Рішення № 57734054, 17.05.2016, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №296/8549/14-ц Головуючий у 1-й інст. Галасюк Р. А.

Категорія 23 Доповідач Якухно О. М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Якухно О.М.

суддів Коломієць О.С., Зарицької Г.В.

з участю секретаря

судового засідання Добровольської Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Вібросепаратор», Житомирської міської ради, треті особи: Управління Держземагенства у Житомирському районі, Товариство з обмеженою відповідальністю «Вентиляторний завод», про припинення договору оренди, визнання права користування та усунення перешкод у користуванні нерухомим майном за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Вібросепаратор» на рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 25 листопада 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У вересні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому, після уточнення позовних вимог, просив :

припинити договір оренди, укладений 25.10.2002 року між Публічним акціонерним товариством «Вібросепаратор» (далі (ПАТ «Вібросепаратор») та Житомирською міською радою, в частині земельної ділянки площею 0,1735 га, що розташована в АДРЕСА_1, яка необхідна для обслуговування нежитлового приміщення корпусу № 101 площею 867,4 кв.м.;

визнати за ним право користування вказаною земельною ділянкою;

усунути перешкоди у користуванні його власністю шляхом зобов'язання ПАТ «Вібросепаратор» припинити протиправні дії, що порушують право позивача на користування нежитловим приміщенням № 101 по АДРЕСА_1 в м.Житомирі, зобов'язавши ПАТ «Вібросепаратор» надати безперешкодний доступ йому, орендарям та їх працівникам до промислового приміщення - частини корпусу № 101.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що він набув право власності на зазначене нерухоме майно у 2011 році на підставі проведених торгів у Товариства з обмеженою відповідальністю «Вентиляторний завод» (далі - ТОВ «Вентиляторний завод»), яке в свою чергу придбало його у Відкритого акціонерного товариства «Вібросепаратор» (у подальшому перейменовано на ПАТ «Вібросепаратор»). Земельна ділянка, на якій розташовано об'єкт нерухомості перебуває в оренді у ПАТ «Вібросепаратор», яке не надає дозвіл на погодження на складання технічної документації з передачі землі в оренду позивачу і перешкоджає користуватися нерухомістю йому та орендарям. Вважає, що при переході права власності на об'єкт нерухомості, право користування відповідачем на земельну ділянку необхідну для його обслуговування припинилося.

Рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 25 листопада 2015 року позов задоволено. Припинено договір оренди, укладений 25.10.2002 року між ВАТ (на даний час - ПАТ) «Вібросепаратор» та Житомирською міською радою, в частині оренди земельної ділянки, загальною площею 0,1735 га, що розташована в АДРЕСА_1, яка, згідно проекту землеустрою щодо відведення даної земельної ділянки для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, виготовленого колективним підприємством «Житомирводпроект», необхідна для обслуговування нежитлового приміщення корпусу № 101 (прим.36-43), загальною площею 867,4 кв.м., яке розташоване в м.Житомирі по АДРЕСА_1. Визнано за ОСОБА_2 право користування земельною ділянкою, загальною площею 0,1735 га, що розташована в м.Житомирі по АДРЕСА_1. Усунуто перешкоди ОСОБА_2 у користуванні власністю шляхом зобов'язання ПАТ «Вібросепаратор» припинити протиправні дії, що порушують право позивача на користування нежитловим приміщенням № 101 (прим.36-43), загальною площею 867,4 кв.м., яке розташоване в м.Житомирі по АДРЕСА_1, та зобов'язано ПАТ «Вібросепаратор» надати безперешкодний доступ ОСОБА_2, його орендарям та їх працівникам до промислового приміщення - частини корпусу № 101 за адресою: м.Житомир, АДРЕСА_1. Стягнуто з ПАТ «Вібросепаратор» на користь держави 609 грн. судового збору, з Житомирської міської ради - 121,8 грн..

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ПАТ «Вібросепаратор» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове - про відмову у задоволенні позовних вимог. В обгрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що справа не підлягала розгляду в порядку цивільного судочинства. Позивач не набув право користування земельною ділянкою, оскільки попередній власник приміщення не оформив за собою таке право, а право земельного сервітуту для проходу/проїзду не встановлено.

Представники ПАТ «Вібросепаратор» підтримали апеляційну скаргу і погодилися з тим, що за нерухомим майном повинна бути закріплена земельна ділянка, однак заперечують у задоволенні позову з тих підстав, що позивач не оформив за собою право користування земельною ділянкою у встановлений законом порядок.

Позивач та його представники заперечують у задоволенні скарги з посиланням на неможливість оформлення права користування, оскільки ПАТ «Вібросепаратор» не надає дозволу на вилучення частини орендованої земельної ділянки.

Представник Житомирської міської ради заперечує у задоволенні скарги і пояснив, що міська рада погоджується оформити право користування спірною земельною ділянкою за позивачем, однак не може цього зробити до вилучення її з користування ПАТ «Вібросепаратор», яке не надає такого дозволу, або припинення договору оренди в цій частині. При наявності рішення суду оформлення права користування буде проведено у відповідності до вимог законодавства.

Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що вона підлягає до часткового задоволення.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що при переході права власності на частину об'єкта нерухомості від ВАТ «Вібросепаратор» до ТОВ «Вентиляторний завод» та у подальшому до ОСОБА_2, до останнього перейшло право користування частиною земельної ділянки необхідної для її обслуговування, що свідчить про припинення договору оренди в цій частині для попереднього власника. Окрім того, вважав доведеним факт перешкод у користуванні позивачем, його орендарями та працівниками нерухомим майном.

Колегія суддів частково погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; застосування інших, передбачених законом, способів.

Судом встановлено, що 25 жовтня 2002 року Житомирською міською радою передано ВАТ «Вібросепаратор», яке у подальшому змінило назву на ПАТ «Вібросепаратор», в оренду земельну ділянку площею 8,3710 га по АДРЕСА_1 в м.Житомирі для іншої промисловості терміном на 25 років. Зазначений договір посвідчено нотаріально і зареєстрований у Житомирському міському відділі земельних ресурсів 12.11.2002 року.

12.05.2005 року ВАТ «Вібросепаратор» відчужило ТОВ «Вентиляторний завод» за договором купівлі-продажу нежитлове приміщення корпусу № 101 (прим.36-43) площею 867,4 кв.м. за вказаною адресою.

17.05.2011 року ОСОБА_2 придбав нежитлове приміщення корпусу № 101 по АДРЕСА_1 в м.Житомирі з прилюдних торгів та отримав свідоцтво про право власності на нього.

Як власник нежитлового приміщення, ОСОБА_2 звернувся до відповідачів та Управління Держемагенства у Житомирському районі Житомирської області із заявою про оформлення за ним права користування земельною ділянкою, необхідною для обслуговування придбаного нежитлового приміщення.

ПАТ «Вібросепаратор» повідомило ОСОБА_2 листом від 19.08.2012 року, що право користування переходить до нового власника згідно вимог ст.120 ЗК України і їх погодження не потребується.

Рішенням Житомирської міської ради від 07.12.2002 року № 471 надано ОСОБА_2 дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок по АДРЕСА_1 в м.Житомирі орієнтовною площею 0,2100 га для розміщення та експлуатації будівель, а також забезпечення права земельного сервітуту для проходу та проїзду до земельної ділянки, що відводиться.

КП «Житомирводопроект» виготовило проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 0,1735 га, з яких : 0,1293 га під будівлею, 0,0442 га для обслуговування. Також, у проекті передбачено встановлення сервітуту на земельну ділянку площею 0,1402 га.

У листі від 26.03.2013 року ВАТ «Вібросепаратор» відмовило погоджувати межі землекористування за відсутністю підтверджуючих документів на право оренди у ОСОБА_2

Рішенням комісії по вирішенню земельних спорів 27.06.2013 року рекомендовано погодити межі земельної ділянки ОСОБА_2 згідно плану встановлення меж земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 попереднього землекористувача, та листа ВАТ «Вібросепаратор» від 19.08.2012 року.

23.09.2013 року Управління Держемагенства у Житомирському районі повідомило про неможливість оформлення права користування (оренди) у зв'язку із знаходженням вказаної земельної ділянки в оренді у ПАТ «Вібросепаратор».

