Ухвала суду № 57731473, 20.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2016 року м. Київ К/800/48077/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Веденяпіна О.А., Зайцев М.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції України у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.04.2013

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2013

у справі № 826/2867/13-а Окружного адміністративного суду м. Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДП Укрінвестгруп»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби, Державної податкової служби у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та рішення про результат розгляду скарги,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «ДП Укрінвестгруп» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби та Державної податкової служби у м. Києві, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 04.07.2012 № 0000041156 та рішення ДПС у м. Києві від 17.09.2012 № 5800/10/12-114

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.04.2013 позов задоволено: визнані протиправними та скасовані податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 04.07.2012 № 0000041156 та рішення ДПС у м. Києві від 17.09.2012 № 5800/10/12-114.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2013 постанову суду першої інстанції у частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення ДПС у м. Києві від 17.09.2012 № 5800/10/12-114 скасовано та закрито провадження у справі у цій частині, в іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача суми грошового зобов'язання із ПДВ згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені у акті документальної позапланової невиїзної перевірки від 12.06.2012 № 28/15-6/31812780. За висновками цього акту позивачем порушені норми пункту 184.7 ст. 187 Податкового кодексу України (ПК): не задекларовані податкові зобов'язання з операцій з умовного продажу товарних залишків та основних фондів у податковій декларації з ПДВ за березень 2012 року у зв'язку з анулюванням свідоцтва ПДВ, у результаті чого занижено податкові зобов'язання із ПДВ за березень 2012 року в сумі 501633,00 грн. В акті перевірки правовими нормами, на підставі яких здійснено перевірку, вказано підпункт 75.1.2 пункту 75.1 ст. 75 та пункт 200.11 ст. 200 Податкового кодексу України (а.с. 9).

На підставі акту перевірки відповідачем відносно позивача прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.07.2012 № 0000041156 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на 501633,00 грн.

Відповідно до пункту 75.1 ст.75 ПК (у редакції, чинній на час виникнення відносин, з приводу прав і обов'язків у яких виник спір) органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби..

Згідно пункту 79.1 ст. 79 цього Кодексу документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки (пункту 79.2 цієї статті).

Відповідно до підпункту 78.1.8 пункту 78.1 ст. 78 ПК документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Пунктом 200.11 ст. 200 ПК встановлено, що за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Суди попередніх інстанцій, встановивши у судовому процесі, що позивачем у податковій звітності з ПДВ за період з січня по березень 2012 року не заявлялись до відшкодування суми бюджетного відшкодування з ПДВ, зробили правильний висновок про відсутність правових підстав у відповідача для проведення перевірки.

Відповідно до пункту 184.7 ст. 184 ПК якщо товари/послуги, необоротні активи, суми податку по яких були включені до складу податкового кредиту, не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, такий платник податку в останньому звітному (податковому) періоді не пізніше дати анулювання його реєстрації як платника податку зобов'язаний визначити податкові зобов'язання по таких товарах/послугах, необоротних активах виходячи із звичайної ціни відповідних товарів/послуг чи необоротних активів, крім випадків анулювання реєстрації як платника податку внаслідок реорганізації платника податку шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу та виділення відповідно до закону.

Суди попередніх інстанцій на підставі оцінки декларацій позивача з податку на прибуток за І, ІІ, ІІІ квартали 2012 року та за ІІ-IV квартали 2012 року, фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва за 2011 рік, інвентаризаційного опису №1 на 31.03.2012, акту контрольної перевірки інвентаризаційних цінностей на 31.03.2012 встановили, що у позивача не було товарних залишків та основних фондів, щодо яких, за висновком ДПІ, позивач повинен був задекларувати податкові зобов'язання з операцій з умовного продажу в податковій декларації за березень 2012 року, що спростовує висновок ДПІ про заниження позивачем податкових зобов'язань із ПДВ.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень

Згідно з частиною 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі (частина 2 цієї статті).

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції України у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.04.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України в порядку та з підстав, визначених статтями 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. УсенкоСудді: підписО.А. Веденяпін підписМ.П. Зайцев