Рішення № 57756393, 12.05.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.05.16р. Справа № 909/38/16

За позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Мушкетер", м. Дніпропетровськ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ

про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 18 566, 78 грн.

Суддя Мельниченко І.Ф.

Представники:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: не з'явився;

Від третьої особи: ОСОБА_2, дов. НАН № 456272 від 14.05.15 р., представник.

СУТЬ СПОРУ:

Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 18 566, 78 грн.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, подавши заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не надав, його повноважний представник в судове засідання не з'явився, заявивши про пропуск строку позовної давності.

Третя особа письмових пояснень по суті позовних вимог не надала.

12.05.16 року в судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення (ст. 85 Господарського процесуального кодексу України).

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

25.11.2010 року о 14:00 год. на вул. Криворіжській в м. Дніпропетровськ сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "LDV", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1 (третя особа), та автомобіля "Шевроле", державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3 (потерпіла особа).

Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 29.12.2010 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП з накладенням на нього штрафу на користь держави в сумі 420 грн. (а.с. 11).

На дату скоєння вказаної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 не мав чинного договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно до ст. 39.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон), моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно до ст. 41.1. Закону, МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння: транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

13.01.2010 р. потерпіла особа звернулась до Моторного (транспортного) страхового бюро України із заявою про виплату страхового відшкодування (а.с. 38).

Відповідно до Звіту №1850 судового експерта від 08.12.2010р. матеріальний збиток, що зазнав власник автомобіля «Шевроле», державний номер НОМЕР_2 складає 22 919, 92 грн. (а.с. 12-19).

21.02.2011 р. МТСБУ видано наказ № 408 про перерахування на користь ОСОБА_3 страхового відшкодування в сумі 17 834, 08 грн. (а.с. 42)

Позивачем було виплачено останньому страхове відшкодування в сумі 17 834, 08 грн. та 732, 70 грн. за послуги аварійних комісарів, про що свідчать платіжні доручення № 606 від 21.02.2011 р. (а.с. 43) та № 994 від 14.03.2011 р. (а.с. 47).

09.06.2015 р. Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська за результатами розгляду цивільної справи за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Мушкетер» про стягнення суми страхового відшкодування, прийнято рішенням, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Зазначеним вище рішенням встановлено, що у період з 01.11.2007 р. по 08.11.2011 р. ОСОБА_1 обіймав посаду торгового представника ТОВ «Фірма «Мушкетер» (відповідач), а на момент ДТП, яке відбулось 25.10.2011 р. останній керував належним ТОВ «Фірма «Мушкетер» автомобілем та перебував при виконанні своїх трудових обов'язків.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Зважаючи на вище викладене, позивач просить відшкодувати збитки на загальну суму 18 566, 78 грн., стягнувши їх з ТОВ «Фірма «Мушкетер».

Відповідно до ст.9 Закону України „Про страхування", страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Відповідно п. 9. статті 7 Закону України "Про страхування", страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів є обов'язковим видом страхування, зобов'язуючим власника транспортного засобу в обов'язковому порядку застрахувати свою цивільну відповідальність, а страховика - в обов'язковому порядку відшкодувати пряму шкоду, спричинену страхувальником третій особі.

У відповідності з вищезазначеними нормами закону, особою, зобов'язаною відшкодувати спричинену шкоду замість страхувальника є страховик, який видав такому страхувальнику поліс обов'язкового страхування цивільної відповідальності.

Відповідно до ст. 5 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором (ст. 6 Закону).

Статтею 1191 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до пунктів 38.2, 38.2.1 статті 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.

Відповідно до ч.1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним трудових (службових) обов'язків.

Таким чином, з аналізу зазначених правових норм вбачається, що позивач після виплати страхового відшкодування має право регресних вимог до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду.

Відповідно до 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Як вже зазначено вище, дорожньо-транспортна пригода сталась 25.11.2010 р., у зв'язку з чим загальний строк позовної давності у три роки сплив у листопаді 2013 р.

Позивач з позовом до суду звернувся 08.01.16 р., тобто поза межами вказаного строку.

Статтею 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідачем подано заяву, де останній просить застосувати строк позовної давності.

Поважних причин пропуску строку позовної давності позивачем не вказано.

З огляду на викладене вимоги позивача задоволенню не підлягають, у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Посилання позивача на переривання строку позовної давності, у зв'язку з подачею у січні 2014 р. позову до одного з боржників не заслуговують на увагу, оскільки, як вже зазначено вище, строк позовної давності у три роки сплив у листопаді 2013 р.

Крім того, відповідно до п. 4.4.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 р. «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів», за змістом частини другої статті 264 ЦК України переривання перебігу позовної давності шляхом пред'явлення позову матиме місце у разі не будь-якого подання позову, а здійсненого з додержанням вимог процесуального закону, зокрема, статей 54, 56, 57 ГПК. Тому якщо господарським судом у прийнятті позовної заяви відмовлено (стаття 62 ГПК) або її повернуто (стаття 63 названого Кодексу), то перебіг позовної давності не переривається. Так само не перериває цього перебігу подання позову з порушенням правил підвідомчості справ.

Керуючись ст.ст. 256, 257, 261, 267 Цивільного кодексу України, ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено: 17.05.16 р.

Суддя І.Ф. Мельниченко