Постанова № 57730909, 11.05.2016, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" травня 2016 р.Справа № 916/1264/15-гОдеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Гладишевої Т.Я.,

суддів: Головея В.М., Савицького Я.Ф.,

секретар судового засідання Селиверстова М.В.

за участю представників сторін в судовому засіданні від 11.05.2016 р.:

від позивача: не зявився

від відповідача: ОСОБА_1, довіреність;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт"

на рішення Господарського суду Одеської області від 22.02.2016 р.

по справі № 916/1264/15-г

за позовом: Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт"

до відповідача: Державного підприємства "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів"

про стягнення,

У судовому засіданні 11.05.2016 р. згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини постанови

ВСТАНОВИВ:

У березні 2015 року Державне підприємство Миколаївський морський торговельний порт, яке є правонаступником ДП Дніпро-Бузький морський торговельний порт, (далі позивач, Порт, ДП «ММТП») звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Державного підприємства Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів (далі відповідач, Управління, ДП «Чоразморшлях») про стягнення заборгованості в розмірі 18813,78 грн., з яких 17253,00 грн. - основний борг, 1560,78 грн. пеня.

Позов обґрунтований тим, що відповідач не виконав свої зобовязання за договором на проведення днопоглиблювальних робіт по реконструкції підхідного каналу Управління від 22.07.2005 р. № 21СП-116/220705 та договором поруки № 200106 від 20.01.2006 р. щодо оплати поставленого дизельного палива.

У правове обґрунтування позову Порт послався на ст. ст. 525, 526, 530, 625 ЦК України, ст. 193 ГК України.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 04.06.2015 позовну заяву Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт" задоволено. Стягнуто з Державного підприємства "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів" на користь Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт" 17253,00 грн. основного боргу та 1560,78 грн. пені.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17.08.2015 у справі № 916/1264/15-г рішення Господарського суду Одеської області від 04.06.2015 скасовано. У задоволенні позовних вимог Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт до Державного підприємства "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів" про стягнення 18813,78 грн. відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.12.2015 касаційну скаргу Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.08.2015 у справі № 916/1264/15-г Господарського суду Одеської області частково задоволено. Рішення Господарського суду Одеської області від 04.06.2015 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.08.2015 у справі № 916/1264/15-г скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 22.02.2016 (суддя Оборотова О.Ю.), прийнятим за результатами нового розгляду даної справи, у задоволенні позову Державного підприємства „Миколаївський морський торговельний порт до Державного підприємства „Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів про стягнення 18813,78 грн. відмовлено.

Рішення суду мотивовано пропуском позивачем строку позовної давності.

Не погодившись з рішенням суду, позивач звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення суду від 22.02.2016 скасувати та прийняти нове рішення, яким поновити Порту строк на право звернення до суду з позовом, як такий, що пропущено з поважних причин, стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 18813,78 грн., яка складається з суми основного боргу в розмірі 17253,00 грн. та пені в розмірі 1560,78 грн., посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме ст. 35 ЦПК України, п. 2 ч. 1 ст. 263, ст. 264, ч. 5 ст. 267 ЦК України, ч. 3 ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», за якими, на думку скаржника, були всі підстави вважати, що строк на право звернення до суду не пропущено або якщо і пропущено, то з поважних причин.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 21.03.2016 апеляційну скаргу ДП «ММТП» прийнято до провадження з призначенням її до розгляду, а також зобовязано позивача доплатити 493,90 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

01.04.2016 до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання Порту про розгляд вказаної вище апеляційної скарги без участі представника позивача, до якого (клопотання) додано платіжне доручення № 302 від 29.03.2016 щодо доплати ДП «ММТП» судового збору в сумі 493,90 грн.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

20.04.2016 до суду апеляційної інстанції вдруге надійшло клопотання Порту про розгляд вказаної вище апеляційної скарги без участі представника позивача. При цьому, ДП «ММТП» підтримало свою правову позицію, викладену в апеляційній скарзі.

У засіданнях суду апеляційної інстанції представник відповідача просив залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, надавши оцінку всім обставинам справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Місцевим господарським судом правильно встановлено та підтверджено в процесі перегляду справи апеляційним господарським судом, що 22.07.2005 р. між Державним підприємством "Дніпро-Бузький морський торговельний порт" (Замовник) та Чорноморсько-Азовським виробничо-експлуатаційним Управлінням морських шляхів (Підрядчик) було укладено договір № 21СП-116/220705 на проведення днопоглиблювальних робіт по реконструкції підхідного каналу ДП "ДБМТП" (далі також Договір).

