Ухвала суду № 57728572, 11.05.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2016 р.Справа № 820/10998/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Калиновського В.А. , Філатова Ю.М.

за участю секретаря судового засідання Тітової А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду у м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Відділу Державної виконавчої служби Чугуївського міськрайонного управління юстиції Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.12.2015 року по справі №820/10998/15

за позовом Державного підприємства "Чугуївський авіаційний ремонтний завод"

до Державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Чугуївського міськрайонного управління юстиції Харківської області Зозулі Романа Вікторовича

про визнання незаконними дій та скасування постанов, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Державне підприємство "Чугуївський авіаційний ремонтний завод", звернувся до суду із адміністративним позовом до Державного виконавця відділу державної виконавчої служби Чугуївського міськрайонного управління юстиції Харківської області Зозулі Романа Вікторовича, в якому просив:

- визнати незаконними дії державного виконавця ВДВС Чугуївського МУЮ Харківської області Зозулі Р.В. при здійсненні виконавчого провадження № 48790094 стосовно боржника ДП "Чугуївський авіаційний ремонтний завод", а саме несвоєчасне надіслання на адресу боржника копії постанови про відкриття виконавчого провадження, що позбавило права ДП "Чугуївський авіаційний ремонтний завод" добровільно виконати вимоги державного виконавця у встановлений постановою строк, та незаконного стягнення з позивача витрат на проведення виконавчих дій та виконавчого збору відповідно до постанови від 25.09.2015 року та постанови від 15.10.2015 року;

- скасувати постанову державного виконавця про стягнення з боржника виконавчого збору від 25.09.2015р. у розмірі 71162,20 грн. по виконавчому провадженню № 48790094 та постанову державного виконавця про стягнення витрат на проведення виконавчих дій від 15.10.2015р. у розмірі 50,00 грн. по виконавчому провадженню № 48790094;

В обґрунтування позовних вимог вказує, що на примусовому виконанні у ВДВС Чугуївського МУЮ Харківської області знаходиться виконавче провадження серії ВП №48790094 з примусового виконання вимоги Чугуївської ОДПІ №Ю-6029-17 від 05.08.2015 року про стягнення з позивача суми боргу на користь держави. 18.09.2015 року відповідачем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, якою боржнику запропоновано добровільно сплатити заборгованість протягом 7 днів, а також роз'яснено право та порядок оскарження постанови державного виконавця та попереджено про те, що у разі невиконання боржником добровільно протягом встановленого строку, рішення буде виконано примусово зі стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій. Проте, як зазначає позивач, постанову було отримано підприємством лише 29.09.2015 року, що позбавило його можливості виконати таку постанову в добровільному порядку або оскаржити в установленому порядку в передбачені законодавством строки. 01.10.2015 року підприємством добровільно було погашено заборгованість перед Чугуївською ОДПІ за вимогою №Ю-6029-17 від 05.08.2015 року згідно платіжних доручень №1336 від 01.10.2015 року та №1350 від 01.10.2015 р., копії яких супровідними листами було направлено до ВДВС Чугуївського МУЮ Харківської області. Проте, 21.10.2015 року підприємством отримано оскаржувані постанови про стягнення виконавчого збору від сумі 71162,20 грн. та стягнення витрат на проведення виконавчих дій в сумі 50,00 грн. Позивач, не погоджуючись із діями державного виконавця ВДВС Чугуївського МУЮ Харківської області Зозулі Р.В. щодо несвоєчасного надіслання на адресу боржника копії постанови про відкриття виконавчого провадження та незаконного стягнення витрат на проведення виконавчих дій та виконавчого збору, а також правомірністю винесення вказаних постанови, звернувся до суду із даним позовом.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.12.2015 року адміністративний позов задоволено частково.

Скасовано постанову державного виконавця ВДВС Чугуївського МУЮ Харківської області Зозулі Р.В. про стягнення з боржника виконавчого збору від 25.09.2015р. у розмірі 71162,20 грн. по виконавчому провадженню № 48790094.

Скасовано постанову державного виконавця ВДВС Чугуївського МУЮ Харківської області Зозулі Р.В. про стягнення витрат на проведення виконавчих дій від 15.10.2015 р. у розмірі 50,00 грн. по виконавчому провадженню № 48790094.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ВДВС Чугуївського МУЮ Харківської області на користь ДП "Чугуївський авіаційний ремонтний завод" сплачений судовий збір в частині задоволення позовних вимог в сумі 1218 грн. 00 коп.