Житомирська міська рада 27.02.2014 року підтвердила наявність договору оренди землі площею 8,3710 га з ПАТ «Вібросепаратор», а також вилучення її частини площею 0.6235 га рішенням міської ради №369 від 02.06.2004 року для передачі іншому підприємству. Рішення про вилучення земельної ділянки площею 0,1735 га не приймалося.

Заяву про добровільну відмову від права постійного користування земельною ділянкою в цій частині ПАТ «Вібросепаратор» до Житомирської міської ради не подавало, що не заперечується сторонами.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Частиною 2 статті 120 ЗК України (в редакції станом на травень 2005 року) передбачено, що при відчуженні будівель та споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці, право на земельну ділянку визначається згідно з договором оренди земельної ділянки.

Розмір земельної ділянки, який переходить у користування у разі відчуження будівлі (споруди) визначено у ч.2 ст.377 ЦК України (в редакції станом на травень 2005 року), а саме - до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вона розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для її обслуговування.

Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. Згідно з цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

Отже, за змістом вказаних норм при придбанні ТОВ «Вентиляторний завод» у ВАТ «Вібросепаратор» в 2005 році частини приміщення корпусу № 101, до перших перейшло право користування земельною ділянкою, на якій вона розміщена та ділянкою необхідною для її обслуговування на умовах, встановлених договором оренди землі, укладеним з попереднім власником.

Перехід права користування земельною ділянкою, на якій знаходиться вказане приміщення, також закріплено у п.1.1 договору купівлі-продажу від 12.05.2005 року.

Управлінням Деркомзему у м.Житомирі Житомирської області запроектовано для надання ТОВ «Вентиляторний завод» земельних ділянок площею 0,0442 га та 0,1293 га, яким присвоєно кадастрові номери: НОМЕР_1 та НОМЕР_2.

Зазначений розмір та їх призначення (0,1293 га під будівлею, 0,0442 га для її обслуговування) підтверджено проектом землеустрою щодо відведення земельних ділянок, складеним КП «Житомирводопроект» за заявою ОСОБА_2

Враховуючи наведене, доводи відповідача про те, що попередній власник приміщення - ТОВ «Вентиляторний завод», не мав у користуванні земельну ділянку для його обслуговування, спростовуються матеріалами справи, вимогами законодавства про перехід права користування та умовами договору купівлі-продажу нерухомого приміщення.

Відповідно до ч.2 ст.120 ЗК України та ст.377 ЦК України (в редакції станом на травень 2011 року) до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно із 7 Закону «Про оренду землі» (в редакції станом на травень 2011 року) до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку.

Набувши у 2011 році право власності на частину приміщення корпусу № 101, до ОСОБА_2 перейшло і право користування земельною ділянкою на умовах оренди, яка була встановлена для попереднього власника, тобто в розмірі 0,1293 га під будівлею, 0,0442 га для її обслуговування, а всього розміром 0,1735 га.

Відповідно до п.е ч.1 ст.141 ЗК України набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці є підставою для припинення права користування нею.

Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда (ст.ст.7, 31 Закону України «Про оренду землі»).

За змістом ст.ст.6, 34 Закону України «Про оренду землі», ст.93, 124 ЗК України наслідком припинення договору оренди землі є її повернення орендодавцю та укладення договору оренди з новим власником нерухомого майна.

Належним чином оцінивши докази, надані сторонами, та врахувавши вищевказані вимоги законодавства, суд дійшов обґрунтованого висновку про припинення договору оренди земельної ділянки від 25 жовтня 2002 року в частині її розміру 0,1735 га, на якій розміщено частину приміщення корпусу № 101 та яка необхідна для його обслуговування, і набуття права користування нею ОСОБА_2

Зазначений висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України у справах №№ 6-2цс15 та 6-253цс16.

Однак, ухваливши рішення про припинення договору оренди землі, судом не враховано, що договір є припиненим на підставі закону, а не припиняє свою дію за судовим рішенням, а тому абзац 2 резолютивної частини рішення слід змінити, визнавши вказаний договір оренди землі припиненим в частині оренди земельної ділянки площею 0,1735 га.

Посилання відповідача на постанову Вищого адміністративного суду України від 17.03.2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Держемагенства у Житомирському районі Житомирської області про визнання неправомірної відмови та зобов'язання вчинити певні дії, в якій звернуто увагу на порядок оформлення права користування (оренди) земельною ділянкою, висновків суду не спростовує, оскільки судом здійснено захист прав власника нерухомого майна шляхом підтвердження факту припинення оренди земельної ділянки в його частині та визнання права користування нею за позивачем у зв'язку із запереченням такого права орендарем - ПАТ «Вібросепаратор». Зазначене рішення суду згідно ст.152 ЗК України лише підтвердило право ОСОБА_2 і не звільняє його від обов'язку юридичного оформлення права користування (оренди) спірною земельною ділянкою згідно вимог розділу IV «Набуття і реалізація права на землю» ЗК України, під час якого, на підставі затвердженого проекту землеустрою, будуть визначені межі землекористування.

Доводи відповідача про непідвідомчість справи цивільному суду суперечать вимогам ст.15 ЦПК України та роз'ясненням, викладеним у п.п.6, 7 постанови Вищого спеціалізованого України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 3 від 01.03.2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», оскільки спір стосується захисту права користування земельною ділянкою фізичною особою, яке не визнається відповідачем.

В той же час, колегія суддів не погоджується із висновком суду в частині задоволення вимог про усунення перешкод у користуванні майном позивачем, орендарями та їх працівниками.

Відповідно до ст.ст.3, 11, 15 ЦПК України захисту підлягає порушене, невизнане або оспорювань право особи, яка звертається до суду, а у випадках, передбачених законодавством, право інших осіб, інтереси яких підлягають захисту їх представниками або уповноваженими органами.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч.1 ст.60 ЦПК України).

Так, позивач на підтвердження своїх вимог посилається на договір оренди від 20.05.2012 року, укладений між позивачем та ФОП ОСОБА_3, про передачу останньому в оренду частини приміщення корпусу № 101 площею 300 кв.м. по АДРЕСА_1 в м.Житомирі, акти, що складені орендарем і його працівниками про не допуск на територію ПАТ «Вібросепаратор», де розташовано орендоване приміщення, та матеріалами перевірок правоохоронними органами заяв ФОП ОСОБА_3

Позивач не є особою, яка наділена правом звертатися до суду за захистом інтересів інших осіб, і доказів про надання таких повноважень суду не надано.

Доказів про порушення прав особисто ОСОБА_2, останнім також не надано.

Суд першої інстанції зазначене не врахував і помилково задовольнив вимогу ОСОБА_2, яка заявлена в його та інтересах інших осіб, без доведення порушення його прав.

Враховуючи порушення судом норм процесуального та матеріального права, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, рішення суду в частині задоволення позову про усунення перешкод у користуванні приміщенням підлягає скасуванню, з ухваленням нового - про відмову у задоволенні вказаного позову.

На підставі ст.88 ЦПК України підлягає зменшенню розмір стягнутого судового збору з 609 грн. до 365,4 грн.

Керуючись ст.ст.209, 218, 303, 304, 309, 313, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Вібросепаратор» задовольнити частково.

Рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 25 листопада 2015 року скасувати в частині вирішення вимог про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Вібросепаратор», Житомирської міської ради про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном.

Рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 25 листопада 2015 року в частині припинення договору оренди землі та судових витрат змінити.

Викласти абзац другий резолютивної частини рішення в наступній редакції:

«Визнати припиненим договір оренди землі, укладений 25.10.2002 року між ВАТ (на даний час - ПАТ) «Вібросепаратор» та Житомирською міською радою, в частині оренди земельної ділянки загальною площею 0,1735 га (з них : 0,1293 га під будівлею, 0,0442 га для її обслуговування), що розташована в АДРЕСА_1, яка, згідно проекту землеустрою щодо відведення даної земельної ділянки для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, виготовленого колективним підприємством «Житомирводпроект», необхідна для обслуговування нежитлового приміщення корпусу № 101 (прим.36-43), загальною площею 867,4 кв.м., яке розташоване в м.Житомирі по АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_2».

Зменшити розмір стягнутого з Публічного акціонерного товариства «Вібросепаратор» на користь держави судового збору з 609 грн. до 365,4 грн.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Судді: