Ухвала суду № 57737482, 17.05.2016, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 535/39/16-ц Номер провадження 22-ц/786/1413/16Головуючий у 1-й інстанції Загнійко А.В. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2016 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області у складі:

головуючого судді: Чічіля В.А.,

суддів: Мартєва С.Ю., Хіль Л.М.,

за участю секретаря Шевченко І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Полтавської області справу

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 25 березня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» про захист прав споживачів та стягнення моральної шкоди,-

в с т а н о в и л а:

У січні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовною заявою до ПАТ КБ «Приватбанк», прохаючи зобов`язати відповідача розблокувати платіжну картку «БОНУС плюс» ПАТ КБ «Приватбанк» № 4149497845982513 та стягнути з відповідача 20000 гривень моральної шкоди.

17.02.2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про уточнення позовних вимог, остаточно прохаючи зобов`язати ПАТ КБ «Приватбанк» розблокувати платіжну картку «БОНУС плюс» за № 4149497845982513.

В обґрунтування позову ОСОБА_2 зазначив, що він є власником банківської платіжної картки «БОНУС плюс» ПАТ КБ «Приватбанк» № 4149497845982513, яку отримав задля перерахунку заробітної плати, так як працює в Котелевській філії ПАТ «Полтаваобленерго». В червні 2015 року йому стало відомо про те, що його платіжна картка «БОНУС плюс» заблокована. На момент здійснення блокування його платіжної картки на рахунку № 4149497845982513 знаходилося близько 13 тисяч гривень (заробітної плати). З причин блокування платіжної картки він звернувся до працівників Котелевського відділення ПАТ КБ «Приватбанк», але працівники даного відділення, не надали йому вичерпної інформації щодо причин заблокування його банківської картки та неможливості отримання належних йому грошових коштів в сумі 13000 грн. На його звернення по контактному телефону ПАТ КБ «Приватбанк» - 3700, йому було повідомлено про заблокування його платіжної картки у зв`язку з «шахрайськими діями» з його боку при здійсненні фінансових операцій по зазначеному банківському рахунку, і вирішення питання про розблокування його банківської платіжної картки можливо тільки за рішенням суду. ПАТ КБ «Приватбанк» не звертався до жодного правоохоронного органу із заявою про вчинений ним злочин й жодним правоохоронним органом не було зареєстровано в ЄДРДР кримінального провадження щодо вчинення злочинів при здійсненні фінансових операцій по його банківському рахунку. З огляду на викладене, вважає дії працівників ПАТ КБ «Приватбанк» щодо блокування його банківської платіжної картки «БОНУС плюс» № 4149497845982513 незаконними й такими, що порушують діюче законодавство України та його конституційні права громадянина України та споживача банківських послуг.

Рішенням Котелевського районного суду Полтавської області від 25 березня 2016 року позов ОСОБА_2 задоволено повністю. Зобов`язано ПАТ КБ «Приватбанк» розблокувати банківську платіжну картку за № 4149497845982513. Стягнуто з ПАТ КБ «Приватбанк» в дохід держави судовий збір у розмірі 551 грн. 20 коп.

Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржив ПАТ КБ «Приватбанк», посилаючись на неповне, не всебічне та не об`єктивне дослідження судом обставин справи, неналежну оцінку доказів по справі та на порушення норм процесуального та матеріального права, прохав його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказав, що висновок суду про незаконність обмежень банком клієнта у користуванні рахунком є помилковим, так як нормою ст. 54 Закону України «Про банк та банківську діяльність», ст. 12 Розділу VI Постанови правління НБУ від 05.11.2014 року за № 705 «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів», п. 2.1.1.8.1 Умов надання банківських послуг, прямо передбачено таку можливість банку. Також, апелянт послався на те, що позивачем взагалі не було доведено неможливість користування платіжною карткою на момент подачі позову до суду та на час судового розгляду справи. Визнаючи доведеним факт блокування платіжної картки у червні 2015 року, суд взагалі не встановив та жодним чином не відобразив у рішенні строк, на який картка була заблокована та чи є вона заблокована на час розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно з ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до норми ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу.В межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та осіб, які беруть участь у справі.

Ухвалюючи рішення в частині задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ним були встановленні факти про те, що на підставі анкети-заяви від 29.07.2014 року позивач уклав з відповідачем шляхом приєднання договір відкриття карткового рахунку і отримав картку для виплат № 4149497845982513 (а.с. 70-94).

Згідно з системним повідомленням, що міститься у матеріалах справи, ОСОБА_3 звернувся для консультації по своїй карті із заявкою на шахрайство, йому була надана порада звернутись до Правоохоронних органів (відомості про те, на кого була подана вказана заявка та на яку банківську картку у вказаному системному повідомленні відсутні (а.с. 52).

05.08.2015 року позивач внесений до списку клієнтів з обмеженням в банківському обслуговуванні як шахрай в електронних операціях (кодифікатор 1.41) (а.с. 53, 56).

Системне повідомлення також містить інформацію про те, що надійшло звернення від ОСОБА_2 (дата відсутня) з питання виведення клієнта зі списку обмеження банківських послуг. В ході перевірки було встановлено, що кодифікатор поставлений на підставі раніше обробленої заявки 4314995. Шахрайство підтверджено по карті 41********1914 (не та картка, що була заблокована). Виведення кодифікатора неможливо. Клієнту рекомендовано звернутись до правоохоронних органів. Для того, щоб клієнт міг зняти з картки 41********2513 цільові засоби (залишок 9086,67 грн.) необхідно провести повернення платежів усім потерпілим (а.с. 52).

Також у системному повідомленні міститься інформація про те, що усього виявлено 31 платіж, 10 клієнтів підтвердили факт шахрайства на загальну суму 3120 грн. 52 коп. (а.с. 53-69).

