Рішення № 57743052, 12.05.2016, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/19450/15-ц Головуючий у 1-й інстанції Сливка Л.М. Провадження № 22-ц/789/689/16 Доповідач - Хома М.В.Категорія - 30

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2016 р. Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючої - Хоми М.В.

суддів - Демкович Ю. Й., Загорський О. О.,

секретар - Танцюра О.В.

з участю сторін

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 березня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

В грудні 2015 року ОСОБА_2 звернулась в суд із вказаним позовом, посилаючись на те, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 27 січня 2010 року зобов'язано ОСОБА_1 знести самочинно збудований гараж на земельній ділянці ОСОБА_2 в АДРЕСА_1. Однак, дане рішення тривалий час не виконується, у зв'язку із чим позивачка позбавлена можливості вільно володіти та розпоряджатись своєю земельною ділянкою, що порушує її особисті права. За період затяжних судових процесів та незаконної бездіяльності відповідача щодо зволікання з виконанням судового рішення вона зазнала душевних страждань, в результаті чого її стан здоров'я значно погіршився через постійні хвилювання, так як вона являється інвалідом ІІ групи, жінкою похилого віку, а тому на підставі ст.ст. 23, 1167 ЦК України просила відшкодувати моральну шкоду у розмірі 50 000 грн.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 березня 2016 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 10 000 грн. спричиненої моральної шкоди. Стягнуто з ОСОБА_1 в доход держави 551,20 грн. судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Вважає, що рішення суду є незаконним та необгрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки розмір задоволених позовних вимог не у повній мірі відповідає характеру правопорушення. Судом не враховано тривалість невиконання рішення суду та формальність причин його невиконання (відсутність коштів на демонтаж гараж), за 5 років можна зібрати грошові кошти та виконати рішення суду. Тому вважає, що така поведінка зі сторони ОСОБА_1 є незаконною, він маніпулює та ухиляється від виконання покладеного на нього обов"язку. Крім цього, судом не враховано характеристику позивачки як особи похилого віку та інваліда ІІ групи, глибину та довготривалість її моральних та душевних страждань від порушення її прав як власника земельної ділянки, постійне стресове та хвилююче відчуття. Також посилається на мотиви, викладені в позовній заяві.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити. Вважає, що рішення суду є незаконним, прийнятим з істотним порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. Судом не враховано, що всі питання виконання судового рішення врегульовано Законом України "Про виконавче провадження", тому якщо у позивачки є будь-які претензії, пов"язані з виконанням судового рішення, то вона повинні їх пред"являти до органу ДВС, на виконанні якого перебував виконавчий лист. Судом неправильно застосовано ст. 23 ЦК України. Невиконання рішення суду боржником не є підставою для виникнення у стягувача права на відшкодування моральної шкоди. Позивачкою не долучено жодного доказу на підтвердження того, що їй спричинена моральна шкода саме з вини відповідача.

Заслухавши пояснення ОСОБА_2, яка підтримала доводи своєї апеляційної скарги та заперечила проти апеляційної скарги ОСОБА_1, ОСОБА_1, який підтримав доводи своєї апеляційної скарги та вважає рішення суду незаконним та необґрунтованим, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційних скарг в їх межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 не підлягає до задоволення, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити з таких підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що внаслідок неправомірних дій ОСОБА_1 щодо невиконання ним впродовж тривалого часу рішення суду, незнесення самовільно збудованого гаража на належній земельній ділянці ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 позивачці була завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, яких вона зазнала внаслідок неможливості вільно володіти, користуватись та розпоряджатись своєю земельною ділянкою, на якій знаходиться самовільно збудований гараж, та керуючись ст.ст. 23, 321, 1167 ЦК України суд прийшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та стягнення з відповідача 10 000 грн. моральної шкоди.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду, оскільки судом неправильно застосовано норми матеріального права, що є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 січня 2010 року задоволено частково позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та зобов'язано останнього знести самочинно збудований гараж на земельній ділянці ОСОБА_2 в АДРЕСА_1.

