кількісний та якісний показник охоронців, погодження відповідно до п. 4.2.4 Договору із замовником всіх працівників, що залучаються до охорони, а також зауваження про ненадходження від виконавця звітів про виконання договірних зобов'язань відповідно до п. 11.1.1 Договору та відсутність показників по затриманню осіб, що скоїли злочини та порушників внутрішньо об'єктового режиму.

Оскільки позивачем не було отримано відповідь на вказаний лист Публічним акціонерним товариством «Херсонська ТЕЦ» листом № 01-6/70 від 13.01.15 р. повторно було надіслано вимогу щодо заміни охоронників, які не відповідають вимогам п. 4.2.4 Договору та кандидатури яких не погоджено з Замовником; забезпечення вогнепальною зброєю і спеціальними засобами самооборони «охоронників»; надання документального підтвердження про проведення профпідготовки охоронців; надання щотижневих звітів відповідно до п. 11.1.1 Договору тощо.

Проте відповіді на вказані листи №01-6/2805 від 18.12.2014 та №01-6/70 від 13.01.2015р. від відповідача до позивача не надходило, доказів вчинення дій на виконання вимог позивача відповідачем суду не надано.

Станом на час проведення судового засідання 21.04.16 р. матеріали справи не місять доказів виконання відповідачем вказаних умов Договору в частині надання щотижневих звітів згідно п.11.1.1 Договору.

В свою чергу, наявні в матеріалах справи складені відповідачем щомісячні Звіти про основні показники службової діяльності команди № 43 ДП «Управління ВОХОР», які, як вбачається зі змісту останніх та відповідачем не спростовано, надавались позивачу в інші періоди, ніж передбачено умовами Договору - щомісяця, а не щотижня, а також не забезпечують повноту наведеної інформації, яка повинна відображатись у вказаних Звітах щотижня згідно п. 11.1.1 Договору, за висновками суду не можуть бути розцінені судом в якості належних доказів на дотримання відповідачем належним чином умов Договору в цій частині та не спростовують факту невиконання відповідачем наведених пунктів Договору.

При цьому проаналізувавши зміст наданих відповідачем щомісячних Звітів основних показників службової діяльності команди № 43 ДП «Управління ВОХОР» суд приходить до висновку про порушення відповідачем умов п. 4.2.4 Договору, згідно якого, зокрема, виконавець зобов'язується надавати послуги охорони з залученням працівників, які володіють відповідними та необхідними знаннями чинного законодавства (основ кримінального та адміністративного законодавства), навиками здійснення пропускного та внутрішньо об'єктового режимів, знаннями вимог нормативних актів з охорони праці та пожежної безпеки, правил внутрішнього трудового розпорядку, діючих на підприємстві Замовника та, які мають при собі посвідчення про отримання кваліфікації (професії) охоронника. Кандидатури всіх працівників виконавця, що будуть залучатися до охорони об'єкту, погоджувати з замовником.

Як зазначено в п.3 наданого відповідачем Звіту основні показники службової діяльності команди № 43 ДП «Управління відомчої воєнізованої охорони» за серпень 2015р., копія якого наявна в матеріалах справи, за звітний період виконавцем прийнято на роботу 2-х чоловік та 2-х чоловік звільнено, проте докази погодження з позивачем кандидатур, залучених відповідачем до виконання обов'язків з охорони об'єкту, як це передбачено п. 4.2.4 Договору, в матеріалах справи відсутні. Як стверджує позивач та відповідачем не спростовано, виконавцем жодного разу не надавались пропозиції ПАТ «Херсонська ТЕЦ» щодо кандидатур охоронців для їх погодження відповідно до вказаних умов Договору.

Крім того, підписанням спірного Договору відповідач зобов'язався щоквартально надавати уповноваженому представнику служби безпеки гарантійний лист про те, що персонал виконавця відповідає кваліфікаційним вимогам і виконує свої функціональні обов'язки згідно вимогам, передбаченим ліцензійними умовами здійснення господарської діяльності з надання послуг, пов'язаних з охороною державної та іншої власності (п. 4.2.17.3 Договору).

Також згідно вказаного пункту Договору відповідач зобов'язаний щомісяця (не пізніше 5 числа місяця наступного за звітним) надавати замовнику перелік звільнених та нових співробітників, допущених до охорони об'єкту працівників виконавця за звітний місяць та перелік документів, які підтверджують кваліфікацію персоналу, допущеного до охорони об'єктів.

Надісланий на адресу замовника лист гарантує відсутність серед персоналу Виконавця осіб: що мають не зняту або непогашену у встановленому порядку судимість за скоєння умисних злочинів або, які за вироком суду позбавлені права займатися цим видом діяльності; що не досягли 18 - річного віку; яким за станом здоров'я і фізичного стану відповідно до висновків установи хорони здоров'я заборонено виконувати обов'язки по охороні майна або громадян; що перебувають па обліку в органах охорони здоров'я з приводу психічної хвороби, алкоголізму або наркоманії; визнаних судом недієздатними або обмежено дієздатними; що ухиляються від виклику на термінову військову службу/військового обліку і спеціальних зборів.

Документи, що підтверджують відповідність персоналу виконавця кваліфікаційним вимогам надавати на першу вимогу представника служби безпеки замовника.