Згідно п. 1.1 Договору Підрядчик зобовязується виконати днопоглиблювальні роботи на підхідному каналі ДП "Дніпро-Бузький морський торговельний порт" (розтрубі) самовідвізним землесосом, з транспортуванням вилученого ґрунту у підводний відвал на відстань до 6 км, згідно проектної документації та виданому Замовником технічному завданню, в обсязі 200000 м3, а Замовник зобовязується прийняти та оплатити виконані роботи у відповідності з проектною документацією, виданому Замовником технічному завданню та згідно з умовами даного договору.

20.01.2006 р. між Державним підприємством "Дніпро-Бузький морський торговельний порт" (Поручитель), Товариством з обмеженою відповідальністю "Ранг" (Кредитор) та Чорноморсько-Азовським виробничо-експлуатаційним Управлінням морських шляхів (Управління) було укладено договір поруки № 200106 (далі також Договір поруки).

Згідно п.п. 1.1 Договору поруки між Кредитором та Управлінням укладений договір на постачання пально-мастильних матеріалів шляхом обміну листами від 16.01.2006 № 032/62 та від 16.01.2006 №7-16/01-2006.

Відповідно до вказаного договору на постачання пально-мастильних матеріалів, на підставі заявок Управління та рахунків Кредитора:

-Кредитор зобовязався поставити Управлінню дизельне паливо та пально-мастильні матеріали (далі ПММ) в кількості та вартості, вказаних в рахунку, а також в терміни, вказані в заявці Управління.

Рахунок на оплату ПММ та заявка є невідємною частиною цього договору.

-Управління зобовязалось оплатити Кредитору поставлені ПММ по цінам, вказаним в рахунку, протягом трьох банківських днів з моменту отримання ПММ.

Як вбачається з п. 1.2 Договору поруки відповідно до цього договору Поручитель зобовязується відповідати перед Кредитором за виконання зобовязань Управління у разі невиконання або неналежного виконання Управлінням цих зобовязань.

За умовами п. 2.1 Договору поруки передбачене цим договором зобовязання Поручителя перед Кредитором обмежується сплатою суми основного боргу в розмірі не більше 20 000,00 грн.

Пунктом 3.9 Договору поруки встановлено, що до Поручителя, який виконав зобовязання Управління, переходять усі права Кредитора у цьому зобовязанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Відповідно до пункту 5.1 Договору поруки за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань сторона, яка прострочила, сплачує стороні - одержувачу платежу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення.

На виконання умов договору на постачання пально-мастильних матеріалів шляхом обміну листами від 16.01.2006 № 032/62 та від 16.01.2006 № 7-16/01-2006, заявки Управління № 032/34 від 20.01.2006 Товариством з обмеженою відповідальністю "Ранг" поставлено Управлінню 4860 л дизельного палива на загальну суму 17253 грн., що підтверджується видатковою накладною від 21.01.2006 № РН-0000488, довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей від 21.01.2006 № 888879, рахунком-фактурою від 21.01.2006 № СФ-08840 та актом приймання-передачі нафтопродуктів від 21.01.2006.

Однак, ДП „Чоразморшлях свої грошові зобовязання щодо оплати поставленого дизельного палива не виконало, у звязку з чим ТОВ „Ранг звернулось із письмовою вимогою № 7-26/01 від 26.01.2006 р. до ДП "ДБМТП" про сплату зазначеної вище суми на підставі Договору поруки.

Згідно платіжного доручення № 101 від 26.01.2006 Поручитель сплатив Кредитору 17253,00 грн. на виконання Договору поруки.

Відповідно до пункту 3.9 Договору поруки та частини 2 статті 556 ЦК України, до ДП "ДБМТП" перейшли права ТОВ "Ранг" про оплату 17253 грн. ДП "Чоразморшлях" за отримання дизельного палива, у звязку з чим ДП "ДБМТП" звернулось до Управління листом від 17.02.2006 за вих. № 312/01-09/02-03, в якому повідомило останнє про наявність несплаченої заборгованості та про необхідність її погашення.

У подальшому сторонами були підписані акти звірки взаєморозрахунків від 01.03.2006, 04.04.2006 та 06.09.2006, згідно яких відповідачем визнавалась заборгованість перед Державним підприємством "Дніпро-Бузький морський торговельний порт" у сумі 424647,88 грн., у тому числі 17 253,00 грн. заборгованості, що є предметом спору у даній справі.

