Постанова № 57741315, 04.05.2016, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №2-а-370/16

(№760/3382/16-а)

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 травня 2016 року м. Київ

Суддя Солом'янського районного суду м. Києва Оксюта Т.Г., розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом до відповідачів.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що його було звільнено з військової служби.

01 серпня 2014 року позивач отримав ІІ групу інвалідності у зв'язку із пораненням та контузією, які пов'язані з виконанням обов'язків військової служби, що підтверджується довідкою МСЕК від 01 серпня 2014 року серії 10 ААГ №005156.

Позивачем були подані заяви до відповідачів про призначення йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності ІІ групи внаслідок виконання ним обов'язків військової служби.

Проте, відповідачі відмовили ОСОБА_1 у реалізації його права на соціальний захист, що встановлений державою.

Вважає такі дії відповідачів неправомірними у зв'язку з чим просив задовольнити позов.

Ухвалою суду від 15.04.2016 року в справі було відкрито скорочене провадження.

Представник відповідача Адміністрації Державної прикордонної служби України надіслав на адресу суду письмові пояснення в яких проти задоволення позову заперечував посилаючись на те, що позовні вимоги є необґрунтованими, оскільки відповідач діяв в межах наданих йому повноважень та у відповідності до вимог чинного законодавства.

Представник відповідача Міністерства оборони України надіслав на адресу суду письмові пояснення в яких проти задоволення позову заперечував посилаючись на те, що виплату одноразової грошової допомоги має здійснювати орган, з якого звільнився військовослужбовець, у зв'язку з чим підстав для задоволення позовних вимог до Міністерства не має.

Згідно ч. 4 ст. 183-2 КАС України суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі. За результатами розгляду справи у скороченому провадженні суддя, оцінивши повідомлені позивачем, відповідачем обставини, за наявності достатніх підстав приймає законне та обґрунтоване судове рішення. У разі недостатності повідомлених позивачем обставин або якщо за результатами розгляду поданого відповідачем заперечення суд прийде до висновку про неможливість ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, суд розглядає справу за загальними правилами цього Кодексу, про що постановляє ухвалу, яка не підлягає оскарженню.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку скороченого провадження, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, прихожу до наступного.

Встановлено, що позивач був звільнений з військової служби 29 червня 1987 року, є учасником бойових дій та інвалідом війни ІІ групи, приймав участь у бойових діях у Демократичній Республіці Афганістан з 02 листопада 1986 року по 29 червня 1987 року, що підтверджується довідкою територіального підрозділу Міністерства оборони України від 22.01.2016 року та копіями посвідчень позивача.

01 серпня 2014 року позивача визнано з 09 липня 2014 року інвалідом ІІ групи у зв'язку із пораненням та контузією, які пов'язані з виконанням обов'язків військової служби, що підтверджується довідкою МСЕК від 01 серпня 2014 року серії 10 ААГ №005156.

Тобто, з 09 липня 2014 року позивач набув право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року та Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» від №975 від 25.12.2013 року у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, у разі встановлення інвалідності IІ групи.

З матеріалів справи вбачається, що позивач, відповідно пункту 11 Порядку, надав усі належні документи до уповноваженого органу Міністерства оборони, які той направив відповідача - розпорядника бюджетних коштів для прийняття рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у разі інвалідності.

Міністерство оборони України не визнало право позивача на отримання допомоги як інваліда ІІ групи у зв'язку із пораненням та контузією, які пов'язані з виконанням обов'язків військової служби, що підтверджується відсутністю будь-якого рішення відповідача за заявою позивача від 06 березня 2016 року.

Крім цього, позивач надав усі належні документи до Адміністрації Державної прикордонної служби України для прийняття рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у разі інвалідності, але йому у цьому було відмовлено, що підтверджується вих. Адміністрації Державної прикордонної служби України від 22 березня 2016 року №11/Д-1588, на що слід зазначити наступне.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону останній поширюється, зокрема, на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби.

Відповідно до підпункту 4 пункту 2 ст.16 Закону одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Відповідно до підпункту «б» пункту 1 ст.16-2 Закону одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи.

Постановою КМ України від 25 грудня 2013 року №975 було затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Пунктом 6 Порядку передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується: військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі: 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи.

З огляду на те, що інвалідність позивачу була встановлена з 09 липня 2014 року, прихожу до висновку, що Міністерство оборони України при вирішенні питання про нарахування та виплату одноразової грошової допомоги повинен був керуватися п. 6 Порядку, затвердженого Постановою 25 грудня 2013 року № 975.

Тобто, одноразова грошова допомога позивачу повинна була бути призначена та виплачена у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, Міністерство оборони України, як суб'єкт владних повноважень, не спростував доводи позивача.

Доводи позивача та Міністерства оборони України у частині заявлених позивачем позовних вимог до Адміністрації Державної прикордонної служби України є необґрунтованими, оскільки як вбачається з матеріалів справи, прийняття позивача на військову службу та звільнення з неї провадились керівником Міністерства оборони - Міністром оборони, а тому усі видатки з виплати одноразової грошової допомоги у разі інвалідності має провадити саме Міністерство оборони України.

Адміністрація Державної прикордонної служби України права позивача не порушувала, а тому у задоволенні позовних вимог до неї слід відмовити.

Враховуючи вищевикладене, прихожу до висновку про задоволення вимог позивача в частині визнання дій Міністерства оборони України щодо непризначення позивачу одноразової грошової допомоги у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності неправомірними.

Таким чином, на Міністерство оборони України повинен бути покладений обов'язок саме нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, а не стягнути її недоплачену частину.

Керуючись Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», ст.ст.9, 11, 69-71, 86, 99, 158-163, 183-2, 254 КАС України, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Міністерства оборони України щодо непризначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги внаслідок настання ІІ групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

Зобов'язати Міністерство оборони України здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги внаслідок настання ІІ групи інвалідності у зв'язку з виконанням обов'язків військової служби у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

У задоволенні решти позовних вимог та вимог до Адміністрації Державної прикордонної служби України відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: