Постанова № 57730810, 11.05.2016, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.05.2016 року Справа № 904/11032/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Пруднікова В.В.-доповідач

суддів:ОСОБА_1, ОСОБА_2

Секретар судового засідання Однорог О. В.

зміна складу судової колегії відбулася на підставі протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 11.05.16 року.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_3, довіреність №5 від 06.01.2016 р., представник;

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Розглядається апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агроальянс" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.16р. у справі № 904/11032/15

за позовом Приватного підприємства "Логістик Компані" (м. Дніпропетровськ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агроальянс" (м. Дніпропетровськ)

про стягнення заборгованості за договором транспортного експедирування вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні № 237 від 02.10.2015 у загальному розмірі 70 237 грн. 73 коп. (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 03.02.2016)

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.16 року (суддя Фещенко Ю.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агроальянс" на користь Приватного підприємства "Логістик Компані" - 49 151 грн. 70 коп. вартості наданих послуг з перевезення вантажу, 4 037 грн. 15 коп. - пені, 8 381 грн. 00 коп. - штрафу, 275 грн. 26 коп. - 3% річних. В решті позову відмолено.

Не погодившись з зазначеним рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агроальянс" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог Приватного підприємства "Логістик Компані" відмовити в повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу представник товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агроальянс" просить залишити оскаржене рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.02.16р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агроальянс" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.16р. у справі № 904/11032/15 прийнято в провадження. Розгляд справи призначено на 30.03.16р.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.03.16р. розгляд справи відкладено на 11.05.16р., у зв»язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, який про час та місце судового засідання повідомлений належним чином та продовжено строк розгляду справи на 15 днів, відповідно до ст. 69 ГПК України.

11.05.16р. відбулось судове засідання. Представник відповідача в судове засідання не з»явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином. Суд апеляційної інстанції, заслухавши представника позивача, дослідивши наявні у справі докази, перевірив правильність висновків суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи, повноту їх дослідження та юридичну оцінку, і прийшов до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Між Приватним підприємством "Логістик Компані" (далі - експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агроальянс" (далі - замовник,) укладено договір транспортного експедирування вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні № 237 від 02.10.2015 (далі - договір).

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 договору експедитор зобов'язується від свого імені та за рахунок замовника здійснювати організацію доставки вантажів в міжнародному сполученні, залучаючи для здійснення перевезень третю сторону на підставі договору, укладеного між експедитором та третьою стороною. Сторони організовуючи перевезення вантажів керуються договором та Конвенцією про договір міжнародного перевезення вантажів.

Відповідно до п. 4.1 договору плата за послуги транспортного експедирування на кожне перевезення фіксується в заявках. Взаєморозрахунки по договору проводяться в гривні. Для виконання послуг замовник перераховує експедитору суму, вказану в транспортній заявці, з урахуванням умов оплати, передбачених пунктом 4.1. договору. Сума включає в себе вартість послуг по перевезенню та вартість послуг експедирування, розмір яких відображається в двосторонньому акті (пункт 4.2. договору). У випадку, якщо сторони визначать в заявці на перевезення вантажів, що оплата повинна бути проведена після здійснення перевезення, підставою для оплати є рахунок-фактура та копія CMR, акт виконаних робіт. Оплата проводиться протягом 5 банківських днів з моменту направлення документів, якщо в заявці не вказано інше (пункт 4.4. договору).

Договір складений та підписаний в двох екземплярах, які мають однакову юридичну силу - по одному на кожну із сторін.

Відповідно до умов укладеного договору, сторонами підписано заявку № 905 від 02.10.2015 на перевезення вантажу за маршрутом: Pedra Salgueira s/n Anxeriz, CP:15684 Tordoia-La Coruna, Spain м. Дніпропетровськ, вул. Новоселівська,23 (Україна). Вартість послуг по перевезенню вантажу визначено у сумі 1990 євро по курсу НБУ.

Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 908, ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Згідно зі статтею 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст. 1 Закону України Про автомобільний транспорт міжнародні перевезення пасажирів і вантажів перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом з перетином державного кордону.

Відповідно до ст. 9 Закону України Про транспортно - експедиторську діяльність перевезення вантажів супроводжується товарно транспортними документами/, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Такими документами можуть бути міжнародна автомобільна накладна (CMR).

За приписами статті 9 Конституції України та статті 19 Закону України Про міжнародні договори України чинні міжнародні договори України, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у поряду, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності у встановленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Законом України Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів № 57-V від 01.08.06р. закріплено, що Україна приєдналась до зазначеної Конвенції. Відповідно до листа Міністерства закордонних справ України від 16.05.07р. № 72/14-612/1-1559 щодо набуття чинності міжнародними договорами ця Конвенція набрала чинності для України 17.05.07р.

Відповідно до ст. 1 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів по дорогах (КДПВ) із змінами внесеними Протоколом від 05.07.1987р., ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Як зазначалось вище, зазначені у підписаній заявці місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки знаходяться у двох різних країнах, тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми зазначеної Конвенції.

