Рішення № 57748266, 11.05.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22-ц/790/1775/16 Головуючий 1 інстанції -

Справа № 639/9965/15-ц ОСОБА_1

Категорія: договірні Доповідач - Швецова Л.А.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2016 року м. Харків

Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого судді : Швецової Л.А.,

Суддів: Малінської С.М., Тичкової О.Ю.,

За участі секретаря: Єрьоменко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду цивільну справу

за апеляційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» - ОСОБА_2

на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 15 січня 2016 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства Національна страхова компанія «Оранта», -

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства Національна страхова компанія «Оранта» ( далі ВАТ «НАСК «Оранта») про стягнення інфляційних втрат у розмірі 8114 грн. 76 коп., пені в сумі 3978 грн. 98 коп., 3% річних - 215 грн. 31 коп., у зв'язку з несвоєчасною виплатою суми страхового відшкодування. В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 06.05.2014 р. , з вини водія ОСОБА_4, мала місце дорожньо-транспортна пригода, в якій пошкоджено належний ОСОБА_3 автомобіль НОМЕР_1. Оскільки цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_4 була застрахована ВАТ НАСК «Оранта», водії звернулися до відповідача із відповідними заявами про виплату страхового відшкодування, а 11.11.2014 р. ОСОБА_3 надані всі необхідні документи та узгоджена сума відшкодування, яка становить 22583 грн. 24 коп. Всупереч вимогам п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», як зазначає позивач, незважаючи на письмове підтвердження відповідача від 15.04.2015 р. про виплату належних сум найближчим часом, ВАТ НАСК «Оранта» здійснило перерахування тільки 04.06.2015 р., прострочив виплату на 116 днів. Пеня за прострочення виплат дотепер не виплачена.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 15 січня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено.

Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства Національна страхова компанія «Оранта» на користь ОСОБА_3 за прострочення виконання грошового зобов'язання в сумі 12309 грн. 05 коп.

Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства Національна страхова компанія «Оранта» в дохід держави судовий збір у розмірі 487 грн. 20 коп.

Не погодившись із вказаним вище рішенням суду першої інстанції представник Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» - ОСОБА_2 звернулася з апеляційною скаргою, в якій з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 15 січня 2016 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_3 відмовити в задоволенні позову.

Обґрунтовуючи свої апеляційні доводи, апелянт зазначив, що при винесенні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було порушено вимоги ЦПК України, оскільки описова частина рішення не містить узагальненого викладу позиції відповідача, у мотивувальній частині рішення не зазначено мотивів, з яких суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, бере до уваги або відхиляє докази, застосовує зазначені в рішенні нормативно-правові акти.

Також, апелянт вказує, що відшкодування шкоди це відповідальність, а не боргове (грошове) зобовязання, на шкоду не повинні нараховуватися проценти за користування чужими грошовими коштами, що теж є відповідальністю Отже, нарахування процентів на суму шкоди є фактично подвійною мірою відповідальності.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, знаходить апеляційну скаргу підлягаючою задоволенню частково.

При цьому колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом першої інстанції встановлено, що 06 травня 2014 р., сталася ДТП за участю автомобіля ГАЗ АС-6 332 АХХ-1, державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_4 та автомобіля НОМЕР_1, що належить ОСОБА_3 Постановою Дворічанського районного суду Харківської області від 24.07.2014 р. водія ОСОБА_4 визнано винним за ст.124 КУпАП у скоєнні цієї ДТП. В результаті зіткнення автомобілі отримали механічні пошкодження.

Автомобіль ОСОБА_4 ГАЗ АС-6 332 АХХ-1 державний номерний знак НОМЕР_2 забезпечений полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності № АС 7801314 від 04.03.2014 р. у ВАТ «НАСК «Оранта».

Власник автомобіля SKODA SUPERB державний номер знак НОМЕР_3 ОСОБА_3 звернувся до відповідача із заявою про страхове відшкодування, 11.11.2014 р. надіслав відповідачу всі необхідні для виплати документи. Призначена сума страхового відшкодування складає 22583 грн. 24 коп.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» гарантує здійснення страхових виплат і виплати страхового відшкодування проводиться страховиком відповідно до договору страхування. Несвоєчасну виплату страхового відшкодування суди вважають простроченням грошового зобовязання, за яке настає відповідальність, передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, у вигляді сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від прострочення суми

Згідно п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою,яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства ( ст.999 ЦК України).

Оскільки зобовязання страховиків у разі настання страхового випадку зводиться до здійснення страхової виплати, то таке зобовязання є грошовим і в разі прострочення його виконання настає відповідальність, передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, зокрема сплати боргу з урахуванням встановленого індексі інфляції за весь час прострочення.

Стягуючи суму інфляційних витрат та 3% річних від простроченої суми, суд першої інстанції виходив з того, що затримка виплати складає за період з 09.02.2015 р.( сплив 90 днів після надання всіх необхідних документів на виплату) по 04.06.2015 р.- 116 днів.

Оскільки НАСК «Оранта» прострочила виконання грошового зобов'язання, стягненню на користь позивача підлягають інфляційні втрати та 3% річних.

Інфляція за період з лютого 2015 р. по травень 2015 р. становить 135, 93 % (1,053 х 1,108 х 1,140 х 1,022 = 1,3593 х 100 = 135,93). Таким чином, інфляційні втрати за цей період склали 30698 грн. (22583 ,24 : 100 х 135,93% ).

Три відсотки річних від несплаченої суми за період з 9 лютого 2015 р. ( строк виконання зобов'язання) по 04.06.2015 р. становлять 215 грн. 31 коп. (22583,24х3/100: 365/х 116).

З матеріалів справи вбачається, що НАС «Оранта» сплатила на користь позивача страхове відшкодування 29.05.2015 р., тому, кількість днів прострочення складає не 116, а 110 днів, тому судова колегія вважає, що сума інфляційних витрат та 3% річних від простроченої суми, які підлягають стягненню, має бути зменшена з 12309 грн. 05 коп. до 11548 грн. 61 коп.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.3 ч.1 ст.307, ст.309, ч.2 ст.314, ст.ст.316, 319, 323, 324, 325 ЦПК України, судова колегія,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» - ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 15 січня 2016 року - змінити.

Зменшити суму стягнуту з Відкритого акціонерного товариства Національна страхова компанія «Оранта» на користь ОСОБА_3 за прострочення виконання грошового зобов'язання з 12309 грн. 05 коп. до 11548 грн. 61 коп.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає чинності негайно, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня її проголошення.

Головуючий:

Судді: