Постанова № 57754474, 12.05.2016, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2016 року справа № 823/361/16

10 год. 40 хв.м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилюка В.О.,

секретар судового засідання Будченко А.Ю.,

за участю представників:

позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Вігор К до державної податкової інспекції м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю Вігор К подало позов, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 04 грудня 2014 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення базуються на акті документальної позапланової виїзної перевірки № 457/23-01-22-04/38228309 від 17 листопада 2014 року з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ Джеміус за період із 01.07.2014 по 31.07.2014, згідно описово-мотивувальної частини якого фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом не відбувалося, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету. Позивач вважає, що висновки акту побудовані виключно на припущеннях, господарські відносини між підприємствами оформлені відповідними первинними бухгалтерськими документами, відображені у податковій звітності позивача та фактично відбулися. Тому дії позивача є правомірними, висновок про порушення ним п. 198.3 статті 198 Податкового законодавства України є безпідставним та необґрунтованим.

Представник позивача в судовому засіданні адміністративний позов підтримала в повному обсязі та просила його задовольнити.

В письмових запереченнях на адміністративний позов відповідач просив в його задоволенні відмовити повністю, зазначивши при цьому, що господарські операції між позивачем та ТОВ Джеміус фактично не відбулися, оскільки до перевірки позивачем не надано підтверджуючі документи, а саме: товарно-транспортну накладну, документи щодо наявності власного транспорту ТОВ Вігор-К, а відтак не можливо підтвердити факт перевезення та отримання вантажу.

Системний аналіз норм податкового законодавства свідчить про те, що для відображення господарської операції в податковому обліку недостатньо самого лише її документального оформлення, господарська операція повинна фактично відбутися. Однак, як встановлено в ході перевірки, ТОВ Вігор-К відображало в обліку господарські операції, які фактично не відбувалися.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечила з підстав, викладених в письмових запереченнях на адміністративний позов.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно, обєктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.

Товариство з обмеженою відповідальністю Вігор-К, як субєкт господарювання юридична особа, ідентифікаційний код 38228309, зареєстроване 07.06.2012 та є платником податку на додану вартість.

На підставі наказу № 1840 від 12.11.2014 та направлення на перевірку № 856/23-01-22-04 від 13.11.2014 посадовими особами державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області (правонаступником якої є відповідач) проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю Вігор К з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах із товариством з обмеженою відповідальністю Джеміус за період із 01.07.2014 по 31.07.2014.

За результатами проведеної перевірки складено акт № 457/23-01-22-04/38228309 від 17 листопада 2014 року, в якому встановлені порушення п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого товариством з обмеженою відповідальністю Вігор К занижено до сплати до бюджету суму податку на додану вартість в розмірі 11808 грн 00 коп.

27 листопада 2014 року позивачем до державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області подано заперечення до вищевказаного акту.

За результатами розгляду вказаного заперечення висновок, викладений акті від 17 листопада 2014 року № 547/23-01-22-04/38228309 з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ Джеміус за період з 01.07.2014 по 31.07.2014, залишено без змін.

На підставі висновків вищевказаного акту перевірки державною податковою інспекцією у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 04.12.2014 про збільшення позивачу суми грошового зобовязання по податку на додану вартість в розмірі 17712 грн 00 коп., в тому числі за основним платежем 11808 грн 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 5904 грн 00 коп.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обовязки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обовязки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (надалі за текстом ПК України).

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобовязання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (підпункт 14.1.181 пункт 14.1 статті 14 ПК України)

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України (в редакції станом на час здійснення спірної господарської операції) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у звязку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 цієї статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Абзацом першим пункту 198.6. статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у звязку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобовязаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: у паперовому вигляді; в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обовязковим.

Згідно пункту 201.4 статті 201 ПК України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобовязань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Пункт 201.8 вказаної статті передбачає, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до першого абзацу пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІ (надалі Закон України № 996-ХІ).

