Рішення № 57730639, 12.05.2016, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2016 р. Справа № 918/293/16

Господарський суд Рівненської області у складі судді Гудзенко Я.О., розглянувши позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ШОКОБУМ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Логістікс» про стягнення 37 788, 75 грн.

За участі:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “ШОКОБУМ” (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Трейд Логістікс” (далі - Відповідач) про стягнення 37 788, 75 грн., з яких: 26 710, 23 грн. основної суми боргу, 869, 36 грн. пені, 1 335, 51 грн. штрафу, 59, 27 грн. три відсотки річних та 8 814, 38 грн. пені за користування чужими коштами.

Ухвалою від 20 квітня 2016 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №918/293/16, розгляд справи призначено на 27 квітня 2016 року.

26 квітня 2016 року через канцелярію суду від Позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника в судовому засіданні, додано оригінали документів.

Представник Відповідача в судове засідання 27 квітня 2016 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про місце, час та дату розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою від 27 квітня 2016 року розгляд справи відкладено на 12 травня 2016 року.

Представники сторін в судове засідання 12 травня 2016 року не з'явилися, Відповідач причини неявки суд не повідомив, хоча про місце, час та дату розгляду справи був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що нез’явлення сторін в судове засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, сторони не скористалися своїм процесуальним для направлення представника для участі в судовому засіданні, Відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представників сторін, за наявними у справі матеріалами згідно із ст. 75 ГПК України.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 12.05.2016 р. відповідно до ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, господарський суд Рівненської області, –

ВСТАНОВИВ:

29 серпня 2014 року між Позивачем (Постачальником) та Відповідачем (Покупцем) укладено договір поставки №2908/3Б-1/14 (далі - Договір, а.с. 10-11) предметом якого є продаж та поставка продуктів харчування під торговою маркою "ШОКОБУМ" та/або під іншими торговими марками (далі - Товар).

Відповідно до п. 2.2. Договору Позивач зобов'язався поставити та передати у власність Відповідача товар, а Відповідач зобов’язався прийняти цей товар і здійснити оплату відповідно до умов Договору.

Судом встановлено, що Позивачем було поставлено Відповідачу товар на загальну суму 1 656 640, 08 грн., однак Відповідач за поставлений товар розрахувався частково, внаслідок чого частково неоплаченими залишилися видаткові накладні №162 від 12 лютого 2016 року (а.с. 12) та №165 від 12 лютого 2016 року в сумі 26 710, 23 грн.

Таким чином, заборгованість Відповідача за Договором складає 26 710, 23 грн.

Відповідно до п. 8.2.1. Договору Відповідач зобов'язаний здійснити оплату за поставлений товар шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Позивача протягом 30 календарних днів з моменту одержання товару Відповідачем.

Таким чином, строк сплати за вищенаведеними накладними настав 14 березня 2016 року.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач звертався до Відповідача із претензією від 18 березня 2016 р. (а.с. 14) про сплату 76 902, 12 грн. заборгованості, однак Відповідач залишив вказану претензію без відповіді, тоді як частково сплатив кошти за отриманий ним по вказаних вище накладних і в претензії товар.

Відповідно до п. 8.2.2. Договору оплата, за згодою сторін, може бути здійснена шляхом 100% попередньої оплати або часткової попередньої оплати.

Згідно положень п. 10.1. Договору за несвоєчасну оплату за отриманий товар Відповідач сплачує Позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, за кожен день прострочки від суми несплати.

Відповідно до п. 10.3. Договору якщо прострочення терміну оплати за Товар за цим Договором перевищує 20 календарних днів, Відповідач зобов'язаний сплатити Позивачу штраф у розмірі 5% відповідно від несвоєчасно-сплаченої суми за товар за Договором.

Згідно із п. 10.4. Договору якщо прострочення терміну оплати за Товар за цим Договором перевищує 30 календарних днів, Відповідач зобов'язаний додатково до штрафу, передбаченого п. 10.3. Договору, сплатити Позивачу штраф у розмірі 10% відповідно від несвоєчасно сплаченої суми за Товар за Договором.