Наказом Міністерства транспорту та звязку України від 01.08.2008 № 972 „Про реорганізацію ДП „Дніпро-Бузький морський торговельний порт" реорганізовано Державне підприємство „Дніпро-Бузький морський торговельний порт" шляхом його приєднання до Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт" та встановлено, що Державне підприємство "Миколаївський морський торговельний порт" є правонаступником усіх прав та обовязків ДП „Дніпро-Бузький морський торговельний порт".

Відповідно до статуту Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт" (у редакції від 11.03.2009), позивач є правонаступником всіх прав та обов'язків Державного підприємства "Дніпро-Бузький морський торговельний порт".

Державним підприємством "Дніпро-Бузький морський торговельний порт" направлено Державному підприємству "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів" претензію № 09/1658 від 19.12.2014 про сплату заборгованості у розмірі 463983,32 грн.: 424647,88 грн. основного боргу, 39305,69 грн. пені, 4,60 грн. 3% річних та 25,15 грн. інфляційних втрат, зокрема, 17253,00 грн. основного боргу та 1560,78 грн. пені за договором № 200106 від 20.01.2006 р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.01.2008 було порушено провадження у справі № 2/6-08-285 про банкрутство ДП „Чоразморшлях та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Публікацію оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство ДП „Чоразморшлях було проведено у випуску № 139 газети "Урядовий кур'єр" від 04.08.2009.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.06.2010 у справі № 2/6-08-285 визнано Державне підприємство "Миколаївський морський торговельний порт" кредитором Державного підприємства "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів з грошовими вимогами до боржника на суму 429372,94 грн., з яких: 17253,00 грн. - заборгованість, що становить предмет спору у даній справі. Грошові вимоги Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт" у сумі 429372,94 грн. визнані боржником та розпорядником майна боржника.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.11.2014, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 29.12.2014 та постановою Вищого господарського суду України від 10.03.2015, провадження у справі № 21-2/6-08-285 про банкрутство Державного підприємства "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів" припинено, скасовано мораторій та інші заходи із забезпечення заяви.

Відповідно до статті 223 ГК України, при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом, тому до спірних правовідносин сторін повинний бути застосований загальний строк позовної давності тривалістю у три роки згідно зі статтею 257 Цивільного кодексу України.

За приписами ст. 256 ЦК України позовною давністю є строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

У п. 2.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року N 10 Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів зазначено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен зясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у звязку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Згідно п. 4.2 названої постанови у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальний строк позовної давності встановлений тривалістю у три роки.

Частиною 1 ст. 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Перебіг позовної давності зупиняється, зокрема, у разі відстрочення виконання зобов'язання (мораторій) на підставах, встановлених законом. У разі виникнення обставин, встановлених частиною першою цієї статті, перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування цих обставин. Від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення (ч.ч. 1-3 ст. 263 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 264 ЦК кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обовязку.

Пунктом 4.4.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 10 Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів розяснено, що до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Відповідно до ч. 3 ст. 264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Згідно п. 54 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 15 Про судову практику в справах про банкрутство Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" і Господарський процесуальний кодекс не містять приписів стосовно заборони прийняття судом позовної заяви до боржника, щодо якого вже порушено справу про банкрутство, а також стосовно вирішення спору за цим позовом по суті.

Порушення справи про банкрутство не віднесено ст. 62 ГПК України до підстав для відмови судом у прийнятті позовної заяви. Тому суди мають у встановленому Господарським процесуальним кодексом порядку приймати позовні заяви до особи, щодо якої порушено справу про банкрутство і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство. Після публікації оголошення господарський суд на підставі частини першої статті 79 ГПК ухвалою суду зупиняє позовне провадження і роз'яснює позивачу зміст і наслідки частини другої статті 14 Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем 01.03.2006, 04.04.2006 та 06.09.2009 підписані акти звірки взаємних розрахунків, якими відповідач визнав перед позивачем борг в сумі 424647,88 грн., у тому числі 17253,00 грн. заборгованості, що є предметом спору у даній справі.

Враховуючи той факт, що останній акт звірки взаєморозрахунків підписаний відповідачем 06.09.2006, тому в цей день відбулося останнє переривання строку позовної давності та її перебіг почався заново згідно ч. 3 ст. 264 ЦК України.

Як вище згадувалось, ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.01.2008 порушено провадження у справі № 2/6-08-285 про банкрутство відповідача та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

04.08.2009 у газеті "Урядовий курєр" (випуск № 139) опубліковано оголошення про порушення провадження у справі № 2/6-08-285 про банкрутство відповідача.