Зі змісту статті 1 Закону України № 996-ХІ випливає, що первинний документ це будь-який документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Законодавством не визначений вичерпний перелік документів, які можуть вважатися первинними, відтак таким, що підтверджують проведення господарської операції і на підставі яких формується звітність. Відсутність деяких реквізитів в одному з первинних документів не робить автоматично господарську операцію такою, що не відбулася.

Частинами 1, 2 статті 9 Закону України № 996-ХІ встановлені вимоги до первинного документу та визначена сфера застосування первинного документу.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції. а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як свідчать матеріали справи, між позивачем та ТОВ Джеміус 20.06.2014 укладений договір поставки № 18. Згідно даного договору ТОВ Джеміус зобовязане постачати та передавати у власність ТОВ Вігор К товар за ціною та в асортименті, погоджених сторонами в специфікаціях. Договір підписаний належними представниками сторін та скріплений печатками.

У відповідності до укладеного договору ТОВ Джеміус поставило позивачу пластівці з фруктів у кількості 7200 штук на суму 70848 грн. 00 коп. (з них 11808 грн 00 коп. ПДВ) Вказаний товар супроводжувався видатковою накладною № РН-000561 від 30 липня 2014 року та податковою накладною № 189 від 30.07.2014, які містяться в матеріалах справи. Вказана податкова накладна зареєстрована в єдиному державному реєстрі податкових накладних. Кількість та суми зазначені у видатковій та податковій накладних повністю співпадають. Відповідач даний факт не заперечує.

За поставлений товар позивач з ТОВ Джеміус розрахувався повністю, що підтверджується оборотно-сальдовими відомостями за липень 2014 року, дослідженими у судових засіданнях.

Частина пластівців з фруктів згідно відповідних договорів поставки в подальшому реалізована. На підтвердження даного факту позивач надав видаткові, податкові та товарно-транспортні накладні, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Проаналізувавши вищевикладене в сукупності, суд дійшов висновку, що операції з придбання пластівців з фруктів та в подальшому їх реалізації позивачем фактично здійсненні і підтверджені належним чином складеними первинними документами, дослідженими судом, які відповідають за змістом вимогам чинного законодавства України та відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Суд не бере до уваги посилання відповідача, щодо недоліків в оформленні первинних документів позивача та відсутності товарно-транспортних накладних при перевезенні пластів з фруктів куплених у ТОВ Джеміус, оскільки формальні недоліки в первинних документах повинні оцінюватися в сукупності з іншими обставинами справи. Перевагу варто надавати реальності здійснення господарської операції та її економічному змісту, а не оформленню такої операції. Окрім того, представник позивача в судовому засіданні пояснив, що директор товариства з обмеженою відповідальністю Вігор К, перебуваючи у відрядженні у м. Запоріжжя у звязку з необхідністю проведення ділової зустрічі з представниками ТОВ Джеміус (наказ № 3 від 28.07.2014), на зворотній дорозі до м. Черкаси 30.07.2014 отримав товар на складі ТОВ Джеміус у м. Дніпропетровську, що підтверджується видатковою накладною РН-000561 від 30.07.2014. Так як вага отриманого товару була незначна, директор на власному автомобілі привіз його до м. Черкаси та розвантажив на складі. Оприбуткування товару на складі підтверджено карткою рахунку 631 за липень 2014 року.

Враховуючи зазначене, позивач правомірно відобразив у складі податкового кредиту суми податку на додану вартість за господарськими операціями з ТОВ Джеміус на підставі виписаної останнім належним чином оформленої податкової накладної.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 КАС України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та безсторонньо, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 11, 14, 70, 71, 94, 159 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

постановив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 04 грудня 2014 року про збільшення суми грошового зобовязання по податку на додану вартість в розмірі 17712 грн, в тому числі за основним платежем 11808 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 5904 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235, ідентифікаційний код 39497534) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Вігор К (18002, м. Черкаси, бул. Шевченка, 241, кв. 60, ідентифікаційний код 38228309) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.О. Гаврилюк

Постанова складена в повному обсязі 17.05.2016.