Проте, як встановлено судом, жодних доказів на підтвердження надання виконавцем замовнику (уповноваженому представнику служби безпеки) вказаного гарантійного листа про відповідність персоналу кваліфікаційним вимогам і виконання своїх функціональних обов'язків згідно вимогам, передбаченим ліцензійними умовами здійснення господарської діяльності з надання послуг, пов'язаних з охороною державної та іншої власності, з моменту укладення спірного Договору відповідачем суду не надано.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується невиконання відповідачем умов Договору в частині щотижневого звітування про ефективність роботи та надання у встановленому порядку гарантійних листів про відповідність персоналу виконавця кваліфікаційним вимогам.

Судом критично оцінюються заперечення відповідача проти позовних вимог з підстав відсутності ініціативи позивача на зміну дислокації постів на об'єкті охорони з огляду на наявність в матеріалах справи листа №01-6/2880 від 29.12.2014 р., яким позивач звертався до виконавця з проханням про посилення охорони служби збуту теплової енергії, яке охороняється силами лише одного охоронця, у відповідь на який відповідач листом №0145-03/354 від 29.12.2014р. зазначив, що оснащення охоронців спеціальними засобами та зброєю було заплановане на 4 квартал 2014 року, але в зв'язку з систематичною заборгованістю замовника перед виконавцем реалізоване не було, виконавець можливості для встановлення додаткового поста охорони не має.

Проте, посилання відповідача на наявність заборгованості замовника з оплати наданих послуг спростовуються наявними в матеріалах справи доказами виконання замовником своїх зобов'язань з оплати послуг охорони за березень - грудень 2014р. в сумі 2 929 712,90 грн., та не можуть бути розцінені судом як підстава для невиконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором належним чином.

У відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 1 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Правові наслідки порушення зобов'язання настають тільки у випадках, коли це передбачено законом або договором. Покладення на сторону договору відповідальності за невиконання зобов'язання, яка не встановлена договором або законом, є порушенням ст. 611 ЦК України (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 6 листопада 2013 р. у справі № 6-111цс13).

Таким чином, чинне законодавство визначає, що підставою для розірвання договору у судовому порядку може бути доведений належними та допустимими доказами факт невиконання стороною зобов'язань за договором.

Отже, зважаючи на той факт, що відповідач в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору не забезпечив власними силами і засобами виконання належним чином комплексу заходів, необхідних для збереження цілісності охоронюваних Об'єктів в період часу і на умовах, визначених Договором, що є істотним порушення виконавцем (відповідачем) умов Договору в частині виконання своїх зобов'язань, за висновками суду вказане є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання зазначеного Договору в судовому порядку, тому позовні вимоги в частині розірвання спірного Договору підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.12 р. «Про судове рішення» рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Що стосується клопотання позивача про стягнення судових витрат на проїзд представників ПАТ «Херсонська ТЕЦ», зокрема, на придбання проїзних квитків з метою забезпечення участі в судових засіданнях представника ПАТ «Херсонська теплоелектроцентраль» в сумі 1313,00 грн., на підтвердження розміру яких останнім надані копії проїзних квитків на проїзд залізничним та автобусним транспортом представника позивача з м. Херсон до м. Києва та в зворотньому напрямку на загальну суму 1313,00 грн., суд зазначає, що відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До інших витрат відносяться, зокрема, витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою.

Відповідно до п. 6.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» судовим експертам, перекладачам, іншим особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень, відшкодовуються: вартість проїзду до місця виклику і назад залізничним, автомобільним, водним і повітряним транспортом; страхові платежі за державне страхування на транспорті, вартість попереднього продажу проїзних документів, проїзд автомобільним транспортом (крім таксі) до залізничної станції, аеропорту, якщо вони знаходяться за межами населеного пункту; найом жилого приміщення; добові в розмірах, встановлених законодавством про службові відрядження. В усіх зазначених випадках відшкодуванню підлягає мінімальна вартість проїзду та мінімальна (для населеного пункту, в якому знаходиться господарський суд) вартість проживання в готелі. Документально підтверджені відомості про таку вартість та про фактичні витрати на проїзд і проживання подаються заінтересованими особами.

Правовий аналіз наведеного свідчить, що вказані витрати відшкодовуються у разі виклику судом (визнання явки обов'язковою) - судовим експертам, перекладачам, іншим особам.

Окрім того суд зазначає, що за змістом ст.28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Сторону в господарському процесі, крім керівника підприємства та організації, мають право представляти також адвокат та інші особи, які діють від її імені на підставі довіреності. Крім того, згідно п.3.9.2. постанови № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У відповідних випадках учасник судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК).

В той же час, як вбачається з матеріалів справи, явка сторін в судові засідання під час розгляду даної справи господарським судом обов'язковою не визнавалась, отже суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення відповідного клопотання позивача та стягнення судових витрат в розмірі 1313,00 грн., пов'язаних з явкою представника ПАТ «Херсонська ТЕЦ» в судові засідання.

Враховуючи, що спір виник з вини відповідача, суд приходить до висновку, що відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір має бути покладений на відповідача.

Керуючись ст. ст. 124, 129 Конституції України та ст. ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 43, 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати договір № 159 від 25 грудня 2013р., укладений між Публічним акціонерним товариством "Херсонська теплоелектроцентраль" та Державним підприємством «Управління відомчої воєнізованої охорони», розірваним.

3. Стягнути з Державного підприємства «Управління відомчої воєнізованої охорони» (04070, м. Київ, вул. Андріївський узвіз, 38 код ЄДРПОУ 02072239) на користь Публічного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" (73000, м. Херсон, Бериславське шосе, 1, код ЄДРПОУ 00131771) судовий збір в сумі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 16 травня 2016 р.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання протягом 10 днів з дня складання та підписання повного тексту рішення апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Суддя А.М. Селівон