Постанова № 57753573, 26.11.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2015 р. Справа № 804/13170/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Турової О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Криворізької північної обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,-

ВСТАНОВИВ:

Криворізька північна обєднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Дніпропетровській області звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, в якому просила стягнути з відповідача податковий борг з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 174606,42грн. та з податку на додану вартість у розмірі 428097,98грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач має податковий борг з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 174606,42грн. та з податку на додану вартість у розмірі 428097,98грн., який виник внаслідок несплати узгоджених сум грошових зобовязань, донарахованих згідноподаткових повідомлень-рішень№0003801701/2/17879/10/17-312 від 19.08.2008р. та №0003801701/2/17880/10/17-312 від 19.08.2008р., що були оскаржені Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 в судовому порядку, проте, не скасовані та є чинними.

Позивач про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, проте у судове засідання його представник не зявився, але надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження, в якому також просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач предявлений позов не визнав, подав на нього письмові заперечення, в яких просив повністю відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що судовим рішенням у справі №2а/0470/9729/12 встановлено, що податкові повідомлення-рішення №0003801701/2/17879/10/17-312 від 19.08.2008р. та №0003801701/2/17880/10/17-312 від 19.08.2008р. були отримані відповідачем 23.08.2008р. і у встановлений законом строк оскаржені не були і тому вважаються узгодженими з 02.09.2008р. При цьому позивач до 02.06.2015р. жодних заходів щодо стягнення з відповідача податкового боргу за вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями не вчиняв, у звязку із чим пропустив встановлений п.102.4 ст.102 Податкового кодексу України строк для його стягнення, отже, такий податковий борг згідно з п.п.101.2.3 п.101.2 ст.101 Податкового кодексу України є безнадійним і підлягає списанню після 02.09.2011р.

Відповідач також був належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, проте у судове засідання не зявився, натомість представником відповідача було надано клопотання про розгляду справи за його відсутності.

Зважаючи на приписи ч.4 ст.122, ч.4, ч.6 ст.128 КАС України, а також на строки розгляду адміністративних справ, встановлені ст.122 КАС України, суд розглянув дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами, оскільки не вбачає потреби заслуховувати свідків та експертів.

Дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, суд приходить до висновку про те, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 06.05.2008р. Північною МДПІ у м. Кривому Розі, правонаступником якої є Криворізька північна обєднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, на підставі акта від 24.04.2008р. №28/17-312-2257800130 «Про результати позапланової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005р. по 31.12.2007р.» були винесені податкові повідомлення-рішення: №0003801701/0/9631/К/17-312, яким відповідачу визначено суму податкового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 174606,42грн., в тому числі за основним платежем 174606,42грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 0,00 грн., та №0003811701/0/9632/К/17-312, яким відповідачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 529782,68грн., в тому числі за основним платежем 353153,45грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 176629,23грн.

Означені податкові повідомлення-рішення були оскаржені Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі ФОП ОСОБА_1В.) в адміністративному порядку.

12 серпня 2008 року Державною податковою адміністрацією у Дніпропетровській області за наслідками розгляду повторної скарги позивача винесено рішення №21772/10/25-008, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення Північної МДПІ у м. Кривому Розі від 06.05.2008р. №0003801701/0/9631/К/17-312 та скасовано податкове повідомлення-рішення Північної МДПІ у м. Кривому Розі від 06.05.2008р. №0003811701/0/9632/К/17-312 в частині донарахованого податку на додану вартість у сумі 67789,80грн. та штрафних санкцій з цього податку у сумі 33894,90грн.

У звязку із цим 19.08.2008р.контролюючим органом були винесені податкові повідомлення-рішення №0003801701/2/17879/10/17-312, яким ФОП ОСОБА_1 визначено суму податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 174606,42грн., в тому числі за основним платежем 174606,42 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 0,00 грн., та №0004471701/10/17-312, яким ФОП ОСОБА_1 визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 428097,98грн., в тому числі за основним платежем 285363,65грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 142734,33грн.

21.08.2008р.ФОП ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Криворізької північної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби,в якому просив:визнати дії працівників Північної МДПІ в м. Кривому Розі незаконними;скасувати податкові повідомлення-рішення №0003801701/0/9631/К/17-312 від 06.05.2008р. та №0003801701/0/9632/К/17-312 від 06.05.2008р.