Відповідно до п. 14.4. Договору в разі прострочення виконання Відповідачем грошових зобов'язань за Договором, Відповідач сплачує на користь Позивача за користування чужими грошовими коштами один відсоток за кожен день використання чужих коштів.

Частиною 2 статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.п. 10.1., 10.4., 14.4. Договору, а також на підставі ст. 625 ЦК України Позивач нарахував Відповідачу 869, 36 грн. пені та 59, 27 грн. три відсотки річних в період з 18.03.2016 р. по 13.04.2016 р., 1 335, 51 5% штраф, 8 814, 38 грн. один відсоток за кожен день використання чужих коштів.

Судом було перераховано заявлену пеню та встановлено, що за період з 18.03.2016 р. по 13.04.2016 р. розмір пені на заборгованість в сумі 26 710, 23 грн. становить 866, 99 грн., а тому вказана вимога підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що розмір трьох відсотків річних Позивачем визначено вірно, їх нарахування відповідає закону, у зв'язку з чим і така вимога підлягає задоволенюю.

Стосовно нарахування Позивачем 1 335, 51 5% штрафу та 8 814, 38 грн. за користування чужими коштами слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно із ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється від суми невиконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені за одне й те ж саме порушення суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки.

Хоч відповідно до ст. 230 ГК України пеня та штраф є видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності, однак в межах одного виду відповідальності не може застосовуватися різний набір санкцій за одне й теж саме порушення (в даній справі відповідальність визначена за порушення строків оплати, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 21.10.2015 р. у справі №6-2003цс15).

Враховуючи викладене, вимоги Позивача про стягнення 1 335, 51 5% штрафу задоволенню не підлягають.

Крім того, відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

В розумінні зазначених норм проценти не є відповідальністю, а є платою за весь час користування грошовими коштами, що не були своєчасно сплачені боржником. При цьому, договором може бути встановлено інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення.

Разом із цим, відповідно до ст. 549 ЦК України грошовою сумою, яку боржник повинен передати кредитору у разі порушення зобов'язання за кожен день прострочення виконання є пеня, яка вже нарахована Позивачем відповідно до п. 10.1. Договору.

Таким чином, нарахування Позивачем 8 814, 38 грн. за користування чужими коштами, ураховуючи спосіб їх обчислення за кожен день прострочення, підпадають під визначення пені, яка вже нарахована відповідно до п. 10.1. Договору в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, за кожен день прострочки від суми несплати, що також не узгоджується зі ст. 61 Конституції України, а відтак така вимога задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно із ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно положень ст. 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно із ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. При цьому ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно із ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих Позивачем доказів вбачається, що Позивач прийняті на себе зобов’язання виконав належним чином, проте Відповідачем розрахунків у повному обсязі проведено не було.

Доказів на обґрунтування своїх заперечень, а також доказів сплати боргу під час розгляду справи Відповідач суду не надав, тоді як належно був повідомлений судом про розгляд справи.

Враховуючи викладене вище, заслухавши пояснення позивача, враховуючи докази надані Позивачем на підтвердження заявлених вимог, - вимоги Позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 49 ГПК України судові витрати в розмірі 1 007, 78 грн., покладаються на Відповідача.

Керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Логістікс" (33001, Рівненська обл., місто Рівне, ВУЛИЦЯ ДВОРЕЦЬКА, будинок 93, код 37198169) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ШОКОБУМ” (44661, Волинська обл., Маневицький район, селище міського типу Колки, ВУЛИЦЯ ГРУШЕВСЬКОГО, будинок 9, код 38373456) 26 710 (двадцять шість тисяч сімсот десять) грн. 23 коп. основної суми боргу, 866 (вісімсот шістдесят шість) грн. 99 коп. пені, 59 (п'ятдесят дев'ять) грн. 27 коп. три відсотки річних та 1 007 (одна тисяча сім) грн. 78 коп. судового збору.

3. Видати наказ.

Повний текст рішення підписано 17.05.2016 року.

Суддя Гудзенко Я.О.