На зазначену постанову суду ВДВС Чугуївського МУЮ Харківської області подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.12.2015 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Вказує, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до неправомірного висновку про незаконність та необґрунтованість оскаржуваних постанов. Зазначив, що постановою про відкриття виконавчого провадження від 18.09.2015 року ДП "Чугуївський авіаційний ремонтний завод" було надано семиденний строк для її добровільного виконання. Оскільки боржником у встановлений строк не було в добровільному порядку виконано вимогу Чугуївської ОДПІ №Ю-6029-17 від 05.08.2015 року про стягнення суми боргу на користь держави, державним виконавцем було правомірно винесено оскаржувані постанови про стягнення з боржника виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій.

Позивач правом надання письмових заперечень на апеляційну скаргу не скористався.

Представники сторін про дату, час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення рекомендованого поштового відправлення.

Представником ВДВС Чугуївського МУЮ Харківської області до судового засідання надано клопотання про перенесення судового засідання. В обґрунтування клопотання посилається на неможливість надати з технічних підстав оригінал доказу сплати судового збору. З даного приводу колегія суддів зазначає, що оскільки ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження від 19.04.2016 року було задоволено клопотання ВДВС Чугуївського МУЮ Харківської області та відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення судового рішення по даній справі, то посилання представника відповідача, як на підставу перенесення судового засідання, на факт неможливості надання доказів спати судового збору є необґрунтованими. Жодних інших доказів на підтвердження наявності підстав для перенесення судового засідання представником відповідача не надано. Таким чином, враховуючи відсутність доказів на підтвердження необхідності перенесення судового засідання та з метою дотримання розумних строків розгляду справи визначених Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для перенесення судового засідання по справі.

Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч. 1 ст. 41 та ч. 4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 18.09.2015 року державним виконавцем ВДВС Чугуївського МУЮ Харківської області Зозулею Р.В. відкрито виконавче провадження з примусового виконання вимоги Чугуївської ОДПІ №Ю-6029-17 від 05.08.2015 року про стягнення з ДП "ЧАРЗ" на користь Чугуївської ОДПІ недоїмки зі сплати єдиного внеску в сумі 711622,02 грн. Вказаною постановою надано семиденний строк для добровільного виконання виконавчого документа, а також роз'яснено боржнику його право та порядок оскарження постанови державного виконавця та попереджено про те, що у разі невиконання боржником добровільно протягом встановленого строку, рішення буде виконано примусово зі стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій.

Окрім того, 18.09.2015 року державним виконавцем ВДВС Чугуївського МУЮ Харківської області Зозулею Р.В. у відношенні ДП "Чугуївський авіаційний ремонтний завод" (боржник) також було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження та накладено арешт на все майно боржника.

Листом (виклик державного виконавця) від 18.09.2015 року державним виконавцем ВДВС Чугуївського МУЮ Харківської області Зозулею Р.В. зобов'язано боржника з метою погашення суми заборгованості з'явитися до відповідача 01.10.2015 року та надати відповідні підтверджуючи документи.

01.10.2015 року підприємством добровільно було погашено заборгованість перед Чугуївською ОДПІ за вимогою №Ю-6029-17 від 05.08.2015 року згідно платіжних доручень №1336 від 01.10.2015 року та №1350 від 01.10.2015 р., копії яких того ж дня разом із заявою супровідними листами було направлено до ВДВС Чугуївського МУЮ Харківської області.

Разом з тим, державним виконавцем ВДВС Чугуївського МУЮ Харківської області Зозулею Р.В. винесено постанови від 25.09.2015 року про стягнення з ДП "Чугуївський авіаційний ремонтний завод" виконавчого збору від у розмірі 71162,20 грн. та від 15.10.2015 року про стягнення витрат на проведення виконавчих дій від 15.10.2015р. у розмірі 50,00 грн.

Позивач, не погоджуючись із діями державного виконавця ВДВС Чугуївського МУЮ Харківської області Зозулі Р.В. щодо несвоєчасного надіслання на адресу боржника копії постанови про відкриття виконавчого провадження та незаконного стягнення витрат на проведення виконавчих дій та виконавчого збору, а також правомірністю винесення вказаних постанови, звернувся до суду із даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні частини позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку про їх необґрунтованість.

