Рішення № 57743040, 13.05.2016, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 596/954/15-ц Головуючий у 1-й інстанції Малярчук В.В. Провадження № 22-ц/789/682/16 Доповідач - Жолудько Л.Д.Категорія - 42

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2016 р. Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Жолудько Л.Д.

суддів - Сташків Б. І., Костів О. З.,

при секретарі Романюк Х.Ю.

з участю ОСОБА_1, ОСОБА_2, представника третьої особи ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_2 на рішення Теребовлянського районного суду від 15 квітня 2016 року по справі за позовом співвласників майнових паїв колективного сільськогосподарського підприємства "Авангард": ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_2, третьої особи - Красненської сільської ради Гусятинського району до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про усунення перешкод у користуванні квартирою та виселення,

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2015 року ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_2, третя особа - Красненська сільська рада Гусятинського району звернулися в суд із позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про усунення перешкод у користуванні квартирою та виселення.

Рішенням Теребовлянського районного суду від 15 квітня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Судові витрати сплачені позивачами при зверненні з позовом до суду залишено за ними.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_2 просять скасувати рішення Теребовлянського районного суду від 15 квітня 2016 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити їх позовні вимоги в повному обсязі.

Особи, які подали апеляційну скаргу, зазначають, що майно КСП, у тому числі й будинок спеціалістів, належить на праві спільної часткової власності його членам згідно зі ст. 7, ч. 1 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство", зокрема, 453 власникам майнових сертифікатів- співвласники майнових паїв колишнього КСП "Авангард".

Вважають, що постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2014 року фактично визнано власників майнових сертифікатів (членів КСП "Авангард") власниками спірної квартири № 1, оскільки в силу ст. 2, ч. 1, п. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" особами (заявниками), які мають право подавати заяви до державного реєстру прав про скасування реєстрації права власності на квартиру, можуть бути тільки власники квартир.

Зазначають, що відсутність реєстрації спірного майна у відповідних органах не є доказом відсутності права власності власників майнових сертифікатів КСП "Авангард" на це майно, оскільки їх право власності виникло на підставі закону "Про колективне сільськогосподарське підприємство" та підтверджується майновими сертифікатами.

У судовому засіданні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підтримали свою апеляційну скаргу, зіславшись на доводи викладені в ній.

Представник третьої особи - Красненської сільської ради- сільський голова ОСОБА_3 підтримав апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_2, просить її задовольнити.

Інші особи, які брали участь у справі, у судове засідання не з'явились, подали заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Судом установлено, що позивачі є власниками майнових паїв КСП "Авангард", що підтверджується копіями їх свідоцтв про право власності на майновий пай серії НОМЕР_1, серії НОМЕР_2 (а.с. 20, 23).

Рішенням Гусятинського районного суду від 05.03.2014 року відмовлено в задоволенні позову співвласників майнових паїв КСП "Авангард": ОСОБА_1, ОСОБА_8, ОСОБА_9, третьої особи - Красненської сільської ради до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про усунення перешкод у користуванні квартирою та виселення (а.с. 57-58).

Вищевказаним рішенням установлено, що право власності на спірний будинок спеціаліста в АДРЕСА_1 ні за ким не зареєстровано.

Згідно з довідкою управління агропромислового розвитку Гусятинської райдержадміністрації від 10.11.2010 року до пайового фонду колишнього КСП "Авангард" включено майно житлового фонду с. Красне та с. Козина, яке в процесі реорганізації підприємства було розпайоване.

Ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 23.04.2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_8, ОСОБА_9 відхилено та рішення Гусятинського районного суду від 05.03.2014 року залишено без змін (а.с. 59-61).

У вказаній ухвалі колегія суддів дійшла висновку про те, що позивачами не доведено належними та допустимими доказами, що саме спірний будинок було передано в пайовий фонд КСП "Авангард", оскільки свідоцтва про право власності на будинок немає. Також відсутні докази про те, що позивачі є власниками квартири по АДРЕСА_1, і що відповідачами порушене право власності позивачів.