За означеним позовом ФОП ОСОБА_1 було сформовано адміністративну справу №2а/0470/9729/12.

З судового рішення у цій справі вбачається, що 14.11.2012р.ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою, в якій змінив позовні вимоги та просив суд:визнати дії працівників Північної МДПІ в м. Кривому Розі щодо проведення позапланової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005 року по 31.12.2007 року незаконними; скасувати податкові повідомлення-рішення №0003801701/0/9631/К/17-312 від 06.05.2008р., №0003801701/0/9632/К/17-312 від 06.05.2008р., №0003801701/2/17879/10/17-312 від 19.08.2008р. та №0003801701/2/17880/10/17-312 від 19.08.2008р.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.11.2012р. у справі №2а/0470/9729/12, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2015р., у задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_1 відмовлено.

Відповідно до приписів ч.3 ст.254 КАС України рішення у справі №2а/0470/9729/12 є таким, що набрало законної сили 25.02.2015р.

Згідно з приписами ст.255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

При цьому ч.1 ст.72 КАС України встановлено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, судовим рішенням у справі №2а/0470/9729/12 податкові повідомлення-рішення від 19.08.2008р. №0003801701/2/17879/10/17-312 та №0004471701/10/17-312 скасовані не були, а, отже, є чинними.

Крім того, вказаним судовим рішенням дійсно встановлено, що вищеозначені податкові повідомлення-рішення були отримані ФОП ОСОБА_1 С.В.23.08.2008р., а оскаржені ним до суду шляхом доповнення позовних вимог 14.11.2012 року, тобто після спливу 1095 днів, протягом яких чинним законодавством платнику податків надано право на оскарження до суду податкових повідомлень-рішень, таким чином, на час оскарження податкових повідомлень-рішень від 19.08.2008р. №0003801701/2/17879/10/17-312 та №0004471701/10/17-312 ФОП ОСОБА_1 право на таке оскарження втратив.

Так, відповідно до п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-III від 21.12.2000р. (далі Закон №2181-ІІІ), чинного на час виникнення спірних правовідносин,податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Згідно з п.п.5.2.2 п.5.2 ст.5 Закону №2181-ІІІу разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Контролюючий орган зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги платника податків на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Відповідно до п.п.5.2.3, п.п.5.2.4 п.5.2 ст.5 Закону №2181-ІІІзаява, подана із дотриманням строків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту, зупиняє виконання платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні, на строк від дня подання такої заяви до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума податкового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою. Процедура адміністративного оскарження закінчується:останнім днем строку, передбаченого підпунктом 5.2.2 цього пункту для подання заяви про перегляд рішення контролюючого органу, у разі коли така заява не була подана у зазначений строк;днем отримання платником податків рішення контролюючого органу про повне задоволення скарги, викладеної у заяві;днем отримання платником податків рішення контролюючого органу, що не підлягає подальшому адміністративному оскарженню.День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Крім того, п.п.5.2.5 п.5.2 ст.5 цього Закону передбачено, що з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов'язання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення. У цьому випадку зазначене рішення контролюючого органу не підлягає адміністративному оскарженню.

За змістом приписів п.п.5.3.2 п.5.3 ст.5 Закону №2181-ІІІ у випадках апеляційного узгодження суми податкового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити її узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом десяти календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідно до п.п.5.4.1 п.5.4 ст.5 цього Законуузгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Граничні строки стягнення податкового боргу встановлені п.п.15.2.1 п.15.2 ст.15 Закону №2181-ІІІ, згідно якогоу разі коли податкове зобов'язання було нараховане податковим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 15.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або до визнання боргу безнадійним.

Згідно п.п.6.2.1 п.6.2 ст.6 Закону №2181-ІІІ у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

З 01.01.2011р. Закон №2181-ІІІ втратив чинність у звязку із набаранням чинності Податковим кодексом України.

При цьому приписами п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України також передбачено, щоу разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Разом з тим, відповідно до п.56.18 ст.56 Податкового кодексу України, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Податковим боргом відповідно до п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України визнається сума грошового зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня нарахована на суму такого грошового зобовязання.