Колегія суддів зауважує, що оскільки судове рішення щодо відмови в задоволенні частини позовних вимог жодною із сторін не оскаржується, то згідно із положеннями ч. 1 ст. 195 КАС України воно не підлягає апеляційному перегляду.

Приймаючи рішення про задоволення частини позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані постанови про стягнення з позивача витрат на проведення виконавчих дій та стягнення виконавчого збору є незаконними та необґрунтованими.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України "Про виконавче провадження", сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

Згідно ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Згідно положень частин першої та другої статті 25 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Відповідно до частини 5 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження", сторони зобов'язані протягом трьох робочих днів письмово повідомити державного виконавця про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також письмово повідомляти державного виконавця про виникнення обставин, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі про зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - про зміну місця роботи.

Згідно статті 28 Закону України "Про виконавче провадження", у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

У відповідності до ч. 5 ст. 41 Закону України "Про виконавче провадження", постанова про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, виноситься на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності їх примусового стягнення згідно з вимогами цього Закону. Зазначена постанова надсилається боржнику не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена ним у порядку, встановленому цим Законом.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з правомірністю прийняття державним виконавцем оскаржуваних постанов про стягнення з позивача витрат на проведення виконавчих дій та стягнення виконавчого збору, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом (ч. 3 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження").

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Як встановлено частиною 5 статті 25 Закону України "Про виконавче провадження", копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України "Про виконавче провадження", копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

З огляду на викладене, у випадку відкриття виконавчого провадження, державним виконавцем не пізніше наступного робочого дня в обов'язковому порядку направляється боржнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення відповідна постанова.

В свою чергу, як було встановлено під час судового розгляду справи та підтверджується наявними в матеріалах справи копіями чеку та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, копія постанови про відкриття виконавчого провадження від 18.09.2015 року серії ВП №48790094 направлена ДП "Чугуївський авіаційний ремонтний завод" засобами поштового зв'язку лише 23.09.2015 року, та отримана уповноваженою особою підприємства 29.09.2015 року (а.с. 44-45). Тобто, державним виконавцем було порушено встановлені законом строки направлення боржнику постанови про відкриття виконавчого провадження, що фактично позбавило ДП "Чугуївський авіаційний ремонтний завод" можливості добровільно погасити визначену у виконавчому документів заборгованість у встановлений строк.

Крім того, згідно п. 20 Постанови Пленуму Верховного суду України від 26.12.2003 року N14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» встановлено, що відповідно до статей 45, 46 Закону України "Про виконавче провадження" витрати виконавчого провадження та виконавчий збір стягуються за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній не виконав рішення добровільно в установлений для цього строк і воно було виконане примусово. Суд може визнати стягнення виконавчого збору необґрунтованим, якщо встановлений державним виконавцем строк для добровільного виконання рішення не узгоджувався зі строками, встановленими в ч. 2 ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження", і був нереальним.

Колегія суддів зазначає, що державним виконавцем під час судового розгляду справи не було надано доказів на підтвердження факту вчинення ним відповідних дій щодо примусового виконання виконавчого документу, оскільки як було встановлено під час розгляду справи, вказана у вимозі Чугуївської ОДПІ №Ю-6029-17 від 05.08.2015 року сума недоїмки зі сплати єдиного внеску у розмірі 711622,02 грн. була сплачена боржником добровільно згідно платіжних доручень №1336 від 01.10.2015 року та №1350 від 01.10.2015 р., копії яких того ж дня разом із заявою супровідними листами було направлено до ВДВС Чугуївського МУЮ Харківської області.

Таким чином, відповідач, в порушення вимог Закону України "Про виконавче провадження" дійшов до помилкового висновки про стягнення з ДП "Чугуївський авіаційний ремонтний завод" виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій.

Перевіряючи рішення суб'єкта владних повноважень, адміністративний суд у справі щодо їх оскарження на підставі ч.3 ст.2 КАС України перевіряє чи прийнято (вчинено) воно: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи дії відповідача на відповідність критеріям зазначеним в ч. 3 ст. 2 КАС України, колегія суддів прийшла до висновку, що оскаржувані постанови прийняті без врахування всіх обставин справи.

З урахуванням визначеного статтею 8 Конституції України принципу верховенства права та встановлених статтею 2 КАС України завдань суду як державної правозахисної інституції, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувані постанови є незаконними, в зв'язку з чим, підлягають скасуванню.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості вказаної частини позовних вимог.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Колегія суддів зазначає, що відповідач, в порушення вимог ч.2 ст. 71 КАС України, не довів законність та обґрунтованість прийнятих ним постанов.

Натомість позивач, на виконання вимог ч.1 ст. 71 КАС України, довів обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 22.12.2015 року по справі №820/10998/15 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

З приводу розподілу судових витрат, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Порядок та розмір сплати судового збору визначений Законом України "Про судовий збір" від 14.07.2011 року № 3674-VI.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" встановлено розмір мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2015 року 1218 грн. 00 коп.

Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами ставка судового збору встановлюється у розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання адміністративного позову немайнового характеру, який подано: суб'єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем слід сплатити 1 розмір мінімальної заробітної плати (1218 грн.)

Таким чином розмір судового збору, що підлягає сплаті, становить 1339 грн. 80 коп.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про судовий збір" (у редакції на час подання апеляційної скарги), апелянт не віднесений до осіб, звільнених від сплати судового збору, а тому судовий збір повинен бути сплачений на загальних умовах.

З матеріалів справи вбачається, що ВДВС Чугуївського МУЮ Харківської області, звертаючись із апеляційною скаргою, не надав доказів сплати судового збору, проте надав клопотання, в якому просив відстрочити сплату судового збору до ухвалення рішення у справі.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2016 року клопотання задоволено та відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення апеляційним судом рішення у даній справі.

Статтею 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Згідно ч.2 ст. 88 КАС України, якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що судове рішення прийняте не на користь апелянта, суб'єкта владних повноважень, якому було відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення за наслідками апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла висновку, про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень на користь Державного бюджету України вищевказаної суми судового збору.

Колегія суддів додатково зазначає, що надане ВДВС Чугуївського МУЮ Харківської області платіжне доручення №9 від 05.02.2016 року на суму 137,80 грн. не може бути визнано в якості належного доказу сплати судового збору за подання апеляційної скарги, оскільки сума сплачена не на реквізити Харківського апеляційного адміністративного суду (отримувач - УДКСУ у Червонозаводському районі м.Харкова, МФО 851011, код ЄДРПОУ 37999628, банк : ГУ ДКСУ в Харківській області, рахунок - 31210206781011, код класифікації доходів бюджету - 22030001, код ЄДРПОУ Харківського апеляційного адміністративного суду 34331173) та в призначенні платежу вказано саме: «101;34802733; сд.збір за поз.ВДВС Чугуїв.МРУЮ, зг.сп.№820/10998/15 від 22.12.2015р, Харків.окружн.адмін.суд; 36010110, 2800».

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань ВДВС Чугуївського МУЮ Харківської області на користь Державного бюджету України витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1339 грн. 80 коп.

Керуючись ст.ст. 88, 94, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Відділу Державної виконавчої служби Чугуївського міськрайонного управління юстиції Харківської області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.12.2015 року по справі №820/10998/15 за позовом Державного підприємства "Чугуївський авіаційний ремонтний завод" до Державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Чугуївського міськрайонного управління юстиції Харківської області Зозулі Романа Вікторовича про визнання незаконними дій та скасування постанов залишити без задоволення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу Державної виконавчої служби Чугуївського міськрайонного управління юстиції Харківської області (вул. Леонова.4-а, м. Чугуїв, Харківська область, 63503, код ЄДРПОУ 34802733) на користь Державного бюджету України (УДКСУ у Червонозаводському районі м.Харкова, МФО 851011, код ЄДРПОУ 37999628, банк: ГУ ДКСУ в Харківській області, рахунок - 31210206781011, код класифікації доходів бюджету - 22030001, код ЄДРПОУ Харківського апеляційного адміністративного суду 34331173) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1339 (одна тисяча триста тридцять дев'ять) грн. 80 коп.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П.Судді(підпис) (підпис) Калиновський В.А. Філатов Ю.М.

Повний текст ухвали виготовлений 16.05.2016 р.