Апеляційним судом також установлено, що відповідачі проживають у спірній квартирі з 1987 року. Будинок АДРЕСА_1 належав колгоспу "Авангард" як будинок спеціаліста. Спірна квартира була надана спеціалістові колгоспу ОСОБА_7 ( чоловікові ОСОБА_5 та батькові ОСОБА_6 і ОСОБА_7.). У 1992 році колгосп "Авангард" було ліквідовано та створено КСП "Авангард", де ОСОБА_10 продовжував працювати. У 2007 році ОСОБА_10 помер. Члени його сім'ї-відповідачі по справі там далі проживають, зареєстровані, іншого житла не мають.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 18.06.2014 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_8, ОСОБА_9 на рішення Гусятинського районного суду від 05.03.2014 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 23.04.2014 року (а.с. 66).

За змістом ст. 61, ч. 3 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників апеляційного розгляду справи, колегія вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_2 слід частково задовольнити.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачами не подано, а судом не здобуто належних та допустимих доказів на підтвердження їх позовних вимог про те, що вони є власниками квартири по АДРЕСА_1, що відповідачами чиняться перешкоди в здійсненні їх права власності та чи є інші правові підстави для виселення відповідачів.

Колегія суддів уважає, що з таким висновком суду слід погодитись, оскільки він відповідає встановленим обставинам і вимогам закону.

В силу вимог статей 11, 10, 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 391 ЦПК України лише власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. 355, ч. 1; 356, ч. 1; 368, ч. 1 ЦК України майно, яке знаходиться у власності двох або більше осіб - співвласників, належить їм на праві спільної власності і є їх спільним майном. Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві спільної власності є спільною частковою власністю, а без визначення часток - спільною сумісною власністю.

Поняття, зміст права власності та його здійснення викладено в нормах статей 316, 317, 319 ЦК України.

Згідно з ч.2 ст. 331 ЦК України, ч.1 ст.1; п.1 ч.1 ст. 4 ЗУ України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" право власності на нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації.

За змістом ч.ч.1, 4 статті 9 Житлового кодексу УРСР громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів.

Ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Аналізуючи встановлені обставини і наведені вимоги закону, суд першої інстанції дійшов мотивованого висновку про те, що позивачами не подано, а судом не здобуто належних та допустимих доказів на підтвердження того, що вони є власниками квартири № 1 за вищевказаною адресою, відповідачі чинять їм перешкоди у здійсненні їх права власності, а тому відсутні правові підстави для задоволення їх позову про усунення перешкод у користуванні квартирою та виселення відповідачів.

Із наведених підстав колегія не приймає до уваги посилання осіб, які подали апеляційну скаргу, на положення ст. 7, ч. 1 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" та ст. 2, ч. 1, п. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", якими не спростовуються висновки суду, викладені в рішенні.

Разом з тим, відмовляючи в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про усунення перешкод у користуванні квартирою та виселення, суд не звернув увагу на те, що є таке, що набрало законної сили, рішення Гусятинського районного суду від 5 березня 2014 року, ухвалене за позовом ОСОБА_1 з приводу спору між нею та тими ж відповідачами, про той же предмет і з тих самих підстав.

Відповідно до вимог п.2 ч.1 ст. 205 ЦПК України наведене є підставою для закриття провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про усунення перешкод у користуванні квартирою та виселення, а згідно з положеннями п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України- для зміни рішення суду: скасування його в частині відмови в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про усунення перешкод у користуванні квартирою та виселення із закриттям провадження в справі в цій частині, а в решті-залишенням рішення суду без змін.

Керуючись ст.ст. 205,ч.1,п.2; 307, ч.1, п.3; 309,ч.1,п.4; 310,ч.1; 313; 314; 316; 317; 319; 324; 325 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_2 частково задовольнити.

Рішення Теребовлянського районного суду від 15 квітня 2016 року змінити.

У частині відмови в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про усунення перешкод у користуванні квартирою та виселення рішення суду скасувати, а провадження в справі в цій частині закрити.

У решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області Л.Д. Жолудько