У ході розгляду справи про банкрутство Державного підприємства „Чорноморсько - Азовське виробничо - експлуатаційне Управління морських шляхів" ухвалою від 03.06.2010 судом було визнано кредиторські вимоги Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт" на суму 429372,94 грн. (з яких 17 253,00 грн. заборгованість, що становить предмет спору у даній справі). При цьому, як вбачається з ухвали суду від 03.06.2010 по справі №2/6-08-285, грошові вимоги Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт" на суму 429372,94 грн. були визнані боржником та розпорядником майна боржника.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.11.2014, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 29.12.2004, провадження у справі про банкрутство відповідача припинено та скасовано мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що після останнього переривання строку позовної давності (06.09.2006) заново почався перебіг строку позовної давності щодо стягнення 17253,00 грн. основного боргу та тривав до моменту публікації в газеті "Урядовий курєр" оголошення про порушення провадження у справі № 2/6-08-285 про банкрутство відповідача 04.08.2009, а з 04.08.2009 по 29.12.2014 перебіг строку позовної давності зупинявся у звязку з порушенням провадження у справі № 2/6-08-285 про банкрутство відповідача та введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів та продовжився 30.12.2014, тобто після набрання законної сили ухвалою господарського суду Одеської області від 18.11.2014 про припинення провадження у справі № 2/6-08-285 про банкрутство відповідача та скасування дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Таким чином, встановлений ст. 257 ЦК України трирічний строк позовної давності сплинув 02.02.2015, а з даним позовом позивач звернувся лише 25.03.2015, тобто після спливу строку позовної давності.

Відтак, місцевий господарський суд дійшов підставно відмовив у задоволенні позову у звязку з пропуском позивачем строку позовної давності, згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України, про застосування якої було заявлено відповідачем у відзиві на позовну заяву, що надійшов до господарського суду першої інстанції 06.05.2016.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову у стягненні пені, оскільки за ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (неустойки).

Доводи скаржника про те, що мораторій на задоволення вимог кредиторів у справі № 21-2/6-08-285 діяв з 23.08.2008 і по 29.12.2014 (до моменту набрання законної сили ухвали суду від 18.11.2014 про припинення провадження у справі про банкрутство), і в цей час перебіг позовної давності було зупинено, є помилковими, бо, як вище зазначалось, перебіг строку позовної давності зупинявся саме з 04.08.2009 по 29.12.2014, оскільки в цей період часу Порт був позбавлений можливості звернутися до суду за захистом своїх прав в порядку позовного провадження на підставі вищенаведеного законодавства України.

Посилання позивача на те, що під час розгляду вищезгаданої справи про банкрутство відповідач та розпорядник майна повністю визнали заборгованість перед Портом, тому такі дії цих осіб також переривають строк позовної давності, не приймаються судовою колегією до уваги, так як діями по визнанню боргу в розумінні ч. 1 ст. 264 ЦК України є дії боржника саме безпосередньо по відношенню до кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема повідомлення боржника на адресу кредитора, яким боржник підтверджує наявність у нього заборгованості перед кредитором, відповідь на претензію, підписання боржником акта звірки розрахунків або іншого документа, в якому визначена його заборгованість.

Що стосується тверджень Порту про поважність причин пропуску строку позовної давності, судова колегія зазначає наступне.

Норма ч. 5 ст. 267 ЦК України припускає можливість визнання судом поважними певних причин пропуску позовної давності, однак не містить переліку таких причин. Виходячи з загальних засад цивільного (господарського) законодавства та судочинства, до поважних причин пропуску позовної давності мають бути віднесені обставини, що виникли незалежно від волі особи, яка мала право відповідної вимоги та об'єктивно унеможливили звернення цієї особи за судовим захистом у період дії строку позовної давності. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що підстави для зупинення або переривання перебігу позовної давності, визначені ст. ст. 263 - 264 цього Кодексу, не належать до категорії поважних причин, оскільки вони безпосередньо визначені законодавцем як підстави для продовження строків позовної давності.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком Господарського суду Одеської області про недоведеність позивачем поважності причин пропуску строку позовної давності.

За таких обставин, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

Керуючись ст. ст. 99, 101 - 103, 105 ГПК України, судова колегія, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення Господарського суду Одеської області від 22.02.2016 р. по справі № 916/1264/15-г залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст складено 16.05.2016.

Головуючий суддя: Т.Я. Гладишева

Суддя: В.М. Головей

Суддя: Я.Ф. Савицький