На виконання умов укладеного договору та узгодженої заявки позивачем надано відповідачу послуги з транспортного перевезення вантажу.

На підтвердження факту виконання зобов'язань за договором позивачем надано міжнародну накладну СМR № 0740875 (а.с.15) на перевезення вантажу за маршрутом: Pedra Salgueira s/n Anxeriz, CP:15684 Tordoia-La Coruna, Spain м. Дніпропетровськ, заявку № 905 від 02.10.15р.Із розділу 24 накладної вбачається, що вантаж доставлено - 23.10.15р. за адресою зазначеною в підписаній сторонами заявці та видано представнику товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агроальянс".

З матеріалів справи вбачається, що позивачем відправлено відповідачу пакет документів, визначений умовами договору, а саме: договір № 237 від 02.10.15р.; заявка № 905 від 02.10.15р.; рахунок № 197 від 22.010.15; акт № 180 від 23.10.15; міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR), що підтверджується відповідними поштовими повідомленнями (а.с.25). Однак, у визначений у заявці строк виконання зобов»язання з оплати наданих послуг відповідачем не виконано, акт здачі-приймання робіт не підписано.

Сам факт здійснення перевезення вантажу за узгодженим сторонами маршрутом та щодо якості доставленого вантажу відповідачем не заперечується.

Посилання відповідача на відсутність між сторонами договірних відносин є безпідставними.

Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до закону України «Про електронні документи та електронний

документообіг» (далі Закон), електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.

Згідно зі статтею 7 Закону, оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обовязковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис"

За статтею 10 вищезазначеного Закону, відправлення та передавання електронних документів здійснюються автором або посередником в електронній формі за допомогою засобів інформаційних, телекомунікаційних, інформаційно-телекомунікаційних систем або шляхом відправлення електронних носіїв, на яких записано цей документ.

Позивачем на підтвердження факту наявності договірних відносин з відповідачем та надання останньому послуг з транспортного експедирування вантажів надано договір № 237 від 02.10.15р. та заявку № 905 від 02.10.15р. Вказані документи узгоджені сторонами шляхом обміну електронними листами. Відповідно до п. 8.2 договору факс копія, електронна копія договору (також як і факс - копія, електронна копія заявки та інших документів) мають таку ж юридичну силу як і оригінали, з наступним обміном оригіналами, протягом тридцяти днів.

Позивачем надано докази надсилання відповідачу двох екземплярів договору, та заявки для підписання , але відповідач не повернув позивачу підписанні екземпляри договору та заявки. За даних обставин слід визнати наявність між сторонами договірних відносин.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Позивачем підтверджено належними доказами (а.с. 22) понесення ним в інтересах відповідача витрат у сумі 50 євро. Тому вимоги позивача в частині стягнення витрат на замитнення вантажу також є обгрунтованими. Таким чином стягненню підлягає еквівалент 1950 євро (вартість послуг) та 50 євро (замитнення) що у національній валюті України за офіційним курсом НБУ на 23.10.15 складає 49151, 70 грн.

Згідно зі статтями 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до положень статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зі статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 5.5 договору передбачено, у разі невиконання зобов»язання по сплаті вартості виконаних послуг, замовник сплачує суму заборгованості з врахуванням індексу інфляції, пеню в розмірі 0,2% від несплаченої суми за кожен день прострочки платежу та 3% річних за неправомірне користування грошовими коштами за весь період прострочки платежу по день оплати.

Згідно пункту 4.6 договору за прострочку оплати більш ніж на 5 днів сплачується штраф у розмірі 5% від суми фрахту за кожні 10 днів прострочення.

Оскільки прострочка виконання відповідачем грошового зобов»язання мала місце вимоги позивача щодо стягнення 275,26 грн. річних за період з 18.11.15р. по 26.01.16р.; пені за період з 18.11.15р. по 26.01.16р. у сумі 4037,15 грн., а також штрафу у сумі 8381, 00 грн. - судом першої інстанції задоволено правомірно.

Доводи скаржника про недопустимість одночасного стягнення штрафу та пені за порушення договірних зобов'язань визнані колегією суддів безпідставними. Чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічну правову позицію щодо можливості одночасного стягнення штрафу та пені у господарських зобов'язаннях викладено також у постановах Вищого господарського суду України від 11.11.2015 у справі № 911/2418/15, від 27.10.2015 у справі № 924/303/15, від 12.05.2015 у справі № 910/9209/13, від 05.02.2015 у справі № 910/7041/14, від 30.03.2015 у справі № 911/3222/14, від 07.10.2015 у справі № 924/218/15, від 11.11.2015 у справі № 911/2418/15 та інших.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі колегія суддів вважає необгрунтованими та такими, що не можуть служити підставою для зміни чи скасування оскарженого рішення суду.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що оскаржене рішення не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агроальянс" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.16р. у справі № 904/11032/15 залишити без задоволення

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.16р. у справі № 904/11032/15 залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у порядку і строки визначені ст. 110 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Прудніков

Суддя Е.В. Орєшкіна

Суддя І.М. Герасименко

16.05.16