Відповідно до п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з п.59.3 ст.59 цього Кодексу податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

За змістом приписів п.102.4 ст.102 Податкового кодексу Україниу разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

З аналізу вищенаведених норм Закону №2181-ІІІ та Податкового кодексу України вбачається, що як в першому, так і в другому випадку виникнення у контролюючого органу права на стягнення податкового боргу, зокрема, повязується з моментом узгодження грошових зобовязань, оскільки саму суть податкового боргу становлять саме узгодженні грошові зобовязання.

Водночас, як Закон №2181-ІІІ, так і Податковий кодекс України встановлює, що у разі оскарження платником податків податкового повідомлення-рішення у судовому порядку грошове зобов'язання, визначене таким податковим повідомленням-рішення, вважається неузгодженим до дня набраннясудовим рішенням законної сили і обовязок у платника податків самостійно погасити узгоджену суму таких зобовязань виникає лише протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження, тобто за днем набрання судовим рішенням законної сили.

У разі несплати платником податків у цей строк узгодженого грошового зобовязання у останнього виникає податковий борг.

Отже, граничний строк стягнення такого податкового боргу (1095 календарних днівз дня його виникнення) у даному випадку відраховується після спливу 10 календарних днів, наступних за днем узгодження грошового зобовязання, тобто за днем набрання судовим рішенням законної сили.

За наведених обставин, доводи відповідача відносно того, що позивачем пропущено встановлений п.102.4 ст.102 Податкового кодексу України строк длястягнення податкового боргу є помилковими та спростовуються вищенаведеним.

Натомість доводи позивача про наявність у ФОП ОСОБА_1 податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 174606,42грн. та з податку на додану вартість у розмірі 428097,98грн., який виник внаслідок несплати узгоджених сум грошових зобовязань, донарахованих згідно податкових повідомлень-рішень №0003801701/2/17879/10/17-312 від 19.08.2008р. та №0003801701/2/17880/10/17-312 від 19.08.2008р., що були оскаржені відповідачем в судовому порядку, проте, не скасовані та є чинними відповідно до судового рішення у справі №2а/0470/9729/12, знайшли своє підтвердження у ході розгляду справи та доводяться вищевказаним судовим рішенням, що набрало законної сили, а також відомостями про відсутність сплати відповідачем цих узгоджених грошових зобовязань (довідкою про стан розрахунків з бюджетом), що останнім спростовано не було.

Крім того, судом встановлено, що контролюючим органом на виконання приписів п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України 02.06.2015р. було виставлено податкову вимогу форми «Ю» №1343-25 про сплату ФОП ОСОБА_1 податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 174606,42грн. та з податку на додану вартість у розмірі 428097,98грн. а всього на суму 602704,40грн.

Означена податкова вимога була отримана відповідачем 10.06.2015р., що посвідчується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення, яким вона надсилалась ФОП ОСОБА_1

Станом на час розгляду справи доказів погашення відповідачем означеного податкового боргу не надано.

На момент звернення позивача до суду податковий борг непогашений і не списаний.

Відповідно до ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Пунктом 87.11 статті 87 Податкового кодексу України встановлено, що орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Згідно п.95.1, п.95.2 ст.95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Зважаючи на наведене, суд приходить до висновку про те, що позивачем-субєктом владних повноважень, було доведено правомірність своїх вимог щодо стягнення з відповідача наявної у нього заборгованості із сплати податкового боргуз податку на доходи фізичних осіб та з податку на додану вартість, натомість відповідачем не було надано суду доказів сплати податкового боргу у встановлені законодавством строки.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.4 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, у яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. ст. 122, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Криворізької північної обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п.2257800130) податковий борг з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 174606,42грн. (сто сімдесят чотири тисячі шістсот шість гривень 42 копійки) на бюджетний рахунок 33111341700022, код платежу 11010500, одержувач Управління державної казначейської служби у Жовтневому районі м. Кривого Рогу, код 38031627, Банк ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, та з податку на додану вартість у розмірі 428097,98грн. (чотириста двадцять вісім тисяч девяносто сім гривень 98 копійок) на бюджетний рахунок 31112029700022, код платежу 14010100, одержувач Управління державної казначейської служби у Жовтневому районі м. Кривого Рогу, код 38031627, Банк ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, МФО 805012.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. 186 цього Кодексу до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_2