Рішення № 57738738, 16.05.2016, Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області

Справа № 699/49/16-ц

Номер провадження 2/699/105/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.05.2016 року м.Корсунь-Шевченківський

Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області в складі

головуючого - судді Савранського О.А.

за участю - секретаря Ященко О.М.

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

третьої особи - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Корсуні - Шевченківському цивільну справу за позовом ОСОБА_1 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_3 до ОСОБА_4 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Управління Державної міграційної служби України у Черкаській області про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, суд

встановив:

Позивач ОСОБА_6 пред'явила у суд даний позов і просить визнати відповідача таким, що втратив право на користування житловим будинком АДРЕСА_2 посилаючись на те, що являється власником даного житла. В ньому зареєстрований і відповідач, який більше року проживає за іншою адресою.

У суді позивач ОСОБА_6 та її представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали і надали пояснення аналогічні змісту позовної заяви.

Відповідач ОСОБА_7, повідомлена належним чином про час і місце судового розгляду в порядку ст.74 ЦПК України у судове засідання повторно не з'явилася. Від неї також не надійшло заяви про розгляд справи за її відсутності. Підстав для ухвалення заочного рішення не має.

Третя особа ОСОБА_8 вимоги позивача підтримав.

Представник третьої особи Управління Державної міграційної служби України у Черкаській області, повідомленої належним чином про час і місце судового розгляду у судове засідання не з'явився, третя особа не заявила про свою участь у справі і не повідомила про згоду на участь у справі, а тому справа розглянута без неї.

Суд, з'ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, вважає, що позов підлягає до повного задоволення.

У суді встановлено, що згідно договору купівлі-продажу будинку укладеного 16 березня 2007 року серії ВЕК № 036610, зареєстрованого в реєстрі за № 2-323, посвідченого 16 березня 2007 року Митрофановою А.С. нотаріусом Корсунь-Шевченківської державної нотаріальної контори - власником житлового будинку з надвірними спорудами, який знаходиться по АДРЕСА_2 є позивач ОСОБА_7

Право власності на даний будинок зареєстровано Корсунь-Шевченківським виробничим підрозділом Черкаського обласного об'єднаного бюро технічної інвентаризації, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 14273655 від 17.04.2007 року.

Даний будинок придбано у період зареєстрованого шлюбу ОСОБА_1 з ОСОБА_8

Згідно копії будинкової книги в АДРЕСА_2 зареєстровані: її син ОСОБА_10, його дружина ОСОБА_7 та спільні діти - дочка ОСОБА_11 та син ОСОБА_12

Син позивачки ОСОБА_10 перебував з відповідачкою ОСОБА_4 у зареєстрованому шлюбі з 22 лютого 2003 року.

Згідно копії рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 01 березня 2012 року розірвано шлюб між ОСОБА_10 та ОСОБА_4 Рішення набрало законної сили. В день розірвання шлюбу відповідачка знялася з реєстрації місця проживання в даному спірному будинку.

20 лютого 2009 року позивачка прописала у своєму будинку за адресою АДРЕСА_2 її сина - ОСОБА_13, його дружину - відповідачку по справі, та їх малолітніх дітей ОСОБА_11 та ОСОБА_14, однак вони не проживали за місцем своєї реєстрації, фактично проживали у м. Києві.

В подальшому між сином позивачки та відповідачкою були відновлені сімейні відносини та стали проживати однією сім'єю без реєстрації шлюбу. Зі згоди позивача 29 липня 2014 року відповідачка була зареєстрована в будинку АДРЕСА_2 та стала проживати у ньому. Сімейні відносини не склалися і 01 вересня 2014 року відповідачка з власної ініціативи та у добровільному порядку виселилася з будинку. На даний час проживає у м. Києві за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно довідки № 97 виданої виконавчим комітетом Стеблівської селищної ради 21 січня 2016 року ОСОБА_7 зареєстрована в АДРЕСА_2, з 01 вересня 2014 року за вказаною адресою не проживає.

Згідно акту укладеного 22 січня 2016 року малолітня ОСОБА_11 проживає разом з її батьком ОСОБА_10 Його колишня дружина ОСОБА_7 із спільним сином ОСОБА_12 проживають в м.Києві. По вихідних два - три рази на місяць батько забирає сина ОСОБА_15 до себе за місцем свого проживання.

Позивачка зверталася до відповідачки з проханням змінити місце реєстрації свого проживання, але безрезультатно.

П.1 ст.319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч.2 ст.405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Будь-які домовленості відповідача з позивачем стосовно збереження за ним права користування житловим приміщенням відсутні.

У постанові Верховного Суду України від 16 січня 2012 року зазначено, що вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи житловим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (статті 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР; стаття 405 ЦК України). Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши водночас одну із таких вимог:

1) про позбавлення права власності на житлове приміщення;

2) про позбавлення права користування житловим приміщенням;

3) про визнання особи безвісно відсутньою;

4) про оголошення фізичної особи померлою.

Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» № 1382-IV (надалі Закон) є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов'язані зі зняттям з реєстрації місця проживання, положення статті 7 цього Закону підлягають застосуванню до всіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов'язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.

Згідно ст.7 зазначеного Закону зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили про позбавлення права користування житловим приміщенням.

Відповідно ст.ст.1,10 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений розгляд і вирішення цивільних справ. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до ч.1 ст.58 і ч.2 ст.59 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування та обставини справи, які за законом мають бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст.63 ЦПК України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи.

Свідки ОСОБА_16 і ОСОБА_17 дали суду аналогічні показання про те, що відповідачка не проживає в селищі більше двох років, залишила роботу і виїхала на заробітки в м. Київ. З того часу в селище не приїздить. В будинку проживає лише її колишній чоловік, періодично зі своєю малолітньою дочкою.

Згідно ст.64 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

А тому, суд вважає, що позов підлягає до повного задоволення.

Заходи забезпечення позову судом не вживалися.

До початку розгляду справи по суті позивач не змінив предмет та підставу позову, відповідач не пред'явив зустрічний позов та протягом усього часу розгляду справи позивач не збільшив та не зменшив розмір позовних вимог, а тому суд розглянув цивільну справу в межах пред'явлених вимог і на підставі поданих сторонами доказів.

При задоволенні позову суд стягує з відповідача в доход держави судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 551,20 грн. від сплати яких позивач звільнена на підставі п.10 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст.212,213,214,215,218 ЦПК України, ст. 405 ч.2 ЦК України, суд

вирішив :

Задовольнити позов.

Визнати ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженка смт.Драбів Драбівського району Черкаської області, зареєстрована АДРЕСА_2, проживає АДРЕСА_1, НОМЕР_1 виданий 05 вересня 2013 року Драбівським РС УДМС України в Черкаській області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 такою, що втратила право користування житловим будинком АДРЕСА_2.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженка смт.Драбів Драбівського району Черкаської області, зареєстрована АДРЕСА_2, проживає АДРЕСА_1, НОМЕР_1 виданий 05 вересня 2013 року Драбівським РС УДМС України в Черкаській області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 (інші відомості про особу суду невідомі) в доход держави судові витрати по оплаті судового збору в сумі 551,20 грн. (одержувач УДКСУ у Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області, код одержувача 36777264, банк одержувача ГУ ДКСУ у Черкаській області, МФО 854018, рахунок 31218206700239, код ЄДРПОУ суду 02887711, код класифікації доходів бюджету 22030101 - судовий збір).

Повідомити осіб, які беруть участь у справі, що з повним рішенням суду вони зможуть ознайомитися 17 травня 2016 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги,якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі,але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Савранський О.  А.