26 грудня 2012 року за зверненням ОСОБА_2 їй видано виконавчий лист.

25 квітня 2013 року ухвалою Тернопільського міськрайонного суду ОСОБА_2 поновлено строк для пред'явлення до виконання виконавчого документа про примусове виконання вказаного судового рішення.

29 квітня 2014 року ухвалою Тернопільського міськрайонного суду задоволено заяву ОСОБА_2 про видачу дубліката виконавчого листа, у зв"язку з втратою нею оригіналу виконавчого листа.

Із заявою про примусове виконання судового рішення ОСОБА_2 звернулась до державної виконавчої служби 4 вересня 2015 року.

Постановою державного виконавця від 9 вересня 2015 року відкрито виконавче провадження.

Постановою державного виконавця від 19 листопада 2015 року виконавче провадження закрито у зв"язку з неможливістю виконання рішення без участі боржника. Державним виконавцем направлено подання до Тернопільського РВ УМВСУ в Тернопільській області для вирішення питання про притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності за невиконання рішення суду.

Постанова про закриття виконавчого провадження позивачкою не оскаржувалась.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Однак, ця стаття закріплює загальні положення про відшкодування моральної шкоди як способу захисту суб"єктивних цивільних прав.

Спори про відшкодування заподіяної моральної (немайнової) шкоди розглядаються судами, коли право на відшкодування моральної шкоди безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень, або закріплене законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди.

Цивільний кодекс України передбачає право на відшкодування моральної шкоди в окремо визначених випадках, у тому числі у разі її завдання неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю (ч.1 ст. 1167 ЦК України).

Статтею 1167 ЦК України передбачено умови відповідальності за заподіяння моральної шкоди, за наявності яких виникає відповідне зобов"язання.

Позивачка, посилаючись на ст. ст.23, 1167 ЦК України, зазначає, що моральна шкода спричинена незаконною бездіяльністю ОСОБА_1, який тривалий час не виконує судове рішення.

Однак, сам факт невжиття боржником будь-яких дій щодо виконання судового рішення не може вважатись неправомірною бездіяльністю, яка дає підстави стягувачу для стягнення моральної шкоди на підставі ст. 1167 ЦК України.

У випадку невиконання рішення суду боржником добровільно передбачено примусове виконання, умови і порядок якого визначені Законом України "Про виконавче провадження".

Статтею 2 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що примусове виконання рішень покладається на Державну виконавчу службу.

Статтями 89, 90 цього ж Закону визначені санкції щодо боржника у випадку невиконання рішення суду, а саме : накладення на нього штрафу, притягнення до кримінальної відповідальності.

Отже, бездіяльність відповідача ОСОБА_3, який не бажає виконувати судове рішення, може тягнути адміністративну чи кримінальну відповідальність, а не цивільну у вигляді стягнення моральної шкоди.

За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає до скасування з ухваленням нового про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що незаконна поведінка відповідача, який маніпулює та ухиляється від виконання покладеного на нього рішенням суду обов"язку, є підставою для стягнення моральної шкоди, колегія суддів оцінює критично, так як чинним законодавством передбачено можливість примусового виконання рішення у випадку бездіяльності зобов"язаної особи щодо добровільного виконання. Також безпідставними є доводи щодо тривалого невиконання рішення суду та судової тяганини, так як з матеріалів справи вбачається, що рішення суду набрало законної сили 6 вересня 2011 року, виконавчий лист вперше був виданий за заявою позивачки 26 грудня 2012 року, у подальшому нею ставилось питання у суді про поновлення строку пред"явлення виконавчого документа до виконання, видачу дубліката виконавчого листа замість втраченого нею оригіналу. Виконавче провадження було відкрито лише 4 вересня 2015 року. Отже, з моменту набрання рішенням суду законної сили сама позивачка не скористалась вчасно у передбаченому законом порядку правом на примусове виконання рішення суду.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 березня 2016 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуюча - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області М.В. Хома