Блокування картки позивача відповідач обґрунтував використанням свого права, передбаченого ч.ч. 1,2 ст. 17 Закону України «Про запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму» ( втратив чинність), ст.ст. 16, 17 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдженню зброї масового знищення», п.п. 1.1.5.15 Умов та правил надання банківських послуг, до яких приєднався позивач, а саме: призупинити дію картки, а також відмовити в продовженні строку дії картки в разі здійснення операцій, що суперечать інтересам клієнта або банку, з використанням картки або нанесеної на неї інформації; призупинити здійснення розрахунків за карткою (заблокувати картку) і/або визнати картку недійсною в разі порушень держателем або довіреною особою вимог законодавства України, умов договору, Умов і Правил надання банківських послуг і/або в разі виникнення овердрафту.

Суд не прийняв до уваги доводи відповідача з приводу того, що на картку позивача були здійснені сумнівні трансакції з перерахунку грошових коштів, які відповідач пов'язує із шахрайськими діями і, що доступ позивача до коштів на картці обмежено до розгляду повідомлення про злочин спеціальним уповноваженим органом, оскільки вони не відповідають діючому законодавству України, так як про злочинну фінансову операцію, її учасників та про залишок коштів на рахунку клієнта, спеціально уповноважений орган сповіщається у день зупинення здійснення фінансових операції, тобто в день блокування картки позивача, однак будь-яких доказів, що відповідач звертався до уповноваженого органу з таким повідомленням, або, що таке повідомлення було розглянуто, суду не надано.

Згідно з довідкою, виданою старшим слідчим СВ Котелевського ВП ГУНП в Полтавській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_4 за № 594 від 14.12.2015 року, відомості до ЄРДР про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст. 190 КК України (шахрайство) за участю банківської картки КБ «ПриватБанк» №4149497845982513, що видана на ім`я ОСОБА_2, СВ Котелевського відділення поліції ГУНП в Полтавській області не вносилися. Відкриті кримінальні провадження за участі вказаної банківської картки в СВ Котелевського ВП ГУНП в Полтавській області на даний час відсутні (а.с. 7). Отже, вірним є висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем не надано доказів того, що відносно позивача порушено кримінальне провадження чи є судові рішення щодо накладення арешту на рахунок №4149497845982513.

З огляду на викладене, вірним є висновок районного суду про те, що передбачений Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» строк, на який відповідач міг зупинити фінансові операції, що здійснюється з використанням платіжної картки позивача, на час вирішення спору сплив, даних про те, що уповноваженими органами приймалось рішення про блокування платіжної картки відсутні, подальше блокування рахунку № 4149497845982513 є протиправним, а тому рахунок підлягає до розблокування.

З огляду на викладене, колегія суддів констатує, що судом першої інстанції зроблено правомірний висновок про законність блокування платіжної картки клієнта ОСОБА_2, проте, про незаконність продовження блокування картки попри не звернення банку до правоохоронних органів щодо встановлених ознак складу кримінального правопорушення «шахрайство».

Щодо доводів апелянта про те, що позивачем взагалі не доведено неможливість користування ним платіжною карткою на момент подачі позову до суду та на час судового розгляду справи, колегія суддів їх також вважає помилковими, з огляду на наступне.

Згідно з нормою ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, самим відповідачем долучено до матеріалів справи на виконання ухвали суду про витребування доказів, а судом першої інстанції надано належну оцінку, роздруківку системного повідомлення, що містить інформацію про заблокування картки № 41********2513, який неодноразово звертався до банку із проханням про розблокування його платіжної картки, проте, отримав відмову. З огляду на це, самим відповідачем підтверджено факт не розблокування платіжної картки позивача.

Вказана обставина не заперечується представником відповідача і у письмових запереченнях банку проти позову, наголошуючи на правомірність його дій такого характеру без обмежень періоду в часі. Отже, представник відповідача в письмових запереченнях на позовну заяву підтвердив факт існування обмежень користування позивачем рахунком та карткою саме на час розгляду справи в суді.

Натомість, відповідачем не надано жодних доказів фактичного розблокування його платіжної банківської картки та надання можливості клієнту користуватися грошовими коштами, що містяться на ній у розмірі 9086,67 грн., тоді як сам відповідач вказав, що нібито встановлені збитки, завдані діями позивача, становлять 3120,52 грн.).

Інших доводів апеляційна скарга не містить.

З огляду на викладене, суд першої інстанції з урахуванням зазначених обставин, керуючись ст.ст. 321, 526 ЦК України, дійшов вірного висновку, що оскільки відповідачем не надано суду доказів наявності кримінального провадження стосовно шахрайських дій позивача чи невстановлених осіб, не надано доказів того, що під час кримінального провадження здійснювалися якісь обмежувальні заходи стосовно картки/рахунку позивача чи грошових коштів на ньому в порядку кримінально-процесуального судочинства, тому блокування картки і рахунку позивача відбулося з порушенням умов договору відкриття карткового рахунку. Також внаслідок блокування картки позивач не в змозі розпорядитися тривалий проміжок часу грошовими коштами, які належать саме йому, а відповідачем не надано суду доказів того, що позивачу був наданий доступ до частини грошових коштів на картці поза межами спірної суми чи відповідач намагався якимось іншим чином усунути перешкоди у здійснені позивачем права власності на належні йому грошові кошти.

Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини по справі та матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів вважає, що рішення суду відповідає вимогам закону та обставинам справи.

За таких обставин, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307 ч. 1 п. 1, 308, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» - відхилити.

Рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 25 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: В.А. Чічіль

Судді: С.Ю. Мартєв

ОСОБА_5

З оригіналом згідно: ОСОБА_1